Постанова

від 10.12.2019 по справі 240/8658/19

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/8658/19 Головуючий у 1-й інстанції: Капинос Оксана Валентинівна

Суддя-доповідач: Капустинський М.М.

10 грудня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Охрімчук І.Г. Смілянця Е. С.

за участю:

секретаря судового засідання: Довганюк В.В.,

представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного управління ДФС у Житомирській області та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року (повний текст рішення складено 10.09.2019р. у м.Житомирі) у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, вимоги, рішення про застосування штрафних санкцій,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Житомирській області від 05 червня 2019 року:

-№0014421305 про визначення суми грошового зобов"язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 673018, 48 грн., в т.ч. за податковим зобов"язанням 538414,78 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 134603,70 грн.

-№0014451305 про визначення суми грошового зобов"язання за платежем військовий збір, в сумі 56084, 86 грн., в т.ч. за податковим зобов"язанням 44867,89 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 11216,97 грн.

-№0014431305 про визначення суми грошового зобов"язання за штрафною санкцією в сумі 6097,52 грн.;

-№0014441305 про визначення суми грошового зобов"язання за штрафною санкцією в сумі 156,30 грн.;

Визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДФС у Житомирській області від 05 червня 2019 року про сплату боргу (недоїмки) №0014461305 з єдиного соціального внеску в сумі 142380,48 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у Житомирській області від 05 червня 2019 року №0014411305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником несвоєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 21985,68 грн.

В обґрунтування позову зазначав, що за результатами документальної планової виїзної перевірки ФОП встановлено порушення пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 та пп.177.5.1 п. 177.5 ст.177 ПКУ; пп.16.1.2 п.16.1 ст.16, п.44.1 ст.44 , п. 177.2, пп. 177.4.1, пп.177.4.4 п.177.4, п.177.10 ст.177 ПКУ; пп.162.1.1 п.162.1 ст.162, пп.163 п. 163.1 ст.163, пп.164.1.3 п.164 ст.164, пп.1.1,1.2 та п.1.4 п.161 підрозділу 10 XX ПКУ; п.1 ч.2 ст.6, п.2 ч.1 ст.7 та ч.2 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов"язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-УІ (із змінами та доповненнями). Зазначені порушення стали підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій. Вважає, що висновки акту перевірки є безпідставними, не ґрунтуються на належних та допустимих доказах, а також нормах податкового законодавства України. При прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення суб`єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, чим порушено законні інтереси позивача - ФОП ОСОБА_1 , а відтак такі рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано винесені Головним управлінням ДФС у Житомирській області податкові повідомлення-рішення від 05.06.2019 №0014431305 та №0014441305.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Житомирській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1536,80 грн. (одна тисяча п"ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок).

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Головне управління ДФС у Житомирській області звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити в повному обсязі. В апеляційній скарзі зазначає, що при винесенні податкових повідомлень-рішень №00114431305 та №0014441305 від 05.06.2019р. відповідач дійшов вірного висновку, що обов`язковою умовою для застосування штрафних санкцій є самостійне визначення сум податкового зобов`язання з ПДФО підприємцем.

Крім того, апеляційну скаргу подано і ФОП ОСОБА_1 , в якій він просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позову до ГУДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.06.2019р. №0014421305 про визначення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 673018,48 грн., в т.ч. за податковим зобов`язанням 538414,78 та штрафними (фінансовими) санкціями 134603,70 грн.; №0014451305 про визначення суми грошового зобов`язання за платежем військовий збір, в сумі 56084,86 грн., в т.ч. за податковим зобов`язанням 44867,89 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 11216,97 грн.; вимоги від 05 червня 2019 року про сплату боргу (недоїмки) №0014461305 з єдиного соціального внеску в сумі 142380,48 грн. та рішення від 05 червня 2019 року №0014411305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником несвоєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 21985,68 грн., в іншій частині залишити без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в зазначеній частині - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Головного управління ДФС у Житомирській області не підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 слід задовольнити, з огляду на таке.

