Рішення

від 03.12.2019 по справі 240/9307/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2019 року м. Житомир справа № 240/9307/19

категорія 110010000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шуляк Л.А.,

секретар судового засідання Скорик С.В.,

за участю: представника позивача - Кучерук М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" до Державної екологічної інспекції Поліського округу про визнання протиправним та скасування припису,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулось Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" із позовом, в якому просить:

- визнати протиправним припис від 20.06.2019 №521/02.3 Державної екологічної інспекції Поліського округу;

- скасувати припис від 20.06.2019 №521/02.3 Державної екологічної інспекції Поліського округу (з урахуванням заяви від 10.07.2019, т.2 а.с.98-99).

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що висновки акту перевірки не відповідають дійсним обставинам справи, зокрема відповідачем не доведено, факту здійснення викидів від газорегулюючого обладнання, належність позивачу газорегуляторних пунктів та шафових газорегуляторних пунктів, не враховано, що спеціальні паспорти складені на усі місця зберігання відходів, ведеться їх постійний облік, із спеціалізованими підприємствами укладено договори про перевезення та утилізацію відходів.

Ухвалою суду від 11.07.2019 відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

04.09.2019 до суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти задоволення позовних вимог за їх безпідставністю.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, наведених у відзиві на позов. Додатково вказав, що під час перевірки на вимогу перевіряючого уповноваженими особами позивача не було надано усіх витребуваних документів, а тому висновки перевірки було зроблено на підставі наявних матеріалів та інформації з відкритих джерел.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державною екологічною інспекцією Поліського округу на підставі наказу №32-П від 31.05.2019 та направлення №349 від 31.05.2019 було проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ПАТ по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (наразі - Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз"), за результатами якої складено акт №521 (т.1, а.с.36-37, 42-71).

В ході перевірки встановлено наступні порушення (розділ VI акту):

1) абз.2 ч.1 ст.10, ст.11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", п.30 "Додатку" до Закону України "Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності" - викиди (надходження) в атмосферне повітря забруднюючих речовин (метану 89%, етану 5 %, пропану 1,3 %, н-бутану 0,22 %, ізо-бутану 0,13 %, н-пентану 0,044 %, ізо-пентану 0,05 %, нео пентану 0,004 %, гексану+вищі 0,09 %, азоту 1,85 %, діоксиду вуглецю 1,89 %) від газорегуляторних пунктів (в кількості 490 одиниць) та шафових газорегуляторних пунктів (орієнтовною кількістю 1800 одиниць) AT "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз", внаслідок зниження тиску природного газу і підтриманні його на заданому рівні під час його розподілення на території міста Житомир та Житомирської області (крім міста Коростишів та Коростишівського району), а також території сіл Бухни та Морозівка Погребищанського району та села Махаринці Козятинського району Вінницької області, здійснюються за відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами;

2) ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України - використання земельних ділянок під газорегуляторними пунктами (в кількості 490 одиниць) та шафовими газорегуляторними пунктами (орієнтовною кількістю 1800 одиниць) AT "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" на території міста Житомир та Житомирської області (крім міста Коростишів та Коростишівського району), а також території сіл Бухни та Морозівка Погребищанського району та села Махаринці Козятинського району Вінницької області, здійснюється за відсутності документів, що посвідчують право власності та користування (в тому числі оренди);

3) ч. 9 ст. 4, ч. 8 ст. 7, ч. 1 ст. 8, ст.ст.11,12 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" - не виконано пункти 1 та 2 припису Державної екологічної інспекції у Житомирській області № 18/5 від 04.04.2017 року, а саме не проведено інвентаризацію стаціонарних джерел викидів, а саме газорозподільних пунктів та газорозподільних шаф, які не обліковані чинними матеріалами інвентаризації та не отримано дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від газорозподільних пунктів та газорозподільних шаф на території Житомирської області;

4) ч. 1,2 ст. 26, ч. 2 ст. 33 Закону України "Про відходи", п. 9 Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів, затвердженого постановою КМ У № 2034 від 01.11.1999 року, п. 5.8 ДСТУ 4462.3.01:2006 "Охорона природи. Поводження з відходами. Порядок здійснення операцій", ДСТУ 2195 - 99 (ГОСТ 17.9.0.2 - 99) "Охорона природи. Поводження з відходами. Технічний паспорт відходу. Склад, вміст, виклад і правила внесення змін" - на кожне місце чи об`єкт зберігання відходів AT "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" не складено спеціальні паспорти відходів, в яких зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів). їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об`єктів зберігання і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об`єктів;

