Постанова

від 12.12.2019 по справі 804/4502/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 грудня 2019 року

Київ

справа №804/4502/15

адміністративне провадження №К/9901/26594/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Тімор-Д на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року (суддя Віхрова В.С.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року (судді: Юхименко О.В. (головуючий), Круговий О.О., Нагорна Л.М.) у справі № 804/4502/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Тімор-Д до Західно-Донбаської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю Тімор-Д (далі - позивач, ТОВ Тімор-Д ) звернулось до суду з позовом до Західно-Донбаської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - відповідач, контролюючий орган, Західно-Донбаська ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000432202 від 23.10.2014.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючий орган приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000432202 від 23.10.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем 30 14010100 податок на додану вартість, у розмірі 927 750,00 грн за основним платежем та 463 875,50 грн штрафних санкцій, діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки та на підставі якого приймалось вказане рішення, про порушення позивачем положень чинного законодавства, не відповідають фактичним обставинам.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що контролюючий орган приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000432202 від 23.10.2014 діяв у межах та у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено непідтвердження позивачем фактичного здійснення господарських операцій, відсутність документів, які б свідчили як про отримання нафтопродуктів у Товариства з обмеженою відповідальністю Антарес , так і про їх транспортування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ТОВ Тімор-Д подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у вересні 2014 року уповноваженими фахівцями контролюючого органу проведена невиїзна позапланова документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Тімор-Д (код ЄДРПОУ 37172783) щодо реальності здійснення господарських операцій та з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Антарес в липні 2014 року. За результатом проведеної перевірки складено Акт № 219/04-10-22-02-37172783 від 02.10.2014, в якому зазначено про порушення позивачем положень пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що в липні 2014 року між ТОВ Тімор-Д , (покупець) та ТОВ Антарес (постачальник) укладені договори поставки нафтопродуктів. Відповідно до умов укладених договорів, ТОВ Антарес мала бути здійснена поставка нафтопродуктів на умовах EXW резервуари нафтобаз ПАТ Дніпронафтопродукт .

ТОВ Тімор-Д до перевірки не було надано оборотно-сальдових відомостей за будь-якими бухгалтерськими рахунками, а також видаткових накладних, рахунків-фактур, документів, які вимагаються Інструкцією з контролювання якості нафти і нафтопродуктів. Крім того, згідно з актом ДПІ Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю Антарес документально не підтверджено можливість реального здійснення господарських операцій.

За відсутності паспортів якості і сертифікатів відповідності, даних про транспортування, місце приймання і відповідальних осіб, контролюючий орган дійшов висновку про наявність формально складених, але не достовірних окремих документів, задля штучного забезпечення бухгалтерського, та, як наслідок, податкового обігу. У зв`язку з чим, на підставі вказаного акту перевірки, 23 жовтня 2014 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000432202, яким ТОВ Тімор-Д збільшено суму грошового зобов`язання за платежем 30 14010100 податок на додану вартість, у розмірі 927 750,00 грн за основним платежем та 463 875,50 грн штрафних санкцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно умов укладених між позивачем та контрагентом договорів, розрахунки здійснюються протягом 120 днів з днів з дати підписання акту прийому-передачі товару (31.07.2014), однак відповідно до платіжних доручень за № 67, № 68 заборгованість за договорами погашено 18.03.2015, тобто з порушенням умов договорів.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що позивачем надано укладений з ПАТ Дніпронафтопродукт Договір зберігання № 1808/10-2 від 18.08.2010, відповідно до якого зберігач зобов`язується приймати та зберігати нафтопродукти та інші ТМЦ, які передаються позивачем, і повернути їх позивачу за першою його вимогою. Зберігач забезпечує схоронність ТМЦ з дотриманням якості, якій вони відповідали при прийнятті на зберігання, своєчасно проводити відпуск відповідно до заявок позивача. Позивач зобов`язаний передати на зберігання ТМЦ належної якості, забрати у зберігача ТМЦ після закінчення строку дії договору, своєчасно та в повному обсязі вносити плату за зберігання ТМЦ. Оплата послуг здійснюється щомісячно в безготівковому порядку на підставі підписаних сторонами актів виконаних робіт (наданих послуг) на протязі 10 банківських днів з моменту підписання актів. На підтвердження здійснення господарської операції, обумовленої таким договором позивачем надано акт № 07240 приймання-передачі послуг (послуги зберігання за липень 2014 року), доказів оплати таких послуг, податкової накладної за договором № 1808/10-2 від 18.08.2010, виписаної 31.07.2014 на суму ПДВ 3 966,67 грн не надано; акт звірки розрахунків між зберігачем та позивачем станом на 01.10.2014, який не містить посилання на договір № 1808/10-2 від 18.08.2010, відповідно розрахунки між сторонами за таким договором не відбувались. Враховуючи наявність повідомлення № 113/07-А від 01.07.2014 від контрагента про доставку придбаних за договором № ДГ-0107-52 від 01.07.2014 нафтопродуктів на зберігання у ПАТ Дніпронафтопродукт та повідомлення № 114/07-А від 01.07.2014 від контрагента про доставку придбаних за договором № ДГ-0107-23 від 21.07.2014 нафтопродуктів на зберігання у ПАТ Дніпронафтопродукт , нафтопродукти передано від контрагента до позивача 01.07.2014, натомість акт приймання-передачі нафтопродуктів та податкові накладні виписані лише 31.07.2014.