Судом встановлено, що за наслідками документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов"язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року, відповідачем складено акт від 13.05.2019 №348/06-30-13-08/3276017450 (т.1 а.с.23-73)

Перевіркою встановлено наступні порушення:

- пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 та пп.177.5.1 п.177.5 ст.177 ПКУ, а саме, встановлено несвоєчасну та не у повному обсязі сплату ФОП ОСОБА_1 авансових платежів з податку на доходи фізичних осіб за 1 кв. 2017 року складає 4589 грн., в 2 кв. 2017 року складає 6596,32 грн., в 3 кв.2017 року складає 6596,32 грн., в І кв.2018 року складає 4235,32 грн., в 2 кв.2018 року складає 4235,32 грн., в 3 кв.2018 року складає 4235,32 грн.;

- пп.16.1.2 п.16.1 ст.16, п.44.1 ст.44 , п.177.2, пп.177.4.1, пп.177.4.4 п.177.4, п.177.10 ст.177 ПКУ, а саме: ФОП ОСОБА_1 в періоді з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року занижено оподатковуваний дохід в сумі 22158 грн., в т.ч. за 2017 рік в сумі 22158 грн., завищено витрати, безпосередньо пов"язані з отриманим доходом на загальну суму 2969035,22 грн., в т.ч.: 2017 рік - 2598815,90 грн., 2018 рік - 392377,32 грн., в результаті чого визначено суму податкових зобов"язань по податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 538414,78 грн., в т.ч. за 2017 рік - 467786,86 грн., за 2018 рік-70627, 92 грн.;

- пп.162.1.1 п.162.1 ст.162, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.164.1.3 п.164 ст.164, пп.1.1,1.2 та п.1.4 п.161 підрозділу 10 XX ПКУ, а саме, ФОП ОСОБА_1 в періоді з 01.01.2017 по 31.12.2018 занижено чистий оподатковуваний дохід на загальну суму 2991193,22 грн., що призвело до заниження військового збору, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 44867,89 грн., а саме у 2017 році у сумі 38982,24 грн. та у 2018 році у сумі 5885,65 грн. внаслідок заниження чистого оподатковуваного доходу в сумі 2991193,22 грн.;

-п.1 ч.2 ст.6, п.2 ч.1 ст.7 та ч.2 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов"язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-УІ (із змінами та доповненнями), а саме: встановлено заниження за період з 01.10.2017 по 31.12.2018 суми єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу у розмірі 22%, з урахуванням максимальної величини, в розмірі 142380,48 грн., в т.ч. за 2017 рік в сумі 77476,32 грн., 2018 рік - 64904,16 грн. (а.с.72).

На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Житомирській області 05.06.2019 прийнято податкові повідомлення-рішення:

-№0014421305 про визначення суми грошового зобов"язання з податку на доходи фізичних осіб , що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 673018,48 грн., в т.ч. за податковим зобов"язанням 538414,78 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 134603,70 грн.;

-№0014451305 про визначення суми грошового зобов"язання за платежем військовий збір, в сумі 56084, 86 грн., в т.ч. за податковим зобов"язанням 44867,89 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 11216,97 грн.;

-№ 0014431305 про визначення суми грошового зобов"язання за штрафною санкцією в сумі 6097,52 грн.;

-№0014441305 про визначення суми грошового зобов"язання за штрафною санкцією в сумі 156,30 грн. (а.с.80-86).

Крім того, ГУ ДФС у Житомирській області 05.06.2019 прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) №0014461305 єдиного соціального внеску в сумі 142380,48 грн. та рішення №0014411305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником несвоєчасно нарахованого єдиного внеску в сумі 21985,68 грн. (т.1 а.с.78,89).

За результатами розгляду заперечень на акт перевірки, ГУ ДФС у Житомирській області позивачу надана відповідь від 03.06.2019 №8491/14/06-30-13/05, у якій повідомили про залишення висновків акту перевірки - без змін (т.2 а.с.126-135).