5) п. н) ч. 1 ст. 17, ч. 6 ст. 34 Закону України "Про відходи", п. 14 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності", п. 7.3.1 ДСТУ 4462.3.01:2006 "Охорона природи. Поводження з відходами. Порядок здійснення операцій", "Перелік ліцензіатів на провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами", розміщений на сайті Міністерства екології та природних ресурсів України в розділі: "Головна/Бізнесу/Дозволи та ліцензії" - перевезення небезпечних відходів територією Житомирської області, що утворюються під час діяльності виробничих структурних підрозділів AT "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" власним автомобільним транспортом від місць їх утворення та зберігання до складського приміщення ТОВ "Еко Захист - України" (код 38074325) за адресою: м. Житомир, вул. Слобідська, 35, здійснюється за відсутності ліцензії Міністерства екології та природних ресурсів України на здійснення операцій (перевезення) у сфері поводження з небезпечними відходами;

6) ч. 7 ст. 34 Закону України "Про відходи" - перевезення небезпечних відходів територією Житомирської області, що утворюються під час діяльності виробничих структурних підрозділів АТ "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" власним автомобільним транспортом від місць їх утворення та зберігання до складського приміщення ТОВ "Еко Захист - України" (код 38074325) за адресою: м. Житомир, вул. Слобідська, 35, здійснюється за відсутності договору обов`язкового страхування цивільної відповідальності перевізника за збитки, які можуть бути завдані ним під час перевезення;

7) п. г) ч. 1 ст. 17 Закону України "Про відходи" структурними підрозділами (дільницями та відділеннями) допускаються порушення порядку ведення первинного поточного обліку кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються та видаляються.

З метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час планової перевірки, проведеної з 04.06.2019 по 14.06.2019 Державною екологічною інспекцією Поліського округу було прийнято припис від 20.06.2019 № 521/02.3, в якому зазначено про порушення позивачем діючого законодавства України та відповідно надано строки щодо їх усунення (т.1, а.с.72-76).

Відповідно до супровідного листа №2003/02-3-08 від 20.06.2019 акт перевірки №521 та припис від 20.06.2019 № 521/02.3 надіслано АТ "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз", який отримано 26.06.2019 (т.1, а.с.39).

27.06.2019 Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" подано заперечення на акт перевірки №521 та припис від 20.06.2019 до Державної екологічної інспекції Поліського округу (т.1, а.с.77-87).

Не погоджуючись із винесеним приписом, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275, затверджено Положення про Державну екологічну інспекцію України (далі - Положення).

Відповідно до ч.ч.1,2 Положення Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра енергетики та захисту довкілля і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Держекоінспекція у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Згідно з ч.3 Положення, основними завданнями Держекоінспекції є: реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів; здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо: охорони земель, надр.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 №877-V (далі - Закон №877-V).

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №877-V, дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до ч.6 ст.7 Закону №877-V, за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.

Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

Слід зазначити, що в порушення вищенаведених норм відповідачем у акті перевірки не вказано дати його складання, акт не вручено (не надіслано) позивачу в останній день заходу державного нагляду (14.06.2019), а надіслано поштою разом з приписом лише 20.06.2019.

Зазначені порушення також підтверджено Державною регуляторною службою України в ході проведеної перевірки, за результатами якої винесено подання Державній екологічній інспекції Поліського округу про усунення порушень від 05.09.2019 (т.2, а.с.146-158).

Згідно із ч.7 ст.7 Закону №877-V, на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Відповідно до ч.8 ст.7 Закону №877-V, припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Враховуючи, що припис видається з метою усунення виявлених в ході перевірки порушень, суд надає оцінку встановленим порушенням.

Щодо п.1 розділу VI акту перевірки суд зазначає наступне.

Закон України "Про охорону атмосферного повітря" від 16.10.1992 №2707-XII (далі - Закон №2707-XII) визначає правові і організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони атмосферного повітря.

Цей Закон спрямований на збереження та відновлення природного стану атмосферного повітря, створення сприятливих умов для життєдіяльності, забезпечення екологічної безпеки та запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров`я людей та навколишнє природне середовище.

Стаття 1 Закону №2707-XII встановлює, що викид - це надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин; норматив гранично допустимого викиду забруднюючої речовини стаціонарного джерела - гранично допустимий викид забруднюючої речовини або суміші цих речовин в атмосферне повітря від стаціонарного джерела викиду; джерело викиду - об`єкт (підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо), з якого надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин.

