Рішення

від 24.09.2019 по справі 758/7415/16-ц

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/7415/16-ц

Категорія 23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2019 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Ларіонової Н.М.,

при секретарі судового засідання Горбані О.В., Гальчинській А.О.,

за участю: представників позивача - Лазученка С.П. та Майданської Г.М. ,

представника відповідача - адвоката Лопащука Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Житлово-будівельного кооперативу Індикатор - 11 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за спожиті комунальні послуги,-

ВСТАНОВИВ:

В червні 2016 року позивач звернувся до Подільського районного суду м. Києва з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги за період з 01.02.2017 р. по 01.02.2016 р. з урахуванням інфляційного нарахування та 3% річних у розмірі 58 461,19 грн. та судовий збір. Свої вимоги представник позивача обгрунтовує тим, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 , в якому обслуговування та утримання квартир мешканців здійснює ЖБК Індикатор-11 . Зазначає, що відповідач своєчасно та у повному обсязі не сплачував та не сплачує надані йому житлово-комунальні послуги, у зв`язку з чим станом на 01.02.2016 р. має заборгованість в розмірі 58 461,19 грн., з яких - 31 934,59 грн. - заборгованість за рахунками, 22 460,07 грн. - інфляційні нарахування та 4066,53 грн. - 3% річних. Несплата відповідачем витрат, пов`язаних з наданням спожитих житлово-кумунальних послуг ставить ЖБК, як неприбуткову організацію у складне фінансове становище, що призводить до труднощів при проведенні своєчасних розрахунків з виконавцями послуг, наданні їх в повному обсязі для інших мешканців будинку та ставить загрозу збереження та нормальне функціонування житлового фонду усього будинку, як наслідок змушує позивача звернутися до суду.

Ухвалою від 24.06.2016 року відкрито провадження у даній справі (суддя Шаховніна М.О.).

В вересні 2016 року відповідачем подані письмові заперечення на позовну заяву, в яких сторона відповідача просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що між ним та позивачем угода про надання житлово-комунальних послуг не укладалась, а розрахунок заборгованості за період з 24.06.2013 р. по 23.06.2016 р. проведений не законно з порушенням всіх вимог. Зазначає, що ним були зроблені розрахунки платежів, згідно сплачених квитанцій, а також зроблена перевірка по місячно інформації по сумам заборгованості, які зазначені в квитанціях на оплату в графі борг , які надсилались ЖБК Індикатор-11 для сплати. Вказує, що в квитанції за лютий 2016 р. сума боргу зазначена 31 300,00 грн., в позовній заяві розрахунок на 01.02.2016 р. сума зазначена 32 089,04 грн., а тому невідповідність сум ставить під сумнів всі розрахунки по боргу, які зазначені в позові та вказують на те, що не всі сплачені відповідачем платежі в поточній період були враховані. Крім того, в період з травня 2015 р. по серпень 2015 р. ЖБК Індикатор-11 розрахунки за плату комунальних послуг надсилав завищені в декілька разів, тобто замість однієї особи рахували на чотири. В червні 2015 р. відповідач звернувся з письмовою заявою до позивача, але Голова кооперативу Лазученко П.С. та бухгалтер відмовилися приймати та реєструвати заяву.

В листопаді 2016 року представником позивача були подані письмові пояснення на заперечення відповідача, в яких представником позивача зазначено, що не всі квитанції, які були подані відповідачем стосуються спірного періоду, а деякі з них були оплачені не в межах спірного періоду. При проведенні даної звірки було виявлено дві помилки, а саме щодо платежу за жовтень 2014 р. ( не враховано було 104,1 грн.) та за лютий 2015 р. ( не враховано було 03 коп.). До того ж було виявлено помилку в графі Нараховано за жовтень 2015 р., які були виправлені. Вказує, що в своїх запереченнях позивач звертає увагу на те, що в період з травня до серпня 2015 р. замість двох осіб, зареєстрованих у квартирі, житлово-комунальні послуги нараховували на чотирьох. Представник позивача зазначає, фактично до 22.07.2015 р. у вищевказаній квартирі був зареєстрований лише позивач, однак в квартирі проживала ціла сім`я, яка складалася з чотирьох осіб, відповідно обсяги житлово-комунальних послуг, які надавались, споживались не однією особою, а чотирма.