Вважаючи спірні рішення та вимогу протиправними, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, податкові повідомлення-рішення від 05.06.2019 №0014431305 та №0014441305 є протиправними та підлягають скасуванню.

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість судового рішення, яким частково задоволено позов, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Щодо податкових повідомлень-рішень № 0014431305 та № 0014441305.

Вказаним рішеннями позивачу нараховані суми грошових зобов"язань за штрафними санкціями в сумі 6097,52 грн. та 156,30 грн.

При цьому, штрафні санкції застосовані за порушення позивачем пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 та пп. 177.5.1 п. 177.5 ст.177 ПКУ, що полягають у несвоєчасній та не у повному обсязі сплаті ФОП ОСОБА_1 авансових платежів з податку на доходи фізичних осіб за 1 кв. 2017 року - 4589 грн., в 2 кв. 2017 року - 6596,32 грн., в 3 кв.2017 року -6596,32 грн., в І кв. 2018 року - 4235,32 грн., в 2 кв.2018 року - 4235,32 грн., в 3 кв. 2018 року - 4235,32 грн.

Зокрема, як стверджує представник відповідача при проведенні перевірки не встановлено отримання збитків за результатами господарської діяльності позивача, відповідно він не звільнений від обов"язку розрахунків та сплати авансових платежів з податку на доходи фізичних осіб з І-ІІІ квартали 2017 року та І-ІІІ квартали 2018 року. У зв"язку з відсутністю Книги обліку доходів та витрат, розрахунок штрафних санкцій проводився на підставі Звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та нарахованого єдиного внеску.

З такими висновками суд не погоджується, з огляду на таке.

Пунктом 177.5.1 п.177.5 ст.177 Податкового кодексу України передбачено термін сплати авансових платежів з податку на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО), розрахованих фізичною особою-підприємцем самостійно згідно з фактичними даними, зазначеними у Книзі обліку доходів і витрат, до 20 числа місяця, наступного за кожним календарним кварталом (до 20 квітня, до 20 липня і до 20 жовтня). При цьому, якщо результатом розрахунку авансового платежу за відповідний календарний квартал є від`ємне значення, то авансовий платіж за такий період не сплачується.

Водночас п.п.177.5.3 п.177.5 ст.177 ПКУ передбачено, що остаточний розрахунок ПДФО за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації про майновий стан і доходи (далі - податкова декларація), з урахуванням сплаченого ним протягом року ПДФО на підставі документального підтвердження факту його сплати.

Термін сплати податкового зобов`язання з ПДФО, зазначеного у поданій фізичною особою-підприємцем податковій декларації визначений п.57.1 ст.57 ПК України, а саме протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Податковим кодексом України для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до п.126.1 ст.126 ПК України якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених п.126.2 ст.126 ПК України) протягом строків, визначених Податковим кодексом, то платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу.

Отже, якщо фізичною особою-підприємцем несвоєчасно сплачується сума самостійно визначеного зобов`язання з ПДФО, у тому числі авансових платежів з ПДФО, то до платника податку застосовується відповідальність у вигляді штрафних санкцій відповідно до п.126.1 ст.126 ПК України.

Тобто, в даному випадку обов"язковою умовою для застосування штрафних санкцій є самостійне визначення сум податкового зобов"язання з ПДФО підприємцем.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що в поданій позивачем декларації про майновий стан та доходи за 2017 рік, 2018 рік (Додатку Ф2 Розрахунок податкових зобов"язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою) авансові платежі ним самостійно не визначались (не декларувались), відтак не є узгодженими, з огляду на що підстави для застосування штрафних санкцій за порушення вимог пп.1.4 п.16.1 ст.16 та пп.177.5.1 п.177.5 ст.177 ПК України відповідно п.126.1 ст.126 ПК України у відповідача були відсутні.

Враховуючи відсутність підстав для застосування до позивача податковими повідомленнями-рішеннями №0014431305 та №0014441305 штрафних санкцій, тому, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про протиправність зазначених рішень.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0014421305 від 05.06.2019.