Згідно статті 7 Закону №2707-XII нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин та їх сукупності, які містяться у складі пилогазоповітряних сумішей, що відводяться від окремих типів обладнання, споруд і надходять в атмосферне повітря від стаціонарних джерел, встановлюються з метою забезпечення дотримання нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря з урахуванням економічної доцільності, рівня технологічних процесів, технічного стану обладнання, газоочисних установок.

Статтею 10 вищевказаного Закону передбачено обов`язки підприємств, установ, організацій та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності щодо охорони атмосферного повітря.

Також Законом №2707-XII передбачено, що для забезпечення екології безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров`я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік забруднюючих речовин переглядається Кабінетом Міністрів України не менше одного разу на п`ять років за пропозицією центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, і центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до першої групи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Статтею 11 Закону №2707-XII визначено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися лише після отримання дозволу.

Перелік найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, викиди яких в атмосферне повітря підлягають регулюванню, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2001 року №1598 "Про затвердження переліку найбільш поширених .і небезпечних забруднюючих речовин, викиди яких в атмосферне повітря підлягають регулюванню" (далі - Постанова №1598). Метан до речовин, визначених цим Переліком, викиди яких підлягають регулюванню, не відноситься.

Крім того, нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел затверджені наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України "Про затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел" від 27 червня 2006 року № 309, разом з тим, метан до переліку забруднюючих речовин ним не віднесено.

Відповідно до Порядку організації та проведення моніторингу в галузі охорони атмосферного повітря, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 березня 1999 року № 343, метан не відноситься до списків забруднюючих речовин, і моніторинг за метаном ні на загальнодержавному, ні на регіональному рівні не проводиться.

Згідно з положеннями статті 31 Закону №2707-XII, державний облік у галузі охорони атмосферного повітря здійснюється за єдиною системою у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог статті 31 Закону №2707-XII, Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову №1655 від 13 грудня 2001 року. Третій абзац пункту 5 цієї Постанови визначає, що форми і строки надання первинної, звітної документації, матеріалів інвентаризації затверджуються Мінприроди за погодженням з Держстатом, а форми державної статистичної звітності в галузі охорони атмосферного повітря - Держстатом за погодженням з Мінприроди.

Виключно парниковим газом метан визначений також Методичними рекомендаціями щодо підготовки методик для інвентаризації викидів парникових газів від антропогенних джерел, затверджених наказом Національного агентства екологічних інвестицій України від 05 жовтня 2009 року №73, Методикою розрахунку викидів забруднюючих речовин та парникових газів у повітря від використання палива на побутові потреби в домогосподарствах, затвердженою наказом Держкомстату України від 22 квітня 2011 року № 98, Методикою розрахунку викидів забруднюючих речовин та парникових газів у повітря від транспортних засобів, затвердженою наказом Держкомстату України від 13 листопада 2008 року № 452.

Чинним міжнародним договором, який ратифікований Верховною Радою України законом № 1430-IVвід 04 лютого 2004 року і яким регулюються дане питання, є Кіотський протокол.

Директива № 2008/1/ЕС Європейського Парламенту та Ради "Про комплексне запобігання та контроль забруднень", адресована державам - членам ЄС, містить примірний перелік забруднюючих речовин, для яких встановлюють граничні величини викидів, серед яких "метану" також немає.

Додаток А до Кіотського протоколу встановлює, що парниковими газами є: діоксид вуглецю (С02), метан (СН4), закис азоту (N20), гідрофторвуглеводи (ГФВ), перфторвуглеводи (ПФВ) і гексафторид сірки (SF6).

"Метан" також не визнаний речовиною, що руйнує озоновий шар (Монреальський протокол про речовини, що руйнують озоновий шар, що набув чинності для України з 29.06.1990 року).

Відповідно до Порядку організації та проведення моніторингу в галузі охорони атмосферного повітря, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.1999 року за № 343 (була чинною на момент винесення оскаржуваного припису), "метан" не відноситься до списків забруднюючих речовин, і моніторинг за "метаном" ні на загальнодержавному, ні на регіональному рівні не проводиться.

Відповідачем не доведено належними доказами, що метан є забруднюючою речовиною.

Підсумовуючи все викладене, суд погоджується з твердженням позивача про те, що метан є парниковим газом та не відноситься до забруднюючих речовин.

