Постанова

від 10.12.2019 по справі 605/658/18

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 605/658/18Головуючий у 1-й інстанції Горуц Р.О. Провадження № 22-ц/817/1134/19 Доповідач - Дикун С.І. Категорія - 302090000

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2019 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

Головуючого - Дикун С.І.,

Суддів - Парандюк Т. С., Храпак Н. М.,

за участю секретаря - Кантицька О.І.

та учасників судового процесу: представника позивача ТзОВ «Мрія - Підгайці» - адвоката Лучка Р.М., представника відповідачів ПАП «Агропродсервіс» та ОСОБА_1 - адвоката Шевчика А.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №605/658/18 за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-Підгайці» на рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 08 жовтня 2019 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-Підгайці» до приватного агропромислового підприємства «Агропродсервіс» , ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та поновлення договору оренди земельної ділянки шляхом визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року ТзОВ "Мрія-Підгайці" звернулось в суд з позовом (згодом уточнивши свої позовні вимоги) до ПАП "Агропродсервіс", ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та поновлення договору оренди земельної ділянки шляхом визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що 25 грудня 2011 року між ним та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 1,5895 га. строком на 5 років з моменту його державної реєстрації, яка була здійснена 18 липня 2012 року. Пунктом 45 зазначеного договору передбачено, що орендар має переважне право поновлення його на новий строк.

Вказує, що 15 квітня 2017 року ТзОВ "Мрія-Підгайці" направило ОСОБА_1 лист від 12 квітня 2017 року з повідомленням про наміри скористатися своїм переважним правом на поновлення договору оренди на новий строк, додавши до нього проект додаткової угоди.

Однак, ОСОБА_1 не направила жодної відповіді на зазначений лист-повідомлення ТзОВ "Мрія-Підгайці" та жодним іншим чином не повідомила про прийняте нею рішення щодо оновлення договору оренди чи відмову в його поновленні із зазначенням причин такої відмови як і не надсилався нею на адресу товариства власний проект додаткової угоди на інших умовах, ніж пропонувалися орендарем.

Зазначає, що 13 липня 2017 року ОСОБА_1 уклала договір оренди земельної ділянки з ПАП «Агропродсервіс» , тобто, під час дії договору оренди землі, укладеного між позивачем та ОСОБА_1 .

Позивач вказує, що ним було дотримано вимоги, зазначені у ст.33 Закону України «Про оренду землі» .

Вважає, що було порушено його переважне право на укладення договору оренди землі, а тому просив суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 13.07.2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАП «Агропродсервіс» та поновити договір оренди земельної ділянки, укладений між ТзОВ «Мрія-Підгайці» та ОСОБА_1 шляхом визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 6124884000:01:001:0022 від 25.12.2011 року.

Рішенням Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 08 жовтня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Судові витрати покладено на позивача в межах ним понесених.

В апеляційній скарзі ТзОВ «Мрія-Підгайці» просить рішення Підгаєцького районного суду від 08 жовтня 2019 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги ТзОВ «Мрія-Підгайці» зазначило, що п`ятирічний строк дії договору, укладеного між ним та ОСОБА_1 розпочав свій перебіг з наступного дня після його державної реєстрації та закінчився відповідно 18.07.2017 року, а 13.07.2017 року (до закінчення строку дії попереднього договору) ОСОБА_1 та ПАП «Агропродсервіс» уклали новий договір оренди тієї самої земельної ділянки та в подальшому за останнім було зареєстроване право оренди земельної ділянки.

Звертає увагу суду, що як станом на момент укладення спірного договору між відповідачами в справі (13.07.2017), так і на день прийняття оспорюваного рішення (08.10.2019) ні ЦК України, ні Законом України Про оренду землі , ні іншими положеннями цивільного законодавства чи Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ні положеннями договору оренди від 13.07.2017 року не передбачено можливості здійснювати державну реєстрацію договору оренди землі.

Оцінюючи вказану обставину, суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин норми закону, які втратили чинність з 01.01.2013 року.

Так, обов`язковість державної реєстрації договору оренди землі була передбачена ст.ст. 18, 20 Закону України Про оренду землі . Однак, 01 січня 2013 року набрали чинності зміни, внесені Законом України від 11 лютого 2010 року №1878-УІ Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , якими з тексту статей 182, 640, 657, 732, 745 ЦК України виключено посилання щодо державної реєстрації правочинів, а із Закону України Про оренду землі були виключені статті 18 та 20 про державну реєстрацію договору оренди землі.

