Рішення

від 13.12.2019 по справі 420/5536/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/5536/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Юхтенко Л.Р.,

за участю секретаря судового засідання - Закуріної А.М.,

за участю

від позивача: Ніколава Н.А.,- за довіреністю

від відповідача: Поперечний Д.І., - за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою Виробничо-комерційного колективного підприємства Вєлєс (код ЄДРПОУ 25415736, місцезнаходження: 65481, Одеська обл., м. Южне, проспект Леніна, буд. 7, кв.216) до Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська,5) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0040431404; №0040391404 від 21 серпня 2019 року,-

ВСТАНОВИВ:

До суду 23 вересня 2019 року надійшла позовна заява Виробничо-комерційного колективного підприємства Вєлєс (код ЄДРПОУ 25415736, місцезнаходження: 65481, Одеська обл., м. Южне, проспект Леніна, буд. 7, кв.216) до Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська,5) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0040431404 від 21 серпня 2019 року.

Ухвалою від 25 вересня 2019 року позовну заяву залишено без руху.

Позивачем усунуті недоліки, що зумовили залишення позову без руху та подана уточнена позовна заява від 07.10.2019 року, в якій позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0040431404; №0040391404 від 21 серпня 2019 року.

Ухвалою від 09 жовтня 2019 року уточнену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту перевірки, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам чинного законодавства, не ґрунтуються на об`єктивних даних, а тому зазначені рішення підлягають скасуванню.

Так, позивач зазначив, що висновки відповідача про відсутність господарських операцій позивача з його контрагентами базуються лише на припущеннях щодо неможливості виконання контрагентами спірних господарських операцій, у зв`язку з відсутністю у останніх достатніх для здійснення спірних господарських операцій ресурсів (потужностей, робочих, транспортних засобів чи іншої техніки), в той же час, надані позивачем до перевірки оригінали первинних документів було проігноровано та безпідставно поставлено під сумнів правомірність формування податкових зобов`язань, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства.

Також, позивач зазначив, що усі необхідні документи на підтвердження здійснення фінансово-господарських відносин позивача з контрагентами в періоді, що перевірявся, надавались перевіряючому у повному обсязі, усі договори підряду, договори субпідряду, договори купівлі-продажу, платіжні доручення, акти виконаних робіт, акти приймання-передачі товару, калькуляції, видаткові накладні, рахунки-фактури, договори переуступки права вимоги, податкові накладні містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, а отже відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та спростовують висновки контролюючого органу.

Окрім того, позивач зазначив, що посилання ревізорів на наявність кримінальних проваджень по деяким контрагентам не може бути підставою для визнання безтоварності господарських операцій, тим більше без наявних вироків суду. На думку позивача, він не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів, порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентами тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи та не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на віднесення сум податку по операціях з контрагентам до складу податкового кредиту у випадку, коли він виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження його розміру.

У встановлений судом строк, відповідач надав відзив на позовну заяву (вхід. №40604/19 від 01.11.2019р.).

Відповідно до відзиву на позовну заяву, відповідач проти задоволення позову заперечував та просив відмовити в задоволенні позову повністю, зазначивши, що перевіркою встановлено дефектність документів, що були складені по взаємовідносинам із ТОВ Проджо , ТОВ Будівельно-монтажне управління МП-423 , ТОВ ТЕК ЮГ , ТОВ ДЕЛЬТАБРОБІНВЕСТ , ТОВ МЕГАПОЛИС ЮГ та з іншими контрагентами, а також відсутність документів, що підтверджують переміщення ТМЦ, а тому зроблено висновок, що фактичного здійснення господарських операцій не було. Також відповідач звернув увагу, що по деяким контрагентам порушені кримінальні провадження за ознаками фіктивності.

Позивачем, в свою чергу, надано відповідь на відзив, відповідно до якого просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Відповідач не подав заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою від 19 листопада 2019 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №420/5536/19 на 30 днів.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання 19 листопада 2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 03 грудня 2019 року.

На відкритому судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, просив відмовити у задоволенні позову повністю, з підстав викладених у відзиві.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, заслухавши вступні слова представника позивача та представника відповідача, судом у справі встановлені такі факти та обставини.