Також суд враховує, що в ході перевірки, яка проводилась Держекоінспекцією, інструментально-лабораторні вимірювання на предмет виявлення викидів забруднюючих речовин від газорозподільних мережах не здійснювалися, проби не відбиралися.

Як пояснив представник відповідача, який проводив перевірку, наявність викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин було встановлено з урахуванням інформації із відкритих джерел, а саме сайту АТ "Житомиргаз", де розміщено документи, які стосуються якості природного газу, в тому числі його складу та кількості газорегуляторних пунктів та шафових газорегуляторних пунктів. Крім того, враховано дані викиди відбуваються у разі зниження тиску природного газу і необхідності підтримання його на заданому рівні під час його розподілення. При цьому, стаціонарні джерела, якими здійснюється викид забруднюючих речовин не були предметом безпосереднього дослідження Держекоінспекції під час перевірки.

Позивачем надано протокол якості газу від 20.05.2019 (маршрут № 1), який містить вже інше відсоткове співвідношення складу природного газу, що свідчить про неповноту дослідження даного питання Держекоінспекцією (т.1, а.с.89).

З урахуванням наведеного, суд вважає, що висновок перевіряючих про наявність викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин та необхідність отримання дозволу на викиди ґрунтується на припущеннях та не підтверджується належними доказами.

Щодо п.2 розділу VI акту перевірки суд зазначає наступне.

В акті перевірки вказано, що позивач здійснює користування земельними ділянками під газорегуляторними пунктами та шафовими газорегуляторними пунктами без документів, що посвідчують право власності та користування.

Як пояснив в судовому засіданні представник відповідача, який проводив перевірку, кількість газорегуляторних пунктів та шафових газорегуляторних пунктів було взято із сайту АТ "Житомиргаз", під час перевірки витребовувались документи щодо користування земельними ділянками під ними, однак такі документи представниками позивача не були надані, а тому й зроблено висновок про порушення позивачем ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Представник позивача дану інформацію спростовує, вказує, що на вимогу перевіряючих надавались усі документи. Також вказує, що не усі газорегуляторні пункти та шафові газорегуляторні пункти перебувають у власності АТ Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз", деякі перебувають у власності організацій, на земельних ділянках яких вони розміщені, позивач здійснює лише технічне обслуговування даних пунктів.

Відповідно до п.2.1 Правил безпеки систем газопостачання, наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15.05.2015 № 285 (далі - Правила №285), балансоутримувач - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно із чинним законодавством України.

При цьому, п. 3.2 та п. 3.3 Правил № 285 визначено, що власник (балансоутримувач та/або орендар (наймач)) повинен забезпечити утримання систем газопостачання відповідно до вимог чинного законодавства України.

Власник (балансоутримувач та/або орендар (наймач)) відповідає за технічний стан і безпечне користування газопроводами, газовими приладами, димовими та вентиляційними каналами.

Згідно з п. 1 глави 1 розділу III Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року №2494 (далі - Кодекс ГРМ), експлуатацію газорозподільних систем здійснюють виключно Оператори ГРМ.

Як вбачається зі змісту п. 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ, оператор газорозподільної системи (далі - оператор ГРМ) - суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно- технологічного управління.

Згідно з п.1 глави 1 розділу III Кодексу ГРМ власники газової мережі яка згідно з розділом II цього Кодексу кваліфікується як газорозподільна система (крім газорозподільної системи, що відноситься до державного майна), що не є операторами ГРМ, та оператор ГРМ, до мереж якого підключені належні власникам газорозподільні системи (або на території ліцензованої діяльності якого знаходяться споживачі, підключені до цих газорозподільних систем), зобов`язані укласти договір про експлуатацію таких газорозподільних систем, або договір господарського відання чи користування з передачею газорозподільних систем на баланс оператору ГРМ, або оформити передачу належних власникам газорозподільних систем у власність зазначеному оператору ГРМ (у тому числі шляхом купівлі-продажу).

Договори експлуатації, господарського відання та користування укладаються за формами, визначеними у додатках 3 - 5 цього Кодексу (крім газових мереж, що є державним майном).

Таким чином, на території ліцензованої діяльності АТ Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" знаходяться не тільки газорегулююче обладнання, яке знаходиться на у нього на балансі, але й таке обладнання, що перебуває на балансі інших осіб (підприємства, установи, організації, державні органи, тощо).

