Постанова

від 11.12.2019 по справі 243/12321/18

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 243/12321/18 Номер провадження 22-ц/804/3123/19

Єдиний унікальний номер 243/12321/18 Головуючий у 1 інстанції Хаустова Т.А.

Номер провадження 22-ц/804/3123/19 Доповідач Корчиста О.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 грудня 2019 року Донецький апеляційний суд у складі:

Головуючого судді Корчистої О.І.

суддів: Будулуци М.С., Тимченко О.О.

за участю секретаря Ситнік Д.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмуті цивільну справу № 243/12321/18 за позовною заявою Святогірської міської ради Донецької області до ОСОБА_1 про визнання договору укладеним в запропонованій позивачем редакції

за апеляційною скаргою Святогірської міської ради Донецької області,

на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 20 вересня 2019 року,

встановив:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

У грудні 2018 року Святогірська міська рада Донецької області звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання договору укладеним в запропонованій позивачем редакції, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 17 жовтня 2012 року Святогірською міською радою було прийняте рішення №16-ХХУ-6 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди земельної ділянки ОСОБА_1 .

Пунктом 1 вказаного Рішення ОСОБА_1 було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди земельної ділянки площею 2.9961 га для обслуговування бази відпочинку Вірсавія по АДРЕСА_1 (на теперішній час АДРЕСА_2 .

Позивач також вказував, що відповідно до п.2 Рішення відповідачу ОСОБА_1 надано земельну ділянку площею 2.9961 га, кадастровий номер 1414170500:01:001:0023 в оренду терміном на 5 років для обслуговування бази відпочинку Вірсавія по АДРЕСА_1 Жовтня АДРЕСА_2 у АДРЕСА_3 Святогірську із земель рекреаційного призначення Святогірської міської ради.

Згідно п.п.3.3 Рішення відповідачу було рекомендовано в місячний термін укласти договір оренди у встановленому законом порядку.

Однак, всупереч діючому законодавству відповідач протягом тривалого часу не виконує Рішення Святогірської міської ради, договір оренди земельної ділянки не укладає, право оренди земельної ділянки відповідачем не зареєстроване, орендну плату не сплачує.

27 листопада 2015 року позивачем було надіслано ОСОБА_1 Лист-попередження за № 1.393/02-31 від 26 листопада 2015 року про необхідність укладення договору оренди земельної ділянки і проведення його державної реєстрації. Відповіді на зазначений лист не отримано, цей лист ОСОБА_1 проігноровано, що на переконання позивача, свідчить про ухилення відповідача від укладання договору та виконання Рішення Святогірської міської ради.

Крім цього вказує, що 02 жовтня 2018 року позивачем направлено відповідачу для розгляду та підписання Договір оренди земельної ділянки № 141411807, підписаний в.о. міського голови, секретарем міської ради Божко Г.В. в двох примірниках на 14 аркушах із проханням у місячний термін розглянути вищезазначений договір, підписати та зареєструвати у встановленому діючим законодавством України право оренди земельної ділянки і спрямувати до Святогірської міської ради один примірник договору оренди земельної ділянки з копією Витягу про реєстрацію речового права.

Однак, незважаючи на те, що станом на 05 грудня 2018 року на адресу позивача не надходило підписаного зі сторони відповідача вказаного договору, не виконано рішення Святогірської міської ради від 17 жовтня 2012 року №16-ХХУ-6 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди земельної ділянки ОСОБА_1 , ОСОБА_1 продовжує користуватись земельною ділянкою, кадастровий номер 1414170500:01:001:0023 по АДРЕСА_4 .

Просила суд визнати Договір оренди земельної ділянки №141411807 укладеним в запропонованій редакції та стягнути з ОСОБА_1 на користь Святогірської міської ради Донецької області судові витрати по справі в розмірі 1762 гривні.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 20 вересня 2019 року в задоволенні позовних вимог Святогірської міської ради Донецької області до ОСОБА_1 про визнання договору укладеним в запропонованій позивачем редакції відмовлено.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

В апеляційній скарзі Святогірська міська рада, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та процесуального права, просить скасувати рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 20 вересня 2019 року, постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що відповідач не виконав Рішення №16-ХХV- 6 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди земельної ділянки гр. ОСОБА_1 у відповідності до вимог ст. 144 Конституції України, ст. 73 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , і не уклав договір оренди земельної ділянки, незважаючи на те, що відповідач тривалий час фактично користується земельною ділянкою, на якій розташовані об`єкти нерухомого майна-база відпочинку Вірсавія .

Поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що ОСОБА_1 , хоча і вчиняла окремі дії щодо узаконення користування земельною ділянкою, однак ухиляється від укладення договору оренди.

Використання відповідачем ОСОБА_1 земельної ділянки без її належного оформлення (укладення договору оренди земельної ділянки) позбавило позивача, як власника землі, права отримувати від цієї земельної ділянки дохід у вигляді орендної плати.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відзив на апеляційну скаргу відповідачем ОСОБА_1 не надано.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

ПОЯСНЕННЯ СТОРІН У СУДОВОМУ ЗАСІДАННІ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача Святогірської міської ради Донецької області Рубльова М.В. доводи, викладені в апеляційній скарзі, підтримала та просила її задовольнити.

В судове засідання апеляційного суду відповідач ОСОБА_1 не з`явилась, повідомлена належним чином про час та місце розгляду справи.

Відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено, що Рішенням Святогірської міської ради №12-ХХІУ-6 від 21 серпня 2012 року Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди земельної ділянки ОСОБА_1 вирішено надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди земельної ділянки площею 2,9961 га для обслуговування бази відпочинку Вірсавія по АДРЕСА_4 у АДРЕСА_3 Святогірську із земель рекреаційного призначення Святогірської міської ради.

Святогірська міська рада своїм Рішенням Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди земельної ділянки ОСОБА_1 № 16-ХХУ-6 від 17 жовтня 20012 року затвердила ОСОБА_2 О.О. Технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди земельної ділянки площею 2,9961 га для обслуговування бази відпочинку Вірсавія по АДРЕСА_4 , кадастровий номер 1414170500:01:001:0023 та надала їй вказану земельну ділянку в оренду строком на 5 років для обслуговування бази відпочинку Вірсавія по АДРЕСА_4 , із земель рекреаційного призначення Святогірської міської ради, зобов`язано ОСОБА_1 в місячний термін укласти договір оренди у встановленому законом порядку.

На виконання Рішення Святогірської міської ради № 12-ХХІУ-6 від 21 серпня 2012 року Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди земельної ділянки ОСОБА_1 була виконана Технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку ОСОБА_1 для обслуговування бази відпочинку Вірсавія по АДРЕСА_4 , кадастровий номер 1414170500:01:001:0023, яку було перевірено та внесено до Державного земельного кадастру Державним кадастровим реєстратором Станчук Н.О. Відділу Держземагентства у м. Слов`янську Донецької області 09 жовтня 2013 року.

Згідно п. 1.2.5. Технічної документації із землеустрою, як затверджена рішенням Святогірської міської ради від 17.10.2012 № 16-ХХУ-6 нормативно грошова оцінка земельних ділянок, що підлягає вилученню - земельної ділянки в цілому складає 1101426,28 гривень.

Також судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 користується спірною земельною ділянкою без укладення договору оренди земельної ділянки, орендну плату не сплачує.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Апеляційна скарга Святогірської міської ради Донецької області підлягає залишенню без задоволення.

МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 зазначає, що вона не має наміру укладати Договір оренди земельної ділянки, у якому позивач визначив вартість спірної земельної ділянки 16682667,93 гривень, з тих підстав, що вважає таку вартість земельної ділянки необґрунтованою, оскільки відповідно до розробленої Технічної документації, яка була затверджена Рішенням Святогірської міської ради Донецької області, вартість земельної ділянки по АДРЕСА_4 , кадастровий номер 1414170500:01:001:0023, складає 1101426,28 гривень, з якою вона згодна. Також, суд виходив з того, що не передбачено можливість спонукання відповідача укласти Договір оренди земельної ділянки на невигідних для неї умовах, оскільки сторони при укладанні договору є вільними, а зобов`язання укласти договір на невигідних для сторін умовах не встановлено законом, та є порушенням вимог ст. 19 Конституції України.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає наявним в матеріалах справи письмовим доказам, встановленим обставинам та нормам матеріального закону.

У відповідності до п. п. 10,11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 року Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя Конституційні положення про законність судочинства та рівність усіх учасників процесу перед законом і судом (ст. 129 Конституції) зобов`язують суд забезпечити всім їм рівні можливості щодо надання та дослідження доказів, заявлення клопотань та здійснення інших процесуальних прав. При вирішенні цивільних справ суд має виходити з поданих сторонами доказів.

Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

За ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 641 Цивільного кодексу України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

За змістом статті 14 Конституції України, з якою кореспондуються приписи частин першої, другої статті 373 Цивільного кодексу України та статті 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами Земельного кодексу України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Згідно із частинами першою - третьою статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

За змістом статті 144 Конституції України, статей 12, 122 Земельного кодексу України, статті 26 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні до виключної компетенції, зокрема, міських рад належить вирішення питань про надання земельної ділянки в оренду.

Відповідно до абз.1 ч.1 та ч.2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

При цьому, частиною першою статті 93 Земельного кодексу України, приписи якої кореспондуються зі статтею 1 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV Про оренду землі , визначено, що засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності, є правом оренди земельної ділянки.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним Кодексом України, Цивільним Кодексом України, Законом України Про оренду землі , законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (за змістом частини дев`ятої статті 93 Земельного кодексу України та частини першої статті 2 Закону України Про оренду землі ).

Згідно з частиною першою статті 6 Закону України Про оренду землі орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Порядок передачі земельних ділянок в оренду визначено статтею 124 Земельного кодексу України, за змістом частини першої якої передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями.

Разом з тим, згідно з частиною другою статті 16 Закону України Про оренду землі укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

З наведеного вбачається, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється на підставі рішення органу місцевого самоврядування шляхом укладення відповідного договору оренди. Тобто прийняття уповноваженим органом місцевого самоврядування рішення про передачу в користування (оренду) земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, є необхідною умовою для передачі такої земельної ділянки в оренду.

Загальне поняття договору визначене у ст. 626 Цивільного кодексу України як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Тобто, вказана норма надає кожній особі право самостійно вирішувати вступати чи не вступати в договірні відносини на відповідних умовах, які суперечать вимогам закону.

Законодавство України не передбачає обов`язку особи отримати земельну ділянку в постійне користування або укласти договір оренди земельної ділянки, оскільки це є лише його правом.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Крім того, у справі Рисовський проти України , суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін та інші проти України (Seryavin and Others v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375,381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Святогірської міської ради Донецької області залишити без задоволення.

Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 20 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: О.І. Корчиста

Судді: М.С. Будулуца

О.М. Тимченко

Повний текст постанови складений 12 грудня 2019 року.

Головуючий: О.І. Корчиста