Постанова

від 11.12.2019 по справі 640/20573/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Суддя (судді) першої інстанції: Амельохін В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Бєлової Л.В.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товарситва з обмеженою відповідальністю "Нафта Ойл Груп" до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправними дій та скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю Нафта Ойл Груп (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі по тексту - відповідач), в якому просить:

- визнати дії Державної архітектурно-будівельної інспекції України Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області неправомірними;

- скасувати Приписи № С-1408/1 від 14.08.2018 року, № С-1408/2 від 14.08.2018 року;

- скасувати Постанови про накладення штрафу з правопорушення у сфері містобудівної діяльності № З-2708/1-10/10-10/2708/08/01 від 27.08.2018 року, № З-2708/2-10/10-11/2708/08/01 від 27.08.2018 року, № З-2708/3-10/10-12/2708/08/01 від 27.08.2018 року, № З-2708/4-10/10-13/2708/08/01 від 27.08.2018 року, № З-2708/5-10/10-14/2708/08/01 від 27.08.2018 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 липня 2019 року позовні вимоги задоволено.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом не доведено, що ємність для зрідження вуглецевого газу, яка встановлена ТОВ Нафта Ойл Груп є будівлею, а дії щодо встановлення такої ємкості - реконструкцією введеної в експлуатацію автозаправочної станції.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та винести нове рішення про задоволення позову. При цьому посилається на неврахування судом першої інстанції, по-перше, неналежності модульного автомобільного газозаправного пункту до заводського виробу, що унеможливлює розгляд його як об`єкта будівництва, по-друге, введення до експлуатації автомобільного газозаправного пункту 09.03.2011 року з початком реалізації товару, а норма щодо отримання дозволу на виконання будівельних робіт до 2011 року була відсутня, по-третє, проведення перевірки за відсутності уповноваженої особи, по-четверте, неможливості складання акту перевірки на місці її проведення. Крім того, наголошує, що суд прийшов до передчасного висновку про належить автомобільного газозаправного пункту до об`єкта будівництва V категорії складності, адже доказів його віднесення до об`єктів підвищеної небезпеки матеріали справи не містять.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає встановила наступне.

При ухваленні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції встановив, що за результатами проведення позапланової перевірки, яка здійснена на підставі звернення народного депутата ОСОБА_1 №141/02 від 25.05.2018р., про що свідчить направлення № 493 18/01/17 від 14.08.2018 року, складено Акт проведення позапланового заходу державного контролю щодо дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт № Т-1408/1.

Про порушення, виявлені під час перевірки складено протоколи № 1 Л-З-1408/1 від 14.08.2018 року, № 1-Л-З-1408/2 від 14.08.2018 року, № 1-Л-З-1408/3 від 14.08.2018 року, № 1 Л-З-1408/4 від 14.08.2018 року, № 1-Л-З-1408/5 від 14.08.2018 року та винесено приписи № С-1408/1 від 14.08.2018 року, № С-1408/2 від 14.08.2018 року.

За результатами розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності винесено постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №З-2708/1-10/10-10/2708/08/01 від 27.08.2018 року, №З 2708/2 10/10 11/2708/08/01 від 27.08.2018 року, №З-2708/3-10/10-12/2708/08/01 від 27.08.2018 року, №З-2708/4-10/10-13/2708/08/01 від 27.08.2018 року, №З 2708/5 10/10 14/2708/08/01 від 27.08.2018 року.

Не погоджуючись з такими діями відповідача та прийнятим ним рішенням, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції з наступних підстав.

Правові, економічні, соціальні та організаційні засади містобудівної діяльності в Україні спрямовані на формування повноцінного життєвого середовища, забезпечення при цьому охорони навколишнього природного оточення, раціонального природокористування та збереження культурної спадщини, визначено Законом України Про основи містобудування .

Згідно ст. 7 Закону України Про основи містобудування державне регулювання у сфері містобудування здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою та Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами в порядку, встановленому законодавством.

Таким органом є Державна архітектурно-будівельна інспекція та її територіальні органи.

Положеннями ч. 1 ст. 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон) визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 2 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року № 553 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (далі - Порядок №553) у редакції, яка була чинною на момент призначення перевірки, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням: вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції; порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт (далі - загальні та (або) спеціальні журнали), виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи; інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об`єкта будівництва.

Приписами п. 3 ч. 4 ст. 41 Закону закріплено, що посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право видавати обов`язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

З наведеного випливає наявність у посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю повноважень видавати обов`язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, зупинення підготовчих та будівельних робіт.

Зі змісту п. 7 Порядку № 553 вбачається, що підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема, звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, позапланову перевірку проведено на підставі звернення народного депутата ОСОБА_1 від 14.08.2018 № 493 18/01/17.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції щодо суті встановлених у ході перевірки порушень, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Пунктом 8.8 ДБН В.2.5-20-2001 Інженерне обладнання будинків і споруд. Зовнішні мережі та споруди Газопостачання передбачено, що майданчики для будівництва ГНС передбачаються з урахуванням забезпечення зовні огорожі газонаповнювальної станції протипожежної смуги шириною 10 м та мінімальних відстаней до лісових масивів: хвойних порід - 50 м, листяних порід - 20 м.