При цьому слід зазначити, що за умовами договору про експлуатацію газорозподільної системи, газопроводи та газорегулююче обладнання, яке на них розміщене не переходить у власність та/або на баланс АТ Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз", однак всі роботи по їх обслуговуванню виконуються останнім.

Отже, в ході перевірки не встановлено які саме ділянки використовуються позивачем за відсутності документів, що посвідчують право власності та користування ними, а тому висновок перевіряючих щодо порушення позивачем ст.ст.125,126 Земельного кодексу України не відповідає дійсним обставинам справи.

Щодо п.3 розділу VI акту перевірки суд зазначає, що у оспорюваному приписі не було висунуто вимог щодо усунення вказаного у цьому пункті порушення.

Щодо п.4 розділу VI акту перевірки суд зазначає наступне.

Законом України "Про відходи" від 05.03.1998 №187/98-ВР (далі - Закон №187/98-ВР) визначено правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов`язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, сортуванням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров`я людини на території України.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.26 Закону №187/98-ВР Державному обліку та паспортизації підлягають в обов`язковому порядку всі відходи, що утворюються на території України і на які поширюється дія цього Закону.

Державний облік та паспортизація відходів здійснюються у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 1999 р. №2034 затверджено Порядок ведення державного обліку та паспортизації відходів (далі - Порядок №2034).

Паспортизація відходів - процес послідовного збирання, узагальнення та зберігання відомостей про кожний конкретний вид відходів, їх походження, технічні, фізико-хімічні, технологічні, екологічні, санітарні, економічні та інші показники, методи їх вимірювання і контролю, а також про технології їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення (п.21 Порядку №2034).

Згідно із п.9 Порядку №2034 паспортизація відходів ведеться підприємствами з метою їх вичерпної ідентифікації та визначення оптимальних шляхів поводження з ними.

Паспортизація відходів передбачає складення і ведення паспортів відходів, паспортів місць видалення відходів, реєстрових карт об`єктів утворення, оброблення та утилізації відходів відповідно до державного класифікатора ДК 005-96 "Класифікатор відходів" та номенклатури відходів. Форми паспортів відходів та інструкції щодо їх ведення розробляються Мінприроди з участю інших заінтересованих центральних органів виконавчої влади і затверджуються ним за погодженням з МОЗ.

Як зазначалось, у акті перевірки зроблено висновок, що на кожне місце чи об`єкт зберігання відходів AT "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" не складено спеціальні паспорти відходів, в яких зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об`єктів зберігання і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об`єктів.

Натомість, позивачем надано спеціальні паспорти відходів на кожне місце чи об`єкт зберігання відходів, як розроблені відповідно до ДСТУ 4462.3.01:2006 "Охорона природи. Поводження з відходами. Порядок здійснення операцій" та затверджено 03.01.2019 технічним директором підприємства (т.2, а.с.78-89).

Дослідивши надані паспорти, суд зазначає, що у вказаних паспортах вказано найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об`єктів зберігання.

Також суд враховує, що позивачем укладено договори на збирання небезпечних відходів із ТОВ "Еко Захист Україна" від 08.02.2019 та на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами з ТОВ "Укрресурси-2011" від 09.01.2019 (т.2, а.с.185-192).

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано ч.1 та 2 ст.26 Закону №187/98-ВР та п.9 Порядку №2034.

Щодо п.5 розділу VI акту перевірки суд зазначає наступне.

Відповідно до п."н" ст.17 Закону №187/98-ВР суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов`язані: мати ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами і/або дозвіл на транскордонне перевезення небезпечних відходів.

Згідно із ч.6 ст.34 Закону №187/98-ВР перевезення небезпечних відходів дозволяється лише за наявності їх паспорта та ліцензії на поводження з ними і в порядку, визначеному законодавством про перевезення небезпечних вантажів.

У акті перевірки зроблено висновок, що перевезення небезпечних відходів територією Житомирської області, що утворюються під час діяльності виробничих структурних підрозділів AT "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" власним автомобільним транспортом від місць їх утворення та зберігання до складського приміщення ТОВ "Еко Захист - України" за адресою: м. Житомир, вул. Слобідська, 35, здійснюється за відсутності ліцензії Міністерства екології та природних ресурсів України на здійснення операцій (перевезення) у сфері поводження з небезпечними відходами.

Натомість, позивач вказує, що ним не здійснюється перевезення відходів власним автомобільним транспортом від місць їх утворення та зберігання до складського приміщення ТОВ "Еко Захист - України".

