Рішення

від 26.11.2019 по справі 456/2585/17

СТРИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 456/2585/17

Провадження № 2/456/131/2019

РІШЕННЯ

іменем України

26 листопада 2019 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Шрамка Р. Т. ,

з участю секретаря: Панилик О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Стрию справу № 456/2585/17 за позовом ОСОБА_1 до Грабовецької сільської ради, третьої особи, без самостійних вимог ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення Конюхівської сільської ради, -

встановив:

Позивач звернулась до суду з позовом до Грабовецької сільської ради, третьої особи, без самостійних вимог ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення Конюхівської сільської ради №690 від 07.05.2015р. "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передання її власність на території Конюхівської сільської ради".

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що її бабці ОСОБА_3 на праві приватної власності належала земельна ділянка в с. Колодниця Стрийського району, цільове призначення якої ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 4625383000:03:000:0380. На даний час бабця померла і позивач оформляє спадщину на дану земельну ділянку. Поруч, на схилі знаходиться земельна ділянка сільськогосподарського призначення. Дана земельна ділянка не була ні в чиєму користуванні чи власності, тому позивач і її родина користувалися нею відкрито та безперервно більше 15 років. Щоби всі земельні ділянки були поруч, позивач придбала на підставі договору купівлі-продажу від 14.12.2011 року (державний акт серія ЯМ №503912) сусідню земельну ділянку площею 0,12 га, цільове призначення якої будівництво та обслуговування, житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 4625383000:02:001:0069, що розташована в с.Колодниця Стрийського району Львівської області. 04 квітня 2012 року позивачем було подано письмову заяву в Конюхівську сільську раду для отримання у власність земельної ділянки на схилі, яка була у її фактичному користуванні. Рішення по даній заяві прийнято не було, так як не було вказано площу земельної ділянки. Заяву відправлено на доопрацювання з подальшим вирішенням на черговій сесії. 11.06.2012 року позивачем було подано ще одну заяву про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки площею 0,06 га для ведення особистого селянського господарства в селі Колодниця, рішення по якій також не було прийнято з невідомих причин. Коли позивач звернулася до сільського голови Сурмика І.Ю. за роз`ясненнями з цього питання, та отримала у відповідь образи та тілесні ушкодження. З цього приводу Стрийським MB ГУ МВС України у Львівській області було відкрито кримінальне провадження №12015140130001124 та внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 02.07.2015 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.125 КК України. Так як жодного рішення по заявах не було прийнято, позивач звернулася до адвоката. Тільки на адвокатський запит 13.07.2017 року Грабовецькою сільською радою (до складу якої входить с.Колодниця) було надано рішення Конюхівської сільської ради №690 від 07.05.2015 року, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки та передано її безоплатно у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту с. Колодниця. Вважає дане рішення незаконним, таким, що порушує її права як землекористувача. ОСОБА_2 ніколи не користувався спірною земельною ділянкою і навіть не був зацікавлений в її отриманні. В той же час, позивач постійно відкрито і добросовісно користувалася даною земельною ділянкою, неодноразово подавала заяви в сільську раду для отримання земельної ділянки у власність, які безпідставно не розглядалися. Відповідач порушує норми Земельного Кодексу України та принцип розсудливості, оскільки дії відповідача всіляко спрямовані на перешкоджання позивачу в реалізації свого права отримати дозвіл на відведення земельної ділянки, яка знаходиться у фактичному її користуванні, а тому рішення про надання цієї земельної ділянки ОСОБА_2 є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник відповідача в судове засідання не з?явився, однак подав відзив в якому вказав, що відповідно до Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення у межах Конституції України і законів держави. Конституція України передбачає, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Органи місцевого самоврядування відповідно до Закону України Про місцеве самоврядування в Україні наділені значними повноваженнями у різних галузях, зокрема, у сфері бюджету та фінансів, соціально-економічного і культурного розвитку, у сфері управління комунальною власністю, в галузі житлово-комунального господарства, у сфері регулювання земельних відносин, соціального захисту населення тощо. Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні до виключної компетенції пленарних засідань сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Отже, рішення відповідача щодо земельних відносин повинні відповідати та грунтуватись на законі, що регулює дані відносини. Відповідно до положень ст. 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських рад у галузі земельних відносин на території сіл належить розпорядження землями територіальної громади, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, організація землеустрою та інші. Обсяг повноважень сільської ради щодо розпорядження землями територіальних громад, відповідає наявним правам суб`єкта права на землю. Сільська рада вправі володіти, користуватися і розпоряджатися землями комунальної власності у повному обсязі, встановленому для суб`єктів права власності Земельним кодексом У країни,Цивільним кодексом України, Про місцеве самоврядування в Україні тощо. Положеннями ст. ст. 18-20 Земельного кодексу України передбачено, що кожна земельна ділянка, незалежно від форми власності чи використання, має конкретне цільове призначення, що визначає той спосіб її використання, який встановлено для цієї земельної ділянки. Відповідно до ст. 16 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах. Таким чином фактично стороною в правовідносинах з громадянами щодо передачі у приватну власність земельних ділянок є територіальна громада в особі відповідних уповноважених органів. Як вбачається з рішення від 15.07.2014р. №593 Конюхівська сільська рада, надала громадянину ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка знаходиться в межах с. Колодниця, відповідно до п.1 ст. 121 Земельного кодексу України: Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара, чим гр. ОСОБА_2 і скористався, та в належному порядку звернувшись з відповідною заявою до Конюхівської сільської ради про надання йому земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в с. Колодниця. Частиною 7 ст. 121 на орган місцевого самоврядування покладено обов`язок провести розгляд клопотання у місячний строк і надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або ж мотивовану відмову у його наданні. При цьому, підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. На підставі поданих документів та відповідно до Закону Конюхівська сільська рада не мала факту існування підстав для відмови в задоволені заяви ОСОБА_2 , тобто не встановлено потенційної можливості прийняття сільською радою інших рішень, аніж ті, які було оформлено рішеннями сільської ради від 15.07.2014 № 593. Отже, стверджуючи про незаконне надання органом місцевого самоврядування земельної ділянки у власність фізичної особи, позивачем, водночас, не вказується на нормативне обгрунтування такого твердження, тобто не покликається на норми чинного законодавства, які забороняли би надавати землю ОСОБА_2 або ж обумовлювали необхідність прийняття якогось іншого рішення зі сторони органу місцевого самоврядування.

