Постанова

від 11.12.2019 по справі 640/8279/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/8279/19 Суддя (судді) першої інстанції: Каракашьян С.К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.,

за участю секретаря судового засідання Білоус А.С.

представника позивача: Гурез І.О.;

представника відповідача: Тільного А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 16 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Епос до Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.03.2019 р. № 0004074206, № 0004054208, рішення № 0004054208 від 11.03.2019 р., № 116552-17 від 11.04.2019 р., вимогу про сплату боргу № 110560-17 від 04.04.2019 р., рішення про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску № Ю-73 від 11.03.2019 р.

В С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю Епос , в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 11.03.2019р. №№0004074206, 0004054208, рішення Головного управління ДФС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску № Ю-73 від 11.03.2019 р., рішення про застосування штрафних санкцій №0004054208 від 11.03.2019 р., вимогу про сплату податкового боргу №110560-17 від 04.04.2019р та рішення про опис майна в податкову заставу від 11.04.2019р. №116552-17.

Позовні вимоги мотивовано тим, що висновки відповідача про донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску є протиправними, оскільки виплату співробітникам доходу позивачем було своєчасно оподатковано, натомість, виплата тим же особам коштів за договорами, як фізичним особам - підприємцям, не має оподатковуватися податком з доходів фізичних осіб. При цьому, позивач стверджує, що роботи виконувалися підприємцями не в межах виконання посадових обов`язків.

Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 16.09.2019 р. позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 11.03.2019р. №№0004074206, 0004054208 . Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску №Ю-73 від 11.03.2019р. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про застосування штрафних санкцій №0004054208. Визнано протиправним та скасовано вимогу про сплату податкового боргу №110560-17 від 04.04.2019 р. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про опис майна в податкову заставу від 11.04.2019р. №116552-17.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що посадовими особами ТОВ Епос вчинено дії, спрямовані на приховування доходів у вигляді заробітної плати в рамках укладених договорів та виконаних робіт, що заборонено вчиняти роботодавцям згідно із ст. 50 Закону України Про зайнятість населення та приховування доходів у вигляді заробітної плати нарахованої (виплаченої) на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шляхом укладення з останніми як фізичними особами-підприємцями договорів про надання послуг при одночасному їх перебуванні у трудових відносинах підприємством, що перевіряється.

Позивачем відзиву на апеляційну скаргу в установлений судом строк подано не було, що не перешкоджає подальшому розгляду справи. В судовому засіданні представник позивача заперечував проти апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

У відповідності до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі направлень від 27.12.2018 р. № 2102/26-15-14-02-05, №2103/26-15-14-02-05, 573/26-15-14-06-05, від 02.01.2019 р. № 1/26-15-14-03-04, від 15.01.2019 р. № 44/26-15-42-08 співробітниками Головного управління ДФС у м. Києві було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт про результати документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю Епос (код 21503308) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 р. по 30.09.2018 р., валютного - за період з 01.01.2017 р. по 30.09.2018 р., єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2017 р. по 30.09.2018 р. (далі - Акт перевірки).

Актом перевірки було сформульовано висновок про порушення позивачем :

- пп.164.2.1 п. 164.2 ст.164, ст. 167, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, пп.171.1 ст. 171, із врахуванням пп.14.1.180, пп.14.1.195, пп. 14.1.222 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, що потягло за собою заниження податкового зобов`язання по сплаті до бюджету податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2017 р. по 30.09.2018 p. на суму 364 898,64 грн, в т. ч. за 2017р на суму 281 356,32 грн, за 2018 р. на суму 83 542,32 грн;

- пп. 1.1, пп.1.3, пп. 1.5 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX, пп. 164.2.1 п.164.2 ст.164, ст. 167, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, пп. 171.1 ст. 171 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті до бюджету військового збору з 01.01.2017 р. по 30.09.2018 p. на суму 30408,22 гривень, в т. ч. за 2017 р. на суму 23 446,36 грн, за 2018 р. на суму 6 961,86 грн;

- п. 1 ч.2 ст. 6, п. 1 ч. 1 ст. 7 та п. 5 ст. 8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено зобов`язання по сплаті єдиного внеску на загальну суму 251 853,30 грн, в т. ч. за 2017 р. на суму 188 147,90 грн, за 2018 р. на суму 163 705,40 грн.