Виробничо-комерційне колективне підприємство Вєлєс зареєстроване як юридична особа за № 15581050002000051 з 03.02.1998 року та основний вид господарської діяльності будівництво.

На підставі направлень від 26.03.2019 року, виданих ГУ ДФС в Одеській області, відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 та п.77.1 ст. 77 ПК України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків за 2019 рік, на підставі наказу ГУ ДФС в Одеській області від 07.03.2019 року №1659 проведена планова виїзна документальна перевірка Виробничо-комерційного колективного підприємства Вєлєс (надалі - ВККП ВЄЛЄС ) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, валютного законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.

Матеріалами справи підтверджено, що за результатами проведеної перевірки, складено акт №000413/15-32-14-04/25415736 від 23.07.2019 року Про результати документальної планової виїзної перевірки ВККП Вєлєс податкового законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, валютного за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року , відповідно до висновків якого встановлені такі порушення:

- п.44.1,44.2 ст. 44,п.134.1 ст. 134 ПК України,п.п.5,6,7,11,пп.9.4 п. 9,10 Положення бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248, у зв`язку з чим було занижено значення податку на прибуток в сумі 127 573 грн., в т.ч. за 4 квартал 2016 року на 1622 грн., у 3 кварталі 2017 року на суму 125 951 грн.

- п.44.1 ст. 44,ч. а , п. 198.1 ст. 198, п. 198.3 ст. 198 ПК України, у зв`язку з чим було занижено значення податку на додану вартість до сплати у сумі 903 143 грн., у тому числі у липні 2016 року на 70 513 грн., у серпні 2016 року на 84 853 грн., у вересні 2016 року на 27 036 грн.; у жовтні 2016 року на 61 782 грн.; у листопаді 2016 року на 25 091 грн.; у грудні 2016 року на 22 000 грн.; у квітні 2017 року на 31 300 грн.; у липні 2017 року на 32 700 грн.; у серпні 2017 року на 77 496 грн.; у вересні 2017 року на 106 814 грн.; у жовтні 2017 року на 66 487 грн.; у листопаді 2017 року на 62 667 грн., у січні 2018 року на 23 476 грн.; у травні 2018 року на 108 783 грн., у вересні 2018 року на 51 667 грн., у жовтні 2018 року на 41 192 грн., у листопаді 2018 року на 9289 грн. (Т.1,а.с. 44-123).

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0040431404 від 21.08.2019 року, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі в розмірі 903 146 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 225 787 грн., разом 1 128 933 грн. та податкове повідомлення-рішення №0040391404 від 21.08.2019 року, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 127 573 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 31 893 грн., разом 159 466 грн. (Т.1,а.с. 42-43).

Судом досліджені належним чином засвідчені копії первинних документів по взаємовідносинам з контрагентами за спірний період, а саме: договори підряду, договори субпідряду, договори купівлі-продажу, платіжні доручення, акти виконаних робіт, акти приймання-передачі товару, калькуляції, видаткові накладні, рахунки-фактури, договори переуступки права вимоги, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, локальні кошториси, подорожні листи, довідки про виконані будівельні роботи та витрати, договірні ціни на об`єкт будівництва, підсумкові відомості ресурсів на об`єкти будівництва.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши вступне слово представників сторін, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню повністю, з огляду на таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено).

Аналізуючи правомірність прийняття оскаржуваних рішень, що є змістом правовідносин у цій справі, відповідно до приписів ст. 2 КАС України, суд виходить із такого.

Відповідно до п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.77. 1 ст. 77 ПК України, документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Згідно з п.77. 4 ст. 77 ПК України, про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Так, суд встановив, що копію наказу контролюючого органу надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення 07.03.2019 року та проінформовано про проведення перевірки письмовим повідомленням №74/15-32, яке надіслано ВККП Вєлєс 07.03.2019 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення. З направленнями на право проведення перевірки ознайомлено під підпис 26.03.2019 року директора ВККП Вєлєс .

