Постанова

від 11.12.2019 по справі 460/2008/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/11503/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В.,

Ільчишин Н.В.,

з участю секретаря судового засідання Максим Х.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу члена релігійної громади Свято-Іоанно-Богословської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви с. Коршів Здолбунівського району ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року (прийняту у м. Рівне суддею Дудар О.М.) про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі № 460/2008/19 за позовом члена релігійної громади Свято-Іоанно-Богословської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви с. Коршів Здолбунівського району ОСОБА_1 до Рівненської обласної державної адміністрації, державного реєстратора управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації Кир`янчука Олега Богдановича про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування розпорядження, рішення, записів,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2019 року член релігійної громади Свято-Іоанно-Богословської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви с. Коршів Здолбунівського району ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати протиправними дії Рівненської обласної державної адміністрації щодо проведення реєстрації змін до статуту релігійної громади Свято-Іоанно-Богословської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви с. Коршів Здолбунівського району шляхом реєстрації статуту в новій редакції;

- визнати протиправним і скасувати розпорядження голови Рівненської обласної державної адміністрації Про реєстрацію статутів релігійних громад у новій редакції від 26.03.2019 за № 255 стосовно реєстрації статуту релігійної громади Свято-Іоанно-Богословської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви с. Коршів Здолбунівського району в новій редакції з новою юридичною назвою;

- визнати протиправним і скасувати рішення державного реєстратора Кир`янчука Олега Богдановича про державну реєстрацію внесення змін до установчих документів юридичної особи - релігійної громади Свято-Іоанно-Богословської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви с. Коршів Здолбунівського району (ідентифікаційний код 37600955, 35711, Рівненська область, Здолбунівський район, село Коршів, вул. Хутір, 8), на підставі якого внесено записи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №№ 15961050002000858, 15961070003000858 від 27.03.2019;

- визнати протиправними та скасувати записи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №№ 15961050002000858 та 15961070003000858 від 27.03.2019, що внесені державним реєстратором Кир`янчуком Олегом Богдановичем щодо державної реєстрації внесення змін до установчих документів юридичної особи - релігійної громади Свято-Іоанно-Богословської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви с. Коршів Здолбунівського району (ідентифікаційний код 37600955, 35711, Рівненська область, Здолбунівський район, село Коршів, вул.Хутір, 8).

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року відмовлено у відкритті провадження за цим позовом.

На обгрунтування цієї ухвали суд першої інстанції зазначив, що спірні правовідносини стосуються прав та інтересів учасників релігійної громади на канонічне підпорядкування, а позовні вимоги у зазначеній справі спрямовані на захист цивільного права позивача. З огляду на суб`єктний склад сторін спору, він має вирішуватися за правилами господарського судочинства.

Не погодившись із цією ухвалою, її оскаржив член релігійної громади Свято-Іоанно-Богословської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви с. Коршів Здолбунівського району Гончарук ОСОБА_2 , який вважає, що ухвала суду першої інстанції прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права. Тому просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що у позовній заяві він чітко вказує на такі підстави позову, що виключно пов`язані із допущеними відповідачами порушеннями процедури та порядку здійснення державної реєстрації статуту релігійного об`єднання, що визначені законодавством України. Такі обставини належать до сфери публічно-правових відносин, оскільки випливають зі змісту повноважень суб`єктів владних повноважень.

У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не здійснювалося.

Також за приписами частини другої статті 313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;

публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

За визначенням пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори юридичних та фізичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених при здійсненні владних управлінських функцій.

При цьому КАС України регламентує порядок розгляду не усіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. При визначенні юрисдикції справи необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб`єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин.

З матеріалів позовної заяви видно, що 19.01.2011 зареєстровано статут релігійної громади Свято-Іоанно-Богословської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви с. Коршів Здолбунівського району, діяльність якої поширюється на с. Коршів Здолбунівського району, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію статуту релігійної громади за № 1550.

26 березня 2019 року Рівненська обласна державна адміністрація ухвалила розпорядження № 255, яким, зокрема, зареєструвала статут релігійної громади Свято-Іоанно-Богословської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви с. Коршів Здолбунівського району в новій редакції.

На підставі вказаного розпорядження державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи та вніс відповідні записи.

Позивач наголошує, що членами релігійної громади відповідно до положень Закону України Про свободу совісті та релігійні організації та статуту релігійної громади не проводилися загальні збори членів релігійної громади, Парафіяльні збори, щодо прийняття рішень про внесення змін до статуту, а відповідні рішення не приймалися.