Зазначеним рішенням контролюючим органом визначено суму грошового зобов"язання з податку на доходи фізичних осіб , що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 673018,48 грн., в т.ч. за податковим зобов"язанням 538414,78 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 134603,70 грн.

Підставою для прийняття рішення стало встановлене перевіркою порушення позивачем пп.16.1.2 п.16.1 ст.16, п.44.1 ст.44 , п.177.2, пп.177.4.1, пп.177.4.4 п.177.4, п.177.10 ст.177 ПКУ, що полягає у заниженні ФОП ОСОБА_1 в періоді з 01.01.2017 року по 31.12.2018 оподатковуваного доходу в сумі 22158 грн., в т.ч. за 2017 рік в сумі 22158 грн., завищенні витрат, безпосередньо пов"язаних з отриманим доходом на загальну суму 2969035,22 грн., в т.ч.: 2017 рік - 2598815,90 грн., 2018 рік - 392377,32 грн.

Зокрема, у акті перевірки зазначено про те, що в порушення пп.16.1.2 п.16.1 ст.16, п. 177.2, п.177.10 ст.177 ПКУ ФОП у 2017 році занижено оподатковуваний дохід на суму зарахування зустрічних однорідних вимог з ПП "Елітбуд-1" в загальній сумі 26590,00 грн.; за 2017 рік в сумі 22158,00 грн.

Перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням діяльності, відображених у додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи у графі 5 "Вартість придбаних ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві продукції" за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 встановлено їх завищення в загальній сумі 2 290 015,90 грн. в т.ч. 2017 рік - 2 576 657,90 грн. та заниження в загальній сумі 286 642 грн. в т.ч. 2018 рік -286 642 грн., в зв`язку тим, що підприємцем не вірно визначалась собівартість реалізованого товару, а саме до собівартості включено отримані послуги та придбаний товар, по яких не проведено оплату, чим порушено вимоги п.177.2, пп.177.4.1, п.177.4 ст.177 ПКУ.

Крім того, в порушення вимог п.177.2, пп.177.4.4, ст.177 ПКУ ФОП ОСОБА_1 віднесено до інших витрат отримані послуги по будівництву доріг в загальній сумі 679019,32 грн. в т.ч. за 2018 рік - 679019,32 грн., по яких не проведено оплату в 2018 році в т.ч., станом на 31.12.2018 у ФОП ОСОБА_1 рахується: кредиторська заборгованість з наступними постачальниками з загальній сумі 679019,32 грн. в т.ч., ТОВ "АСФАЛЬТ ПЛЮС" будівництво автозаправного комплексу - 103066,32 грн. (без ПДВ); ТОВ "ТЕХПРОМБУД СЕРВІС" будівництво автозаправного комплексу с.Оконськ, Маневицького району -575953 грн. (без ПДВ).

Зазначені порушення стали підставою для донарахування контролюючих органом суми податкових зобов"язань з податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 538414,78 грн., в т.ч. за 2017 рік - 467786,86 грн., за 2018 рік-70627, 92 грн.

Висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що позивач занизив оподатковуваний дохід та включив до собівартості реалізованого товару витрати за отримані послуги та придбаний товар не підтверджені первинними документами, а саме: через відсутність оплати придбаних товарів та отриманих послуг.

В той же час, на думку позивача, Податковий кодекс України містить перелік витрат, безпосередньо пов"язаних з отриманням доходу фізичною особою-підприємцем, але при цьому не містить норми, що такі витрати повинні бути сплачені.

Тобто, фактично спірним питанням між сторонами є те чи має право відносини фізична особа-підприємець до витрат, пов"язаних з отриманням доходу у відповідному звітному періоді, витрати, які не були оплачені.

Вирішуючи дане питання, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем до собівартості включено отримані послуги по будівництву доріг та придбання матеріалів, по яких відсутня оплата з постачальниками та рахується кредиторська заборгованість у сумі 2576657,90 грн., вказане призвело до безпідставного завищення витрат на суму 2290015,90 грн.