В січні 2017 року відповідачем були подані заперечення до письмових пояснень позивача, в яких сторона відповідача зазначила, що за період з 23.06.2013 р. по 24.06.2016 р. деякі місяці через фінансові ускладнення, а деякі місяці з вини некоректно виставлених рахунків бухгалтером ЖБК, відповідачем не були сплачені, а в 2014 р.- 2015 р. сплачувався тільки борг за останні 3 роки. Тому нарахована сума за березень 2013 р. по червень 2013 р. становить 1 455,03 грн., яка була сплачена відповідачем згідно квитанцій.

В травні 2017 року представником відповідача - адвокатом Лопащуком Д.І. були подані заперечення на позовну заяву, в яких представник відповідача зазначає, що станом на 01.02.2016 р. заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги за період з 01.01.2007 р. по 01.02.2016 р. становить 58 461,19 грн., де із вищевказаної суми заборгованість за спожиті комунальні послуги за період з 01.01.2007 р. по 09.06.2013 р. становить 33 729,19 грн., з яких: 23 966,84 грн. - основного боргу, 7959,09 грн. - інфляційне нарахування та 1 803,26 грн. - 3% нарахування. Оскільки відповідач не визнає борг за період з 01.01.2007 р. по 09.06.2013 р., то виконавець послуг формально може претендувати на стягнення заборгованості, включно в межах позовної давності, тобто з 09.06.2013 р. по 09.06.2016 р., а тому заборгованість за житлово - комунальні послуги за основним тілом повинна бути зменшена, як мінімум на 31 934,59 грн., без урахування інфляційного нарахування та 3% річних і складати 7967,75 грн.

На підставі протоколу повторного автоматичного розподілу від 31.10.2017 року матеріали вищевказаної справи передані в провадження судді Ларіонової Н.М.

Відповідно до п.9 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України (2017 р.) розгляд даної справи підлягає за нормами ЦПК України (2017 р.), чинного з 15.12.2017 р. Справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження.

В липні 2018 року представник позивача подав додаткові пояснення до позовної заяви, в яких зазначив, що власником квартири АДРЕСА_1 була ОСОБА_5 , її син ОСОБА_3 був зареєстрований за цієї адресою, 22.07.1991 року. 12.12.2000 р. ОСОБА_5 була виписана з квартири у зв`зку зі смер`ю. Однак, з того часу її син ОСОБА_3 не звертався за переоформленням спадщини, у зв`язку з чим в обігових відомостях власником значилась ОСОБА_5 . Представник позивача вказує, що 22.07.2015 р. відповідач зареєстрував за вищевказаною адресою свою доньку. З 2002 р. після смерті ОСОБА_5 в квартирі проживало чотири особи: відповідач з дружиною та дві його доньки. В вищезазначеній квартирі лічильників холодної та гарячої води в квартирі ніколи не було.

В липні 2018 року представником відповідача був поданий відзив на позовну заяву, в якому сторона відповідача зазначила, що позивач безпідставно включив до нього суми, на стягнення яких він вже втратив право, через сплин позовної давності, а саме на суми, які було включено до розрахунку за період з 01.01.2007 р. по 09.06.2013 р. Крім того, доказів поважності пропуску строку, в межах якого позивач міг звернутися до суду, а саме у період з 01.01.2007 р. по 09.06.2013 р., представником позивача не надано.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали з підстав, зазначених у ньому, просили задовольнити та ухвалити відповідне рішення, надали пояснення аналогічні викладеним в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні визнав позов частково, а саме: борг за житлово-комунальін послуги в період з 09.06.2013 року по 01.02.2016 року.

Суд, заслухавши пояснення сторін, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, яким надана оцінка в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно зі статутом ЖБК "Індикатор-11" власник квартири та особового рахунку житлової площі повинен своєчасно сплачувати платежі у рахунок покриття витрат на експлуатацію та ремонт будинку, прибудинкової території та плату за спожиті комунальні послуги.

За приписами ст. 179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пункт 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року №45, визначено, що власник та наймач (орендар) квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги.

За положеннями п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно з зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

За змістом ст.ст. 319, 322 ЦК України власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.

Статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Згідно ст.ст. 19, 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Споживач зобов`язаний: 1) укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; 5) оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Такі ж вимоги зазначені і в п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 24.01.2006 року, згідно яких власник та наймач (орендар) квартири зобов`язаний: укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом; дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг, пожежної і газової безпеки, санітарних норм і правил.

Відповідно до положень ст. 32 Закону України Про житлово-комунальні послуги плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк згідно з вказівками закону та договору.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідач не виконують зобов`язання по оплаті житлово-комунальних послуг, внаслідок чого за період з 01 лютого 2007 року по 01.02.2016 року утворилася заборгованість у розмірі 58461,19 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість за житлово-комунальні послуги.

Твердження відповідача щодо ненадання позиваччем належних та допустимих доказів на підтвердження надання ним комунальних послуг спростовуються, виходячи з такого.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.

Статтею 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачено поділ житлово-комунальних послуг залежно від порядку затвердження цін/тарифів. Затвердження цін та тарифів на житлово-комунальні послуги віднесено до повноважень органу місцевого самоврядування; за статтею 32 цього Закону плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору, а розмір плати розраховується, виходячи з розміру встановлених цін (тарифів) та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Судом встановлено, що в період з 01 лютого 2007 року по 01 лютого 2016 року позивач надавав послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою.

Відповідачем не надано будь-яких доказів на спростування ненадання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності.

Частинами першою, п`ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.

З доданої до позовної заяви довідки про нарахування та сплату за надані житлово-комунальні послуги за період з 01 лютого 2007 року по 01 лютого 2016 року заборгованість за житлово-комунальні послуги становить у розмірі 58461,19 грн., що виходить за межі позовної давності.

Стороною відповідача заявлено про застосування строку позовної давності у встановленому законом порядку.

А тому з урахуванням положень статті 258 ЦК України, заборгованість за надані житлово-комунальні послуги підлягає стягненню за період з 09 червня 2013 року по 01 лютого 2016 року у розмірі 15 063,47 грн.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в сумі 1378,00 грн., відповідно до Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Між тим, виходячи з того, що сплачена позивачем при подачі позову сума судового збору є мінімальним розміром, встановленим на час подання позову (2016 р.), то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в даному розмірі.

Керуючись ст.ст. 319, 322, 256, 257, 267, 526, 610 ЦК України, ст.ст. 66, 67, 162 ЖК України, Законом України Про житлово-комунальні послуги , Правилами користування приміщеннями житлових будинків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 24 січня 2006 року, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 247, 259, 263, 264-265, 273 ЦПК України, -

в и р і ш и в:

Позов Житлово-будівельного кооперативу Індикатор - 11 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за спожиті комунальні послуги - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь Житлово-будівельного кооперативу Індикатор-11 (адреса місцезнаходження: м. Київ, просп. Правди, 9-б,9-В; код ЄДРПОУ - 22895635) заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 09 червня 2013 року по 01 лютого 2016 року в розмірі 15 063,47 грн. (п`ятнадцять тисяч шістдесят три грн. 47 коп.).

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь Житлово-будівельного кооперативу Індикатор-11 (адреса місцезнаходження: м. Київ, просп. Правди, 9-б,9-В; код ЄДРПОУ - 22895635) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378,0 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп.).

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Подільський районний суд м.Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н. М. Ларіонова