Рішення

від 10.12.2019 по справі 920/1073/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.12.2019 Справа № 920/1073/19 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А. за участю секретаря судового засідання Галашан І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/1073/19 у порядку спрощеного позовного провадження

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Будсервіс (вул. Героїв Небесної Сотні, буд. 7, м. Суми, 40021, ідентифікаційний код 30759894),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Трест Сумжитлобуд (вул. Малиновського, буд. 12, м. Суми, 40021, ідентифікаційний код 39533624),

про стягнення 46187,27 грн. на підставі договору оренди будівельної техніки № 2 від 01.08.2018, укладеного між сторонами,

за участю представників учасників справи:

позивача: директор - Лащ О.В. (паспорт серії НОМЕР_1 від 15.11.2019),

відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 46187,27 грн (в тому числі: 43050,00 грн основний борг, 1110,87 - 3 % річні та 2026,40 грн. інфляційні збитки) на підставі договору оренди будівельної техніки № 2 від 01.08.2018, укладеного між сторонами; витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди будівельної техніки № 2 від 01.08.2018, укладеним між сторонами, щодо своєчасного та в передбаченому договором розмірі сплати орендної плати.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 28.10.2019 у справі № 920/1073/19 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі № 920/1073/19; справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; розгляд справи по суті призначити в судове засідання на 10.12.2019, 11:30; відповідачу надати суду заяву із запереченнями проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; позивачу у строк до 29.11.2019 подати відповідь на відзив; а також встановити відповідачу строк для подання до суду заперечення до 09.12.2019.

Копія вищезазначеної ухвали судом 29.10.2019 надіслано на адресу відповідача, яка зазначена позивачем у позовній заяві та зазначена відповідачем у договорі оренди будівельної техніки № 2 від 01.08.2018, а саме: вул. Малиновського, буд. 12, м. Суми, 40021, повернута відділенням поштового зв`язку на адресу Господарського суду Сумської області з відміткою: за закінченням терміну зберігання .

Частиною четвертою статті 89 Цивільного кодексу України визначено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини першої статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 10.12.2019 відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Трест Сумжитлобуд (ідентифікаційний код 39533624) знаходиться за адресою: вул. Малиновського, буд. 12, м. Суми, 40021.

Згідно з пунктами 4, 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення, зокрема, є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 за № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Таким чином, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи Господарським судом Сумської області.

Станом на 10.12.2019 від відповідача на адресу суду не надходило заяви із запереченнями проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, відзиву та письмових заперечень щодо позовних вимог позивача.

Відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За приписами статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами у відповідності до вимог частини другої статті 178 ГПК України.

Судовий процес, на виконання статті 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

В судовому засіданні 10.12.2019 на підставі статті 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник відповідача в судове засідання по суті 10.12.2019 не з`явився, відзиву на позов не подав, про причини неявки суду не повідомив.

Представник позивача в судовому засіданні по суті 10.12.2019 заявив усне клопотання щодо уточнення суми заборгованості у зв`язку з арифметичною помилкою у позовній заяві та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 46187,27 грн (в тому числі: 43050,00 грн основний борг, 1110,87 - 3 % річні та 2026,40 грн. інфляційні збитки).

В судовому засіданні по суті 10.12.2019 судом постановлено протокольну ухвалу, відповідно до якої суд приймає до розгляду уточнення представника позивача розміру суми заборгованості, у зв`язку з допущенням у позовній заяві арифметичної помилки та вважає правильною суму заборгованості в розмірі 46187,27 грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.

01.08.2018 між сторонами укладено договір оренди будівельної техніки № 2 (надалі - договір), за умовами якого позивач надає в оренду кран стрілковий, самохідний, поворотний на пневмоколісному ходу КС - 4361 А, заводський № 22565, реєстраційний № 4295, рік випуску 1992 для роботи на об`єктах замовника в обумовлений договором строк. Зазначений кран є власністю позивача.

Пунктом 2 договору визначено, що загальна сума договору визначається сторонами по всіх наданих рахунках і актах наданих послуг.

За умовами пункту 3 договору вартість оренди становить 210,00 грн за одну годину, в тому числі 20 % ПДВ; 1680,00 грн. за зміну, в тому числі 20 % ПДВ. Акти виконаних робіт підписуються відповідачем щотижня. Оплата оренди проводиться щомісячно, протягом двох банківських днів з дня підписання останнього акту виконаних робіт за місяць. Оплата проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Згідно пункту 5.1 договору даний договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.10.2018.

Відповідно до вказаного договору оренди позивачем надано відповідачеві в оренду кран стрілковий, самохідний, поворотний на пневмоколісному ходу КС - 4361 А, терміном оренди 165 годин, загальна вартість оренди з ПДВ складає 34650,00 грн, що підтверджується актом здачі-прийняття № 7 від 30.11.2018 (а.с. 19), а також терміном оренди 40 годин, загальна вартість оренди з ПДВ складає 8400,00 грн, що підтверджується актом здачі-прийняття № 8 від 31.12.2018 (а.с. 24).

Таким чином загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 43050,00 грн.

08.08.2019 позивач направив відповідачеві претензію № 18 про сплату боргу, але відповідач відповіді на претензію позивачеві не направив та заборгованість не сплатив.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов`язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно частини шостої статті 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 759, 762 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до статей 526, 629 Цивільного кодексу України, пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 795 Цивільного кодексу України, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), якій підписується сторонами договору. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України, сторони, відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, є вільними в кладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять пункти (умови), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Отже, усі умови договору навіть ті, що не є обов`язковими для того чи іншого виду договору, проте погоджені сторонами та містяться у договорі, є обов`язковими для виконання сторонами за договором.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Під виконанням зобов`язань слід розуміти здійснення кредитором і боржником дій щодо реалізації прав та обов`язків, що випливають з договору.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушення зобов`язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

За змістом статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Враховуючи наведені обставини, зокрема те, що відповідачем не надано суду обґрунтованих заперечень щодо позову, факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем з орендної плати в сумі 43050,00 грн підтверджується матеріалами даної справи та не заперечується відповідачем (відповідач відзиву на позов не подав), а також те, що відповідачем не надано суду доказів сплати вказаної заборгованості, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати в сумі 43050,00 грн, визнаються судом правомірними, обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України.

За несвоєчасне виконання грошового зобов`язання позивач також вимагає стягнути з відповідача на його користь 3 % річних в сумі 1110,87 грн та інфляційні втрати в сумі 2026,40 грн за загальний період з 03.12.2018 по 18.10.2019. На підтвердження розміру річних та інфляційних позивачем наведено у позовній заяві обґрунтовані розрахунки розміру річних та інфляційних.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, стосовно стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в сумі 1110,87 грн. та інфляційних втрат в сумі 2026,40 грн. за загальний період з 03.12.2018 по 18.10.2019 є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 129 ГПК України судовий збір в сумі 1921,00 грн покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 76-79, 123, 129, 233, 236-238, 248, 252, 256 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Трест Сумжитлобуд (вул. Малиновського, буд. 12, м. Суми, 40021, ідентифікаційний код 39533624) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Будсервіс (вул. Героїв Небесної Сотні, буд. 7, м. Суми, 40021, ідентифікаційний код 30759894) заборгованість в сумі 43050,00 грн, 3 % річних в сумі 1110,87 грн, інфляційні втрати в сумі 2026,40 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 12 грудня 2019 року.

Суддя Ю.А. Джепа