При цьому, відбулося заниження позивачем витрат. Так, оплата за виконані роботи по будівництву доріг та придбання товарно-матеріальних цінностей проведена у 2018 році, а отримані послуги та придбані товарно-матеріальні цінності позивачем у 2017 році на суму 286642,00 грн.

Суд першої інстанції зазначив, що в ході розгляду справи знайшли підтвердження висновки податкового органу щодо заниження позивачем загального оподатковуваного доходу та завищення витрат пов`язаних з господарською діяльністю, що призвело до заниження в даному періоді чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 2991193,22 грн., в тому числі: 2017 рік 2598815,90 грн., 2018 рік 392377,32 грн., в результаті чого було донараховано податок на доходи фізичних осіб на суму 673018,48 грн. а саме 538414,78 грн. за податковими зобов`язаннями та 134603,70 грн. за штрафними санкціями, з огляду на що прийняте на її підставі податкове повідомлення-рішення № 0014421305 від 05.06.2019 є правомірним.

Колегія суддів не погоджується з зазначеними висновками та вважає, невизнання перевіркою в складі витрат позивача документально підтверджених витрат в сумі 2969035,22 грн., є протиправним.

Так, відповідно до акту перевірки, завищення витрат в загальній сумі 2290015,90 грн., в т.ч. за 2017рік -2576657,90 грн. та заниження в загальній сумі 286642 грн., в т.ч. 2018рік -286642 грн., виникло в зв`язку з тим, що підприємцем невірно визначалась собівартість реалізованого товару, а саме до собівартості включено отримані послуги та придбаний товар, по яких не проведено оплату, чим порушено вимоги п.177.2, пп.177.4.1 п.177.4 ст.177 ПКУ.

В акті зазначено, що для визначення загального оподатковуваного доходу застосовується касовий метод, а при визначення витрат враховуються тільки ті витати, які пов"язані з отриманням доходу та підтверджені відповідними первинними документами на їх оплату.

Колегія суддів погоджується з доводами позивача - що зазначене є довільним трактуванням перевіряючими положень ст.177 ПК України.

З витрат (як зазначено в акті перевірки собівартості) виключено наступні витрати, за якими рахується кредиторська заборгованість в сумі 2576657, 90 грн.:

-ФОП ОСОБА_2 надання послуг з будівництва доріг - 2239187,53 грн. (без ПДВ);

-Житомирське шляхобудівельне управління N9 19 (код ЄДРПОУ 3449947) придбання а/б суміші ВШ- 73750,37грн. (без ПДВ);

-ПП Ковель-Будпостач (код ЄДРПОУ 32232319) придбання щебеню,бетону - 188720 грн. (без ПДВ);

ТОВ Асфальт Плюс (код ЄДРПОУ 41198416) будівництво автозаправного комплексу - 75000 грн.

На суму 286642 грн. актом перевірки збільшено витрати 2018 року на суму проведених оплат по отриманих послугах та придбаних ТМЦв 2017році, в т.ч.:

-ПП Ковель-Будпостач (код ЄДРПОУ 32232319) придбання щебеню,бетону - 188720 грн. (без ПДВ);

ТОВ Асфальт Плюс (код ЄДРПОУ 41198416) будівництво автозаправного комплексу - 75000 грн.

-ФОП ОСОБА_2 надання послуг з будівництва доріг - 22922, грн. (без ПДВ)

Також актом визначено, що на порушення вимог п.177.2,пп.177.4.4 ст.177 ФОП ОСОБА_1 віднесено до інших витрат отримані послуги по будівництву доріг в загальній сумі

679019.32грн, по яких не проведено оплату в 2018 році:

ТОВ Асфальт Плюс (код ЄДРПОУ 41198416) будівництво автозаправного комплексу -

103066.32грн.;

ТОВ "Техпромбуд Сервіс" (код ЄРПОУ 42109772) будівництво автозаправного комплексу с. Оконськ, Маневицького р-ну - 575953 грн.