Як зазначалось, позивачем укладено договір на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами з ТОВ "Укрресурси-2011" від 09.01.2019, відповідно до якого дане товариство і здійснює перевезення відходів.

При цьому, ТОВ "Укрресурси-2011" діє на підставі ліцензії Міністерства екології та природних ресурсів України серії АЕ №288598 від 26.02.2014, вид господарської діяльності: поводження з небезпечними відходами (т.2, а.с. 188-195).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано п. "н" ч.1 ст.17, ч. 6 ст. 34 Закону №187/98-ВР.

Щодо п.6 розділу VI акту перевірки суд зазначає наступне.

Згідно із ч.7 ст.34 Закону №187/98-ВР перевезення небезпечних відходів здійснюється за умови обов`язкового страхування цивільної відповідальності перевізника за збитки, які можуть бути завдані ним під час перевезення, відповідно до закону.

У акті перевірки зроблено висновок, що перевезення небезпечних відходів територією Житомирської області, що утворюються під час діяльності виробничих структурних підрозділів АТ "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" власним автомобільним транспортом від місць їх утворення та зберігання до складського приміщення ТОВ "Еко Захист - України" за адресою: м. Житомир, вул. Слобідська, 35, здійснюється за відсутності договору обов`язкового страхування цивільної відповідальності перевізника за збитки, які можуть бути завдані ним під час перевезення.

Враховуючи, що судом встановлено, що АТ "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" самостійно не здійснює перевезення небезпечних відходів, відповідно на нього не поширюється ч.7 ст.34 Закону №187/98-ВР.

Щодо п.7 розділу VI акту перевірки суд зазначає наступне.

Відповідно до п."г" ст.17 Закону №187/98-ВР суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов`язані: на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку.

У акті перевірки зроблено висновок, що структурними підрозділами (дільницями та відділеннями) допускаються порушення порядку ведення первинного поточного обліку кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються та видаляються.

Як пояснив представник відповідача, який проводив перевірку, даний висновок зроблено з урахуванням допущеного посадовою особою Бердичівського відділення АТ "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" адміністративного правопорушення, зокрема щодо неведення первинного обліку відходів, що зафіксовано у протоколі про адміністративне правопорушення №003568 від 10.06.2019 та постанові про накладення адміністративного стягнення №1341-2.2 від 10.06.2019 (т.2, а.с.205-208).

Натомість позивачем повідомлено, що особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності не є уповноваженою особою щодо ведення первинного обліку відходів, даний облік ведеться централізовано по всім відділенням однією уповноваженою особою.

Дані пояснення підтверджуються посадовою інструкцією особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, типовими формами №1-ВТ (т.2, а.с.244-245, т.1, а.с.90-107).

Зазначені обставини не було встановлено відповідачем під час перевірки та зроблено передчасний висновок про порушеннями структурними підрозділами порушення порядку ведення первинного поточного обліку.

Крім того, позивачем надано наказ АТ "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" №01.2НО-1560619 від 20.06.2019, згідно якого відповідальною особою за здійснення первинного обліку відходів та пакувальних матеріалів і тари в Бердичівському відділенні призначено провідного інженера-еколога Завадську О.М. (т.2, а.с.237).

Також, повідомлено, що постанова про накладення адміністративного стягнення №1341-2.2 від 10.06.2019 наразі оскаржується в судовому порядку (т.2, а.с.238-240, 253-256).

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено належними доказами порушення позивачем п."г" ст.17 Закону №187/98-ВР.

Враховуючи, що порушення, які зафіксовано у акті перевірки не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, суд приходить до висновку, що припис від 20.06.2019 №521/02.3 винесено Державною екологічною інспекцію Поліського округу безпідставно, а тому такий припис є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірність свого рішення. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється судом відповідно до вимог статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати припис Державної екологічної інспекції Поліського округу від 20.06.2019 №521/02.3.

Стягнути з Державної екологічної інспекції Поліського округу (вул. Л.Качинського, 12 А, м. Житомир, 10014. РНОКПП / ЄДРПОУ: 42163803) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" (вул. Фещенка-Чопівського, 35, м. Житомир, 10000. РНОКПП / ЄДРПОУ: 03344071) 1921 (тисяча дев`ятсот двадцять одну) грн витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.А.Шуляк

Повне судове рішення складене 12 грудня 2019 року