Рішення

від 12.12.2019 по справі 200/11134/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2019 р. Справа№200/11134/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області до Державної науково-дослідної установи Центр продуктивності Міністерства соціальної політики України про стягнення капіталізованих платежів у розмірі 260 881,89 грн., -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2019 року Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (далі - позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державної науково-дослідної установи Центр продуктивності Міністерства соціальної політики України (надалі - відповідач) про стягнення капіталізованих платежів у розмірі 260 881,89 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.04.2013 року позивачу стало відомо про початок процедури ліквідації юридичної особи відповідача, після чого останньому управлінням дирекції Фонду направлена заява про визнання кредиторських вимог. Сума платежів, які підлягають капіталізації для розрахунку з потерпілими, які втратили працездатність під час виконання трудових обов`язків становить 260 881,89 грн. Оскільки в добровільному порядку капіталізацію таких коштів відповідачем не проведено, відповідь на заяву про визнання кредиторських вимог не надано, позивач звернувся до суду з вимогою щодо їх стягнення.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі № 200/11134/19-а, за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення осіб (виклику) учасників справи, поновлено строк звернення до суду з даним позовом. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

У визначений судом строк відзив на позовну заяву відповідачем не надано.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Відповідач - Державна науково-дослідна установа Центр продуктивності Міністерства соціальної політики України зареєстровано в якості юридичної особи за кодом ЄДРПОУ 04601883, місцезнаходження: 84333, Донецька обл., місто Краматорськ, вулиця Рум`янцева, будинок 4-А, перебуває в стані припинення з 01.04.2013, що вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 57-58).

Згідно постанови про призначення страхових виплат потерпілому на виробництві, що стався з потерпілим у Державній науково-дослідній установі Центр продуктивності Міністерства соціальної політики України , що підтверджується відповідними актом про нещасний випадок на виробництві, його розслідування, випискою з акту огляду МСЕК страхові виплати призначено: ОСОБА_1 в розмірі 1163,82 грн. (а.с. 7-17).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку розмір потреби в капіталізації коштів обчислено ним щодо ОСОБА_1 із врахуванням ступеню втрати їх працездатності, віку, розміру щомісячної виплати, середнього очікування тривалості життя.

За наслідком проведеного розрахунку позивачем сформовано та направлено відповідачу заяву від 05.03.2019 № 01-07/2056 про визнання кредиторських вимог на суму капіталізованих платежів у розмірі 260 881,89 грн., яка повернулась на адресу позивача з відміткою відсутня адреса одержувача (а.с. 19, 20).

На теперішній час заяву Управління боржником не розглянуто та суму капіталізованих платежів у розмірі 260 881,89 грн. не визнано, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи і не є спірними.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, визначено Законом України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 23.09.1999 № 1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV).

За змістом ст. 5 Закону № 1105-XIV основними принципами страхування від нещасного випадку є: паритетність держави, представників застрахованих осіб та роботодавців в управлінні страхуванням від нещасного випадку; своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком; обов`язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності; надання державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав; обов`язковість сплати страхувальником страхових внесків; формування та витрачання страхових коштів на солідарній основі; диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві; економічна заінтересованість суб`єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці; цільове використання коштів страхування від нещасного випадку.

Згідно зі ст. 4 Закону № 1105-XIV Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом. Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням.

На підставі ч. 1 ст. 9 вказаного Закону основними завданнями Фонду та його робочих органів є, зокрема реалізація державної політики у сферах соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, медичного страхування; надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг відповідно до цього Закону.

Пунктами 1 та 3 ч. 2 ст. 10 Закону визначено що Фонд зобов`язаний забезпечувати фінансування та виплачувати матеріальне забезпечення, страхові виплати і надавати соціальні послуги, передбачені цим Законом; вживати заходів щодо раціонального використання коштів і забезпечення фінансової стабільності Фонду.

Відповідно до п.п. 1 та 5 ч. 1 ст. 11 вказаного Закону джерелами формування коштів Фонду є: страхові внески страхувальників та застрахованих осіб; капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 765 Про реалізацію статей 45 і 92 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом затверджено Порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов`язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров`ю, відповідно до абз. 2 п. 1 якої капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів.

Статтею 1 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом від 14 травня 1992 року № 2343-XII визначено, що банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

В той же час, іншого нормативно-правового акту, який визначав би порядок капіталізації платежів, Кабінетом Міністрів України прийнято не було.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

У відповідності до ч. 1 ст. 112 Цивільного кодексу України у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у першу чергу - щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом, що узгоджується з приписами ч. 1 ст. 45 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

Згідно ч. 3 ст. 110 цього Кодексу якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

Частиною 2 ст. 1205 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним ст. 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

Отже, капіталізація страхових виплат проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у всіх випадках ліквідації страхувальника не залежно від підстави такої ліквідації.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 26 червня 2012 року у справі № 21-156а12.

Пункт 2 Порядку № 765 визначає порядок розрахунку щодо кожного платежу, що підлягає капіталізації.

Відповідно до п. 3 цього Порядку капіталізація платежів нараховується за період, що визначається, з різниці між середньої тривалості життя для чоловіків і жінок і їхнім віком на момент проведення капіталізації.

Згідно п. 4 вказаного Порядку до суми платежів, що підлягають капіталізації, включається заборгованість суб`єкта підприємницької діяльності - банкрута з виплат, пов`язаних з його зобов`язаннями відшкодувати шкоду, заподіяну життю і здоров`ю громадян, а саме суми одноразової допомоги, щомісячних виплат втраченого заробітку, витрат по догляду за потерпілим та виплат за листками непрацездатності.

За п. 5-1 Порядку № 765 у вимогах Фонду до суб`єкта підприємницької діяльності, щодо якого порушено справу про банкрутство, зазначається сума, визначена з урахуванням кожного платежу, що підлягає капіталізації. Суми платежів, капіталізованих відповідно до зазначених вимог у процесі ліквідації суб`єкта підприємницької діяльності - банкрута, перераховуються ліквідатором (арбітражним керуючим) робочому органу виконавчої дирекції Фонду, у якому суб`єкт підприємницької діяльності перебуває на обліку.

Позивачем направлялась відповідачу заява про визнання кредиторських вимог від 05.08.2019 № 01-07/2056 на суму капіталізованих платежів у розмірі 260 881,89 грн., де наводились із яких сум виплат потерпілим виходив позивач, проте зазначена заява відповідачем не отримана та була повернута на адресу позивача з відміткою відсутня адреса одержувача .

Доказів перерахування на користь позивача суми капіталізованих платежів відповідачем суду не надано, тобто фактично вимоги кредитора (позивача) не задоволені.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заявленої суми капіталізованих платежів у розмірі 260 881,89 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Беручи до уваги, що позивач є суб`єктом владних повноважень, на підставі ст. 139 КАС України підстав для розподілу судових витрат немає.

На підстав наведеного, керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області до Державної науково-дослідної установи Центр продуктивності Міністерства соціальної політики України про стягнення капіталізованих платежів у розмірі 260 881,89 грн. - задовольнити повністю.

2.Стягнути з Державної науково-дослідної установи Центр продуктивності Міністерства соціальної політики України (місцезнаходження: 84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Рум`янцева, буд. 4-а, код ЄДРПОУ 04601883) на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (місцезнаходження: 84313, Донецька область, м. Краматорськ, бул. Машинобудівників, буд. 37, код ЄДРПОУ 41325231) капіталізовані платежі в розмірі 260 881 (двісті шістдесят тисяч вісімсот вісімдесят одна) гривня 89 копійок.

Судове рішення складено та підписано 12 грудня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.М. Чучко