Таким чином, можливість здійснювати державну реєстрацію договорів оренди землі стосується лише випадків їх укладення до 31.12.2012, а оскільки оспорюваний в даній справі договір оренди укладений відповідачем 13.07.2017 року, зазначені норми на такий договір поширюватися не можуть.

З цих міркувань, недоречним є посилання Підгаєцького районного суду Тернопільської області на постанову Верховного суду від 15.08.2018 року у справі №532/384/16-ц, оскільки предметом розгляду в цій справі були договірні правовідносини, які виникли у 2011 році, тобто на час дії зазначеного вище законодавства щодо реєстрації договору оренди землі, дані норми втратили чинність, а тому не можуть застосовуватися до змісту спірних правовідносин між сторонами, які мали місце в 2017 році.

Посилання суду на недоведення позивачем фактів порушення вимог чинного законодавства під час реєстрації права оренди ПАП «Агропродсервіс» є невідповідними, оскільки позивачем дана обставина не доводилася та підставою заявлених позовних вимог не були дії державного реєстратора під час реєстрації права оренди за укладеним відповідачами договором оренди.

Також помилковим є посилання суду першої інстанції на те, що позивач не скористався переважним правом на поновлення договору оренди від 25.12.2011 року у зв`язку з відсутністю належних та допустимих доказів на підтвердження надіслання орендодавцю листа-пропозиції про поновлення договору оренди та додаткової угоди до договору від 25.12.2011 року про його поновлення.

Нормами чинного законодавства, які регулюють порядок оформлення поштової документації про відправку цінної кореспонденції не передбачено проставляння на описі вкладення в цінний лист, як і на списку згрупованих поштових відправлень прізвища та ініціалів працівника поштового зв`язку, яка їх прийняла.

Не можуть вважатися доречними аргументи суду першої інстанції щодо незазначення в списку згрупованих поштових відправлень ініціалів отримувача (зазначено тільки прізвище) та інше найменування юридичної особи відправника поштової кореспонденції (TOB Мрія Трейдинг а не TOB Мрія-Підгайці ), адже доказами надіслання саме власнику земельної ділянки - ОСОБА_1 листа-пропозиції від 12.04.2017 є опис вкладення в цінний лист, реєстр на відправку кореспонденції від 14.04.2017, фіскальний чек від 15.04.2017 та список №300 від 15.04.2017 згрупованих поштових відправлень.

Крім того, наголошує, що приписи ст. 33 Закону України Про оренду землі встановлюють обов`язок для орендаря, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором. Проте дана норма закону не обмежує можливість орендаря здійснювати таке повідомлення засобами поштового зв`язку, де платником за послуги поштового зв`язку є інша юридична особа.

Позивачем в суді першої інстанції надавалися відповідні пояснення, що відправником листа-пропозиції від 12.04.2017 року та проекту додаткової угоди до договору оренди від 25.12.2011 року є TOB Мрія-Підгайці (що підтверджується Описом вкладення в цінний лист), платником за послуги поштового зв`язку - TOB Мрія Трейдинг (згідно з укладеним останнім договором з УДППЗ Укрпошта ). В той же час, позивачем - TOB Мрія-Підгайці на підставі виставлених TOB Мрія Трейдинг рахунків здійснюється відшкодування понесених витрат на відправку поштової кореспонденції.

ТзОВ «Мрія-Підгайці» не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору 15.04.2017 року направило ОСОБА_1 лист-повідомлення про намір скористатися своїм переважним правом на поновлення договору договору на новий строк, долучивши до листа проект відповідної додаткової угоди.

Проте, жодної відповіді на зазначений лист-повідомлення орендаря - TзOB Мрія-Підгайці від ОСОБА_1 на адресу товариства не надходило, жодним іншим чином орендодавець не повідомив про прийняте ним рішення щодо поновлення договору оренди чи відмову в його поновленні із зазначенням причин такої відмови, як і не надсилався орендодавцем на адресу TOB Мрія-Підгайці власний проект додаткової угоди на інших умовах, ніж пропонувалися орендарем.

Звертає увагу суду на те, що законодавець не ставить в залежність наявність переважного права орендаря на поновлення договору оренди землі з фактом отримання орендодавцем листа-повідомлення про намір поновлення, що узгоджується з позицією ВСУ, висвітленою у постанові від 06.09.2017 року у справі №6-2539цс16.

ПАП «Агропродсервіс» подало відзив на апеляційну скаргу ТзОВ «Мрія-Підгайці» в якому апеляційної скарги не визнає, вважаючи її безпідставною та необґрунтованою, а рішення суду таким, що відповідає обставинам справи та вимогам матеріального і процесуального права.

