Рішення

від 13.12.2019 по справі 360/4873/19

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

13 грудня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4873/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмову провадженні) справу за позовом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області до Державного підприємства Первомайськвугілля про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

12.11.2019 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області (далі - позивач) до Державного підприємства Первомайськвугілля (далі - відповідач) у якій просить суд стягнути з Державного підприємства Первомайськвугілля на користь управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області заборгованість у сумі 486649,93 грн.

В обґрунтування позовних вимог заначено, що між відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Первомайську Луганської області та Державним підприємством Первомайськвугілля укладений договір № 16/14 про розстрочення заборгованості державних підприємств вугільної галузі із сплати страхових внесків та штрафних санкцій (пені) до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Заборгованість відповідача перед Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на дату підписання Договору складала 638803,97 грн, з яких: 488095,38 грн - заборгованість зі сплати страхових внесків; 150708,59 грн - штрафні санкції.

Пунктом 1.3 Договору визначено графік, за яким відповідач погашає заборгованість: заборгованість зі сплати страхових внесків погашається протягом періоду з лютого 2014 року до січня 2019 року рівними частинами в сумі 8134,92 грн; заборгованість зі сплати штрафних санкцій (пені) погашається протягом періоду з лютого 2014 року до січня 2019 року рівними частинами в сумі 2511,81 грн.

За період дії Договору (з 01.02.2014 до 01.02.2019) Підприємством сплачено лише 53233,65 грн із загальної розстроченої суми 638803,97 грн. Зазначені кошти сплачені в лютому - червні 2014 року.

В подальшому підприємство не сплачувало розстрочену суму заборгованості за Договором, що підтверджується витягом обліку платежів Підприємства за період з 31.01.2014 до 30.10.2019 з Єдиної інформаційно-аналітичної системи.

Таким чином, відповідачем не виконувались умови Договору, що згідно п. 2.1 Договору є підставою розірвання Договору та, відповідно до положень п. 1.3 Договору, зумовлює нарахування відсотків за період користування розстрочкою. З 02.02.2019 Договір припинив свою дію, оскільки закінчився строк дії розстрочення заборгованості (60 місяців з дати укладання договору).

Ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 14.11.2019 направлено на адресу відповідача (арк.спр. 16), яку відповідач отримав 19.11.2019, що підтверджено рекомендованим повідомлення (арк. спр. 18), відповідач не надав до суду відзиву на позов та доказів на підтвердження або спростування обставин, зазначених у позові.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статті 72-77, 90 Кодексу адміністративного суду України (далі - КАС України), судом встановлено.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Державне підприємство «Первомайськвугілля» , код ЄДРПОУ 32320594, є юридичною особою, належить до сфери управління Міністерства енергетики та захисту довкілля України, зареєстроване Попаснянською районною державною адміністрацією Луганської області 31.03.2003 за № 1 388 120 0000 000004 (арк. спр. 26-41).

31.01.2014 між відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Первомайську Луганської області (далі - Відділення) та Державним підприємством Первомайськвугілля (далі - Підприємство) укладено договір № 16/14 про розстрочення заборгованості державних підприємств вугільної галузі із сплати страхових внесків та штрафних санкцій (пені) до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Договір) (арк. спр. 7-9).

Згідно з п. 1.1 Договору Відділення надає Підприємству розстрочку на суму заборгованості із сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що утворилася до 01.01.2011 та непогашена на день набрання чинності Законом, під відсотки, розраховані за період, що починається з дня укладення Договору та закінчується днем погашення розстроченої суми, виходячи з облікової ставки Національного банку України, діючої на час сплати чергового місячного платежу, та зі стати штрафних санкцій (пені), нарахованих на суму цієї заборгованості, які не погашені на день набрання чинності Законом, строком на шістдесят календарних місяців з 01.02.2014 по 01.02.2019, а Підприємство погашає заборгованість не пізніше 28 числа кожного місяця рівними частинами, починаючи з 01.02.2014 та закінчуючи 01.02.2019.

Відповідно пункту 1.2 Договору заборгованість Підприємства перед Фондом на дату підписання Договору складала 638803,97 грн (шістсот тридцять вісім тисяч вісімсот три грн 97 коп.), з яких: - 488095,38 грн (чотириста вісімдесят вісім тисяч дев`яносто п`ять грн 38 коп.) - заборгованість зі сплати страхових внесків; - 150708,59 грн (сто п`ятдесят тисяч сімсот вісім грн 59 коп.) - штрафні санкції (пеня).

Пунктом 1.3 Договору визначено графік, за яким Підприємство погашає заборгованість: із заборгованості зі сплати страхових внесків погашається протягом періоду з лютого 2014 року до січня 2019 року рівними частинами в сумі 8134,92 грн; - заборгованість зі сплати штрафних санкцій (пені) погашається протягом періоду з лютого 2014 року до січня 2019 року рівними частинами в сумі 2511,81 грн.

