Постанова

від 11.12.2019 по справі 320/6900/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/6900/18 Суддя (судді) першої інстанції: Головенко О.Д.

Суддя-доповідач: Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.,

за участю секретаря Гундерука А.О.,

представника позивача Грицая С.О.,

представника відповідача Куліди А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Енергія до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Енергія звернулось до суду з даним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.11.2018 № 0032981402.

В обгрунтування позовних вимог вказує, що висновки податкового органу щодо допущених Товариством порушень є безпідставними, оскільки Податковим кодексом України не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на амортизаційні відрахування, якщо бухгалтерська амортизація менша від податкової. Так, розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 ПК України, і для розрахунку амортизації відповідно до положень цього пункту визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку. Враховуючи, що ТОВ Енергія отримує річний дохід, визначений за правилами бухгалтерського обліку більше двадцяти мільйонів гривень - то підприємство визначає об`єкт оподаткування шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці визначені відповідно до положень розділу ІІІ ПК України.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю з тих підстав, що при розрахунках податкових відрахувань ТОВ Енергія щомісячні амортизаційні відрахування для податкового обліку були визначені виходячи з термінів експлуатації не менше мінімально допустимих, при цьому, у бухгалтерському обліку використовувалися реальні строки корисного використання об`єктів основних засобів, які визначалися підприємством на основі реальної можливості корисного використання кожного окремо взятого об`єкта основних засобів, що іноді виявлявся меншим за встановлений ПК України, таким чином виникли різниці, які відображені у рядках 1.1.1 та 1.2.1 АМ додатка РІ податкової декларації з податку на прибуток підприємства.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. На обґрунтування апеляційної скарги апелянт наголошує, що спірне рішення є правомірним, оскільки позивачем допущені порушення п. 138. 3 ст. 138 ПК України, що призвело до завищення показника рядку 1.2.1 АМ Розділу 1 Додатків РІ до декларацій з податку на прибуток підприємств Сума розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 ст. 138 ПК України на загальну суму 2 328 937, 00 грн.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін як законне і обґрунтоване.

В судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав, наполягав на їх задоволенні, в той час, як представник позивача проти цього заперечував, просив судове рішення залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Крім того, відповідачем заявлено клопотання про заміну відповідача - Головне управління ДФС у Київській області на Головне управління ДПС у Київській області в порядку процесуального правонаступництва, яке задоволено судом з огляду на наступне.

Зі змісту постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року № 537 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби випливає, що територіальні органи Державної податкової служби є правонаступниками майна, прав та обов`язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови, у відповідних сферах діяльності.

Згідно додатку 2 до вказаної постанови Головні управління ДФС реорганізуються шляхом приєднання до Головних управлінь ДПС. Про створення новоутворених управлінь Державної податкової служби свідчать також і відповідні записи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю Енергія 09.06.1999 зареєстровано як юридичну особу і видами його діяльності є: технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (код КВЕД 45.20), роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (код КВЕД 45.32, основний), неспеціалізована оптова торгівля (код КВЕД 46.90), вантажний автомобільний транспорт (код КВЕД 49.41), допоміжне обслуговування наземного транспорту (код КВЕД 52.21), інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (код КВЕД 52.29).

Пунктом 11 наказу ТОВ Енергія Про облікову політику підприємства № 9 від 20 січня 2015 року визначено, що для визнання основних засобів та інших необоротних матеріальних активів і нематеріальних активів, визначення терміну корисного використання об`єктів і вибору методів нарахування амортизації використовувати Класифікацію груп основних засобів, нематеріальних активів та мінімально допустимі строки їх корисного використання (амортизації) згідно Податкового кодексу України.

Підприємство має право проводити переоцінку всіх об`єктів ОЗ, якщо залишкова вартість об`єкта ОЗ істотно відрізняється від його справедливої вартості при залученні незалежних оцінювачів.

В подальшому, наказом Про внесення змін до наказу про облікову політику підприємства № 9 від 20 січня 2015 р. № 11 від 20 січня 2015 року пункт 11 викладено в наступній редакції: Для визначення основних засобів та інших необоротних матеріальних активів і нематеріальних активів, визначення терміну корисного використання об`єктів і вибору методів нарахування амортизації використовувати Класифікацію груп основних засобів, нематеріальних активів та мінімально допустимі строки їх корисного використання (амортизації) згідно Податкового кодексу України для основних засобів та інших необоротних матеріальних активів і нематеріальних активів введених в експлуатацію з січня 2015 року.

Для основних засобів та інших необоротних матеріальних активів і нематеріальних активів, введених в експлуатацію до січня 2015 року, визначення терміну корисного використання об`єктів і вибору методів нарахування амортизації залишити без змін .

В період з 09.10.2018 по 16.10.2018 відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Енергія з питань дотримання податкового законодавства, що стали предметом оскарження в запереченні на акт документальної планової виїзної перевірки від 16.08.2018 № 701/10-36-14-02-13/23482906.

Під час перевірки встановлено завищення показників у рядку 1.2.1 Сума розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 ст. 138 ПК України на загальну суму 2 328 937, 00 грн.

Відповідно до висновків акту перевірки, виявлено порушення п.п. 44.1 та 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.3 ст. 138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 419 209 грн., у тому числі по періодах: 2015 рік 65 659,00 грн.; 2016 рік 206 681,00 грн.; 2017 рік 125 700,00 грн.; 1 квартал 2018 року 21 169,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 05.11.2018 № 0032981402, яким визначено загальну суму грошового зобов`язання 507 597,00 грн., з яких: суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 419 209,00 грн. та 88 388,00 грн. штрафних санкцій.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів суду, що діяв правомірно, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Так, відповідно до вимог пп. 14.1.9. п. 14.1 ст. 14 ПК України залишкова вартість основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів для цілей розділу III - сума залишкової вартості таких засобів та активів, яка визначається як різниця між первісною вартістю і сумою розрахованої амортизації відповідно до положень розділу III цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з вимогами пп.14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Приписами пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до п.п. 138.1 та 138.2 ст. 138 ПК України фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму залишкової вартості окремого об`єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта; на суму залишкової вартості окремого об`єкта невиробничих основних засобів або невиробничих нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта; на суму витрат на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів чи невиробничих нематеріальних активів, віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 цієї статті; на суму залишкової вартості окремого об`єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта; на суму дооцінки основних засобів або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат уцінки відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму первісної вартості придбання або виготовлення окремого об`єкта невиробничих основних засобів або невиробничих нематеріальних активів та витрат на їх ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення, у тому числі віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі продажу такого об`єкта невиробничих основних засобів або нематеріальних активів, але не більше суми доходу (виручки), отриманої від такого продажу.

Відображення різниць, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів та передбачають коригування фінансового результату до оподаткування на підставі пп. 138.1, 138.2 ст. 138 ПК України здійснюється у рядках 1.1.1 та 1.2.1 АМ додатка РІ податкової декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897, а саме:

у рядку 1.1.1 додатка РІ до Декларації відображається сума нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

у рядку 1.2.1 АМ до Додатка РІ до Декларації відображається сума розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 ст. 138 ПК України.

Пунктом 138.3 ст.138 ПК України визначено порядок розрахунку амортизації основних засобів або нематеріальних активів для визначення об`єкта оподаткування.

Згідно пп.138.3.1 п.138.3 ст.138 ПК України, розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 розділу I цього Кодексу, підпунктами 138.3.2-138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, крім "виробничого" методу.

Для розрахунку амортизації відповідно до положень цього пункту визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку.

Крім того, пп.138.3.2 п.138.3 ст.138 ПК України встановлено, що не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел: вартість гудвілу; витрати на придбання/самостійне виготовлення невиробничих основних засобів, невиробничих нематеріальних активів; на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів, невиробничих нематеріальних активів.

Термін "невиробничі основні засоби", "невиробничі нематеріальні активи" означають відповідно основні засоби, нематеріальні активи, не призначені для використання в господарській діяльності платника податку".

Так, пп. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 ПК України передбачено випадок, що строки корисного користування (експлуатації) об`єкта основних засобів в бухгалтерському обліку можуть бути меншими, ніж мінімально допустимі, а тому слід використовувати строки, встановлені цим підпунктом.

З огляду на наведене, ТОВ Енергія може проводити коригування фінансового результату до оподаткування.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, при розрахунках податкових відрахувань ТОВ Енергія щомісячні амортизаційні відрахування для податкового обліку були визначені виходячи з термінів експлуатації не менше мінімально допустимих, при цьому у бухгалтерському обліку використовувалися реальні строки корисного використання об`єктів основних засобів, які визначалися підприємством на основі реальної можливості корисного використання кожного окремо взятого об`єкта основних засобів, що іноді виявлявся меншим за встановлений ПК України, таким чином виникли різниці, які відображені у рядках 1.1.1 та 1.2.1 АМ додатка РІ Податкової декларації з податку на прибуток підприємства.

Такий висновок судом зроблений за результатами опрацювання копій додатків РІ до рядка 03 РІ Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2015-1018 роки, декларації з податку на прибуток підприємства за 2015 рік, порівняльної таблиці результатів перевірки по акту від 23.10.2018 та декларацій з податку на прибуток ТОВ Енергія за 2015-2018 роки.

Мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів, визначені пп. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 ПК України, використовуються з урахуванням наступного.

У разі коли строки корисного використання (експлуатації) об`єкта основних засобів в бухгалтерському обліку менше ніж мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів, то для розрахунку амортизації використовуються строки, встановлені цим підпунктом.

У разі коли строки корисного використання (експлуатації) об`єкта основних засобів в бухгалтерському обліку дорівнюють або є більшими, ніж ті, що встановлені цим підпунктом, то для розрахунку амортизації використовуються строки корисного використання (експлуатації) об`єкта основних засобів, встановлені в бухгалтерському обліку.

Підпунктом 138.3.4 п. 138.3 ст. 138 ПК України встановлено строки нарахування амортизації нематеріальних активів та передбачено, що якщо відповідно до правовстановлюючого документа строк дії права користування матеріального активу не встановлено, такий строк корисного використання визначається платником податку самостійно, але не може становити менше двох та більше 10 років.

В бухгалтерському обліку розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених ПК України.

Пунктом 23 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92 передбачено, що нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об`єкта, який встановлюється підприємством/установою (у розпорядчому акті) при визнанні цього об`єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Таким чином, слушними є доводи позивача, що нормами чинного законодавства не встановлено імперативного зобов`язання відповідності строку корисного використання (експлуатації) об`єкта мінімально допустимим строкам, визначеним згідно ПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обгрунтованим, прийнятим при повному та об`єктивному дослідженні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Допустити заміну Головного управління ДФС у Київській області його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Київській області.

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення , а рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року - без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Постанова в повному обсязі складена 13 грудня 2019 року.

Головуючий-суддя: Л.В. Губська

Судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова