Постанова

від 10.12.2019 по справі 520/4424/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2019 р.Справа № 520/4424/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Рєзнікової С.С. , Старостіна В.В. ,

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "КОН+" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 10.09.19 року по справі № 520/4424/19

за позовом Приватного підприємства "КОН+"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, скасування вимоги та визнання податкового боргу незаконним,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство "КОН+", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - відповідач), з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог, про скасування податкових повідомлень - рішень відповідача від 04.02.2019 року № 0006335805 та № 0006325805, скасування податкової вимоги відповідача від 07.05.2019 року № 64600-58 та визнання податкового боргу позивача з податку на нерухоме майно, що відмінне від земельної ділянки у розмірі 25262,84 незаконним.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на незаконність спірних податкових повідомлень - рішень, вимоги та боргу з тих підстав, що відповідні задекларовані зобов`язання Приватного підприємства "КОН+" з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки були сплачені вчасно ПП "КВО+" як повіреним ПП "КОН+" на сплату податкового зобов`язання за договором № 13 від 01.07.2018 року.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2019 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу та уточнення до апеляційної скарги, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не з`ясування всіх обставин у справі, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПП "КОН+" щодо скасування податкового повідомлення - рішення відповідача від 04.02.2019 року № 0006325805 та визнання законним податкового боргу позивача з податку на нерухоме майно, що відмінне від земельної ділянки у розмірі 25262,84 грн., в іншій частині - залишити без змін, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПП "КОН+" в частині скасування податкового повідомлення - рішення відповідача від 04.02.2019 року № 0006325805 та визнання незаконним податкового боргу позивача з податку на нерухоме майно, що відмінне від земельної ділянки у розмірі 25262,84 грн.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу та відзив на уточнену апеляційну скаргу, в яких він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що контролюючим органом проведено камеральну перевірку позивача з питання дотримання термінів сплати податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, результати якої викладено в акті від 11.01.2019 року № 113/20-40-58-05-11/41879637.

Висновки перевірки свідчать про несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, чим порушено п.п. 266.10.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України, за що передбачена відповідальність п. 126.1 ст. 126 ПК України.

Так, перевіркою та матеріалами справи встановлено, що позивачем подано податкову декларацію з вищевказаного податку № 17619 від 21.02.2019 року.

Дані перевірки свідчать, що податкове зобов`язання у розмірі 27878,75 грн. з граничним строком сплати 29.07.2018 року за ІІ квартал сплачено ПП "КОН+" 08.11.2018 року з затримкою 102 дні, а податкове зобов`язання за ІІІ квартал частково у розмірі 2788,15 грн. з граничним строком 29.10.2018 року сплачено 08.11.2018 року з затримкою 11 днів.

На підтвердження зазначеного контролюючий орган надав КОР позивача.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом складено податкові повідомлення - рішення від 04.02.2019 року: № 0006335805, про застосування штрафу в розмірі 10% за затримку на 11 календарних днів зобов`язання у сумі 2788,15 грн., що становить 278,82 грн.; № 0006325805, про застосування штрафу в розмірі 20% за затримку на 102 календарних днів зобов`язання у сумі 27878,75 грн., що становить 5575,75 грн.

Також, контролюючим органом складено вимогу про сплату боргу 07.05.2019 року № 64600-58, проте, в подальшому, ПП "КОН+" платіжним дорученням № 51 від 18.07.2019 року заборгованість з податку сплачено, отже, як вказував представник відповідача вказана вимога, в силу п.п. 60.1.1 п. 60.1 ст.60 ПК України вважається відкликаною, на підтвердження чого надав скріншот з бази даних АІС "Податковий блок" та КОР позивача.

У свою чергу, позивач зазначав про хибність вказаного та надав суду витяг з інформаційної системи щодо стану розрахунку з бюджетом, з якого вбачається облік боргу у розмірі 25262,84 грн.

Так, між ПП "КОН+" та ПП "КВО+" укладено договір доручення на сплату податкового зобов`язання від 01.07.2019 року № 13, за умовами якого, ПП "КОН+" як довіритель, доручає, а ПП "КВО+" як повірений, бере на себе зобов`язання зі сплати від імені та за довірителя податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та видано довіреність.

Платіжним дорученням № 3 від 30.07.2019 року сума податку сплачена ПП "КВО+".

Посилаючись на зазначену сплату, позивач вказував про незаконність спірних податкових повідомлень - рішень, а посилаючись на витяг з інформаційної системи щодо стану розрахунку з бюджетом, зазначав про незаконність спірної вимоги та боргу. На підтвердження цього також позивачем надано лист казначейського органу від 08.07.2019 року щодо суті спрямування платежу.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено, що у правовідносинах, з приводу яких подано позов, він діяв в межах законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов`язаний: сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 ПК України).

Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором (п. 36.2 ст. 36 ПК України).

Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента ( п. 36.4 ст. 36 ПК України).

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи (п. 36.5 ст. 36 ПК України).

Згідно п.38.1 та п. 38.2 ст. 38 ПК України, виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Приписами п. 19.1 та п. 19.2 ст. 19 ПК України визначено, що платник податків веде справи, пов`язані зі сплатою податків, особисто або через свого представника. Особиста участь платника податків в податкових відносинах не позбавляє його права мати свого представника, як і участь податкового представника не позбавляє платника податків права на особисту участь у таких відносинах. Представниками платника податків визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов`язаних із сплатою податків, на підставі закону або довіреності. Довіреність, видана платником податків - фізичною особою на представництво його інтересів та ведення справ, пов`язаних із сплатою податків, має бути засвідчена відповідно до чинного законодавства.

Згідно ч. 1 та 3 ст. 237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними (ст. 1003 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1007 ЦК України визначено, що довіритель зобов`язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення.

Підпунктом 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України визначено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт (п.п. 266.3.3 п. 266.1 ст. 266 ПК України).

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (п.п. 266.6.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України.

Згідно п. 266.10 ст. 266 ПК України, податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується: юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Пунктом 126.1 ст. 126 ПК України визначено, що, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Досліджуючи питання правомірності податкового повідомлення - рішення від 04.02.2019 року № 0006325805 про застосування штрафу в розмірі 20% за затримку на 102 календарних днів зобов`язання у сумі 27878,75 грн., що становить 5575,75 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Так, даними КОР встановлено, що податкове зобов`язання у розмірі 27878,75 грн. з граничним строком сплати 29.07.2018 року за ІІ квартал сплачено ПП "КОН+" 08.11.2018 року з затримкою 102 дні.

В ході розгляду справи встановлено, що контролюючий орган не був обізнаний про існування відповідних договірних відносин між ПП "КОН+" та ПП "КВО+" на сплату податкового зобов`язання останнім за ПП "КОН+", позивач не повідомляв контролюючий орган про зазначене та у судовому засіданні представник позивача пояснив, що позивач не зобов`язаний вчиняти відповідні дії.

Отже, договір № 13 між ПП "КОН+" та ПП "КВО+" та довіреність на представництво до перевірки надано не було, проте, такі надано суду.

Протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи (п. 44.7 ст. 44 ПК України).

Колегія суддів зауважує, що податковим законодавством передбачено вичерпний перелік обставин, які можуть бути підставою для ненадання документів, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, у встановлені Податковим кодексом України терміни, а саме виїмка документів або інше вилучення правоохоронними органами.

Відповідно до частини першої пункту 85.2 статті 85 ПК платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Цьому обов`язку кореспондує право контролюючого органу при проведенні перевірок вимагати і отримувати у платників податків первинні фінансово-господарські, бухгалтерські та інші документи (в тому числі, засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) їх копії), що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Таке право закріплене нормою пункт 85.4 статті 85 ПК.

Отже, надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Обов`язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Оскільки позивач не надав відповідний договір контролюючому органу та довіреність на представництво у строк, визначений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 ПК, у контролюючого органу були законні підстави на використання наявної у нього податкової інформації.

Суд першої інстанції правильно застосував норму абзацу першого пункту 44.6 статті 44 ПК, відхиляючи довід позивача про наявність у нього відповідних документів, а саме договору № 13 між ПП "КОН+" та ПП "КВО+" та довіреність на представництво. Ця норма вимагає наявність документів на час складення податкової звітності, встановлює правило щодо надання платником податків документів для перевірки, а також юридичний наслідок недотримання цього правила як виключення факту документів на час складення податкової звітності. Вона є складовою механізму правового регулювання податкового обліку і не входить в будь-яку конкуренцію з процесуальними нормами, якими встановлені правила доказування в адміністративному судочинстві.

Викладеним спростовуються доводи позивача в апеляційній скарзі про порушення судом першої інстанції норм процесуального права внаслідок неприйняття за докази надані суду документи.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06 серпня 2019 року у справі №160/8441/18.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на платіжне доручення від 30.07.2018 року № 3, як на доказ вчасної сплати зобов`язань, оскільки податкове зобов`язання за ІІ квартал у розмірі 27878,75 грн. містило граничний строк сплати - 29.07.2018 року, а платіжне доручення № 3 було датоване та проведене банком 30.07.2018 року. Крім того, вказане платіжне доручення заповнене ПП "КВО+" з помилками, оскільки в полі "призначення платежу" містився код ЄДРПОУ ПП "КВО+", а не ПП "КОН+", отже, відповідні суми сплати відобразились в КОР повіреного, а не позивача ( а.с.35), зазначене цілком відповідає нормам Порядку заповнення документів на переказ у разі сплати (стягнення) податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску, здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення помилково або надміру зарахованих коштів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 24.07.2015 № 666 (зареєстр. в Міністерстві юстиції України 12 серпня 2015 р. за № 974/27419, далі - Порядок). Лист казначейського органу від 08.07.2019 року ( а.с.66), яким повідомлено про надходження коштів за відповідним кодом бюджетної класифікації від ПП "КВО+" за ПП "КОН+", не є нормативним документом та йде у розріз саме з нормативним документом - Порядком, відтак, ним не підтверджується позиція позивача.

Щодо позовних вимог в частині визнання боргу позивача з податку на нерухоме майно, що відмінне від земельної ділянки у розмірі 25262,84 незаконним, колегія суддів зазначає наступне.

Так, підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 56.11 ст. 56 ПК України, не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Крім того, з даних КОР позивача (а.с.76) вбачається, що вказаний борг не пов`язаний з тим, щодо якого було виставлено податкову вимогу (в подальшому відкликано), вказана сума почала обліковуватись з 29.07.2019 року та жодним чином не стосується проведеної відповідачем камеральної перевірки, рішення за наслідками якої були предметом оскарження в даній справі.

Враховуючи вищенаведені норми законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, щодо відсутності підстав для задоволення позовної вимоги про визнання податкового боргу позивача з податку на нерухоме майно, що відмінне від земельної ділянки у розмірі 25262,84 незаконним.

Відповідно до положень чч. 1, 2 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "КОН+" залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2019 року по справі № 520/4424/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц Судді (підпис) (підпис) С.С. Рєзнікова В.В. Старостін Повний текст постанови складено 12.12.2019 року