Рішення

від 09.12.2019 по справі 304/889/19

ПЕРЕЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 304/889/19

Провадження № 2/304/322/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2019 рокум. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Чепурнова В. О.,

з участю секретаря судового засідання - Гавій Л.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

її представника - адвоката Сідун О.С.,

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника третьої особи - Набокової І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 304/889/19 за позовом представника ОСОБА_1 - адвоката Сідун Олесі Степанівни до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - служба у справах дітей Перечинської районної державної адміністрації Закарпатської області, про позбавлення батьківських прав та призначення опікуна, -

В С Т А Н О В И В:

адвокат Сідун О.С. звернулася до суду в інтересах ОСОБА_1 з вищезазначеним позовом, який мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла сестра позивача - ОСОБА_3 , а її дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після її смерті залишилася без батьківського піклування. З лютого 2019 року дитина проживає у її сім`ї та зарахована до складу учнів Т.Реметівської ЗОШ І-ІІІ ступенів. Батько дитини - відповідач ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не підтримує з донькою жодних відносин, не виявляє бажання приймати участь у її вихованні, не цікавиться її інтересами, навчанням у школі та не надає матеріальної допомоги на її утримання, тобто ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини та матеріальному забезпеченню, тим самим самоусунувшись від виконання батьківських обов`язків. Доцільність позбавлення відповідача батьківських прав підтвердив і орган опіки та піклування Перечинської райдержадміністрації шляхом надання висновку про доцільність позбавлення його батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На підставі наведеного просить позов задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Сідун О.С. у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили такі задовольнити, посилаючись на вимоги позову.

У судовому засіданні представник служби у справах дітей Перечинської районної державної адміністрації Закарпатської області Набокова І.Ю. підтримала висновки служби щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав та призначення ОСОБА_1 опікуном малолітньої дитини.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, однак під час судового розгляду позов визнав повністю.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до частини 2 статті 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток.

У судовому засіданні встановлено, що батьками дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_3 , та відповідач ОСОБА_2 , що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Перечинського районного управління юстиції Закарпатської області 05 травня 2012 року (а. с. 10).

Також встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 мати дитини - ОСОБА_3 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 18 січня 2019 року виконавчим комітетом Т.Пасіцької сільської ради Перечинського району Закарпатської області (а. с. 9).

Крім того матеріали справи містять заяву відповідача ОСОБА_2 05 лютого 2019 року, адресовану службі у справах дітей Перечинської районної адміністрації подано завірену секретарем виконавчого комітету Т.Реметівської сільської ради Перечинського району, в якій він не заперечує проти позбавлення його батьківських прав відносно дитини ОСОБА_4 та дає свою згоду на встановлення опіки над дитиною іншими громадянами України (а. с. 11).

Як вбачається з висновку органу опіки та піклування Перечинської РДА від 18 квітня 2019 року № 165/01-31 уповноважений орган вважає за доцільне надати згоду на позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як такого, що ухиляється від виконання батьківських обов`язків. Так, у висновку зазначено, що малолітня дитина з лютого 2019 року проживає в сім`ї позивача ОСОБА_1 (а. с. 46-47).

Відтак, відповідач ОСОБА_2 повністю самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, а саме взагалі не відвідує дитину, не проявляє батьківської турботи щодо доньки ОСОБА_4 , не піклується про її фізичний та духовний розвиток, не цікавиться здоров`ям та навчанням, а також матеріально не забезпечує.

Як роз`яснено у п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав від 30 березня 2007 року ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 18 грудня 2008 року по справі Савіни проти України наголошував, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав і основних свобод людини у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

У частині 2 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, вказано: Держави-учасники зобов`язуються забезпечити дитині такий захист та опіку, які необхідні їй для її злагоди, приймаючи до уваги права та обов`язки її батьків, опікунів та інших осіб, котрі відповідають за неї по закону і з цією метою приймають всі відповідні законодавчі та адміністративні заходи .

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 цієї Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Також, суд приймає до уваги те, що дотримуючись рівноваги між інтересами дитини та інтересами батьків, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року по справі Хант проти України ).

Крім цього, вирішуючи даний спір, суд враховує позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену у справі № 402/428/16-ц від 17 жовтня 2018 року, яка зводиться до наступного.

Ухвалюючи рішення у справі М. С. проти України від 11 липня 2017 року (заява №2091/13), ЄСПЛ указав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі Мамчур проти України , заява № 10383/09).

У зазначених справах ЄСПЛ не визначав обов`язкового врахування судами принципу 6 Декларації прав дитини, яка не є міжнародним договором.

Разом з тим положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.

У зв`язку з наведеним Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, про обов`язковість брати до уваги принцип 6 Декларації прав дитини стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини бути розлучена зі своєю матір`ю, та вважає, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року.

Враховуючи вищенаведене та те, що відповідач повністю відсторонився від виконання батьківських обов`язків і не проявляє відносно доньки щонайменшої турботи, дитина постійно проживає в сім`ї тітки, суд вважає, що ОСОБА_2 слід позбавити батьківських прав щодо його доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

При вирішенні питання про призначення ОСОБА_1 опікуном над дитиною ОСОБА_4 , суд виходить з такого.

Згідно з ч. 3 ст. 243 СК України опіка та піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч. 3 ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Згідно з частинами 2, 3, 4 статті 63 ЦК України опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначається переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника.

У відповідності до ст. 244 Сімейного кодексу України опікуном, піклувальником дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа. При призначенні дитині опікуна або піклувальника органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини.

Як вбачається з висновку органу опіки та піклування Перечинської РДА від 31 жовтня 2019 року № 418/01-31 уповноважений орган вважає за доцільне призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , опікуном дитини, позбавленої батьківського піклування - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 53-54).

Аналізуючи встановлені у судовому засіданні обставини справи, суд прийшов до висновку, що відповідно до ст. ст. 63, 64 ЦК України та ст. 244 СК України перешкод для призначення ОСОБА_1 , яка є тіткою дитини, опікуном над малолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не встановлено, оскільки матеріалами справи підтверджено, що тітка займається вихованням та утриманням дитини та виконує дані обов`язки належним чином.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що відповідає положенням ч. 1 ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 19, 150, 155, 164-166 СК України, ст. ст. 6-13, 76, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

позов представника ОСОБА_1 - адвоката Сідун Олесі Степанівни до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - служба у справах дітей Перечинської районної державної адміністрації Закарпатської області, про позбавлення батьківських прав та призначення опікуна - задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканку АДРЕСА_1 , опікуном малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Представник позивача: адвокат Сідун Олеся Степанівна, місцезнаходження: 88000 Закарпатська область м. Ужгород, вул. Митна, № 23.

Відповідач: ОСОБА_2 ; місце проживання: АДРЕСА_3 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей Перечинської районної державної адміністрації Закарпатської області, код ЄДРПОУ 35152206; місцезнаходження: 89200 Закарпатська область м. Перечин, пл. Народна, № 16.

Головуючий: Чепурнов В. О.