Зазначили, що при прийнятті рішення в даній справі слід взяти до уваги та дати оцінку тому, що за спірним рішенням у ОСОБА_2 виникли права, які підпадають під правовий захист ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відтак, у такому разі втручання в майнові права особи повинно відбуватися з дотриманням трьох критеріїв, за якими слід оцінювати захід втручання на предмет його сумісності з гарантіями ст.1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес ; чи є такий захід ( втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Як зазначено у статті 1 протоколу №1 кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте, позивач стверджує, що відповідач порушує норми Земельного Кодексу України та перешкоджає позивачу в реалізації права на отримання земельної ділянки. Додатково зазначають, що листом від 11.06.2012 №139 Конюхівська сільська рада повідомила, ОСОБА_1 про те, що її заява від 04.04.2012 була розглянута на сесії ради, і рішення не прийнято, оскільки не була в заяві вказана площа надання земельної ділянки, отже, як вбачається із заяви, громадянка ОСОБА_1 стверджує, що відкрито користується земельною ділянкою, але не вказала площі, яку обробляє. Частиною 2 статті 59 ЗУ Про місцеве самоврядування встановлено, що рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених законом. Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні до виключної компетенції пленарних засідань сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Конюхівська сільська рада листом від 10.08.2012 № 183 повідомила громадянку ОСОБА_1 про, що сесія сільської ради рішення не прийняла про надання дозволу на відведення земельної ділянки. Акт державного чи іншого органу - юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року N 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв`язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку. Прийняте Конюхівською сільською радою (як суб`єктом владних повноважень) рішення Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Конюхівської сільської ради є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання. Ураховуючи наведене, позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою і це право грунтується на правовстановлюючих документах. (Постанова ВСУ від 11.11.2014 року № 21-405 а14). Враховуючи вищезазначене, необхідно зазначити, що рішення прийняте Конюхівською сільською радою у спосіб та в порядку передбаченому законом, направлене на реалізацію законних прав громадян і жодним чином не порушує нічиїх прав, не завдає шкоди, а відтак не тягне його неправомірності. За частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 140 Конституції України встановленого місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Згідно зі ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ч. 9, 10 ст. 59 Закону).

