Рішення

від 02.12.2019 по справі 695/1589/18

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/1589/18

номер провадження 2/695/134/19

02 грудня 2019 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Середи Л.В.

за участю:

секретаря - Бреуса В.С. та

учасників справи:

прокурора - Іванової О.О.,

представника відповідача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Міщенка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Золотоноша цивільну справу за позовом керівника Золотоніської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави в якості позивача, до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, ОСОБА_2 про визнання наказу незаконним та витребування земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В :

Керівник Золотоніської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави в якості позивача звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, ОСОБА_2 про визнання наказу незаконним та витребування земельної ділянки.

Вимоги позовної заяви мотивовані тим, що ОСОБА_2 07.04.2017 року звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, загальною площею 2.0 га, сільськогосподарського призначення із земель державної власності у приватну власність в адміністративних межах Шабельниківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області для ведення особистого селянського господарства.

Наказом Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області № 23-1843/14-17-СГ від 07.04.2017, відповідно до ст. 15-1, 118, 122,123, 134 ЗК України, ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність, розташованої в адміністративних межах Шабельниківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області за межами населеного пункту.

У подальшому, Наказом Головного управління № 23-8010/14-17-СГ від 07.09.2017 року затверджено документацію із землеустрою та надано у власність зі зміною цільового призначення ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку загальною площею 1,9174 га, кадастровий номер № 7121589600:07:002:0515.

Права власності на вказану земельну ділянку ОСОБА_2 зареєстрував у приватного нотаріуса Золотоніського районого нотаріального округу Кравченок С.В. за реєстраційним номером у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 1356226771215 від 17.09.2017 року.

Водночас прокуратурою встановлено, що ОСОБА_2 скористався правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки ще у 2005 році.

Так встановлено, що рішенням Піщанської сільської ради народних депутатів Золотоніського району Черкаської області Про приватизацію земельних ділянок на території Піщанської сільської ради № 12 від 17.11.1993 року ОСОБА_2 безкоштовно передано у власність земельну ділянку розміром 0,42 га для ведення особистого підсобного господарства .

У подальшому, рішенням Піщанської сільської ради від 12.04.2005 № 21 -4/1V Про затвердження технічної документації по виготовленню Державного акта на право власності на земельну ділянку , затверджено технічну документацію по виготовленню Державного акта на право власності на земельну ділянку та передано у власність ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку площею 0,4200 га для ведення підсобного селянського господарства.

На підставі вказаного рішення ОСОБА_2 видано Державний акт на право власності серія ЯА № 440820 на земельну ділянку площею 0,4200 га (кадастровий номер №7121588201:02:003:0025) із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства .

За даних обставин позивач вважає, що Наказ Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області № 23-8010/14-17-СГ від 07.09.2017, яким затверджено документацію із землеустрою та надано у власність зі зміною цільового призначення ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку загальною площею 1,9174 га, кадастровий номер №7121589600:07:002:0515, розташованої в адміністративних межах Шабельниківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області за межами населеного пункту, порушує порядок набуття права володіння та користування землями державної власності, є недійсним, прийнятий всупереч положень ст.ст. 116, 118, 121, 155 ЗК України, а тому підлягає скасуванню, оскільки ОСОБА_2 , в порушення вимог законодавства, двічі скористався правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки одного і того ж виду використання.

Отже, вважаючи норми чинного законодавства порушеними та наявної необхідності відновлення та захисту порушених інтересів держави, які полягають у неухильному дотриманні законності при передачі земель державної власності у власність, керівник Золотоніської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави в якості позивача звернувся до суду із вказаним позовом, яким просив скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області № 23-8010/14-17-СГ від 07.09.2017 року та витребувати у ОСОБА_2 на користь держави земельну ділянку загальною площею 1,9174 га, кадастровий номер № 7121589600:07:002:0515, а також стягнути із відповідачів судові витрати по справі.