Крім того, пунктом 1.3 Договору встановлено, що Підприємство нараховує відсотки на кожен черговий місячний платіж, але не сплачує їх, за винятком випадків, коли цей Договір підлягає розірванню. Відділення списує нараховані відсотки під час остаточного погашення Підприємством розстроченої суми заборгованості: із заборгованості зі сплати штрафних санкцій (пені) протягом періоду з лютого 2014 року до січня 2019 року рівними частинами в сумі 2511,81 грн.

Згідно витягу з Єдиної інформаційно - аналітичної системи відповідачем за період з 31.01.2014 по 31.10.2019 сплачено 53233,65 грн з загальної розстроченої суми 638803,97 грн. Зазначені кошти сплачені в лютому - червні 2014 року, в розмірі 10646,73 грн за місяць, з яких 8134,92 грн недоїмка, 2511,81 грн пеня (арк. спр. 10).

Таким чином, відповідачем на момент розгляду справи сплачено 40674,60 грн недоїмки та 12559,05 грн пені, тобто не виконались умови Договору, що згідно п. 2.1 Договору є підставою розірвання Договору та, відповідно до положень п. 1.3 Договору, зумовлює нарахування відсотків за період користування розстрочкою.

Відповідно до п. 2.5. вищевказаного договору підприємство взяло на себе зобов`язання забезпечувати своєчасну сплату розстроченої суми заборгованості згідно з умовами договору та у випадку розірвання договору протягом 3-х банківських днів з дня розірвання договору сплатити невнесену суму розстроченої заборгованості, а також відсотки, нараховані відповідно до частини четвертої статті 2 Закону, на таку розстрочену суму заборгованості.

Тобто, нарахування боржнику відсотків за несплату страхових внесків за договором про розстрочення заборгованості, передбачена статтею 2 Закону України Про погашення заборгованості державних підприємств вугільної галузі із сплати страхових внесків та штрафних санкцій (пені) до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 18.06.2013 № 332 (далі - Закон № 332) та самим договором.

Так, частиною четвертою статті 2 Закону № 332 передбачено, що розстрочення заборгованості надається під відсотки, розраховані за період, що починається з дня укладення договору про розстрочення суми заборгованості та закінчується днем погашення розстроченої суми, виходячи з облікової ставки Національного банку України, що діє на час сплати чергового місячного платежу. Зазначені відсотки нараховуються державним підприємством вугільної галузі, але не сплачуються, крім випадків, коли договір про розстрочення суми заборгованості підлягає розірванню. Відсотки, нараховані згідно з цією частиною, списуються під час остаточного погашення державним підприємством вугільної галузі розстроченої суми заборгованості.

З вищевикладеного встановлено, що договір № 16/14 про розстрочення заборгованості діяв з 31.01.2014 по 01.02.2019.

Як вбачається з розрахунку відсотків по договору розстрочення заборгованості № 16/14 від 31.01.2014 по ДП Первомайськвугілля за період з 24.02.2014 по 01.02.2019 сума таких відсотків складає 486636,21 грн (арк. спр. 11).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , яким запроваджено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, та визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до абзацу 1 пункту 7 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон № 2464-VI) встановлено, що заборгованість із сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, нарахованого до 1 січня 2004 року, не погашена станом на 1 січня 2011 року, з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, із сплати фінансових санкцій та пені, що виникла до 1 січня 2011 року, підлягає розстроченню не більш як на 60 календарних місяців починаючи з 1 січня 2011 року.

Абзацом 4 пункту 7 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI) суми внесків, нарахованих на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, та суми нарахованого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування до 1 січня 2004 року, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, не сплачені станом на 1 січня 2011 року, підлягають сплаті в порядку, що діяв до 1 січня 2011 року.

Абзацом 5 пункту 7 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI) встановлено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Абзацом 6 пункту 7 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

З аналізу вищенаведених норм суд приходить до висновку, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків та виробництві та професійних захворювань України і після 1 січня 2011 року має право здійснювати контроль за правильністю нарахування та сплати страхових внесків, нарахованих за період до 1 січня 2011 року, і у випадку виявлення порушень - право застосувати штрафні санкції, визначені законом, чинним на момент вчинення таких порушень.

На реалізацію вищенаведених положень Закону № 2464-VI правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків та виробництві та професійних захворювань України прийняло постанову від 30 листопада 2010 року № 31 Про порядок стягнення та обліку заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Постанова № 31).

Пунктом 1 Постанови № 31 визнано такою, що втратила чинність, постанову правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12 липня 2007 року № 36 Про затвердження Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України , зареєстровану в Міністерстві юстиції України 1 серпня 2007 року за № 867/14134.