Матеріалами справи підтверджено, що за результатами проведеної перевірки, складено акт №000413/15-32-14-04/25415736 від 23.07.2019 року Про результати документальної планової виїзної перевірки ВККП Вєлєс податкового законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, валютного за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, яким встановлені порушення податкового законодавства та, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено, що ВККП Вєлєс у період з 01.10.2016 року по 31.12.2018 року здійснювало придбання ТМЦ у наступних суб`єктів господарювання: ТОВ Дельтабробінвест , ТОВ ТЕК ЮГ , ТОВ Мегаполіс ЮГ , ТОВ Будівельно-монтажне управління МП -423 , ТОВ Проджо .

Однак, вказані суб`єкти господарювання не мали достатніх для здійснення спірних господарських операцій ресурсів (потужностей, робочих, транспортних засобів чи іншої техніки). Отже, такі господарські операції не мали місце.

Оцінюючи копії первинних документів, надані позивачем контролюючому органу та суду, на підтвердження реальності господарських операцій з вказаними контрагентами та застосовуючи норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить такого висновку.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з п.п.1-2 ст. 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов`язкові реквізити.

Враховуючи вищевикладені приписи законодавства, будь-які документи мають силу первинних лише в разі здійснення господарської операції та можуть братися для підтвердження даних податкового обліку.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до вимог п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Суд зазначає, що стан виконання податкових обов`язків визначається виключно дотриманням норм податкового законодавства. В основі оподаткування лежить не волевиявлення осіб у вигляді цивільно-правового правочину, а фактичний рух активів з урахуванням ділової мети такого руху та його зв`язку з господарською діяльністю платника податків. Це випливає з того, що норми податкового законодавства пов`язують формування витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування та податкового кредиту з фактом придбання товарів з метою використання в господарській діяльності.

Отже, вирішальним значенням при вирішенні питання щодо формування платником податку витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту має значення не те, які зобов`язання сторони обумовили договором, а те, що вчинив платник податків. З позицій оподаткування не має значення чи має в господарській операції дефект волевиявлення сторін правочину, а має значення господарська операція, що вчинена платником, яка і має бути предметом аналізу в податковому спорі.

Відповідно до п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до п. 44.2. ст. 44 ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з п. 134.1.1. ч. 134.1. ст. 134 ПК України, об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Як було зазначено, в акті перевірки вказано, що ВКПП Вєлєс у період з 01.10.2016 року по 31.12.2018 року здійснювало придбання ТМЦ у наступних суб`єктів господарювання: ТОВ ДЕЛЬТАБПРОБІНВЕСТ , ТОВ ТЕК ЮГ , ТОВ МЕГАПОЛИС ЮГ , ТОВ Будівельно - монтажне управління МП - 423 , ТОВ Проджо .

Перевіркою встановлено, що ВККП Вєлєс завищено задекларовані показники у рядку 2050 Форми 2 Фінансового звіту Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) у сумі 708,7 тис.грн., у ч. по періодах за 4 квартал 2016 року у сумі 9010 грн., за 3 квартал 2017 року у сумі 6999 729 грн.

Зокрема, по операціям ТОВ Дельтабробінвест позивачем включено до складу втрат 4 кварталу 2016 року в сумі 9010 грн., однак, перевіряючими зроблено висновок про нереальність придбання у ТОВ Дельтабробінвест , у зв`язку з чим зазначені операції мають безтоварний характер.

Згідно з видаткових та податкових накладних, складених між ВККП Вєлєс та ТОВ ТЕК ЮГ за 3 квартал 2017 року, встановлено загальний обсяг відвантаженого товару на суму 159 899, 50 грн., в т.ч. ПДВ 26 649, 90 грн., база оподаткування 133 249, 50 грн.; згідно з видаткових та податкових накладних, складених між ВККП Вєлєс та ТОВ МЕГАПОЛИС ЮГ за 3 квартал 2017 року, встановлено загальний обсяг відвантаженого товару на суму 36 300 грн., в т.ч. ПДВ 6050 грн., база оподаткування 30 250 грн.; згідно з видаткових та податкових накладних, складених між ВККП Вєлєс та ТОВ Будівельно-монтажне управління МП-423 за 3 квартал 2017 року, встановлено обсяг поставленого товару на суму 283896 грн., в т.ч. ПДВ 47 316 грн., база оподаткування 236 580 грн.; згідно з видаткових та податкових накладних, складених між ВККП Вєлєс та ТОВ Проджо за 3 квартал 2017 року, встановлено загальний обсяг відвантаженого товару на суму 359 579, 40 грн., в т.ч. ПДВ 59 929, 90 грн., база оподаткування 299649, 50 грн.

