Постанова

від 04.12.2019 по справі 1.380.2019.001654

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/11470/19 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Коваля Р.Й., Святецького В.В.

за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС,

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 липня 2019 року (суддя - Крутько О.В., час ухвалення - 10:52, місце ухвалення - м.Львів, дата складання повного тексту - 24.07.2019 року),

в адміністративній справі №1.380.2019.001654 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ГЛАССТЕК ГРУП до Львівської митниці ДФС,

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У квітні 2019 року позивач ТзОВ ГЛАССТЕК ГРУП звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Львівської митниці ДФС, в якому просив: 1) визнати протиправними і скасувати рішення відповідача №UA209000/2019/000147/2 від 13.03.2019 року про коригування митної вартості товару; 2) зобов`язати відповідача підготувати та подати Державній казначейській службі України у Львівській області висновок про повернення позивачу надмірно сплачені митні платежі у сумі 58231,25 грн..

Відповідач Львівська митниця ДФС позову не визнав, у суді першої інстанції подав відзив, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх безпідставністю та необгрунтованістю.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 липня 2019 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці ДФС №UA209000/2019/000147/2 від 13.03.2019 року про коригування митної вартості товару. Зобов`язано Львівську митницю ДФС підготувати та подати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Львівській області висновок про повернення ТзОВ ГЛАССТЕК ГРУП надмірно сплачені митні платежі у сумі 58231,25 грн.. Стягнено за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС на користь ТзОВ ГЛАССТЕК ГРУП судовий збір у розмірі 3842 грн..

З цим рішенням суду першої інстанції від 16.07.2019 року не погодився відповідач Львівська митниця ДФС та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення суду прийняте з невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального права та неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а тому таке рішення суду підлягає скасуванню, з підстав викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що позивачем подано МД №UA209190/2019/027837 від 12.03.2019 року для митного оформлення товару Легковий автомобіль марки BMW, модель Х4, що використовувався, 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 ; призначений для перевезення пасажирів на дорогах загального користування . Разом з тим, позивачем була подана фактура від 06.03.2019р. №44/03/2019 на суму 24300 євро на підставі якої митну вартість товару було визначено за основним методом у розмірі 24300 євро. Зазначає апелянт, що при перевірці митної декларації №UA209190/2019/027837 від 12.03.2019 року та долучених декларантом документів, митним органом встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний транспортний засіб. Також вказує апелянт на те, що в поданих до митного оформлення документах містилися розбіжності, оскільки згідно технічного паспорта власником транспортного засобу є LEASEPLAN ITALIA SPA, згідно фактури та договору купівлі-продажу - власник Eurocar&company sp.z.o.o.. Джерелом інформації для визначення митної вартості при винесенні рішення про коригування митної вартості від 13.03.2019р. №UA209000/2019/000147/2 використано рівень ціни, за який транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується до продажу при звичному ході торгівлі за умов повної конкуренції, визначену за результатами спрацювання АСАУР, - 31379,50 Євро. Таким чином, вважає апелянт, що спірне рішення про коригування митної вартості товару прийнято відповідачем з дотриманням вимог чинного законодавства та не підлягає скасуванню. Крім цього, звертає увагу апелянт, що суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень, зобов`язавши Львівську митницю ДФС підготувати і подати ГУ ДКС України у Львівській області висновок про повернення ТзОВ ГЛАССТЕК ГРУП надмірно сплачених митних платежів. Зазначає апелянт, що ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених ст.301 МК України, ст.43 ПК України і ст.45 БК України на підставі заяви декларанта та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації про повернення з Державного бюджету помилково та/або надмірно зарахованих митних платежів.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 16.07.2019 року і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач подав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, вважає рішення суду першої інстанції від 16.07.2019 р. законним та обгрунтованим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи (їх представників), які з`явились в засідання суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід задоволити частково, з врахуванням наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 03.02.2019 року між позивачем ТзОВ ГЛАССТЕК ГРУП (Покупець) та Компанією Eurocar&company sp.z.o.o. (Продавець) укладено договір купівлі-продажу №03/02/2019, відповідно до якого Покупцем було придбано у Продавця товар - авто марки BMW Х4, (WBAXX310800P91935), за ціною 24300 євро (а.с. 17-21).