У судовому засіданні прокурор Золотоніської місцевої прокуратури позовні вимоги підтримала повністю та наполягала на їх задоволенні з підстав, які викладені у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_2 , адвокат Міщенко С.В. у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував повністю та надав суду пояснення аналогічні поясненням, які викладені у відзиві на позовну заяву, відповідно до яких відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнає, зазначаючи при цьому, що земельна ділянка площею 0,4200 га була надана йому ще в 1993 році під час дії інших норм законодавства. Тому до даних правовідносин щодо отримання земельної ділянки, площею 0,4200 га, підлягають застосуванню норми чинного на той час законодавства. Також відповідач наполягає, що земельна ділянка площею 0,4200 га була отримана відповідачем із цільовим призначенням для ведення підсобного селянського господарства , в свою чергу земельна ділянка площею 1.9174 га, на поверненні якої наполягає позивач, має цільове призначення для ведення особистого селянського господарства . При цьому ні в Земельному кодексі 2001 року, ні в прикінцевих та перехідних положеннях ЗК України 2001 року не обумовлено, що вид земельних ділянок для ведення підсобного селянського господарства та для ведення особистого селянського господарства є тотожними. За таких підстав відповідач, посилаючись на норми чинного законодавства, а також практику Європейського суду вважав позовні вимоги не обґрунтованими та такими, які задоволенню не підлягають. Також представник відповідача в судовому засідання зазначав і про те, що рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 13.03.2019 року було визнано недійсним державний акт на земельну ділянку площею 0,4200 га.

Представник Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області Ляшенко М.В. проти задоволення позовних вимог заперечувала та надала суду пояснення аналогічні поясненням, які викладені у відзиві на позовну заяву, які зводяться до того, що порядок та перелік документів необхідних для надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки чітко встановлений нормами чинного законодавства та не передбачає розширеному тлумаченню. Таким чином відповідач не мав права вимагати у ОСОБА_2 додаткових відомостей про отримання ним раніше земельних ділянок та н мав відповідних повноважень на проведення такої перевірки. Сам ОСОБА_2 головне управління Держгеокадастру в Черкаській області про такі обставини не повідомляв, та в своїй заяві зазначав, що ним не використано право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Суд заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до п. в ч. 3 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з п. б ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 га.

Виходячи зі змісту ч. 4 ст. 116 ЗК України, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз за кожним видом використання.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 5 ЗУ Про особисте селянське господарство громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 га, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених ст. 121 Земельного кодексу України для ведення особистого селянського господарства.

Таким чином, передбачена ст. ст. 116, 121 ЗК України одноразовість отримання земельної ділянки у власність означає, що особа, яка скористалась своїм правом і отримала у власність земельну ділянку меншу від граничної площі, передбаченої ст. 121 ЗК України, не має правових підстав для отримання у власність земельної ділянки цього ж цільового призначення вдруге, навіть площею, що складає різницю між гранично можливою та раніше отриманою у власність.

Так судом встановлено та самими сторонами не заперечується, що ОСОБА_2 07.04.2017 року звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, загальною площею 2 га, сільськогосподарського призначення із земель державної власності у приватну власність в адміністративних межах Шабельниківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області для ведення особистого селянського господарства.

Наказом Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області № 23-1843/14-17-СГ від 07.04.2017, відповідно до ст. 15-1, 118, 122,123, 134 ЗК України, надано ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність, розташованої в адміністративних межах Шабельниківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області за межами населеного пункту.

Надалі Наказом Головного управління № 23-8010/14-17-СГ від 07.09.2017 року затверджено документацію із землеустрою та надано у власність зі зміною цільового призначення ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку загальною площею 1,9174 га, кадастровий номер № 7121589600:07:002:0515.

Права власності на вказану земельну ділянку ОСОБА_2 зареєстрував у приватного нотаріуса Кравченок С.В. (Золотоніський районний нотаріальний округ) 17.09.2017 року, реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 1356226771215.

Разом із тим позивач наполягає, що ОСОБА_2 було видано державний акт на право власності серії ЯА №440820 на земельну ділянку площею 0,4200 га, кадастровий номер № 7121588201:02:003:0025 із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства .

Таким чином доводи позивача зводяться до того, що відповідач вже скористався своїм правом на безоплатне отримання земельної ділянки раніше, а тому не мав права на отримання земельної ділянки площею 1,9174 га з однаковим цільовим призначенням.

Разом із тим суд не може погодитися із такими доводами позивача, оскільки як вбачається із виписки з рішення №12 від 17.11.1993 року Піщанська сільська рада розглянувши заяву ОСОБА_2 про передачу йому на праві власності земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства вирішила надати останньому земельну ділянку в розмірі 0,42 га, саме для ведення особистого підсобного господарства.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Піщанської сільської ради від 12.04.2005 № 21 -4/1V Про затвердження технічної документації по виготовленню Державного акта на право власності на земельну ділянку , затверджено технічну документацію по виготовленню Державного акта на право власності на земельну ділянку та передано у власність ОСОБА_2 в приватну власність земельну ділянку площею 0,4200 га. Цільове призначення якої вказано саме для ведення підсобного селянського господарства

Частиною 1 статті 56 ЗК України від 18.12.1990 передбачалося, що для ведення особистого підсобного господарства громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються безплатно у власність земельні ділянки, в межах населених пунктів, у розмірах, вказаних у земельно-облікових документах, або надаються безплатно у власність у розмірі не більше 0,6 га.