На підставі вищезазначених висновків відповідачем 11.03.2019 р. прийнято:

- податкове повідомлення-рішення № 0004074206, яким позивачу визначено податкові зобов`язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб на суму 364 898,64 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 263 299,43 грн.

- № 0004064208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору на суму 30 408,22 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 21 941,62 грн;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску № Ю-73 на суму 251 853, 30 грн;

- рішення № 0004054208 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску визначено штраф у розмірі 50% за виявлене порушення п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування в розмірі 125 926,65 грн.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду із позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що виконання робіт за укладеними договорами не пов`язано із посадовими обов`язками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які вони виконують на підприємстві, а тому відсутні правові підстави для кваліфікації сум, сплачених приватним підприємцям, як сум доходу фізичних осіб, що є підставою для скасування оскаржуваних рішень.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Слід зазначити, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Працівники на умовах трудового договору, входять до трудового колективу товариства, на них розповсюджуються всі права та обов`язки, передбачені чинним законодавством про працю. Зокрема, і норми, що регулюють тривалість робочого часу, режиму роботи, надання відпусток, тощо.

Відповідно до статті 50 ЦК України фізична особа з повною цивільною дієздатністю має право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом.

Відповідно до ст. ст. 42, 55 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність у цілях досягнення економічних і соціальних результатів та отримання прибутку.

Підприємець визначає умови та час роботи на власний розсуд, відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексу. Конституцією України, Цивільним, Господарським та Податковим кодексами не встановлено обмежень, щодо заняття підприємницькою діяльністю у вільний від виконання трудових обов`язків час, в тому числі і в частині надання підприємницьких послуг роботодавцю.

З наведеного випливає висновок, що цивільно-правовий договір - це угода між організацією (підприємством, установою тощо) і громадянином на виконання останнім певної роботи, предметом якого є надання певного результату праці.

Отже, основною ознакою, яка відрізняє трудові відносини від підрядних є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. При цьому, підрядник, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує і виконує свою роботу.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що чинне законодавство в даних правовідносинах не містить прямої заборони щодо суміщення працівниками основної роботи на підприємстві та незалежної професійної діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, актом перевірки було встановлено, а сторонами не спростовується, що ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ), як фізична особа - підприємець, надавав ТОВ Епос послуги з ремонту офісної та електронно-обчислювальної техніки.

Відповідно до п. 2 договору від 01.03.2013 року № 66 про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту офісної та електронно-обчислювальної техніки, комплекс послуг (зобов`язання виконавця ФОП ОСОБА_1 ), містить в собі: Ремонт і профілактика зовнішніх, спеціалізованих блоків живлення; Дрібний та складний ремонт копіювальної техніки, профілактика; Дрібний та складний ремонт лазерних принтерів, профілактика; Дрібний та складний ремонт МФУ, профілактика; Дрібний, середній та складний ремонт ноутбуків, материнських плат ноутбуків; Ремонт комплектуючих; Ремонт системних блоків; Надання рекомендацій і роз`яснень Замовнику з питань наданих послуг.

Всього за період з січня 2017 по вересень 2018 ФОП ОСОБА_1 згідно актів здачі - прийняття виконаних робіт (наданих послуг) та картки рахунку № 631 надано послуг на загальну суму 1 492 329,67 гривень.

При цьому, акт перевірки містить посилання на те, що перевіркою було досліджено акти, в яких роботи визначено як Ремонт офісної та комп`ютерної техніки .

Акт перевірки містить визначення, що за даними АІС Податковий блок ГУ ДФС у м. Києві ФОП Тарасюк С.І . перебуває на обліку в ГУ ДФС у м. Києві, ДПІ у Святошинському районі та здійснює підприємницьку діяльність згідно КВЕД 95.11. - ремонт комп`ютерів та периферійного устаткування.

Також перевіркою було встановлено, що ОСОБА_1 є найманим працівником ТОВ Епос за основним місцем роботи та згідно табелю обліку робочого часу працює повний робочий день.

При аналізі Договору з ФОП ОСОБА_1 , аналізу актів наданих послуг, штатного розпису підприємства, встановлено, що ці послуги надані в рамках діяльності підприємства, та пов`язані з виконанням його трудових обов`язків.

Також перевіркою встановлено, що ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_3 ), як фізична особа-підприємець надавав ТОВ Епос (ЄДРПОУ 21503308) послуги з тестування пристроїв замовника, а саме: персональних комп`ютерів, персональних комп`ютерів типу моноблок та шафи серверної 30U із вмонтованим сервером та мережевим принтером (A3 типу HP LJ Enterrprise M712dn). Договір про надання відповідних послуг між ТОВ Епос (ЄДРПОУ 21503308) та ФОП ОСОБА_2 не був укладений.