З наведеного видно, що предметом спору є правомірність рішення органу виконавчої влади Рівненської обласної державної адміністрації щодо реєстрації статуту релігійної організації (позивача) у новій редакції. Проте, таке рішення оскаржується саме з підстав порушення особами, які подали заяву про реєстрацію змін до статуту, положень закону та статуту в частині дотримання порядку, способу та компетенції реєстрації таких змін. Ці обставини належать до внутрішньої діяльності юридичної особи та визначаються статутом, на підставі якого діє релігійна громада. Як встановлено з позовної заяви, позивач пов`язує проведену реєстрацію змін до статуту власне з незаконними діями осіб, які подали відповідну заяву та документи відповідачеві.

Фактичною підставою звернення до суду стали не стільки протиправні дії відповідачів щодо реєстрації змін до статуту, як дії осіб, які прийняли рішення про зміну підлеглості релігійної громади, подали відповідну заяву та документи відповідачам.

А тому, на переконання апеляційного суду, спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про припинення державної реєстрації юридичної особи, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі є обґрунтованими та такими, що узгоджуються з вимогами процесуального законодавства та відповідають дійсним обставинам справи.

Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що цей спір не є спором, який має вирішуватися за правилами господарського судочинства, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Відповідно до положень ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Отже, правильне визначення підвідомчості цієї справи залежить від установлення наявності або відсутності корпоративних відносин між учасниками справи.

Відповідно до статті 55 Господарського кодексу України господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Разом з тим, у цій справі спір стосується суспільних відносин у сфері утворення, реєстрації, діяльності та припинення релігійної організації, які врегульовані Законом України Про свободу совісті та релігійні організації від 23 квітня 1991 року № 987-ХІІ (далі - Закон № 987-ХІІ).

За змістом статті 7 Закону № 987-ХІІ релігійні організації в України утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами. Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).

Релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб. Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням). Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону. Зміна підлеглості релігійної громади не впливає на зміст права власності та інших речових прав такої релігійної громади, крім випадку, встановленого статтею 18 цього Закону. Частина громади, не згідна з рішенням про зміну підлеглості, має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем). Повідомлення державних органів про утворення релігійної громади не є обов`язковим (стаття 8 Закону № 987-ХІІ).

За правилами, встановленими статтею 12 Закону № 987-ХІІ, відомості, зокрема, про вид релігійної організації, її віросповідну приналежність і місцезнаходження повинні міститися у статуті (положенні) релігійної організації, який (як і зміни до нього) підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 вказаного Закону. Частина перша статті 14 Закону № 987-ХІІ передбачає, що для реєстрації статуту (положення) релігійної громади громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Перевищення встановленого цим Законом терміну прийняття рішень про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій, як і рішення про відмову в реєстрації статуту (положення) релігійної організації може бути оскаржено до суду в порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України (частина двадцять перша статті 14, частина друга статті 15 Закону № 987-ХІІ).

Отже, законодавець висловився стосовно юрисдикції спорів, які виникають у зв`язку з бездіяльністю чи відмовою уповноваженого органу у прийнятті рішення щодо реєстрації статуту (положення) релігійної організації.

Спір, який виник у цій справі, також стосується правовідносин з прийняття уповноваженим органом рішення з реєстрації статуту релігійної організації.

За змістом позовної заяви, доводів апеляційної та касаційної скарг вимоги позивача про визнання недійсним рішення зборів, скасування розпорядження № 255 в частині реєстрації статуту релігійної громади в новій редакції з новою юридичною назвою та скасування рішення про реєстрацію, позов у цій справі подано на захист релігійних прав позивача як учасника релігійної громади.

Тобто, правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, стосуються питань участі позивача у створенні та діяльності релігійної громади. Суду вважає, що такі правовідносини є тісно пов`язаними з правовідносинами щодо реєстрації статуту (положення) релігійної організації, а юрисдикцію спорів, що виникають з таких правовідносин, також слід визначати відповідно до частини двадцять першої статті 14, частини другої статті 15 Закону № 987-ХІІ.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що вирішення цього спору має здійснюватись за нормами ЦПК України.

Аналогічний правовий висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 910/8132/19.

Відповідно до частини четвертої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З урахуванням викладеного, ухвала суду першої інстанції є законною, проте є підстави для зміни ухвали суду першої інстанції в частині визначення підсудності за якою вона повинна розглядатись.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу члена релігійної громади Свято-Іоанно-Богословської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви с. Коршів Здолбунівського району ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі № 460/2008/19 змінити в частині визначення підсудності, зазначивши, що ця справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин Постанова складена у повному обсязі 11 грудня 2019 року.