Рішення

від 10.12.2019 по справі 922/3233/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3233/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Пласт" (51918, м. Дніпродзержинськ, вул. Квітів, 4, оф.10, код ЄДРПОУ 33685913) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пульс-М`ясо" (61124, м. Харків, вул. Зернова, 51-А, код ЄДРПОУ 40763315) про стягнення 108 394,85грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача 75 000,00грн. основного боргу, 6 000,95грн. збитків від інфляції, 3 151,17грн. 3% річних, 24 242,73грн. пені, а також витрати зі сплати судового збору.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 07/02-19 в частині своєчасного здійснення оплати за поставлений позивачем товар з посиланням на ст.ст.625, 692, 712 Цивільного кодексу України та ст.ст.222, 231, 234, 265 Господарського кодексу України.

Ухвалою суду від 04.10.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Пласт" залишено без руху, надано позивачу строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду від 04.10.2019.

Після усунення позивачем недоліків, ухвалою суду від 15.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі матеріалами.

У встановлений законом строк відповідач надав на адресу суду відзив на позов, в якому не заперечує проти наявності в нього заборгованості перед позивачем на суму 75 000,00грн., однак проти позову заперечує та просить суд в його задоволенні відмовити в повному обсязі. Як зазначив відповідач, не проведення остаточного розрахунку за товар, поставлений відповідно до видаткової накладної № сп 160 від 08.02.2019, обумовлене невиконанням позивачем вимог п.4.11.4 договору поставки № 07/02-19 від 07.02.2019 щодо реєстрації та надання податкових накладних на поставлений за договором товар, а також відсутністю в умовах договору погодженого сторонами строку остаточного розрахунку за поставлену продукцію та не зверненням позивача з вимогою про оплату товару. Як зазначає відповідач, наявна в матеріалах справи претензія на юридичну адресу відповідача не направлялась, доказів її направлення відповідачу матеріали справи не містять.

Позивач наданим йому правом, відповідно до ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, відповідь на відзив не надав.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

07.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Пласт" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пульс-М`ясо" (відповідач) було укладено договір поставки № 07/02-19 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов`язався передати в порядку та на умовах даного договору у власність відповідача, а відповідач прийняти та оплатити м`ясопродукти (далі - Товар) згідно із замовленням та пакетом бухгалтерської та ветеринарної документації.

За умовами п.2.1 договору найменування, кількість, асортимент, ціна Товару визначається в рахунках-фактурах, видаткових накладних, а у разі необхідності у специфікаціях, затверджених сторонами, які складають невід`ємну частину даного договору.

У п.2.3 договору сторони погодили, що розрахунок за товар здійснюється відповідачем шляхом 100% безготівкової оплати на розрахунковий рахунок позивача.

Відповідно до п.4.2 договору позивач зобов`язався здійснити поставку товару протягом 3-х календарних днів з дати отримання замовлення від відповідача або в термін, зазначений у відповідній Специфікації.

На виконання умов спірного договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 353 925,00грн., що підтверджується видатковою накладною № сп160 від 08.02.2019, наявною в матеріалах справи.

Відповідач зобов`язання за договором виконав не повному обсязі, оплату за поставлений позивачем товар здійснив частково в розмірі 243 925,00грн., у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем станом на 01.07.2019 заборгованість складала 110 000,00грн.

12.07.2019 та 07.08.2019 відповідач перерахував на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти на загальну суму 35 000,00грн., у зв`язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем станом на 23.09.2019 складає 75 000,00грн.

За несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань за договором, на суму основного боргу позивачем нараховано також 6 000,95грн. збитків від інфляції, 3 151,17грн. 3% річних та 24 242,73грн. пені.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст.11,509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення також закріплені в ст.ст.173-175 Господарського кодексу України.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст.ст.627,628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст.ст.525, 526, 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, за яким одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.265 Господарського кодексу України).

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст.265 Господарського кодексу України).

Так, відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 353 925,00грн., що підтверджується видатковою накладною № сп160 від 08.02.2019, наявною в матеріалах справи.

Факт поставки товару на вказану суму відповідачем визнається та не заперечується.

Аналіз приписів ст.655 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку, що обов`язком продавця є передання товару у власність покупцеві, який у свою чергу зобов`язується сплатити за товар певну грошову суму, а правовідносини купівлі-продажу зумовлюють перехід права власності на товар від продавця до покупця в момент передання товару покупцеві.

За змістом п.4.7 договору вбачається, що право власності на товар переходить до відповідача з моменту передачі товару позивачем відповідачу на складі відповідача. Передача товару оформлюється у вигляді позначки про отримання товару на екземплярі видаткової накладної на товар, підписаної уповноваженим представником відповідача.

Отже, сторони спору погодили перехід права власності на поставлений позивачем товар до відповідача-покупця в момент прийняття ним товару від позивача-постачальника.

Оскільки сторони у договорі не обумовили інший строк оплати, обов`язок відповідача оплатити вартість поставленого йому позивачем товару виник в силу закону (ст.ст.655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.265 Господарського кодексу України) та не залежить від факту направлення чи не направлення на адресу відповідача вимоги про здійснення оплати поставлений за договором товар та не звільняє покупця від обов`язку з оплати поставленого товару.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що обов`язок відповідача в повному обсязі оплатити поставлений товар за видатковою накладною № сп160 від 08.02.2019 виник саме з дати отримання товару.

На підставі викладеного, суд не приймає та вважає помилковими заперечення відповідача стосовно того, що строк виконання ним грошового зобов`язання виникає у відповідача тільки після пред`явлення позивачем вимоги про сплату.

У своїх запереченнях відповідач також посилається на порушення з боку позивача підпукту 4.11.4 договору, за умовами якого позивач зобов`язався надати (надіслати) відповідачу податкову накладну, складену в електронній формі на підставі первинного документа з дотриманням умови щодо реєстрації в порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої позивачем особи та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних, протягом п`яти днів з дня складання податкової накладної позивачем. При порушенні позивачем викладених в даному пункті договору вимог щодо термінів реєстрації та надання відповідачу податкової накладної, відповідач має право затримати оплату за поставлений товар до моменту надіслання позивачем на адресу відповідача податкової накладної. Як зазначає відповідач, не проведення ним остаточної оплати за поставлений позивачем товар обумовлене невиконанням позивачем вимог п.4.11.4 договору.

Суд не приймає дані заперечення, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок доведення обставин справи належним та допустимими доказами покладається на сторони відповідно до положень ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві, зокрема, документи, що стосуються товару та підлягають передачі разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.688 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

У разі невиконання покупцем цього обов`язку продавець має право частково або в повному обсязі відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покупцем обов`язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця витрати, що перевищують його витрати у разі своєчасного повідомлення про порушення умов договору.

Крім того, згідно приписів ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як було встановлено судом, відповідач отримав товар поставлений позивачем за видатковою накладною № сп160 від 08.02.2019 та товарно-транспортною накладною від 08.02.2019, які підписані відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень.

Відповідач жодних претензій, заперечень або зауважень щодо невиконання позивачем умов п.4.11.4 договору на адресу позивача не направляв. Даний факт відповідачем не спростований, в матеріалах такі докази також відсутні.

Відповідач не надав суду жодних документів, які б підтверджували обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про виникнення у відповідача обов`язку сплатити за поставлений за договором товар з моменту прийняття ним цього товару та, оскільки в матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем зобов`язань за договором щодо здійснення оплати за товар в повному обсязі, належних та допустимих доказів, які свідчать про сплату відповідачем заборгованості в розмірі 75 000,00грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується позивних вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 24 242,73грн., 3% річних в розмірі 3 151,17грн. та збитків від інфляції в розмірі 6 000,00грн. суд керується наступним.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (ч.1 ст.199 Господарського кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Суд зазначає, що оскільки строк виконання відповідачем грошового зобов`язання щодо оплати поставленого товару в силу ст.692 Цивільного кодексу України настав негайно після прийняття товару, передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. а нарахування 3% річних та інфляційних втрат за порушення строку оплати повинні починатися з дня, наступного за днем прийняття товару.

У п.5.2 договору сторони погодили, що за несвоєчасну оплату товару відповідач зобов`язався сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати від суми боргу.

На підставі зазначеного, позивач, з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат, за період з 25.03.2019 по 20.09.2019 нарахував відповідачу пеню в розмірі 24 242,73грн.

Суд, перевіривши наданий розрахунок пені, періоди та кожне нарахування окремо, дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення 3% річних в розмірі 3 151,17грн. та збитків від інфляції в розмірі 6 000,95грн. суд дійшов висновку про їх задоволення в повному обсязі, керуючись наступним.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України).

На підставі зазначеного позивач нарахував відповідачу за період з 09.02.2019 по 20.09.2019, з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат, 3% річних в розмірі 3 151,17грн. та збитки від інфляції в розмірі 6 000,95грн.

Перевіривши правомірність нарахування 3% річних та збитків від інфляції, періоди та кожне нарахування окремо, суд дійшов висновку, що позивачем наданий обґрунтований розрахунок збитків від інфляції за період з 09.02.2019 по 20.09.2019 на суму 6 000,95грн. та 3% річних від простроченої суми за період з 09.02.2019 по 20.09.2019 в розмірі 3 151,17грн.

Відповідно до ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є цілком обґрунтованими, доведеними документально та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керуючись ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладає на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 123, 129, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пульс-М`ясо" (61124, м. Харків, вул. Зернова, 51-А, код ЄДРПОУ 40763315) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Пласт" (51918, м. Дніпродзержинськ, вул. Квітів, 4, оф.10, код ЄДРПОУ 33685913) - 75 000,00грн. основного боргу, 3 151,17грн. 3% річних, 6 000,95грн. збитків від інфляції, 24 242,73грн. пені, 1 921,00грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду або через господарський суд Харківської області.

Повне рішення складено "10" грудня 2019 р.

Суддя Т.А. Лавренюк