Водночас, пунктом 2 Постанови № 31 установлено, що стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, і контроль за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд) та надання страхувальниками за підсумками 2010 року розрахункової відомості про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду і відомості розподілу чисельності працівників, річного фактичного обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг) за видами економічної діяльності здійснюються відповідно до Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженої постановою правління Фонду від 12 липня 2007 року № 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 серпня 2007 року за № 867/14134, яка втратила чинність.

Зі змісту п. 1 Типового положення про відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 20.04.2001 № 19 є робочим органом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Пунктом 4 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 23.09.1999 № 1105-XIV (далі - Закон № 1105) передбачено утворення робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України шляхом приєднання, в тому числі, управлінь та відділень виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Відповідно до п. 5 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1105 робочі органи Фонду соціального страхування України є правонаступниками управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділень у районах і містах обласного значення.

Частиною 3 ст. 8 Закону № 1105 визначено, що робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які є юридичними особами, мають відділення в районах і містах обласного значення. Відділення управлінь виконавчої дирекції Фонду є відокремленими підрозділами робочих органів виконавчої дирекції Фонду, без статусу юридичної особи.

Виходячи з положень ч. 3 ст. 8 Закону № 1105 Управління є робочим органом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України. В свою чергу Попаснянське відділення є відокремленим підрозділом Управління, без статусу юридичної особи. Згідно з п. 4 постанови Правління Фонду соціального страхування України від 24.05.2017 № 34 (далі - Постанова № 34) з 01.08.2017 забезпечується виконання Фондом соціального страхування України функцій та завдань, визначених Законом № 1105, у зв`язку з чим, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, його виконавча дирекція, управління виконавчої дирекції цього Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення у районах і містах обласного значення припиняють свою діяльність.

Отже, на підставі положень Постанови № 34 відбулось публічне правонаступництво Управлінням прав та обов`язків Відділення у правовідносинах, що виникли на підставі Договору.

У зв`язку зі змінами законодавства та на виконання статті 1, 7, пункту 6 частини другої статті 10, пунктів 2, 8 частини другої статті 15 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", пункту 7 Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та з метою оптимізації звітності страхувальників, що подається до Фонду соціального страхування України, правління Фонду соціального страхування України Правління фонду соціального страхування України прийняло постанову № 28 від 12.12.2018 Про деякі питання обліку заборгованості страхувальників зі сплати страхових коштів до Фонду соціального страхування України (далі - Постанова № 28) на підставі якої Постанова № 31 втратила чинність.

Пунктом 1.1 Постанова № 28 встановлено, що страхувальники, які мають заборгованість зі сплати страхових коштів на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та/або на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, подають до відділень робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) Звіт по заборгованості страхувальника зі сплати страхових коштів до Фонду соціального страхування України до повного погашення заборгованості за формою, наведеною у додатку до постанови.

Пунктом 1.2 Постанова № 28 передбачено, що стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених до 01 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, і контроль за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань здійснюються відповідно до Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12.07.2007 № 36, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 01.08.2007 за № 867/14134, що діяла на момент виникнення такої заборгованості.

Відповідно 1.3 Постанови № 28 стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених до 01 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, і контроль за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності здійснюються відповідно до Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26.06.2001 № 16, погодженою з Національним банком України 02.10.2001, що діяла на момент виникнення такої заборгованості.

Про наявність у фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування права здійснювати контрольні функції щодо правильності нарахування, своєчасності та сплати страхових внесків, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, і застосовувати фінансові санкції згідно із законодавством, що діяло на момент виникнення такої заборгованості, або застосовувати штрафні санкції також і після цієї дати свідчить правова позиція Верховного Суду України, викладена в постановах від 19 лютого 2013 року у справі № 21-432а12 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 29791293) та від 23 квітня 2013 року у справі № 21-116а13 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 31072994) за наслідками розгляду справ за винятковими обставинами.

Статтею 45 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності № 1105-ХІV від 23.09.1999 (в редакції, яка діяла до 01.01.2011) (далі - Закон № 1105-ХІV) передбачено, що роботодавець як страхувальник зобов`язаний своєчасно та повністю сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

17.10.2013 набрав чинності Закон України Про погашення заборгованості державних підприємств вугільної галузі із сплати страхових внесків та штрафних санкцій (пені) до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 18 червня 2013 року № 332-VII (далі - Закон № 332-VII) який поширюється на вугледобувні, шахтовугледобувні підприємства, шахти, відокремлені підрозділи зазначених підприємств (шахт), що мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами та належать до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України або є господарськими товариствами, щодо яких Міністерство енергетики та вугільної промисловості України здійснює повноваження з управління корпоративними правами держави, які є страхувальниками відповідно до Закон № 1105-ХІV та до 1 січня 2011 року перебували на обліку Фонду як платники страхових внесків та перебувають на обліку.