Перевіряючими зроблено висновок про те, що господарські операції між ВККП Вєлєс та ТОВ ТЕК ЮГ , ТОВ МЕГАПОЛИС ЮГ , ТОВ Будівельно-монтажне управління МП-423 , ТОВ Проджо теж мають безтоварний характер.

Також в акті перевірки зафіксовано, що за період з 01.10.2016 року по 31.12.2018 року ВККП Вєлєс задекларовано податку на прибуток у сумі 361 134 грн. Перевіркою повноти визначення податку на прибуток внаслідок вищенаведених порушень встановлено заниження податку на прибуток в сумі 127573 грн., в т.ч. у 4 кварталі 2016 року на 1 622 грн., у 3 кварталі 2017 року на 125 951 грн.

В акті перевірки відповідач послався на податкову інформацію та матеріали кримінальних проваджень (судових справ) по підприємствах ТОВ Проджо (справа № 760/14822/19), ТОВ Тек ЮГ (справа № 640/13067/18, № 759/18117/18), ТОВ Дельтабробінветс (від 06.09.2018 року), ТОВ МегаполисЮг (від 26.02.2018 року),та на податкову інформацію стосовно ТОВ Будівельно-монтажне управління МП-423 та на підставі наведених даних та інформації контролюючим органом встановлено відсутність необхіднихумов для здійснення господарських операцій, у зв`язку з відсутністюосновних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, транспортних засобів, та зроблено висновок, що проведені операції не є господарською діяльністю підприємства в розумінні п.п.14.1.36 ПК України, узв`язку з чим зроблено висновок про дефектність документів позивача, що були складені при здійсненні взаємовідносин із зазначеними контрагентами.

Однак, суд не погоджується із зазначенимивисновкамиконтролюючого органу, з огляду на таке.

Судом досліджено надані позивачем первинні документи на підтвердженнягосподарських операцій з контрагентами: ТОВ Дельтабробінвест , ТОВ Проджо , ТОВ Будівельно-монтажне управління МП-423 , ТОВ Тек ЮГ , ТОВ Дельтабробінвест , ТОВ МегаполисЮг , а саме: договір купівлі-продажу №1041 від 01 квітня 2016 року, укладений з ТОВ Дельтабробінвест , рахунки на оплату, видаткові та податкові накладні, платіжні доручення на виконання цього договору; договір купівлі -продажу товару №28/07 від 28 липня 2017 року, укладений з ТОВ ТЕК ЮГ , накладні, рахунок-фактура та платіжне доручення; договір купівлі продажу-товарів №18/07 від 18 липня 2017 року, укладений з ТОВ Мегаполис ЮГ та складені на його виконання податкованакладна, платіжне доручення, рахунок-фактура, накладна; договір купівлі-продажу товарів №150817/1 від 14 серпня 2017 року, укладений з ТОВ Будівельно-монтажне управління МП-423 та податкові накладні, платіжне доручення, рахунок-фактура; договір купівлі -продажу товарів №160817 від 16 серпня 2017 року, укладений з ТОВ Проджо та складені на його виконання рахунки -фактури, накладні та податкові накладні та видаткові накладні; договір будівельного субпідряду №2607 від 25 липня 2017 року, укладений з ТОВ Проджо та складені на його виконання довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за серпень 2017 року, акт №1 виконаних будівельних робіт за серпень 2017 року; договірна ціна, локальний кошторис на будівельні роботи, податкові накладні, платіжні доручення.

Також позивачем надані документи на підтвердження використання придбаних товарів у подальшій своєї господарської діяльності, а саме: договори будівельного підряду, договори будівельного субпрідряду, акти приймання виконаних будівельних робіт, локальні кошториси, довідки про виконані будівельні роботи та витрати, підсумкові відомості об`єктів будівництва, договірні ціни на об`єкти будівництва, а також позивачем надані подорожні листи, що підтверджують перевезення придбаного товару у контрагентів.

Таким чином, суд вважає, що ці первинні документи є достатніми та переконливими щодо доведення придбання, транспортування, зберігання та подальшого використання придбаного товару у господарській діяльності підприємства позивача, а тому суд вважає, що зазначені документи не містять дефектів та для позивача підтверджують реальність господарських операцій.

У постанові Верховного Суду від 31.07.2018 року у справі № 817/1339/17 зазначено, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними (п. 14).

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Така правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 31.07.2018 року у справі № 817/1339/17 (п. 19).

Також суд не бере до уваги посилання відповідача на податкову інформацію про порушення кримінальних справ відносно контрагентів позивача на час розгляду справи, оскільки ці докази не є належними у цій справі, адже на час виникнення спірних правовідносин такі кримінальні справи не були порушені та відсутні докази, які свідчать про обізнаність позивача щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Таким чином, враховуючи вищевикладені встановлені та з`ясовані обставини по справі, суд доходить висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0040391404 від 21.08.2019 року, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 127 573 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 31 893 грн., разом 159 466 грн., є правомірними та належать задоволенню.

Також суд доходить висновку, що й позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0040431404 від 21.08.2019 року, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі в розмірі 903 146 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 225 787 грн., разом 1 128 933 грн. належать задоволенню, з таких підстав.

Нормами п.п. 200.1, 200.2 і 200.4 ст. 200 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до п. 198. 3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Пунктом 198.5 ст. 198 ПК України встановлено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Виходячи з аналізу наведених норм Податкового Кодексу в сукупності суд дійшов висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум витрат та податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Так, в акті перевірки зазначено, що за перевіяємий період з 01.07.2016 року по 31.12.2018 року ВККП Вєлєс задекларовано податкового кредиту по податку на додану варіть у сумі 3 703 642 грн. по взаємовідносинам з придбання ТМЦ та будівельно-монтажних (ремонтних) робіт у ТОВ Проджо , ТОВ Кімет Груп , ТОВ Кантілон , ТОВ Вівер Про , ТОВ Фідея Груп , ТОВ Ретус Груп , ТОВ Бровайт , ТОВ Данзел , ТОВ Еко ПРОД Трейдінг , ТОВ Вальтерія , ТОВ Будівльно-монтажне управління -МП -423 , ТОВ Делівері Груп , ТОВ Технологістика , ТОВ Тек ЮГ , ТОВ БК Сервіс Буд ЛТД , ТОВ СофартПром , ТОВ Демін , ТОВ Апекс-Інвест , ТОВ Дельтабробінвест , ТОВ Мегоплис ЮГ .

З акту перевірки вбачається, що перевіряючими відповідно до податкової інформації та інформації про кримінальні провадження зроблено висновок про те, що зазначені господарській операції мали безтоварний характер, оскільки встановлено відсутність необхідних умов для здійснення господарських операцій, у зв`язку з відсутністю основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, транспортних засобів та зроблено висновок, що проведені операції не є господарською діяльністю підприємства в розумінні пп.14.1.36 ст. 14 ПК України.

Також, в акті перевірки зроблено висновок про штучне формування податкового кредиту третім особам та сприянню в отриманні податкової вигоди у вигляді заниження сплати суми податку на додану вартість, що підлягала сплаті до бюджету та зроблено висновок про дефектність документів позивача, що були складені по господарським операціям з вищезазначеними контрагентами.

Суд не погоджується із зазначеними висновком контролюючого органу, з огляду на таке.

