Рішення

від 10.12.2019 по справі 314/3827/19

ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 314/3827/19

Провадження № 2/314/1285/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2019 року м. Вільнянськ

Справа № 314/3827/19;

Провадження № 2/314/1285/2019;

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Кіяшко В.О.,

секретар судового засідання Павлівська І.В.,

учасники справи:

-позивач ОСОБА_1 ;

-відповідач ОСОБА_2 ;

-третя особа Павлівська сільська рада КУ Центр надання соціальних послуг як орган опіки та піклування;

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Павлівська сільська рада КУ Центр надання соціальних послуг як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав ,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи, яка не заявляє

самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 ,

стислий виклад позицій сторін.

Позивач звернувся до суду 27.08.2019 року з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Павлівська сільська рада КУ Центр надання соціальних послуг як орган опіки та піклування, про позбавлення її батьківських прав. Позовні вимоги мотивував тим, що з самого народження, а саме з 03.08.2002 року позивач проживав та проживає по сьогоднішній день у своєї бабусі ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 . З 2010 року його спілкування з матір`ю ОСОБА_2 припинилося, у зв`язку з тим, що вона почала вести аморальний спосіб життя, а саме зловживати алкогольними напоями, при цьому належної уваги сину, позивачу по справі, не приділяла та не приділяє, бажання опікуватися ним у неї не виникло жодного разу. Бабуся позивача, ОСОБА_4 піклується про свого онука ОСОБА_1 з часу коли його покинула матір. 10.01.2013 року матір позивача ОСОБА_2 було засуджено вперше за крадіжку до позбавлення волі строком на три роки з іспитовим строком 2 роки. Після цього, ОСОБА_2 була засуджена ще шість разів. Відомості про батька позивачу не відомі. 12.02.2015 року розпорядженням голови районної державної адміністрації позивачу ОСОБА_1 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування. 04.03.2015 року розпорядженням голови районної державної адміністрації ОСОБА_4 . призначено опікуном позивача. Через систематичне невиконання відповідачем ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків, бабуся позивача ОСОБА_4 , як його опікун, звернулася до КУ Центр надання соціальних послуг Павлівської сільської ради, як органу опіки та піклування, із зверненням щодо можливості передачі неповнолітнього ОСОБА_1 матері ОСОБА_2 . За результатами розгляду даного звернення було прийнято рішення про недоцільність передачі для виховання та проживання неповнолітнього ОСОБА_1 його матері ОСОБА_2 , у зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Позивач у судовому засіданні змінив свої позовні вимоги, просив суд позбавити відповідача батьківських прав, в частині стягнення з відповідача аліментів просив суд не розглядати дане питання, оскільки вже наявне рішення стосовно цього питання. На позовних вимогах в частині позбавлення відповідача батьківських прав наполягав, просив задовольнити в повному обсязі, на тих підставах, що зазначені в позові.

Відповідач у судовому засіданні позов визнала в повному обсязі, не заперечувала проти його задоволення.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Павлівська сільська рада КУ Центр надання соціальних послуг як орган опіки та піклування, у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, не заперечувала проти їх задоволення.

Заяви, клопотання інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 30.09.2019 року відкрито провадження в справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання в приміщенні Вільнянського районного суду Запорізької області.

26.11.2019 року до суду надано висновок опікунської ради павловської сільської ради щодо доцільності (недоцільності) позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно дитини ОСОБА_1 .

Інших процесуальних дій у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову) не вчинялось, провадження не зупинялось.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Вислухавши учасників процесу, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, надані сторонами, суд встановив

з самого народження, а саме з 03.08.2002 року позивач проживав та проживає по сьогоднішній день у своєї бабусі ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 . З 2010 року його спілкування з матір`ю ОСОБА_2 припинилося, у зв`язку з тим, що вона почала вести аморальний спосіб життя, а саме зловживати алкогольними напоями, при цьому належної уваги сину, позивачу по справі, не приділяла та не приділяє, бажання опікуватися ним у неї не виникло жодного разу. Бабуся позивача, ОСОБА_4 піклується про свого онука ОСОБА_1 з часу коли його покинула матір. 10.01.2013 року матір позивача ОСОБА_2 було засуджено вперше за крадіжку до позбавлення волі строком на три роки з іспитовим строком 2 роки. Після цього, ОСОБА_2 була засуджена ще шість разів. Відомості про батька позивачу не відомі. 12.02.2015 року розпорядженням голови районної державної адміністрації позивачу ОСОБА_1 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування. 04.03.2015 року розпорядженням голови районної державної адміністрації ОСОБА_4 . призначено опікуном позивача. Через систематичне невиконання відповідачем ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків, бабуся позивача ОСОБА_4 , як його опікун, звернулася до КУ Центр надання соціальних послуг Павлівської сільської ради, як органу опіки та піклування, із зверненням щодо можливості передачі неповнолітнього ОСОБА_1 матері ОСОБА_2 . За результатами розгляду даного звернення було прийнято рішення про недоцільність передачі для виховання та проживання неповнолітнього ОСОБА_1 його матері ОСОБА_2 .