Отже, наведена норма встановлює вимоги до газонаповнювальних станцій (ГНС), а не до автомобільних газозаправочних пунктів (АГЗП), що не є тотожними, оскільки норми ДБН В.2.5-20-2001 розмежовують поняття ГНС та АГЗП , а також встановлюють різні вимоги при їх проектуванні.

Згідно п. 2.5.3 Інструкції щодо вимог пожежної безпеки під час проектування автозаправних станцій, затвердженої наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи №376 від 06.12.2005 року у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, навколо території АГЗС слід передбачати вільну від забудови смугу шириною не менше 10 м.

Однак, відповідно до п. 1.2 згаданої Інструкції: автомобільна газозаправна станція (далі - АГЗС) - автозаправна станція, технологічне обладнання якої призначене для заправлення автотранспорту тільки скрапленими вуглеводневими газами; стаціонарний автомобільний газозаправний пункт (далі - АГЗП-стаціонарний) - автозаправна станція, технологічне обладнання якої призначене для заправлення автотранспорту тільки скрапленим вуглеводневим газом із стаціонарних резервуарів ємністю відповідно до ДБН В.2.5-20-2001 Інженерне обладнання будинків і споруд. Газопостачання (далі - ДБН В.2.5-20-2001); тимчасовий автомобільний газозаправний пункт (далі - АГЗП-тимчасовий) - автозаправна станція, технологічне обладнання якої призначене для заправлення автотранспорту тільки скрапленим вуглеводневим газом із автогазозаправника заводського виготовлення з резервуаром ємністю відповідно до ДБН В.2.5-20-2001.

Таким чином, положеннями даної Інструкції розмежовано поняття АГЗС та АГЗП , у той час, як п. 2.5.3 цієї Інструкції встановлює вимоги саме до АГЗС.

Враховуючи, що об`єкт, перевірку якого було здійснено Відповідачем, є автомобільний газозаправний пункт (АГЗП), до нього не можуть застосовуватись вимоги, встановлені для газонаповнювальних станцій та автомобільних газозаправних станцій.

За таких обставин судова колегія вважає, що ДАБІ України необґрунтовано вказало на порушення ТОВ Нафта Ойл Груп п.8.8 ДБН В.2.5-20-2001 Інженерне обладнання будинків і споруд. Зовнішні мережі та споруди Газопостачання , п. 2.5.3 наказу Про затвердження Інструкції щодо вимог пожежної безпеки під час проектування автозаправних станцій №376 від 06.12.2005 року.

Як вже було зазначено раніше, виходячи зі змісту положень ст. 41 Закону, ДАБІ України наділена повноваженнями здійснювати контроль за дотриманням замовниками, проектувальниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону об`єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об`єкти інженерно-транспортної інфраструктури.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до висновку експерта №38/19, експертом, зокрема досліджені інструкція з експлуатації 63782-00.000-РЭ Ємність V=9,9 м3; Р=16 атм. (по типу ЗВГ) та паспорт ємності, що працює під тиском від 15.09.2016 року, виданого заводом-виробником ВАТ Коростенський машинобудівний завод . Відповідно до загальнодоступної інформації з офіційного сайту заводу-виробника (доступний за посиланням: http://krapt.com.ua), газові модулі пропонуються із розміщенням резервуара для зберігання ЗВГ з надземним та підземним розташуванням.

У дослідницькій частині висновку експерта № 38/19 містяться зображення даної ємності, яка очевидно є модулем із надземним розташуванням. У випадку розміщення резервуара з надземним розташуванням, такий резервуар може не бути пов`язаним із землею та вільно переміщений, без втрати функціонального призначення.

З урахуванням наведеного судова колегія приходить до висновку, що Відповідач не наділений повноваженнями щодо перевірки зазначеного об`єкта на предмет дотримання ТОВ Нафта Ойл Газ вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, а твердження останнього про те, що Позивачем виконувалися роботи з будівництва АГЗП, є необґрунтованим.

Неможливість віднесення згаданого АЗГП до об`єктів будівництва, перевірка відповідності яких вимогам чинного будівельного законодавства повинна здійснюватися органами ДАБІ України, нівелює, на переконання суду апеляційної інстанції, посилання останнього на те, що АГЗП належить до V категорії складності. При цьому судовою колегією не спростовуються твердження Відповідача про необхідність віднесення АЗГП до об`єктів підвищеної небезпеки, оскільки дані відомості випливають зі змісту Територіального управління Держгірпромнагляду України по Київській області та місту Києву №25.11.32.

Викладене, у свою чергу, свідчить про те, оскільки АГЗП не належить до об`єктів будівництва, ДАБІ України у межах своїх повноважень не вправі видавати даному суб`єкту господарювання приписи про зупинення діяльності з огляду на те, що у межах спірних правовідносин ТОВ Нафта Ойл Груп не належить до суб`єктів містобудування.

Разом з тим, з урахуванням наведеного, а також зважаючи помилкове віднесення ДАБІ України автомобільного газозаправного пункту по вул. Київська, 9 у м. Тетіїв Київської області до об`єкта будівництва, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для скасування оскаржуваного припису як такого, що прийнятий без належних на те правових підстав та щодо об`єкта, право контролю якого у Відповідача відсутнє.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи апеляційної скарги не дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 липня 2019 - залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст.329-331 Кодексу адміністративного судочинства України .

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

Л.В. Бєлова