Постанова

від 12.12.2019 по справі 160/6378/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 грудня 2019 року м. Дніпросправа № 160/6378/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2019 року (суддя Сліпець Н.Є., повний текст складено 25.09.2019р.) по справі №160/6378/19 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю АТБ-МАРКЕТ до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішень, -

в с т а н о в и В:

ТОВ АТБ-Маркет звернулося до суду з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA500000/2019/000244/2 від 07.02.2019 року;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2019/00113 від 07.02.2019 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що ним надано всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною зовнішньоекономічного контракту. Надані для митного оформлення документи є достатніми для застосування основного методу визначення митної вартості, а також дозволяють обчислити та перевірити митну вартість, заявлену декларантом. Митниця, без достатніх для цього підстав, при коригуванні митної вартості товару, застосувала другорядний метод визначення митної вартості товару.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2019 року позов задоволено.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач під час розгляду справи не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач в декларації митної вартості зазначив не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснив розрахунок, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів. З цих підстав, суд першої інстанції вказав на те, що митний орган безпідставно визначив митну вартість за іншим методом та прийняв рішення про коригування митної вартості товару.

З приводу аргументів відповідача про те, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутня інформація щодо

вартості упаковки та пакувальних матеріалів та робіт пов`язаних з пакуванням як складової частини митної вартості товарів, суд першої інстанції зазначив, що поставка товару здійснювалася на підставі контракту на поставку продукції №2901-NB/СН від 02.03.2015 року, укладеного між ТОВ «АТБ-Маркет» (покупець) та NINGBO GLOBALWAY IMP.&EXP.CO., LTD (постачальник). Відповідно до п. 2.2. контракту №2901-NB/СН ціна на товар розуміється згідно з умовами FOB - Нінгбо, Китай (у відповідності до «Інкотермс - 2000» ), якщо інше не обумовлено у специфікаціях, і включає в себе вартість завантаження товару у постачальника, вартість навантаження товару у постачальника, вартість пакування та маркування. З цих підстав суд вказав на те, що умовами контракту №2901-NB/СН визначено, що ціна на товар включає в себе вартість пакування, у зв`язку із чим відсутні підстави для окремого додавання вартості упаковки до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначенні митної вартості товару.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Одеська митниця ДФС подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просила скасувати рішення суду та прийняти нову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем до митного оформлення надано документи на підставі яких неможливо достовірно стверджувати про правильність визначення митної вартості товару, Митниця не мала достатніх підстав для здійснення митного оформлення товару за митною вартістю заявленою позивачем. У зв`язку із неможливістю застосування основного методу визначення митної вартості товарів посадовою особою Одеської митниці було послідовно застосовано другорядний метод визначення митної вартості товару, що і стало підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Відповідач вказує на те, що суд першої інстанції не врахував наявність розбіжностей в документах, наданих на підтвердження митної вартості, а також те, що надані позивачем документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. З цього приводу відповідач вказує на те, що вказані обставини стали обґрунтованою підставою для витребування митницею у декларанта додаткових документів, які, у своїй сукупності, не дозволили перевірити правильність визначення декларантом митної вартості товару. Вказуючи на те, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, відповідач, з посиланням на обставини, які встановлені під час митного контролю та яким, на його думку, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки, зазначає про правомірність оскаржених у межах цієї справи рішень митного органу.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду без змін з огляду на його законність і обґрунтованість.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що між ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» (покупець) та NINGBO GLOBALWAY IMP.&EXP.CO., LTD (постачальник) укладено контракт на поставку продукції №2901-NB/СН від 02.03.2015р. (а.с. 60-64).

Відповідно до п. 2.2 контракту ціна на товар розуміється згідно умов FOB-Нінгбо, Китай (Інкотермс-2000), якщо інше не обумовлено у специфікаціях, і включає у себе вартість завантаження товару у постачальника, вартість всіх митних формальностей в країні постачальника, вартість сертифікації товару, вартість пакування, маркування, не включаючи податки та мита на території України.

З метою митного оформлення ввезеного товару, позивачем 05.02.2019 року подано митну декларацію № UA500060/2019/003023, відповідно до якої до ввезення задекларовано наступний товар:

- механічні побутові пристрої з ручним керуванням для розбрискування або розпилення рідких речовин (води): пластиковий пульверизатор-розпилювач шлангом довжиною 7,5-22,5м, покритий пістолетного типу в комплекті з гумовим текстильним матеріалом та з пластиковим фітингом - арт. GW0432 - 9 720 шт. Виробник: Nihgbo Globalway Imp.&Exp.

Митна вартість товару, заявленого до митного оформлення, була визначена декларантом за методом 1, тобто за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується (вартість операції).

Для митного оформлення позивачем були подані документи, встановлені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) №2901-NB/СН від 02.03.2015 року, Специфікація №203NG від 24.12.2018 року, рахунок-фактура (інвойс) №HY3-АТВ18127_5 від 24.12.2018 року, генеральний договір добровільного страхування вантажів № 40-0197-18-00011 від 01.03.2018 року.

За результатом опрацювання всіх поданих декларантом документів Одеською митницею ДФС встановлено, що подані документи містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

1) у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутня інформація щодо вартості упаковки та пакувальних матеріалів та робіт пов`язаних з пакуванням як складової частини митної вартості товарів;

2) декларантом в повному обсязі не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товару (виписки з бухгалтерських документів, висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини).

На підставі ч. 3 статті 53 Митного кодексу України Одеською митницею ДФС повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Так, 06.02.2019 року декларантом листом №1 були надані наступні документи:

- копія митної декларації країни відправлення № 310420180549289464 від 24.12.2018 року;

- прас-лист виробника товару б/н від 10.12.2018 року;

- комерційна пропозиція б/н від 17.12.2018 року.

За результатом проведеної митної оцінки додатково поданих документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500000/2019/000244/2 від 07.02.2019 року, згідно з яким митним органом відкоригована задекларована митна вартість товарів із застосуванням резервного методу за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (а.с. 11-12).

У зв`язку з прийняттям митницею рішення про коригування митної вартості товару, позивачу було відмовлено в митному оформленні та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2019/00113 від 07.02.2019 року (а.с. 13-14).

Правомірність та обґрунтованість рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції фактично виходив з того, що спірні рішення відповідачем прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України.

Такі висновки суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими з огляду на таке.

Так, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами відповідача про те, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Саме з таких повноважень Митниці виходив і суд першої інстанції, який, при цьому, вірно вказав на те, що такі повноваження митного органу мають реалізовуватися виключно на підставі та у спосіб, що передбачені Митним кодексом України.

Відповідно до ст..49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 52 Митного кодексу України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно із ч.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, орган доходів і зборів, відповідно до ч.5 ст.54 МК України має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст..53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) здійснювати коригування митної вартості товарів.

Згідно із ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Отже, вказаними нормами матеріального права визначено повноваження органу доходів і зборів щодо контролю за правильністю визначення митної вартості, а також порядок та спосіб реалізації таких повноважень. Так, орган доходів і зборів зобов`язаний перевіряти складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом. При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи, лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено випадки коли орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Так, відповідно до п.2 ч.6 ст.54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як свідчать встановлені обставини справи, фактично підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості стали висновки Митниці про те, що подані позивачем до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості, а також ненадання у повному обсязі декларантом витребувані Митницею додаткові документи.

З приводу аргументів Митниці про те, що надані до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості, суд першої інстанції правильно виходив з наступного.

Так з приводу аргументів відповідача про те, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутня інформація щодо вартості упаковки та пакувальних матеріалів та робіт пов`язаних з пакуванням як складової частини митної вартості товарів, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив те, що поставка товару здійснювалася на підставі контракту на поставку продукції №2901-NB/СН від 02.03.2015 року, укладеного між ТОВ «АТБ-Маркет» (покупець) та NINGBO GLOBALWAY IMP.&EXP.CO., LTD (постачальник). Відповідно до п. 2.2. контракту №2901-NB/СН ціна на товар розуміється згідно з умовами FOB - Нінгбо, Китай (у відповідності до «Інкотермс - 2000» ), якщо інше не обумовлено у специфікаціях, і включає в себе вартість завантаження товару у постачальника, вартість навантаження товару у постачальника, вартість пакування та маркування.

З цих підстав суд першої інстанції правильно виходив з того, що умовами контракту №2901-NB/СН визначено, що ціна на товар включає в себе вартість пакування, у зв`язку із чим відсутні підстави для окремого додавання вартості упаковки до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначенні митної вартості товару.

Правильними є і висновки суду першої інстанції про те, що аргументи митного органу про ненадання Декларантом усіх додаткового витребуваних документів, не можуть бути безумовною підставою для висновку про правомірність коригування Митницею заявленої митної вартості товару.

З цього приводу суд першої інстанції правильно виходив з того, що хоча митний орган і має повноваження витребувати додаткові документи, але такі повноваження, відповідно до ст..53 МК України, обумовлені необхідністю перевірки правильності визначення митної вартості, що вказує на те, що митний орган може витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Оскільки у спірному випадку позивачем було надано до митного оформлення документи, які дозволяли ідентифікувати поставлений товар, а також дозволяли обчислити та перевірити митну вартість, заявлену декларантом, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що сам факт подання декларантом не всіх додаткових документів, не міг бути підставою для відмови в митному оформленні товару.

При цьому суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що митним органом не було обґрунтовано те, яким чином ненадані позивачем додатково витребувані документи, могли б вплинути на визначену митну вартість товару.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що встановлені у цій справі обставини не дають підстав для висновку про те, що надані декларантом до митного оформлення документи не підтверджували числові значення митної вартості та не дозволяли визначити митну вартість товару за основним методом.

Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості оскарженого рішення Митниці про коригування митної вартості товарів.

Наслідком скасування рішення про коригування митної вартості є і скасування Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, оскільки її видано у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості.

Отже дослідивши встановлені обставини справи, аргументи відповідача, які наведені в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстав для його скасування не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Одеської Митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2019 року по справі №160/6378/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку у строки, які визначені ст.329 КАС України.

Вступну та резолютивну частину проголошено 12.12.2019р.

Повне судове рішення складено 13.12.2019р.

Головуючий - суддя Я.В. Семененко

суддя Н.А. Бишевська

суддя І.Ю. Добродняк