12.03.2019 року для здійснення митного оформлення згаданого транспортного засобу: легковий автомобіль, бувший у використанні, призначений для використання на дорогах загального користування, марка: BMW, модель: Х4, рік випуску - 2015, номер кузова НОМЕР_1 позивачем подано до митниці митну декларацію №UA209190/2019/027837, в якій заявлено митну вартість транспортного засобу в розмірі 24300 євро. Митну вартість транспортного засобу визначено за основним методом - за ціною договору (вартість операції). Так, в графі 42 митної декларації ціна товару зазначено 24300 євро, в графі 45 коригування вказано 718919,44 грн., в графі 23 курс валюти 29,58516200 грн. (а.с. 60).

13.03.2019 року за результатами розгляду вказаної митної декларації, відповідач прийняв Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/000147/2, відповідно до якого визначено митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 31379,50 євро. Прийняте рішення відповідач мотивував тим, що в митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість автомобіля не підтверджена документально і не відповідає інформації щодо вартості даного транспортного засобу, яка згенерована АСАУР ДФС. В рішенні зазначено, що неможливо застосувати метод визначення митної вартості 2а (стаття 59 Митного кодексу України) та 2б (стаття 60 МК України) з причини відсутності в органу доходів та зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, а також метод 2в (стаття 62 МК України) та 2г (стаття 63 МК України) з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органах доходів і зборів. Джерело інформації для визначення митної вартості використано середню ціну, за яку транспортний засіб визначеної марки, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, визначену за результатами опрацювання АСАУР (а.с. 34-35, 58).

Відмову у митному оформленні транспортного засобу відповідач оформив Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2019/00450 (а.с. 59).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, виходячи з наступного.

Частина 2 статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.246 Митного кодексу України (далі - МК України), метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Частиною 1 статті 248 МК України передбачено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (ч.1 ст.257 МК України).

Відповідно до ч.6 ст.257 МК України, умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Крім цього, частиною третьою статті 318 МК України встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно ст.49 Митного кодексу України (далі - МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно ч.ч. 1 - 3 ст.52 цього Кодексу, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно ч.ч. 1-3 ст.54 цього Кодексу, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Судом першої інстанції також вірно зазначено, що частиною 6 ст.54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: - невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; - неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 зазначеного Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу; - надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частинами 1, 2, 5, 6 ст.55 МК України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

Судом першої інстанції також вірно враховано, що згідно ч.ч.1, 2 ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до ч.1 ст.58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з ч.2 ст.58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до 4-5 ст.58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з ч.3 ст.58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 вказаного Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 вказаного Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Частинами 1, 2 ст.64 цього Кодексу встановлено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Як видно з матеріалів справи рішенням про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/000147/2 від 13.03.2019р. митну вартість автомобіля визначено за резервним методом у розмірі 31379,50 євро. Підставою для відмови стало твердження відповідача, що в митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість автомобіля не підтверджена документально і не відповідає інформації щодо вартості даного транспортного засобу, яка згенерована АСАУР ДФС .

Колегія суддів звертає увагу на те, що орган доходів і зборів має повноваження на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість. Водночас цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.

Суд першої інстанції також вірно зазначив, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правові висновки висловлені Верховним Судом в постанові від 19.02.2019р. (справа № 805/2713/16-а).

Колегією суддів встановлено, що декларант надав митниці достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а саме: рахунок-фактура (інвойс) №44/03/2019 від 06.03.2019р.; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №PL/MF/AN0357370 від 07.03.2019р.; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 24.11.2015р.; платіжний документ, що підтверджує вартість товару №б/н від 13.02.2019р.; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів 03/02/2019 від 03.02.2019р.; договір про надання послуг митного брокера №б/н від 12.03.2019р.; копія митної декларації країни відправлення №19PL402010E0266559 від 06.03.2019р.; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу №UA.005.44513-19 від 12.03.2019р..

При цьому, жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни транспортного засобу подані декларантом документи не містили.

Тому, доводи апелянта про те, що заявлена митна вартість товару є документально непідтвердженою, суд вважає необґрунтованими.

Колегія суддів також не бере до уваги доводи відповідача (апелянта) про те, що в поданих до митного оформлення документах містилися розбіжності, а саме згідно технічного паспорта власником транспортного засобу є LEASEPLAN ITALIA SPA, а згідно фактури та договору купівлі-продажу - власник Eurocar&company sp.z.o.o., оскільки в оскарженому рішенні про це не вказано та не впливає на митну вартість транспортного засобу.

Також слід зазначити, що відповідно до ч.4 ст.368 МК України, у разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів органи доходів і зборів визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог вказаного Кодексу.

Таким чином, судом першої інстанції вірно зазначено, що митний орган повинен був в такому разі визначити вартість самостійно лише на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари. Однак, згідно оскарженого рішення, митний орган з підстав неможливості застосування вказаного методу, визначив митну вартість транспортного засобу за резервним методом.

За умови не наведення органом доходів і зборів доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, що ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.

Сумніви органу доходів і зборів можна вважати обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Наведене свідчить про обов`язок органу доходів і зборів зазначити конкретні обставини, що викликають такі сумніви, та причини неможливості підтвердження заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів, а також зазначити конкретні документи, надання яких може розвіяти вказані сумніви.

Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган доходів і зборів повинен чітко вказати, які саме складові митної вартості, на його думку, є непідтвердженими, а також, які документи слід надати для підтвердження того чи іншого показника.

Колегія суддів вважає, що за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, застосування органом доходів і зборів коригування митної вартості є передчасним.

Крім того, судом першої інстанції вірно зазначено та враховано, що відповідачем не надано жодних доказів про те, що при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом, митним органом було враховано стан транспортного засобу (комплектацію, технічний стан, пробіг автомобіля).

Враховуючи непідтвердження в судовому засіданні обставин, якими митний орган обґрунтовував свої твердження про дотримання ним вимог МК України та допущення порушень зі сторони декларанта (позивача) під час визначення митної вартості товару, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно задоволив позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Львівської митниці ДФС №UA209000/2019/000147/2 від 13.03.2019 року про коригування митної вартості товару.

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовної вимоги про зобов`язання Львівської митниці ДФС підготувати та подати ГУ Державної казначейської служби України у Львівській області висновок про повернення ТзОВ ГЛАССТЕК ГРУП надмірно сплачених митних платежів у сумі 58231,25 грн., виходячи з наступного.

Так, ч.1, ч.3 ст.301 МК України передбачено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до пунктів 43.1-43.5 статті 43 ПК України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 МК України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Порядок повернення авансових платежів (передоплати) і помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затв. наказом міністерства фінансів України від 18.07.2017р. №643, визначає послідовність виконання дій посадовими особами митниць Державної фіскальної служби (далі - ДФС) та структурного підрозділу ДФС при поверненні, зокрема суб`єктам господарювання помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів.

Згідно з пунктами 1, 3 розділу ІІІ зазначеного Порядку, повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня її виникнення.

У заяві зазначаються, зокрема: 1) сума коштів до повернення за видами митних, інших платежів та пені; 2) причини виникнення такої суми коштів; 3) найменування юридичної особи та код за ЄДРПОУ, або прізвище, ім`я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); 4) напрям(и) перерахування суми коштів; 5) реквізити митної декларації (іншого документа, що її замінює) або уніфікованої митної квитанції, за якими помилково та/або надміру сплачені суми митних платежів.

До заяви додаються: документи, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних, інших платежів та пені; виконавчий лист суду та/або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності), щодо скасування рішення митниці ДФС, яке призвело до виникнення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені; документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяви щодо повернення надміру сплачених митних платежів (за наявності).