На підставі вказаного рішення ОСОБА_2 видано Державний акт на право власності серія ЯА № 440820 на земельну ділянку площею 0,4200 га (кадастровий номер №7121588201:02:003:0025) із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства .

Позивач наполягає, що згідно з Листом Державного комітету України по земельних ресурсах № 14-224/2080 від 05.04.2002 поняття особисте підсобне господарство ст. 56 Земельного кодексу України від 18.12.1990 та особисте селянське господарство ст. 33 Земельного кодексу України від 25.10.2001 за змістом тотожні.

Однак з такими доводами позивача суд погодитися не може, оскільки ні в ЗК України 1990 року, ні в ЗК України 2001 року не було обумовлено, що вид земельної ділянки для ведення підсобного селянського господарства та вид земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства є тотожними.

Більше того, Державний комітет України по земельних ресурсах не може тлумачити норми чинного законодавства та проводити їх порівняння, а тому його висновки не можуть вважатися належним джерелом щодо тлумачення понять тотожності виду земельної ділянки для ведення підсобного селянського господарства із видом земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства .

Позивач наполягає, що на підставі зазначеного вище рішення сільської ради ОСОБА_2 було видано Державний акт на право власності серія ЯА № 440820 на земельну ділянку площею 0,4200 га (кадастровий номер №7121588201:02:003:0025) із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства , оскільки на той час набув чинності Земельний кодекс України від 25.10.2001 року. А тому цільове призначення вказаної земельної ділянки є саме для ведення особистого селянського господарства .

Однак рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 13.03.2019 року за №695/2249/18 було визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НА №440820 від 11 серпня 2005 року, виданий на ім`я ОСОБА_2 , як власника земельної ділянки, площею 0,4200 га, що розташована в с. Піщане Золотоніського району Черкаської області, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 7121588201:020030025, який був зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010578401640.

При цьому суд скасовуючи вказаний державний акт на право власності на земельну ділянку зазначив, що спірна земельна ділянка на підставі рішення Піщанської сільської ради була передана у власність із невірно вказаним цільовим призначенням, і виправити допущену помилку в державному акті на право приватної власності на землю в частині цільового призначення земельної ділянки в добровільному порядку неможливо. Дана земельна ділянка не може бути землею сільськогосподарського призначення, оскільки на ній розміщений будинок з прибудинковими спорудами.

Таким чином вбачається, що судом був визнаний недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку у зв`язку із тим, що в ньому невірно вказано цільове призначення такої земельної ділянки.

Вказане рішення суду набрало законної сили, а тому, на підставі норм ст. 82 ЦПК України, висновки зроблені в ньому враховуються судом при розгляді матеріалів даної справи.

За таких обставин посилання позивача на зазначений державний акт на право власності на землю є безпідставним.

На виконання зазначеного вище рішення суду Піщанською сільською радою було прийнято рішення №30-6/VII від 07.07.2019 року про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0,25 га, що розташована в АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд.

Окрім того, право власності на земельну ділянку площею 0,4200 га , що розташована в АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 7121588201:020030025 ніколи не було зареєстровано за ОСОБА_2 , що стверджується даними відомостей з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за №122816073, які було надано Прокурором при зверненні з позовом, а також даними з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за №129542227, які надані відповідачем в ході розгляду матеріалів даної справи.

Таким чином доводи позивача про порушення ОСОБА_2 вимог чинного законодавства, а саме отримання ним двічі в 2005 та в 2017 року, безоплатно земельних ділянок одного виду використання для ведення особистого селянського господарства матеріалами справи не стверджуються, та спростовуються доказами наданими до суду.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим матеріали справи не містять належних доказів протиправних дій ОСОБА_2 щодо отримання ним земельної ділянки, площею 1,9174 га, а тому вимоги позивача не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та задоволенню не підлягають.

Судові витрати по справі, відповідно до ст. 141 ЦПК України , позивачу не відшкодовуються.

На підставі викладеного та керуючись ст.,ст. 4, 5, 12, 76-84, 133, 141, 259, 263, 265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити керівнику Золотоніської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави в якості позивача, у задоволенні позовних вимог до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, ОСОБА_2 про визнання наказу незаконним та витребування земельної ділянки.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів з часу виготовлення повного тексту рішення.

Головуючий: Середа Л.В.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 11 грудня 2019 року.