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв?язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації. Отже, Конюхівська сільська рада здійснює свої повноваження шляхом прийняття рішень більшістю депутатів сільської ради. Окрім цього, необхідно врахувати, що рішення Конюхівської сільської ради № 593 від 15 липня 2014 та № 690 від 07 травня 2015 є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання. Враховуючи викладене, позов, предметом якого є визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яким вирішено питання про передачу земельної ділянки у власність, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволено, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію внаслідок виконання, а відтак його скасування не породжує наслідків для власника земельної ділянки, оскільки у особи виникло право володіння земельною ділянкою, і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06.07.2016 у справі № 916/876/13 та висновками Вищого господарського суду України, які наведені у постанові від 06.04.2017р.справа № 914/2304/16. За таких обставин, визнання недійсним рішення сесії Конюхівської сільської ради від 07.05.2015 №690 суперечить вищезазначеним нормам Закону та принципам верховенства права ( ст.8 Конституції України), статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (право мирно володіти своїм майном) і є несправедливим відносно ОСОБА_2 . Вважають, що вказаним рішенням сільська рада не порушила нічиїх прав та інтересів, а при прийнятті керувалась чинним законодавством, а тому просить в задоволенні позову відмовити.

Третя особа, без самостійних вимог ОСОБА_2 , в судове засідання не з?явився, подав до суду пояснення на відзив, в якому вказав що рішення Конюхівської сільської ради №593 від 15 липня 2014 року та №690 від 07 травня 2015 року є правомірними оскільки рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію внаслідок виконання і це право ґрунтується на правовстановлюючих документів, а тому просить в задоволенні позову відмовити.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню у повному обсязі у зв`язку з необґрунтованістю заявлених вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до виключної компетенції пленарних засідань сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до положень ст. 12 Земельного кодексу України , до повноважень сільських рад у галузі земельних відносин на території сіл належить розпорядження землями територіальної громади, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, організація землеустрою та інші.

Згідно ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Як вбачається із відповіді Конюхівської сільської ради від 11.06.2012р. №139, Конюхівська сільська рада розглянула заяву ОСОБА_1 , від 04.04.2012р. з приводу надання земельної ділянки у власність, для ведення особистого селянського господарства в с. колодниця, що знаходиться напроти земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, була розглянута на XIV-й сесії сільської ради VI демократичного скликання 08.06.2012р., та рішення не прийнято, оскілки питання спірне та не вказана площа надання земельної ділянки. Депутатами ради одноголосно проголосовано за доопрацювання даної заяви з подальшим вирішенням на черговій сесії сільської ради.

Згідно відповіді Конюхівської сільської ради від 10.08.2012р. №183, Конюхівська сільська рада розглянула заяву ОСОБА_1 , від 11.06.2012р. з приводу надання дозволу на виготовлення проекту земельної ділянки площею 0,006 га, для ведення особистого селянського господарства в с. колодниця і рішення з даного приводу не прийнято.

Згідно рішення №265 від 03 серпня 2012 року Конюхівської сільської ради Стрийського району Львівської області, вбачається, що ОСОБА_2 , було надано дозвіл на: складання проекту відведення земельної ділянки площею 0,18 га для ведення особистого селянського господарства в с. Колодниця; замовити виготовлення проекту відведення земельної ділянки в Управлінні Деркомзему у Стрийському районі; представити виготовлений проект відведення земельної ділянки на затвердження у сільську раду.

Згідно рішення №562 від 15 липня 2014 року Конюхівської сільської ради Стрийського району Львівської області, вбачається, що рішення Конюхівської сільської ради від 03.08.2012р., №265 Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 , в с. Колодниця та рішення від 04.12.2013р. №478 Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Конюхівської сільської ради визнано такими, що втратили чинність.

Згідно рішення №593 від 15 липня 2014 року Конюхівської сільської ради Стрийського району Львівської області, вбачається, що ОСОБА_2 , було надано дозвіл на: розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі її безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 0,30 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення в межах населеного пункту в с.Колодниця на території Конюхівської сільської ради гр. ОСОБА_2 ; ОСОБА_2 , замовити проект землеустрою ліцензованій землевпорядній організації. Виготовлений та погоджений у встановленому законом порядку проект землеустрою представити на розгляд та затвердження сесії Конюхівської сільської ради згідно чинного законодавства.