Зазначає, що позивачем не надано суду доказів, що ОСОБА_1 отримувала лист-повідомлення від ТзОВ «Мрія-Підгайці» про намір продовження договору оренди землі.

ТзОВ «Мрія-Підгайці» як доказ дотримання процедури повідомлення ОСОБА_1 про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди листом-повідомленням, в порядку ст.33 ЗУ «Про оренду землі» , посилається на описи вкладення у цінний лист та список №300 від 15.04.2017 року згрупованих поштових відправлень та реєстр на відправку цінної кореспонденції від 14.04.2017 року та фіскальний чек до згрупованих поштових відправлень.

В той же час порядок відправлення поштової кореспонденції визначається та регулюється Правилами надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 року.

Вказаний позивачем в апеляційній скарзі порядок оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 28.07.1997 року (в редакції станом на 15.04.2017 року) не стосується даних правовідносин, так як визначає вимоги щодо оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, що надсилаються платниками податків відповідно до статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами» . Тобто регулює зовсім іншу сферу відносин.

Не можна брати до уваги доводи ТзОВ «Мрія-Підгайці» , що не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку договору 15.04.2017 року воно направило орендодавцю лист-повідомлення від 12.04.2017 року про намір скористатися своїм переважним правом на поновлення договору на новий строк, долучивши до листа проект відповідної додаткової угоди, позаяк у п. 45 Договору від 25.12.2011 року, укладеного між ТзОВ «Мрія-Підгайці» та ОСОБА_1 , передбачено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендаря про намір продовжити його дію, тобто сторони в договорі від 25.12.2011 року домовились про термін для повідомлення у 90 днів.

ПАП «Агропродсервіс» не погоджується із твердженням ТОВ «Мрія-Підгайці» , що станом на момент укладення спірного договору між відповідачами у справі (13.07.2017 року), так і на день прийняття оспорюваного рішення (07.10.2019 року) не передбачено необхідності здійснювати державну реєстрацію договору оренди землі, на обґрунтування яких ТОВ «Мрія-Підгайці» наводить норми, які існували в ЦК України на момент укладення договору між ПАП «Агропродсервіс» та ОСОБА_1 , тобто станом на 13.07.2017 року. Нормою ч. 2 ст. 631 ЦК України передбачено, що договір набирає чинності з моменту його укладення. Також ч. 1 ст. 638 ЦК України про те, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Дані положення чинні і у діючій редакції ЦК України. Проте, окрім даних положень існують положення, котрі регулюють даний вид правовідносин, а саме ч.ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України та п. 18 Договору оренди земельної ділянки від 13.07.2017 року, укладеного між ПАП «Агропродсервіс» та ОСОБА_1 , яким передбачено, що земельна ділянка вважається переданою орендарю з моменту реєстрації права оренди. Пунктом 42 Договору визначено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації.

Стаття 8 Закону України «Про оренду землі» визначає, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Виходячи з того, що ОСОБА_1 не отримувала ні листа-повідомлення, ні додаткової угоди, тому для встановлення вигідніших умов які мало намір запропонувати ТзОВ «Мрія-Підгайці» можна було здійснити порівняння існуючих на той момент умов договору укладеного між нею та ТзОВ «Мрія-Підгайці» , де пунктом 46 встановлена орендна плата у розмірі 3% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки за рік, а запропонована орендна плата ПАП «Агропродсервіс» - 4% (п. 8 Договору оренди землі від 13.07.2017 року), тобто є вигіднішою для орендаря. Крім того, в доданих до позовної заяви копії листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі та додатковій угоді до договору оренди землі ТзОВ «Мрія-Підгайці» не пропонувала збільшувати розмір орендної плати. Таким чином, орендодавець укладаючи договір з ПАП «Агропродсервіс» змогла покращити своє матеріальне становище.

У судовому засіданні представник ТзОВ «Мрія-Підгайці» адвокат Лучко Р.М. апеляційну скаргу підтримав з мотивів, викладених в ній.