Так, позивачем на підтвердження господарських відносин із зазначеним контрагентами надано первинні документи, а саме: договір купівлі-продажу №2907/16 від 29 липня 2016 року, укладений з ТОВ Апекс-Інвест та складені на його виконання платіжні доручення, податкова накладна, рахунок-фактура, подорожній лист вантажного автомобіля; договір будівельного субпідряду, укладений з ТОВ Вальтерія №210616 від 21 червня 2016 року та складені на його виконання договірна ціна, локальний кошторис на будівельні роботи, підсумкова відомстіть ресурсів, акт приймання-передачі будівельних робіт, податкову накладну; договори купівлі -продажу товарів №03/08/16 від 03 серпня 2016 року; №16/08/16 від 16 серпня 2016 року, укладені з ТОВ Делівері Групп , рахунок -фактура, накладна, податкова накладна, платіжні доручення, подорожній лист до вантажного автомобіля; договір переуступки боргу №1/11 від 01 листопада 2016 року, договір купівлі-продажу товарів №26/08 від 26 серпня 2016 року, укладений з ТОВ Кантілон та податкова накладна, рахунок-фактура, платіжні доручення, договір будівельного підряду №02/09 від 02 вересня 2016 року, укладений з ТОВ ФідеяГрупп , договірна ціна, локальний кошторис на будівельні роботи, кінцева відомість ресурсів по локальному кошторису, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, акт прийому виконаних будівельних робіт, кінцева відомість ресурсів, податкова накладна, платіжні доручення; договір купівлі -продажу товарів №16/12 від 16 грудня 2016 року, податкова накладна, платіжні доручення, подорожній лист вантажного автомобілю, договір переуступки боргу №17/02 від 17 лютого 2017 року між ТОВ Демін , ТОВ Нетмен та ТВККП Вєлєс та рахунок-фактура; договір будівельного підряду №01\11 від 01 листопада 2016 року, укладений з ТОВ БК Сервіс-Буд , договірна ціна, локальний кошторис будівельних робіт, підсумкова відомість ресурсів до локального кошторису, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, акт приймання виконаних будівельних робіт, підсумкова відомстіть ресурсів, платіжні доручення, податкова накладна, договір переуступки боргу №06/04 від 06 квітня 2017 року між ТОВ БК-Сервіс Буд ЛТД , ТОВ Агнеспром , ВККП Вєлєс , договір купівлі продажу товарів №26/04 від 26 квітня 2017 року між ТОВ Технолігістика та ВККП Вєлєс , податкова накладна, платіжні доручення, подорожній лист до вантажного автомобілю, рахунки -фактури, договір будівельного субпідряду №0410 від 04 жовтня 2017 року, укладений з ТОВ Кімет Груп , договірна ціна, локальний кошторис на будівельні роботи, підсумкова відомість ресурсів до локального кошторису, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, акт приймання виконаних будівельних робіт, підсумкова відомість ресурсів, платіжні доручення, податкова накладна, договір купівлі -продажу товарів № 30/11 від 30 листопада 2017 року, укладений з ТОВ Вівер Про та платіжні доручення, податкова накладна, подорожній лист до вантажного автомобіля, договір будівельного субпідряду №10/01 від 10 січня 2018 року, укладений з ТОВ СофартПром та договірна ціна, локальний кошторис на будівельні роботи, підсумкова відомість до локального кошторису, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, акт приймання виконаних будівельних робіт, підсумкова відомість ресурсів, рахунки-фактури; договір будівельного субпідряду №09/01 від 09 січня 2018 року; №11\1 від 11 січня 2018 року, договір купівлі -продажу товарів №25/05 від 25 травня 2018 року, укладений з ТОВ Ретус Груп , рахунки-фактури, накладні, платіжні доручення, податкові накладні, подорожній лист до вантажного автомобіля; договір купівлі-продажу товарів №29/05 від 29 травня 2018 року, укладений з ТОВ Данзел та рахунки-фактури, накладні, платіжні доручення, податкова накладна, подорожній лист до вантажного автомобіля, договір купівлі-продажу товарів №26/09 від 26 вересня 2018 року, укладений з ТОВ Бровайт , рахунок-фактура, накладна, подорожній лист вантажних автомобілів, податкова накладна, договір купівлі -продажу товарів №23/10 від 23 жовтня 2018 року, укладений з ТОВ ЕКО ПРОД ТРЕЙДІНГ , накладні, рахунок-фактура та платіжні доручення, податкові накладні, рахунки-фактури, договір купівлі - продажу товарів №1905 від 19 травня 2016 року з ТОВ Базіс Торг та на виконання цього договору податкова накладна, подорожній лист до вантажного автомобіля, рахунок-фактура, накладна, договір купівлі-продажу товарів №2104 від 21 квітня 2016 року, укладений з ТОВ Базіс Торг та податкова накладна, подорожній лист до вантажного автомобіля, договір будівельного субпідряду №1605/16 від 16 травня 2016 року, укладений з ТОВ Альпінка та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, акт приймання виконаних будівельних робіт, підсумковавідомстіть ресурсів, договірна ціна, підсумкова відомість ресурсів до локального кошторису, локальний кошторис на будівельні роботи, податкова накладна, рахунок -фактура, договір будівельного підряду №2303/16 від 23 березня 2016 року, укладений з ТОВ Альпінка , договірна ціна, локальний кошторис на будівельні роботи, підсумкова відомість ресурсів довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, акт прийому виконаних будівельних робіт за березень 2016 року, підсумкова відомстіть ресурсів, податкова накладна, платіжні доручення, договір на відступлення права вимоги №06/06/16 від 06.06.2016 року з ТОВ Альпінка , рахунок, накладна, договір купівлі-продажу товарів №31/0316 від 31 березня 2016 року, укладений з ТОВ Кінг Груп , платіжні доручення, податкова накладна, подорожній лист вантажного автомобіля, договір про відступлення права вимоги №08/06/16 від 06.062016 року з ТОВ Кінг Груп .