Згідно рішення №690 від 07 травня 2015 року Конюхівської сільської ради Стрийського району Львівської області, вбачається, що сільська рада вирішила: Затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 4625383000:02:001:0074 з метою передачі її безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,3008 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення в межах населеного пункту с.Колодниця на території Конюхівської сільської ради гр. ОСОБА_2 . Передати безоплатно у власність земельну ділянку кадастровий номер 4625383000:02:001:0074 загальною площею 0Д008 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення в межах населеного пункту с.Колодниця на території Конюхівської сільської ради гр. ОСОБА_2 . Гр. ОСОБА_2 оформити право власності на земельну ділянку кадастровий номер 4625383000:02:001:0074 загальною площею 0,3008 га відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень .

Згідно ч. 7 ст. 121 Земельного кодексу України на орган місцевого самоврядування покладено обов`язок провести розгляд клопотання у місячний строк і надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або ж мотивовану відмову у його наданні. При цьому, підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно ч.12 ст.46 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні , сесія ради є повноважною, якщо на її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради.

Згідно ч. 2 ст. 59 ЗУ Про місцеве самоврядування встановлено, що рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні до виключної компетенції пленарних засідань сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з правовою позицією Конституційного суду України викладеній у рішенні №7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року потрібно розрізняти нормативні та ненормативні акти органу місцевого самоврядування.

До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальних характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію (п.4 вказаного рішення).

Оскаржуване рішення є ненормативним актом, звернене конкретно до ОСОБА_2 , застосовано одноразово і після реалізації вичерпало свою дію.

Відповідно до останнього абзацу п.5 цього рішення Конституційного суду, ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Оскаржувані рішення є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання, а відтак його скасування не породжує наслідків для власника земельної ділянки, оскільки в нього виникло право володіння відповідними земельними ділянками, і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06 липня 2016 року у справі №916/876/13. та висновками Вищого господарського суду України, які наведені у постанові від 06 квітня 2017 року.

Як зазначено у статті 1 протоколу №1 кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на їх думку, є необхідними для здійснення контролю за користування майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. У своєму тлумаченні фрази мирне володіння Комісія та Суд частот розрізняють поняття позбавлення власності і контроль за її використанням .

Наприклад у відомій справі Спорронг і Льоннрот проти Швеції (1982) заявники скаржились на те, що постанова муніципалітету міста Стокгольм, яка дозволяла місцевій владі відчужувати за своїм бажанням практично без обмежень будь-яку власність, порушувала їхнє право власності за статтею 1 Протоколу №1. Суд ухвалив, що хоч подібне відчуження теоретично залишало за власниками право користуватись та розпоряджатись своєю власністю, однак практично їхні можливості робити це були обмежені настільки, що застосування шведського закону справді порушувало їхнє право на вільне володіння своїм майном.

Розглянувши справу, Конвенція у цілому вимагає збереження балансу між інтересами суспільства і основними правами людини, та зауважив, що у випадку позбавлення власності, обмеження чи користування нею чи в інших подібних випадках справедливість вимагає, щоб особам, які постраждали, було надано право оскаржувати рішення уряду з питань позбавлення власності, контролю за її використанням та надання відшкодування.

Як встановлено ОСОБА_2 , за власні кошти виготовив усю документацію для виділення вказаної земельної ділянки; Конюхіська сільська рада не претендує на витребувану земельну ділянки, яка вже не є вільною. Позбавлення права власності ОСОБА_2 , на виділену земельну ділянку та витребування її, по суті позбавляє його права власності.

На підставі наведеного, суд приходить то висновку про безпідставність позовних вимог та необхідність відмови у позові.

Керуючись ст.ст.10, 58-61, 154, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, ст..ст.12, 121, ч.7, 118 ЗК України суд, -

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Грабовецької сільської ради, третьої особи, без самостійних вимог ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення Конюхівської сільської ради №690 від 07.05.2015р. "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передання її власність на території Конюхівської сільської ради" відмовити.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в цей же строк з дня його отримання.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення суду виготовлений 05 грудня 2019р.

Суддя Р. Т. Шрамко