Рішення

від 12.12.2019 по справі 756/12168/19

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

12.12.2019 Справа № 756/12168/19

Провадження № 2/756/5682/19

Справа № 756/12168/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2019 року Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Луценко О.М.,

при секретарі Пляса Б.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП Завод Генератор про поновлення на роботі,

в с т а н о в и в:

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ДП Завод Генератор про поновлення на роботі.

Вимоги заяви обґрунтовано наступним.

В жовтні 2017 року ОСОБА_1 було прийнято на посаду контролера КПП загону охорони ВОХР ДП Завод Генератор .

Наказом директора Державного підприємства "Завод "Генератор" від 29 серпня 2018 року №279-к ОСОБА_1 був звільнений з роботи у зв`язку з скороченням штату працівників, за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Своє звільнення позивач вважає незаконним, а тому просив суд поновити його на роботі на посаді контролера КПП загону охорони ВОХР.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

В судовому засідання представник відповідача проти позову заперечував. Просив відмовити в задоволенні позову.

Суд вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 04 жовтні 2017 року ОСОБА_1 було прийнято на посаду контролера КПП загону охорони ВОХР ДП Завод Генератор ( а.с.4).

Наказом директора Державного підприємства "Завод "Генератор" від 29 серпня 2018 року №279-к ОСОБА_1 був звільнений з роботи у зв`язку з скороченням штату працівників, за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

24.06.2019р. Державне підприємство "Завод "Генератор складено попередження про звільнення з посади у зв`язку з скорочення штату працівників, яке було отримано позивачем в той же день.

Згідно з частинами 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Також позивачу було запропоновано переведення на іншу роботу за вільними посадами, а саме: фарбувальник приладів та деталей; заготівник хімічних напівфабрикатів; промивальник деталей та вузлів; виробник трафаретів та плат; штампувальник; прибиральник виробничих приміщень; двірник, від яких ОСОБА_1 під підпис відмовився, що підтверджується попередженням про скорочення штату працівників.

Окрім того судом було з`ясовано, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 20 серпня 2019 року у справі №50/155 про банкрутство Державного підприємства "Завод "Генератор", введено процедуру санації відповідача.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2 цієї статті визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України Про зайнятість населення , власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Згідно зі ст. 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:

1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців;

2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;

3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;

4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;

5) учасникам бойових дій, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;

7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;

8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України;

9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів № 9 від 06 листопада 1992 року розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Доказів того, що скорочення посади позивача відбулося з порушенням прав позивача, матеріали справи не містять.

Доводи про те, що у ДП Завод Генератор було відсутнє обґрунтування необхідності розірвання трудового догововору з позивачем, суд вважає необґрунтованим, оскільки в ході розгляду справи встановлено, що з боку роботодавця було дотримано вимог трудового законодавства при звільненні позивача за п.1 ч.40 КЗпП України.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 5, 10-13, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ДП Завод Генератор про поновлення на роботі- відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Луценко