Відповідно до пунктів 4, 5 розділу ІІІ Порядку, після реєстрації в митниці ДФС заява платника податку про повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені передається на опрацювання до Підрозділу. Підрозділ перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету за допомогою автоматизованої системи митного оформлення та відсутність у нього податкового боргу. За результатами опрацювання готує висновок або лист про відмову в поверненні коштів з відповідним обґрунтуванням (пункт 11 цього розділу).

Митниця ДФС у строк не пiзнiше нiж за п`ять робочих днiв до закiнчення двадцятиденного строку з дня подання платником податкiв заяви передає висновки згiдно з реєстром висновкiв за відповідними платежами для виконання вiдповiдному органу Державної казначейської служби України (пункт 8 розділу ІІІ Порядку).

Згідно з частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України, казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Таким чином, системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що якщо суд визнає рішення або дії митних органів із зазначених питань протиправними, зобов`яже вчинити певні дії відповідно до вимог митного законодавства і коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень чи дій митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 МК України, статті 43 Податкового кодексу України, статті 45 Бюджетного кодексу України, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення авансових платежів (передоплати) і помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затв. наказом міністерства фінансів України від 18.07.2017р. №643.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про те, що позовна вимога про зобов`язання Львівської митниці ДФС підготувати та подати ГУ Державної казначейської служби України у Львівській області висновок про повернення ТзОВ ГЛАССТЕК ГРУП надмірно сплачених митних платежів є передчасною, оскільки відсутні докази того, що відповідач не буде дотримуватися порядку повернення з державного бюджету надміру сплаченої суми митних платежів.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи допущено неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та частково не дотримано норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення позовної вимоги про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Тому, згідно норм статті 317 КАС України, рішення суду першої інстанції слід скасувати частково, а саме, в частині задоволення позовної вимоги про зобов`язання Львівської митниці ДФС підготувати та подати Державній казначейській службі України у Львівській області висновок про повернення ТзОВ ГЛАССТЕК ГРУП надмірно сплачені митні платежі у сумі 58231,25 грн., - і в цій частині слід прийняти нову постанову про відмову у задоволенні цієї позовної вимоги.

У решта частині позовних вимог рішення суду першої інстанції слід залишити без змін як законне та обгрунтоване.

Крім цього, відповідно до вимог статей 139, 322 ч.4 КАС України, підлягають розподілу судові витрати по справі.

Так, зі змісту позовної заяви видно, що позивач заявив вимоги майнового та немайнового характеру.

Тому, відповідно до ст.139 КАС України, із врахуванням того, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, - в користь позивача слід стягнути із відповідача сплачений судовий збір за подання адміністративного позову частково, тобто в сумі 1921 грн..

Керуючись ст.ст. 243 ч.3, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС - задоволити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 липня 2019 року в адміністративній справі №1.380.2019.001654 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ГЛАССТЕК ГРУП до Львівської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - скасувати частково, а саме, в частині задоволення позовної вимоги про зобов`язання Львівської митниці ДФС підготувати та подати Державній казначейській службі України у Львівській області висновок про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю ГЛАССТЕК ГРУП надмірно сплачені митні платежі у сумі 58231,25 грн., - і в цій частині прийняти нову постанову.

Відмовити у задоволенні позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ГЛАССТЕК ГРУП про зобов`язання Львівської митниці ДФС підготувати та подати Державній казначейській службі України у Львівській області висновок про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю ГЛАССТЕК ГРУП надмірно сплачені митні платежі у сумі 58231,25 грн..

Абзац 4 резолютивної частини рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 липня 2019 року у цій справі щодо стягнення судового збору викласти в такій редакції: Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39420875) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ГЛАССТЕК ГРУП (код ЄДРПОУ 41764964) судовий збір у розмірі 1921 грн. .

У решта частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 липня 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: В. В. Гуляк Судді: Р. Й. Коваль В. В. Святецький

Повний текст постанови складено 13.12.2019 року