Частиною першою статті 2 Закон № 332-VІІ передбачено, що погашення заборгованості державних підприємств вугільної галузі із сплати страхових внесків та штрафних санкцій (пені) до Фонду, у тому числі встановленої судовими рішеннями, здійснюється шляхом розстрочення. Розстроченню підлягає сума заборгованості державного підприємства вугільної галузі із сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, що утворилася до 1 січня 2011 року, та із сплати штрафних санкцій (пені), нарахованих на суму цієї заборгованості, які не погашені на день набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п. 3 Порядку укладання договору про розстрочення заборгованості державних підприємств вугільної галузі із сплати страхових внесків та штрафних санкцій (пені) до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженого правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та затвердженого в Міністерстві юстиції України 11 січня 2014 року за № 21/24798 (далі -Порядок) розстрочення заборгованості здійснюється за заявою державного підприємства вугільної галузі на строк не більш як 60 календарних місяців з дати укладання з відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України договору про розстрочення заборгованості державних підприємств вугільної галузі із сплати страхових внесків та штрафних санкцій (пені) до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Згідно з частиною першої статті 4 Закону № 332-VII договір про розстрочення заборгованості підлягає розірванню у разі, якщо державне підприємство вугільної галузі не виконує умов договору про розстрочення заборгованості. А також відповідно до п. 2.2 договору про розстрочення заборгованості, Договір вважається розірваним з дати отримання Підприємством повідомлення про його розірвання або починаючи з 10-го календарного дня від дати відправлення Підприємству за місцезнаходженням, вказаним у Договорі, поштового листа з оголошеною цінністю та описом вкладення повідомлення з повідомленням про розірвання Договору.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону № 332-VII розірвання договору про розстрочення заборгованості тягне за собою обов`язок державного підприємства вугільної галузі сплатити непогашену суму розстроченої заборгованості та відсотки, нараховані, але не сплачені на погашену суму заборгованості відповідно до частини четвертої статті 2 цього Закону.

Також, згідно частини четвертої статті 2 Закон № 332-VII розстрочення заборгованості надається під відсотки, розраховані за період, що починається з дня укладення договору про розстрочення суми заборгованості та закінчується днем погашення розстроченої суми, виходячи з облікової ставки Національного банку України, що діє на час сплати чергового місячного платежу. Зазначені відсотки нараховуються державним підприємством вугільної галузі, але не сплачуються, крім випадків, коли договір про розстрочення суми заборгованості підлягає розірванню.

Інструкцією про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженою постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12 липня 2007 року № 36 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 01 серпня 2007 року за № 867/14134 (яка була чинною до 01 січня 2011 року), регламентовано, що не внесені страхувальниками у встановлений строк страхові внески до Фонду вважаються недоїмкою і стягуються у порядку, передбаченому законодавством, з нарахуванням пені. Пеня нараховується із сум недоїмки за кожний прострочений день і обчислюється, виходячи із 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь строк. Пеня нараховується з наступного дня після одержання заробітної плати до дня сплати недоїмки включно (пункт 5.1 та пункт 5.2 Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України).

Відповідно до пункту 8.6 Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України суми донарахованих страхових внесків, пені та штрафів сплачуються до Фонду страхувальниками в десятиденний термін з дня складання акта перевірки окремим платіжним дорученням, у рядку призначення платежу вказуються дата перевірки, номер акта і період.

Оскільки відповідач за час судового розгляду справи у добровільному порядку нараховану пеню за порушення строку сплати страхових внесків за період з 01.02.2014 по 01.02.2019 в сумі 486649,93 грн не сплатив, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають повному задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя статті 139 КАС України).

З викладеного слідує, що витрати суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору відносяться на рахунок суб`єкта владних повноважень. Такий вид судових витрат, як судовий збір, поверненню позивачу - суб`єкту владних повноважень, не підлягає.

Такі обмеження у можливостях суб`єктів владних повноважень свідчать про загальну спрямованість адміністративного судочинства на захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у спірних правовідносинах із владою.

Оскільки управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області у вказаній справі є суб`єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача судового збору на користь позивача.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області до Державного підприємства Первомайськвугілля про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства Первомайськвугілля (код ЄДРПОУ 32320594, місцезнаходження: 93292, Луганська область, Попаснянський район, м. Гірське, вул. Куйбишева, буд. 21,) на користь управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області (код ЄДРПОУ 41313100, місцезнаходження: 93411, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, просп. Гвардійський, буд. 30) заборгованість у сумі 486649,93 грн (чотириста вісімдесят шість тисяч шістсот сорок дев`ять грн 93 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Смішлива