Представник ПАП «Агропродсервіс» та ОСОБА_1 - адвокат Шевчик А.Р. апеляційну скаргу не визнав, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Заслухавши пояснення учасників цивільного процесу, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 13.07.2017 року, укладеного між ПАП «Агропродсервіс» та ОСОБА_1 , та поновлення договору оренди земельної ділянки 25.12.2011 року, укладеного між ТзОВ «Мрія-Підгайці» та відповідачкою ОСОБА_1 , шляхом визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки, суд першої інстанції виходив із тих обставин, що позивачем не надано належних та допустимих доказів відправлення орендодавцю листа-повідомлення з проектом додаткової угоди, тобто доказів, які б свідчили, що позивач належно скористався своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі. А тому договором оренди земельної ділянки від 13.07.2017 року, укладеним між ПАП «Агропродсервіс» та ОСОБА_1 , прав позивача не порушено.

Колегія суддів погоджується із наведеним висновком суду, як таким, що відповідає вимогам права та обставинам, встановленим у справі.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом установлено, що ОСОБА_1 , на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №003150, виданого 16 березня 2006 року Підгаєцькою районною державною адміністрацією Тернопільської області, є власником земельної ділянки площею 1,59 га., кадастровий номер 6124884000:01:001:0022, розташованої на території Мирненської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області.

25.12.2011 року між ТзОВ "Мрія-Підгайці" та ОСОБА_1 укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки площею 1,59 га. строком на 5 років з моменту його державної реєстрації.

Державну реєстрацію зазначеного договору здійснено 18 липня 2012 року.

Пунктом 45 вказаного Договору передбачено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно із пунктом 46 Договору орендар вносить орендну плату у формі та розмірі 3 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки на рік, у тому числі 1187,08 грн. у грошовій формі, або в натуральній формі.

13.07.2017 року ПАП "Агропродсервіс" та ОСОБА_1 уклали договір оренди землі спірної земельної ділянки строком на 7 років, державну реєстрацію права оренди проведено 19 липня 2017 року, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 22 жовтня 2018 року.

Пуктом 8 Договору встановлено орендну плату в розмірі 4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік у грошовій формі або в натуральній формі.

За змістом п.42 договору оренди земельної ділянки від 13.07.2017 року, цей договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права оренди.

Із письмових пояснень ОСОБА_1 вбачається, що вона не отримувала від ТзОВ «Мрія-Підгайці" листа-повідомлення про продовження дії договору оренди земельної ділянки.

Положенням ст. 17 Закону України «Про оренду землі» визначено, що об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Строк дії договору оренди земельної ділянки починається після набрання таким договором чинності, а не з моменту його укладення.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України). У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або не настання певної події (частина шоста статті 11 ЦК України).

Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (згідно із частиною першою статті 203 ЦК України). Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (частина перша статті 93 ЗК України).

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (частина четверта статті 124 ЗК України).

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами (частина друга статті 6 ЦК України). Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (абзац другий частини третьої статті 6 ЦК України).

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату (частина перша статті 792 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України).

Частиною 2 статті 792 ЦК України передбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі» .

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частина друга статті 640 ЦК України).

Пунктом 18 оспорюваного договору встановлено, що земельна ділянка вважається переданою орендарю з моменту державної реєстрації права оренди.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» .

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт перший частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ).

В силу ч.1 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Положенням ч.ч.1, 2 ст.3 Закону визначено, що державна реєстрація прав є обов`язковою. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", виникають з моменту такої реєстрації.

Якщо за умовами договору безпосередньо передбачено передання майна або інші дії, він вважається укладеним з моменту вчинення відповідної дії (частина перша - друга статті 640 ЦК України).

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що договір оренди земельної ділянки, укладений між ПАП «Агропродсервіс» та ОСОБА_1 , набув чинності після державної реєстрації права оренди, а саме - 19 липня 2017 року, тобто після закінчення строку дії договору оренди від 25 грудня 2011 року, укладеного між ТзОВ «Мрія-Підгайці» і ОСОБА_1 А тому посилання ТзОВ «Мрія-Підгайці» про відсутність законодавчої вимоги про обов`язковість державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок та порушення прав ТзОВ спірним договором, який було укладено ще за дії договору оренди земельної ділянки між ним із ОСОБА_1 , є необґрунтованими.

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України «Про оренду землі» , яка фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Так, відповідно до частин першої - п`ятої статті 33 цього Закону (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами восьмою та дев`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України.

Тобто, реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі» , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами 2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Відтак, для поновлення договору оренди землі необхідно наявність юридичних фактів в сукупності, зокрема, одним із яких є повідомлення орендодавця до закінчення строку дії договору в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, а тому відсутність повідомлення орендодавцем орендаря про відмову у поновленні договору оренди не свідчить про наявність у позивача правових підстав для продовження користування земельною ділянкою і є недостатніми обставинами для визнання договору поновленим.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палата Верховного Суду 10 квітня 2018 року (справа №594/376/17-ц).