Приписи Податкового кодексу України та Порядку ведення книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України №481 від 16.09.2013 року (надалі Порядок) по-різному регулюють правовідносини щодо порядку формування фізичною особою-підприємцем витрат (суперечать один одному). За таких обставин ст.177 Податкового кодексу України та Порядку не можуть застосуватися одночасно.

При розв`язанні зазначеної законодавчої колізії, колегія суддів погоджується з доводами позивача, що повинні затосовуватися правила саме Податкового кодексу. Так, пунктом 3 підрозділу 10 (Інші перехідні положення) розділу XX Перехідні положення ПК України встановлено, що в разі, якщо законодавчими актами передбачено інші правила справляння податків, зборів, що регулюються цим Кодексом то застосовуються правила саме цього Кодексу.

Положення ПК України (пп.4.1.4 п.4.1 ст.4) передбачає презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

В жодному з перерахованих законодавчих положень (пп.16.1.2,16.1.4 п.16.1 ст.16, п.44.1 ст.44, п.177.2, пп.177.4.1, пп.177.4.4 п.177.4, п.177.10 ст.177 ПКУ), які на думку податкового органу були порушені суб"єктом господарювання, не міститься вимоги, що витрати, на які підприємець має право зменшити оподатковуваний дохід, повинні бути крім того, що документально підтверджені та пов"язані з господарською діяльністю фізичної особи-підприємця, ще й одночасно сплачені.

Податковий кодекс України містить перелік витрат, безпосередньо пов"язаних з отриманням доходу фізичною особою-підприємцем (п.177.4 ст.177) - але при цьому не містить норми, що такі витрати повинні бути сплачені.

Податковий кодекс України, в редакції, чинній на момент здійснення спірних правовідносин, не міститься визначення витрат, проте п.177.4 ст.177 ПК України містить перелік витрат, які безпосередньо пов"язані з отриманням доходу - актом перевірки не спростовано, що витрати, що були не визнані перевіркою входять до цього переліку, документально підтверджені належним чином оформленими первинними документами, проте не були сплачені ФОП ОСОБА_1 на користь своїх постачальників.

Податковим органом в акті перевірки не спростовується той факт, що витрати, які не визнані в складі витрат ФОП ОСОБА_1 , є документально підтвердженими витратами та такими, що пов"язані з веденням його господарської діяльності для отримання доходу.

Згідно з п.177.2 ПК України, об`єктом оподаткування ПДФО є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такого підприємця.

Перелік витрат, на які підприємцю дозволено зменшувати отриманий дохід з метою визначення для оподаткування, встановлено п.177.4 ПК України.

Згідно з п.177.4 Податкового кодексу, до переліку витрат, які безпосередньо пов`язані з отриманням доходів та на які підприємець має право зменшити отриманий дохід з метою визначення оподатковуваного доходу, належать:

- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (виконання робіт, надання послуг), купованих напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути посередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

- витрати на оплату праці фізосіб, що перебувають у трудових відносинах із таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, надання послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яку іншу оплату у грошовій або натуральній формі, встановлену за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

- обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

- суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи-підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи-підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою-підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи-підприємця;

- інші витрати, до складу яких включаються витрати, пов`язані з веденням господарської діяльності, не зазначені вище, до яких відносять витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, рекламу, плату за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних із виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" визначає методологічні засади Формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства.

Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати:

- платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо.

- попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг.

- погашення одержаних позик.

- інші зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту).

- витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

- балансова вартість валюти.

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон №996-ХІУ), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно Закону №996-ХІУ первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно з п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення), "господарські операції" - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону №996-ХІУ підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Виходячи з наведеного вище, колегія суддів вважає неправомірним невизнання перевіркою документально підтверджених витрат належним чином оформленими документами ФОП ОСОБА_1 , пов`язаних з веденням його господарської діяльності у періодах, в яких отримано пов`язаний з такими витратами дохід за 2017-2018 рр. в сумі 2969035,22 грн. та відповідно збільшення чистого оподатковуваного доходу та визначення перевіркою суми податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення діяльності за період з 01.10.2017 року по 31.12.2018 року на суму 538414,78 грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що податкові повідомлення-рішення №0014431305 та №0014441305 є протиправними та підлягають скасуванню.

Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі не спростовують зазначених висновків.

Щодо вимоги про сплату боргу (недоїмки) №0014461305 та рішення №0014411305, які складені за визначені актом порушення п.1ч.2.ст.6, п.2 ч.І ст.7, ч.2 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування", колегія суддів враховує таке.

Так, ГУ ДФС у Житомирській області обґрунтовує винесення вказаної вимоги та рішення виходячи з визначеного порушення ФОП ОСОБА_1 вимог пп.16.1.2 п.16.1 ст.16, п.44.1 ст.44, п.177.2, пп.177.4.1, пп.177.4.4 п.177.4, п.177.10 ст.177 ПК України, та виключенням зі складу валових витрат документально підтверджених витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманим доходом, по яких не проведено оплату, на загальну суму 2969035,22 грн.

Проте, оскільки обчислення єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне страхування здійснено згідно з п.3 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування" на підставі висновку акта перевірки щодо порушення ФОП ОСОБА_1 вимог п.177.2, пп.177.4.1, пп.177.4.4 п.177.4, п.177.10 ст.177 ПК України здійснено внаслідок виключення зі складу витрат законних витрат підприємця, що призвело до штучного збільшення сум доходу, отриманого від здійснення діяльності, що підлягає обкладанню податком на доходи фізичних осіб, на який нараховується єдиний внесок - визначення недоїмки з такого внеску та застосування штрафних санкцій автоматично є безпідставним.

Тому, нарахування єдиного соціального внеску, штрафних санкцій та відповідно виставлення вимоги є протиправним.

Отже, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для нарахування на згідно з п.1ч.2.ст.6, п.2 ч.І ст.7, ч.2 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування" суми недоїмки з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне страхування в сумі 142380,48 грн., та застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 21985,68 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0014451305, колегія суддів зазначає.

Відповідно до ст.163 ПК України оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб підлягає загальний річний оподатковуваний дохід, який включає доходи як з джерел їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з пп.164.1.3 п.164.1 ст.164 ПК України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із ст.177 ПК України. Ставка збору складає 1,5% об`єкта оподаткування.

При цьому нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому пп.168.2.1 п.168.2 ст.168 ПК України, яким передбачено, що платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов`язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

Отже, виходячи з безпідставного збільшення перевіркою чистого оподатковуваного доходу є відповідно безпідставним донарахування військового збору в розмірі 44867,89 грн. з посиланням на порушення пп.162.1.1 п.162.1 ст.162, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.164.1.3 п.164.1 ст.164, пп.1.1. та пп.1.2 п.161 п.10 р. XX ПКУ та застосування штрафних фінансових санкцій в розмірі 11216,97 грн.

Доводи викладені в апеляційній скарзі Позивача спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідачем протилежного - не доведено.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, вимоги, рішення про застосування штрафних санкцій скасувати.

Прийняти в цій частині нову постанову про задоволення позову.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Житомирській області від 05 червня 2019 року:

-№0014421305 про визначення суми грошового зобов"язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 673018, 48 грн., в т.ч. за податковим зобов"язанням 538414,78 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 134603,70 грн.

-№0014451305 про визначення суми грошового зобов"язання за платежем військовий збір, в сумі 56084, 86 грн., в т.ч. за податковим зобов"язанням 44867,89 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 11216,97 грн.

-№0014431305 про визначення суми грошового зобов"язання за штрафною санкцією в сумі 6097,52 грн.;

-№0014441305 про визначення суми грошового зобов"язання за штрафною санкцією в сумі 156,30 грн.;

Визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДФС у Житомирській області від 05 червня 2019 року про сплату боргу (недоїмки) №0014461305 з єдиного соціального внеску в сумі 142380,48 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у Житомирській області від 05 червня 2019 року №0014411305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником несвоєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 21985,68 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 12 грудня 2019 року.

Головуючий Капустинський М.М. Судді Охрімчук І.Г. Смілянець Е. С.