Зазначені документи не містять будь-яких дефектів та складені відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

У листі від 02.06.2011 №742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України зазначив, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції. Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (про що було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 р. №1936/11/13-11).

У постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 04.09.2018 року по справі №818/1249/17, суд зазначає: Суд визнає, що сумніви або припущення у будь-якому випадку не можуть бути доказами податкового правопорушення, прийнятним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що припущення відповідача про відсутність у контрагентів позивача необхідних кадрів та основних фондів, а також розсуд можливості виконання ними певних видів діяльності не є доказами в межах податкових правовідносин. Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати ними (контрагентами) податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування податкового зобов`язання поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб .

У акті щодо вказаних контрагентів також робиться посилання на інформацію про відкриті кримінальні провадження та досудового розслідування.

Але слід зазначити, що на час виникнення спірних правовідносин такі кримінальні справи та досудові розслідування не були порушені та відсутні докази, які свідчать про обізнаність позивача щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 826/6146/16 зазначено, що Верховний Суд визнає, що наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено вироку суду в кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, в силу приписів частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанції) не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.

Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позивачем до матеріалів справи долучено сукупність первинних та інших документів, які в умовах звичайної ділової практики супроводжують та підтверджують фактичне вчинення платником податків господарських операцій, зокрема: договори купівлі-продажу, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт, які у сукупності не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення підприємством позивача господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) чи їх невідповідності з господарською діяльністю позивача, та не свідчать про відсутність у позивача підстав для формування задекларованих позивачем податкових вигод у вказаному періоді.

Аналізуючи складені між позивачем та його контрагентами первинні документи, що долучені до матеріалів справи, суд зазначає, що ці документи відповідають положенням законодавства та містять всі обов`язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують реальний рух активів, зміну зобов`язань та капіталу позивача.

Суд зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість належить з`ясовувати рух активів платника податку в процесі здійснення спірних господарських операцій. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, їх подальшу реалізацію тощо.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що придбані у контрагентів товари (послуги) були використанні у господарській діяльності позивача, на час укладання договору контрагенти позивача були платниками ПДВ згідно з чинним законодавством та належним чином зареєстрованим у Єдиному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців.

Також, суд звертає увагу, що предметом перевірки були питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість Виробничо-комерційного колективого підприємства Вєлєс при здійсненні фінансово-господарських відносин з контрагентами за період з 01.10.2016 року по 31.12.2018 року.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оцінюючи встановлені у судовому засіданні факти, суд дійшов висновку, що відповідач, заперечуючи проти позову не довів, з посиланням на відповідні докази правомірності своїх рішень, а тому позовні вимоги належать задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Виробничо-комерційного колективного підприємства Вєлєс (код ЄДРПОУ 25415736, місцезнаходження: 65481, Одеська обл., м. Южне, проспект Леніна, буд. 7, кв.216) до Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська,5) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0040431404; №0040391404 від 21 серпня 2019 року, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0040431404 від 21 серпня 2019 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0040391404 від 21 серпня 2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська,5) на користь Виробничо-комерційного колективного підприємства Вєлєс (код ЄДРПОУ 25415736, місцезнаходження: 65481, Одеська обл., м. Южне, проспект Леніна, буд. 7, кв.216) судовий збір в розмірі 19 210 грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень 00 копійок).

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 295,297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 13 грудня 2019 року.

Суддя: Л.Р. Юхтенко

.