Позивачем також надано копії товарно-транспортних накладних, оформлених у період з 03.07.2014 по 22.07.2014 на підтвердження здійснення перевезення нафтопродуктів, де замовником та вантажовідправником є позивач, а також копії паспортів якості, складених у період з 01.07.2014 по 22.07.2014. При цьому, згідно паспорту якості № 187 від 01.07.2014, випробування нафтопродукту проводились 30.06.2014. Відповідно до умов договорів, позивач здійснює приймання нафтопродуктів за кількістю та якістю згідно з Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв`язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155. Однак, позивачем не доведено надходження нафтопродуктів від контрагента будь-яким видом транспорту та виконання вимог щодо приймання нафтопродуктів за якістю та кількістю. При цьому, відповідно до договору зберігання № 1808/10-2 від 18.08.2010, зберігач не зобов`язаний здійснювати дії, пов`язані з перевіркою якості нафтопродуктів, тоді як позивач зобов`язаний передати на зберігання нафтопродукти належної якості, тобто контроль за якістю нафтопродуктів, які надходили від контрагента покладався саме на позивача. Позивачем не надано оборотно-сальдових відомостей за будь-якими бухгалтерськими рахунками та не надано документів, що підтверджують відображення господарських операцій у складському обліку підприємства.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. В доводах касаційної скарги позивач цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанції окремих положень Податкового кодексу України та Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, а також зазначає, що ТОВ Тімор-Д було сформовано суму податкового кредиту, яка підтверджена належно оформленою податковою накладною, яка не мала недоліків, а відсутність податкової звітності з ПДВ у підприємств ланцюгу постачання продукції, не може впливати на право позивача на податковий кредит, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.

8. Відповідач надіслав заперечення на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

9. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

10.2. Пункти 198.3, 198.6 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

11. Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Стаття 1.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

11.2. Частина перша статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

11.3. Частина друга статті 9.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

12. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88:

12.1. Пункт 2.4.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

12.2. Пункт 2.15.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

14. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

15. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентами на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

16. Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

17. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

З`ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції, слід ретельно перевіряти доводи податкового органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

18. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

19. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

20. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

21. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин; неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

22. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з фактично вчиненою господарською операцією учасників правовідносин.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

23. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

24. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у адміністративному позові, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди першої та апеляційної інстанції вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття судами рішень).

25. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що контролюючий орган приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000432202 від 23.10.2014 діяв у межах та у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

Колегія суддів зазначає, що визначальним для вирішення справи є дослідження та встановлення фактичного руху активів в процесі виконання укладених договорів, і таке дослідження має бути здійснено на підставі первинних документів, які мають бути належним чином оформлені, стосуватись саме господарських операцій за якими було сформовано спірні суми податкового кредиту, та які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення таких операцій.

У справі, що розглядається, судами першої та апеляційної інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що надані позивачем первинні документи вищезазначених обставин не підтверджують, оскільки в них відсутня інформація про місцезнаходження придбаних позивачем нафтопродуктів, а саме: надані позивачем первинні документи, не містять даних про адреси резервуарів нафтобаз Публічного акціонерного товариства Дніпронафтопродукт де, як вказує позивач, зберігались придбані у Товариства з обмеженою відповідальністю Антарес вказані нафтопродукти; надані позивачем товарно-транспортні накладні стосуються транспортування нафтопродуктів для роздрібного продажу, проте ніяким чином не доводять транспортування придбаного позивачем товару від Товариства з обмеженою відповідальністю Антарес до нафтобаз Публічного акціонерного товариства Дніпронафтопродукт , крім того, з наданих товарно-транспортних накладних неможливо встановити, що такі стосуються товарів придбаних позивачем саме у Товариства з обмеженою відповідальністю Антарес , і що саме цей товар транспортувався за вказаними товаро-транспортними накладними для подальшої реалізації.

Крім того, наявні товарно-транспортні накладні свідчать про те, що відпуск товару за ними здійснювався ТОВ Еквіта , з яким позивач не укладав договорів зберігання нафтопродуктів, або якихось інших договорів (матеріали справи таких не містять).

Колегія суддів звертає також увагу на те, що предметом договорів поставки є специфічний товар - нафтопродукти, відповідно до правовідносин з постачання, перевезення, прийняття, обліковування та ін. має застосовуватись порядок приймання та транспортування нафти і нафтопродуктів під час надходження автомобільним транспортом, що врегульований Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 281/171/578/155 від 20.05.2008. Відповідно судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, недотримання вказаного нормативно-правового акту при виконанні договорів поставки, а також відсутність обов`язкових первинних документів, що передбачені ним. Колегія суддів звертає увагу, що надані позивачем товарно-транспортні накладні, акти здачі-приймання фактично стосуються операцій з переміщення нафтопродуктів до АЗС позивача, проте з таких неможливо встановити, що за такими накладними переміщувались саме нафтопродукти придбані у Товариства з обмеженою відповідальністю Антарес , що ставить під сумнів факт поставки товару на користь позивача.

26. Таким чином, колегія суддів зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку, що до документального забезпечення господарських операцій з нафтопродуктами існують додаткові вимоги, тоді як позивачем не було надано жодних належних та достатніх доказів на підтвердження отримання ним нафтопродуктів від Товариства з обмеженою відповідальністю Антарес та їх транспортування.

27. Судами першої та апеляційної інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених позивачем у адміністративному позові, апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені позивачем доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

28. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Тімор-Д на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року слід залишити без задоволення.

29. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

30. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Тімор-Д залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року у справі № 804/4502/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду