Рішення

від 13.12.2019 по справі 910/14494/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.12.2019Справа № 910/14494/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КБК БМ" до товариства з обмеженою відповідальністю "Будпостач Плюс" про стягнення 569 328,62 грн.,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У жовтні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю "КБК БМ" (далі - ТОВ "КБК БМ") звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що на виконання умов договору поставки № 0911/16, укладеного 9 листопада 2016 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Будпостач Плюс" (далі - ТОВ "Будпостач Плюс"), позивач згідно видаткових накладних поставив відповідачу у власність товар на загальну суму 1 055 656,94 грн. Оскільки ТОВ "Будпостач Плюс" взяте на себе за вказаною угодою зобов`язання по оплаті вартості цього товару виконало лише частково, заборгувавши таким чином позивачу 401 472,08 грн., останній, посилаючись на статті 525, 526, 549, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 193, 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з відповідача вищезазначену суму боргу, а також 55 093,17 грн. пені, 85 702,97 грн. інфляційних втрат та 27 060,40 грн. трьох процентів річних, нарахованих у зв`язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21 жовтня 2019 року вищенаведену позовну заяву ТОВ "КБК БМ" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/14494/19 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Проте ТОВ "Будпостач Плюс" у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не подало, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направило.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За змістом статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В силу положень статті 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 21 жовтня 2019 року про відкриття провадження у справі № 910/14494/19 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04210, місто Київ, проспект Героїв Сталінграда, будинок 28. Проте поштовий конверт із копією зазначеної ухвали було повернуто підприємством поштового зв`язку до суду без вручення відповідачу.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 статті 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина 1 статті 4 цього Закону).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду від 21 жовтня 2019 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

9 листопада 2016 року між ТОВ "Будпостач Плюс" та ТОВ "КБК БМ" був укладений договір поставки № 0911/16, за умовами якого останнє взяло на себе обов`язок передавати у власність покупця товар, а відповідач, у свою чергу, - приймати та своєчасно оплачувати вартість наведеного товару.

Даний договір підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

Відповідно до пункту 1.3 цього правочину факт приймання товару покупцем за видатковою накладною за цінами, загальною кількістю, асортиментом, сортаментом та номенклатурою, зазначеними у рахунках-фактурах та у видаткових/залізничних накладних, або факт оплати рахунку-фактури означає взаємну згоду постачальника і покупця з умовами поставки та умовами оплати товару, а також є підтвердженням факту отримання покупцем від постачальника рахунку-фактури для оплати товару, який постачальник поставляє/поставив.

За умовами пункту 2.1 вказаного договору вартість товару визначається у рахунках-фактурах та/або видаткових накладних, що є невід`ємною частиною договору. Вартість доставки включена у вартість товару.

Згідно з пунктом 2.4 договору поставка товару здійснюється на умовах відстрочки платежу. Покупець повинен оплатити вартість поставленого товару не пізніше 21 календарного дня з дати поставки товару, вказаної у видатковій накладній. Оплата здійснюється у розмірі повної вартості поставленої партії товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах постачальника в цьому договорі.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2017 року. Зобов`язання (у тому числі, гарантійні), які виникли з цього правочину, припиняються після повного виконання їх сторонами (пункт 10.1 договору).

Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного правочину позивач протягом грудня 2016 року - серпня 2018 року згідно видаткових накладних поставив відповідачу товар на загальну суму 1 055 656,94 грн.

Факт поставки вказаного товару підтверджується наявними у матеріалах даної справи копіями видаткових накладних, підписаних уповноваженими представниками сторін та скріплених печатками цих суб`єктів господарювання. Дана обставина додатково підтверджується наявною в матеріалах справи копією підписаного між сторонами акту звірки взаєморозрахунків.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором поставки від 9 листопада 2016 року № 0911/16 також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даної угоди.

Проте всупереч положенням вищенаведеного правочину покупець взятий на себе обов`язок по оплаті вартості поставленого йому товару виконав лише частково, сплативши позивачу 654 181,86 грн. та заборгувавши таким чином останньому 401 472,08 грн.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Оскільки загальна сума основного боргу відповідача за договором поставки від 9 листопада 2016 року № 0911/16, яка складає 401 472,08 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог ТОВ "КБК БМ" до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати поставленого йому товару, позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 27 060,40 грн. та інфляційні втрати в сумі 85 702,97 грн., нараховані на відповідні суми основного боргу по кожній видатковій накладній окремо згідно наданого позивачем розрахунку.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлені ТОВ "КБК БМ" до стягнення розміри трьох процентів річних та інфляційних втрат є арифметично вірними, відповідають вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум компенсаційних виплат підлягають задоволенню.

Також у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки позивач просив суд стягнути з відповідача 55 093,17 грн. пені, нарахованої відповідно до наданого позивачем розрахунку на відповідні суми основного боргу по кожній видатковій накладній окремо.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 8.3 договору передбачено, що у разі несвоєчасної та/або неповної оплати вартості поставленого товару покупець зобов`язаний сплатити постачальнику за кожний день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на дату порушення строків оплати.

Оскільки заявлений ТОВ "КБК БМ" до стягнення розмір пені є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовна вимога про стягнення з відповідача вказаної суми також підлягає задоволенню.

Слід також зазначити, що за пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 3 статті 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Оскільки сторони у даній справі не заявляли про застосування позовної давності щодо стягнення суми пені, то позовна давність до даної позовної вимоги судом не застосовується.

Враховуючи те, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку про задоволення вимог ТОВ "КБК БМ" у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Будпостач Плюс" (04210, місто Київ, проспект Героїв Сталінграда, будинок 28; ідентифікаційний номер 40018233) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "КБК БМ" (02093, місто Київ, вулиця Бориспільська, будинок 19; ідентифікаційний номер 40794673) 401 472 (чотириста одну тисячу чотириста сімдесят дві) грн. 08 коп. основного боргу, 55 093 (п`ятдесят п`ять тисяч дев`яносто три) грн. 17 коп. пені, 27 060 (двадцять сім тисяч шістдесят) грн. 40 коп. трьох процентів річних, 85 702 (вісімдесят п`ять тисяч сімсот дві) грн. 97 коп., а також 8 539 (вісім тисяч п`ятсот тридцять дев`ять) грн. 93 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 13 грудня 2019 року.

Суддя Є.В. Павленко