Як вбачається із матеріалів справи, пунктом 45 Договору від 25.12.2011 року, укладеного між ТОВ «Мрія-Підгайці» та ОСОБА_1 , передбачено, що договір укладений на 5 (п`ять) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендаря про намір продовжити його дію (а.с.9)

Як на доказ дотримання процедури повідомлення ОСОБА_1 про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди ТзОВ посилається, що 15 квітня 2017 року ним було направлено ОСОБА_1 лист-повідомлення від 12 квітня 2017 року про поновлення договору оренди землі, додавши до нього проект додаткової угоди. Даний лист був направлений на адресу: Тернопільська область, Підгаєцький район, село Мирне. На підтвердження даних обставин ТзОВ представляє опис вкладення у цінний лист (а.с.13), список №300 від 15.04.2017 року згрупованих поштових відправлень та реєстр на відправу цінної кореспонденції від 14.04.2017 року і фіскальний чек до згрупованих поштових відправлень (а.с.103-104).

Порядок відправлення поштової кореспонденції визначається та регулюється Правилами надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 року.

Відповідно до п. 61 цих Правил - у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатись.

Крім того, в графі «перевірив» , в якій має зазначатися посада та підпис працівника зв`язку, що здійснює огляд наявності предметів, вказаних в описі вкладення у цінний лист, дані відсутні щодо зазначення посади працівника зв`язку (відповідно до встановленої ф.107 Опису вкладення у цінний лист), а тому суд правильно не взяв до уваги як належний та допустимий доказ повідомлення ОСОБА_1 про намір продовження дії договору вищезгаданий опис.

Разом з тим, із долучених до матеріалів справи вбачається, що в графі відправник вказано ТОВ «Мрія-Підгайці» , а фактично відправником згідно із списком №300 є ТОВ «Мрія Трейдинг» (а.с.103), тобто різні юридичні особи. Отже подані позивачем поштові документи суперечать один одному щодо відправника. У матеріалах справи відсутні докази. що ОСОБА_1 перебувала у правовідносинах із ТОВ «Мрія-Трейдинг» , а також щодо укладення договору між ТзОВ «Мрія-Підгайці» та ТОВ «Мрія-Трейдинг» на відправку поштової кореспонденції, що спростовує доводи ТзОВ «Мрія-Підгайці» про наявність таких повноважень у ТОВ «Мрія-Трейдинг» .

Список згрупованих поштових відправлень на відправлення листів цінних по Україні та опис вкладення у цінний лист не підтверджують факту відправлення орендодавцю відвідного листа-повідомлення з проектом додаткової угоди та отримання їх ОСОБА_1 .

Безпідставними є посилання апелянта на Порядок оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 28.07.1997 року (в редакції станом на 15.04.2017 року). Проте, даний Порядок п. 1 визначає сферу своєї дії: «Цей Порядок визначає вимоги щодо оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, що надсилаються платниками податків відповідно до статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами» , тобто регулює зовсім іншу сферу відносин.

Доводи апеляційної скарги про те, що статтею 33 Закону України «Про оренду землі» не передбачено надсилання листів-повідомлень рекомендованими, цінними та/або з повідомленням про вручення поштовими відправлення є необґрунтованими, оскільки зазначена норма закону містить імперативну вимогу про повідомлення орендодавця в установлені строки про свій намір скористатись переважним правом на укладення договору на новий строк, з додаванням до листа-повідомлення проекту додаткової угоди. Належним доказом отримання листа-повідомлення та додаткової угоди є повідомлення про їх вручення орендодавцю, яких матеріали справи не містять.

Посилання апелянта на те, що товариство дотрималось всіх необхідних умов для поновлення договору оренди, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються вищезгаданими доказами.

Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін та інші проти України , (CASE OF SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE), рішення від 10 лютого 2010 року).

Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам права та обставинам у справі; підстави для його скасування в межах вимог, заявлених як у суді першої інстанції так і в апеляційній скарзі, у апеляційного суду відсутні.

Судові витрати, у відповідності до ст.141 ЦПК України, покласти на позивача в межах сум, ним понесених.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Мрія-Підгайці залишити без задоволення.

Рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 08 жовтня 2019 року залишити без змін.

Судові витрати за розгляд справи в апеляційному суді покласти на позивача в межах сум, ним понесених.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 13 грудня 2019 року.

Головуючий Дикун С.І.

Судді: Парандюк Т.С.

Храпак Н.М.