За даними АІС Податковий блок ГУ ДФС у м. Києві, ФОП ОСОБА_2 перебуває на обліку в ГУ ДФС у м. Києві, ДПІ у Голосіївському районі та здійснює підприємницьку діяльність згідно КВЕД 62.03 . - діяльність із керування комп`ютерним устаткування.

Всього за період з січня 2017 по вересень 2018 ФОП ОСОБА_2 згідно актів здачі - прийняття виконаних робіт (наданих послуг) та картки рахунку № 631 надано послуг на загальну суму 534 885,00 гривень.

Водночас перевіркою встановлено, що ОСОБА_2 є найманим працівником ТОВ Епос за основним місцем роботи та згідно табелю обліку робочого часу працює повний робочий день.

Акт перевірки містить посилання на те, що, при аналізі актів наданих послуг, штатного розпису-підприємства, встановлено, що вищезазначені послуги виконані в рамках діяльності підприємства, та пов`язані з виконанням трудових функцій, з огляду на те, що свою діяльність підприємство здійснює в регламентований робочий час, та те, що виконавці одночасно є найманими працівниками товариства, Тобто, надані послуги ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 лежать в компетенції та обов`язках найманих працівників підприємства.

З огляду на вищевикладене, відповідачем сформульовано висновок про донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску.

Надаючи оцінку вищевказаним висновкам податкового органу, суд першої інстанції встановив, що відповідно до наявних в матеріалах справи актів здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) з січня 2017 по вересень 2018 ФОП ОСОБА_2 та актів приймання - передачі обладнання, вказаною фізичною особою було отримано для виконання робіт та відповідального зберігання обладнання, здійснено з ним роботи та повернуто позивачу.

При цьому, вид робіт обумовлювався технічним завданням на тестування продукції позивача.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_2 пояснив, що обладнання зберігалося в його гаражі, роботи ним виконувалися у вільний від основної роботи час та не входять до кола його посадових обов`язків.

Як вбачається з залучених до матеріалів справи актів здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) з січня 2017 по вересень 2018 ФОП ОСОБА_1 , актів приймання - передачі обладнання та договору № 66 про надання послуг з ремонту офісної та електронно-обчислювальної техніки, вказаною фізичною особою було виконано роботи з доробки обладнання

Допитаний в якості свідка ОСОБА_1 пояснив, що роботи з ремонту техніки ним виконувалися у вільний від основної роботи час, поза приміщенням позивача, та не входять до кола його посадових обов`язків.

Розглянувши наявні посадові інструкції начальника центру відновлення інформації ( Білецького В .О . ) та старшого інженера сервісного центру (Тарасюка С.І.), суд першої інстанції дійшов висновку, що дані документи не дозволяють дійти однозначного висновку про те, чи входять до кола посадових обов`язків працівників роботи, які були виконані ними як підприємцями. Однак, суд першої інстанції зауважив, що як цивільні так і трудові правовідносини оперують поняттям угода , яке змістовим наповненням має волевиявлення сторін, тобто існування між сторонами згоди щодо певних обставин.

В даній справі і позивач, і його співробітники (контрагенти), допитані в якості свідків, стверджують про те, що виконання робіт не було обумовлено наявністю трудових правовідносин, натомість їх підставою визначають цивільні угоди між сторонами. Матеріалами справи підтверджується існування таких відносин.

В контексті вищевикладеного, слід погодитися із судом першої інстанції про те, що укладені між позивачем та ФОП цивільно-правові договори, не можуть із урахуванням їх предмету, змісту, характеру виконуваних робіт, порядку оплати винагороди відноситися до трудових договорів, а відтак нарахування позивачу сум податку з доходів фізичних осіб та відповідно військового збору, єдиного соціального внеску, є протиправним.

З урахуванням встановлених судом обставин також підлягають скасуванню податкова вимога про сплату боргу (недоїмки) №110560-17 та податкова вимога №116552-17, рішення №116552-17 про опис майна в податкову заставу від 11.04.2019 р.

В контексті вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України залишити апеляційну скаргу без задоволення, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 229, 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м.Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 16 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина

Судді: Л.О. Костюк

О.Є.Пилипенко

Повний текст постанови виготовлено 11.12.2019 р.