Оцінка аргументів учасників справи та доводів щодо порушення прав, застосовані норми права.

Доводи позивача, викладені в позовній заяві, суд вважає обґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно ч. 1, 2, 3 ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

У відповідності до ст. 8 Закону України Про охорону дитинства кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з як найкращого забезпечення інтересів дітей.

Згідно з п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав , ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

При прийнятті рішення по справі судом також береться до уваги, що Європейський суд з прав людини (Справа "Савіни проти України" (Заява N 39948/06) у своєму рішенні від 18.12.2008 року наголошував, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Закон України Про охорону дитинства від 26 квітня 2001 року у ст. 111 передбачає, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Крім того діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили (ст.114 наведеного вище Закону).

Такі ж положення містяться у Конвенції ООН про права дитини, де зазначено, що дитині для повного та гармонійного розвитку необхідно зростати в сімейному оточенні. Згідно зі статтею 9 Конвенції Держави-сторони дбають про те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи за судовим рішенням визначають відповідно до застосовного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в інтересах дитини. Вирішення такого питання може бути необхідним у тому чи іншому випадку, коли, наприклад, батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї. При цьому всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у вирішенні такого питання та викладати свою позицію.

Судом встановлено, ОСОБА_2 є матір`ю неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який з самого народження, а саме з 03.08.2002 року позивач проживав та проживає по сьогоднішній день у своєї бабусі ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_2 , яка є матір`ю неповнолітнього ОСОБА_1 , участі у його вихованні не приймає та веде аморальний спосіб життя.

Питання про доцільність або недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 розглядалося на засіданні комісії з питань захисту прав дитини 25.11.2019 року, та відповідно до висновку № 01-30/1352 від 26.11.2019 року визнано за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 стосовно дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Дані обставини повністю підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в судовому засіданні знайшли своє підтвердження факти ухилення матері від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, оскільки, як було встановлено не проявляє до нього материнської турботи, ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, абсолютно не цікавляться ані здоров`ям, ані подальшою долею дитини, між ними не встановлено вербальний та психологічний контакт.

Отже, суд вважає, за доцільне ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позбавити батьківських прав відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судові витрати.

У своїй позовній заяві позивач просив суд звільнити його від сплати судового збору за подання заяви про позбавлення батьківських прав, в обґрунтування якого позивач зазначив, що він тільки закінчив навчання у школі та вступив до училища, не працює, у зв`язку з чим не має можливості сплатити судовий збір.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі та з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати. Аналогічні положення містяться в ст. 8 Закону України Про судовий збір .

Суд, оглянувши матеріали позовної заяви та надані позивачем докази, вважає за можливе звільнити його від сплати судового збору.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Приймаючи до уваги вимоги ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь держави судовий збір у сумі 768,40 грн.

На підстав викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 80-81, 200, 259, 263-265, 268, 273, 354ЦПК України, ст. 7, ст. 150, ст. 155 СК України, ст. 3 Конвенції про права дитини, ЗУ Про охорону дитинства від 26 квітня 2001 року, п. 15, п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав , суд, -

вирішив:

1. Цивільний позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Павлівська сільська рада КУ Центр надання соціальних послуг як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

2. Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

3. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), адреса: АДРЕСА_2 ), на користь держави судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 10.12.2019 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Павлівська сільська рада КУ Центр надання соціальних послуг як орган опіки та піклування, адреса: Запорізька область, Вільнянський район, село Павлівське, вулиця Залізнична, будинок 28, код ЄДРПОУ 42857876.

Суддя Вікторія Олександрівна Кіяшко

10.12.2019