Постанова

від 09.12.2019 по справі 804/1752/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 грудня 2019 року

Київ

справа №804/1752/17

адміністративне провадження №К/9901/25203/19

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:

суддя-доповідач Гусак М. Б.,

судді Гімон М. М., Усенко Є. А.,

за участю:

секретаря судового засідання Хом`яка О. А. ,

представника позивача - Команова В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників Державної фіскальної служби на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2018 року (судді Шальєва В. А., Білак С. В., Олефіренко Н. А.) у справі № 804/1752/17 за позовом Публічного акціонерного товариства Дніпровський металургійний комбінат до Офісу великих платників Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство Дніпровський металургійний комбінат (далі - ПАТ ДМК) звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16 вересня 2016 року № 0000984602 і № 0000994602.

На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на помилковість висновків відповідача про нереальність господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю Укрспецконструкція , Товариством з обмеженою відповідальністю Бізнес-Пром-Ком , Товариством з обмеженою відповідальністю Рокет Груп , Товариством з обмеженою відповідальністю ДнепрУкрМет , Товариством з обмеженою відповідальністю Електродпостач , Приватним підприємством Гер-Арт , Товариством з обмеженою відповідальністю Інформакс , Товариством з обмеженою відповідальністю Дніпротехсервіс , оскільки всі господарські операції підтверджуються первинними документами, на момент правовідносин всі контрагенти мали необхідний обсяг правосуб`єктності та були зареєстровані як платники податку на додану вартість (далі - ПДВ).

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 22 вересня 2017 року (суддя Царікова О. В.) у задоволенні позову відмовив.

Постановою від 27 вересня 2018 року Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постанову суду першої інстанції скасував, позов задовольнив.

Не погодившись із постановою апеляційного суду, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права цим судом при розгляді справи, просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу позивач не погоджується з доводами касаційної скарги та посилається на обґрунтованість позиції апеляційного суду.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи, перевіривши обґрунтованість оскаржуваних судових рішень у межах наведених у касаційній скарзі доводів, колегія суддів дійшла висновків, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

На підставі висновків акта перевірки 31 серпня 2016 року №159/28-01-40-01-05393043 контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 16 вересня 2016 року: № 0000984602 про зменшення на 10750805,00 грн суми бюджетного відшкодування ПДВ та нарахування 5375402,50 грн штрафних (фінансових) санкцій; № 0000994602 про зменшення на 2388334,00 грн розміру від`ємного значення з ПДВ за червень 2016 року.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що порушують законні права та інтереси, позивач оскаржив їх до суду.

Дослідивши докази та оцінивши обставини у справі, суд першої інстанції погодився із позицією податкового органу щодо нереальності господарських операцій між позивачем та зазначеними вище контрагентами.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції, апеляційний суд виходив, зокрема із того, що документи, складені за результатами здійснення спірних господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, визначені статтею 9 Закону України від 16 липня 1999 року Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ; ці первинні документи повністю відтворюють зміст господарських операцій, містять інформацію щодо фактично здійснених господарських операцій, підтверджують фактичне отримання позивачем товарів за спірними угодами, оприбуткування таких товарів, подальший рух та використання товарів у виробництві власної продукції; контрагенти позивача в перевіряємий період мали статус платника ПДВ; відомості про відсутність за місцезнаходженням, про ліквідацію підприємств до ЄДР не вносились, а відтак, вказані підприємства мали право видавати позивачу податкові накладні та інші первинні документи на підтвердження факту отримання останнім послуг; невиконання контрагентом та його постачальниками своїх податкових зобов`язань тягне відповідальність та негативні наслідки саме для таких осіб; висновок суду першої інстанції про відсутність у контрагентів позивача основних засобів, виробничих приміщень, трудових ресурсів є безпідставним; наявність податкової інформації щодо відсутності у ланцюгу поставки придбання товарів, що були в подальшому реалізовані позивачу його контрагентами, не вказує на відсутність реального здійснення господарських операцій, оскільки контролюючим органом не здійснювалось дослідження усіх господарських операцій контрагентів, зокрема, щодо попередніх періодів.

Відповідно до частин першої-третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення у цій справі не відповідає з огляду на наступне.

Докази, на які послався апеляційний суд на обґрунтування свого судового рішення, є обов`язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення господарських операцій.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Встановивши, зокрема відсутність можливості у контрагентів позивача здійснити господарські операції з постачання товарів внаслідок відсутності у них складських приміщень, виробничих потужностей, технічних можливостей, людських ресурсів та кваліфікованого персоналу в необхідній кількості для вчинення задекларованих операцій; не підтвердження факту придбання контрагентами проданого позивачу товару; відсутність можливості дослідити рух продукції по ланцюгу постачання (оскільки відсутні операції щодо придбання постачальниками контрагентів товарів, які поставлялися позивачу), суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що первинні документи, надані позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій із зазначеними вище контрагентами, є формально складеними, а господарські операції між позивачем та цими підприємствами не є реальними.

Апеляційний суд переоцінюючи наявні в матеріалах докази, не спростував наявність встановлених судом першої інстанції обставин; помилково не врахував, що для цілей податкового обліку беруться до уваги насамперед економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення відповідних операцій; не застосував підходу превалювання суті над формою та не з`ясував справжню сутність правовідносин, дослідивши лише відповідність договорів формальним вимогам, передбаченим законодавством, а не фактичні відносини, що існували.

Ураховуючи наведене, висновки суду першої інстанції щодо непідтвердження права позивача на формування показників податкового обліку за господарськими операціями із зазначеними контрагентами колегія суддів вважає такими, що ґрунтуються на фактичних обставинах, встановлених відповідно до вимог процесуального закону, а висновок апеляційного суду про правомірність дій позивача таким, що зроблений не на підставі допустимих доказів.

За правилами частини першої статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Ураховуючи наведене, постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2018 року підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2017 року.

Керуючись статтями 341, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Офісу великих платників Державної фіскальної служби задовольнити.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2018 року скасувати, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2017 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови виготовлено 12 грудня 2019 року.

Суддя-доповідач М. Б. Гусак

Судді: М. М. Гімон

Є. А. Усенко