Рішення

від 12.12.2019 по справі 910/13958/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.12.2019Справа № 910/13958/19

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Секвоя плюс" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-консалтингова фірма "Граніт" простягнення 96865,46 грн Суддя Смирнова Ю.М.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Секвоя плюс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-консалтингова фірма "Граніт" 96865,46 грн, з яких: 78983,40 грн основного боргу, 1371,89 грн 3% річних та 16510,17 грн пені. Крім того позивач просив суд покласти на відповідача 9600,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору субпідряду №23-01/2019 від 23.01.2019 в частині оплати виконаних робіт.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/13958/19; вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та заперечень на відповідь на відзив, а позивачу - строк для подання відповіді на відзив.

11.11.2019 через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній проти заявлених позовних вимог заперечив, зазначивши про те, що позивачем всупереч умовам укладеного між сторонами договору не було передано виконавчу документацію відповідачу, що є підставою для відмови в проведенні остаточного розрахунку з субпідрядником.

19.11.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній проти доводів відповідача, викладених ним у відзиві на позов, заперечив та зазначив, зокрема, що за відсутності виконавчої документації на відповідні роботи їх приймання підрядником, і, відповідно, підписання актів приймання - передачі виконаних будівельних робіт та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат не здійснюється, а крім того, у випадку порушення субпідрядником вимог щодо своєчасного оформлення та подання виконавчої документації підрядник повинен був відобразити зазначені порушення у зведеному акті про порушення, зафіксовані протягом звітного місяця згідно положень п.8.13 договору субпідряду №23-01/2019 від 23.01.2019.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач можливістю подання заперечень на відповідь на відзив відповідно до ст.167 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

23.01.2019 між Товариство з обмеженою відповідальністю "Секвоя плюс" (субпідрядник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-консалтингова фірма "Граніт" (підрядник, відповідач) було укладено договір субпідряду №23-01/2019 (договір), відповідно до умов якого субпідрядник приймає на себе зобов`язання на власний ризик та власними силами виконати за завданням підрядника у відповідності до умов цього договору будівельні роботи із влаштування стін з газоблоку (надалі - роботи) на об`єкті: "Будівництво громадсько-торговельного центру, який знаходиться за адресою: м.Київ, проспект Степана Бандери (проспект Московський), 36" (надалі - об`єкт), та відповідно здати підряднику у встановлений цим договором строк результати робіт, а підрядник зобов`язується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх у відповідності до умов цього договору (п.1.1), склад та обсяг робіт визначається сторонами у додаткових угодах до цього договору (п.1.2).

Загальна вартість робіт по договору визначається на основі затверджених сторонами кошторисів (договірних цін), що являються невід`ємними частинами цього договору. Договірна ціна може бути переглянута та уточнена сторонами по факту виконання робіт. Всі витрати субпідрядника, необхідні для виконання робіт, у тому числі вартість залучених третіх осіб, включені до кошторису(ів). Розрахунки між підрядником та субпідрядником за виконані роботи здійснюються підрядником грошовими коштами (в національній валюті України), шляхом перерахунку грошових коштів на рахунок останнього та здійснюється на підставі підписаних підрядником актів виконаних робіт (ф.№КБ-2в, ф.№КБ-3, або іншої форми, яка не суперечить чинному законодавству України), які надаються підряднику не пізніше 28 числа звітного місяця. У випадку, якщо субпідрядник порушує вищевказані строки здачі актів виконаних робіт або ж затримки у передачі виконавчої документації, виконання щодо оплати підрядником за цей місяць переноситься на виконання місяця, що слідує за звітним. Акти виконаних робіт надаються на паперовому носії в 2 (двох) примірниках - по одному для кожної сторони та в електронному вигляді на електронну адресу, яку надає підрядник, оплата виконаних робіт здійснюється протягом 10 (десяти) банківських днів з дня підписання вищезазначених документів підрядником, остаточний розрахунок з субпідрядником за виконані роботи здійснюється протягом 10 (десяти) банківських днів після підписання останнього акту виконаних робіт (згідно з переліком обсягу робіт п.1.1) КБ-2в, довідки КБ-3 (або іншої форми, яка не суперечить чинному законодавству України) та після передачі субпідрядником повного комплекту виконавчої документації на умовах та в порядку, передбачених цим договором (п.п.2.1, 2.3, 2.4 договору).

Датою закінчення виконання робіт субпідрядника за цим договором є дата підписання сторонами останнього акту виконаних робіт КБ-2В та КБ-3 (або іншої форми, яка не суперечить чинному законодавству України) та передача останнім повного комплекту виконавчої документації (п.3.5 договору).

Датою прийняття підрядником робіт виконаних субпідрядником є дата підписання сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми №КБ-3 або іншої форми, яка не суперечить чинному законодавству України (надалі - акт та довідка) (п.4.2 договору).

Згідно п.п.5.1.1, 5.1.3 договору підрядник, зокрема, зобов`язаний прийняти роботи, виконані субпідрядником якісно, відповідно до договору та своєчасно у відповідності до умов даного договору, здійснювати платежі, передбачені договором та додатковими угодами до нього, а відповідно до п.5.2.5 договору субпідрядник зобов`язаний, зокрема, виконати роботи відповідно до затвердженої робочої проектної документації, діючих державних будівельних норм і правил України у строки і на умовах договору.

За прострочення підрядником строків оплати робіт згідно з умовами договору, він сплачує субпідряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожний прострочений день, що були спричинені несвоєчасним виконанням своїх обов`язків за договором (п.8.3 договору).

Даний договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань та умов цього договору (п.11.1 договору).

Відповідно до додатку №1 до договору сторони погодили, що за несвоєчасне оформлення виконавчої документації та несвоєчасне подання актів виконаних робіт субпідрядник сплачує штраф на суму 6500,00 грн.

Згідно додаткової угоди №1 від 23.01.2019 до договору субпідрядник зобов`язується виконати будівельні роботи із влаштування стін з газоблоку (надалі - етап робіт) на об`єкті: "Будівництво громадсько-торговельного центру, який знаходиться за адресою: м.Київ, проспект Степана Бандери (проспект Московський), 36 у Оболонському районі м.Києва", а підрядник зобов`язується прийняти та оплатити належним чином виконаний етап робіт, вартість етапу робіт за цією додатковою угодою, включаючи вартість матеріалів та обладнання, зазначена у договірній ціні №1 (додаток №3 до договору) та становить 599613,84 грн в т.ч. ПДВ, підрядник зобов`язаний оплатити етап робіт в наступному порядку: аванс у розмірі 20000,00 грн в т.ч. ПДВ - після підписання цієї додаткової угоди, аванс у розмірі 150000,00 грн в т.ч. ПДВ - протягом 15 - 20 дня виконання етапу робіт, подальші розрахунки - відповідно до графіку фінансування етапу робіт (додаток №2 до даної додаткової угоди) в порядку, встановленому договором (п.п.1, 2, 3, 3.1, 3.2, 3.3).

За змістом додаткової угоди №2 від 02.04.2019 до договору субпідрядник зобов`язується виконати внутрішні штукатурні роботи (надалі - етап робіт) на об`єкті: "Будівництво громадсько-торговельного центру, який знаходиться за адресою: м.Київ, проспект Степана Бандери (проспект Московський), 36 у Оболонському районі м.Києва", а підрядник зобов`язується прийняти та оплатити належним чином виконаний етап робіт, вартість етапу робіт за цією додатковою угодою, включаючи вартість матеріалів та обладнання, зазначена у договірних цінах №2, №3 (додатки №4, №5 до договору) та становить всього 224830,29 грн в т.ч. ПДВ, що складається з договірної ціни №2 (штукатурка стін електрощитової в/о 24-25/Ип-Жп та в/о Ап-Вп/24-26 на відм 0,000) становить 34963,10 грн в т.ч. ПДВ додаток №4 до договору; договірної ціни №3 (штукатурка стін на сходовій клітці фрагмент 17 в/о 24-25/АО відмітка с -0,200 X до +15,980 та фрагмент 19 в/о 10-11/А0 відмітка с - 0,200 до +15,980) становить 189867,19 грн в т.ч. ПДВ додаток №5 до договору, підрядник зобов`язаний оплатити етап робіт в наступному порядку: аванс у розмірі 70000,00 грн в т.ч. ПДВ - після підписання цієї додаткової угоди, подальші розрахунки - відповідно до графіку фінансування етапу робіт (додаток №2 до даної додаткової угоди) в порядку, встановленому договором (п.п.1, 2, 2.1, 2.2, 3, 3.1, 3.2).

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, позивачем було виконано, а відповідачем прийнято без зауважень та заперечень виконані субпідрядником роботи на загальну суму 988983,40 грн, що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за лютий 2019 року від 28.02.2019 на суму 168174,20 грн, актами №1, №2, №3 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2019 року від 28.02.2019, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за березень 2019 року від 31.03.2019 на суму 199224,81 грн, актами №4, №5 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2019 року від 31.03.2019, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за квітень 2019 року від 26.04.2019 на суму 586982,66 грн, актами №6, №7, №8, №9, №10, №11 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2019 року від 26.04.2019, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2019 року від 31.05.2019 на суму 34601,73 грн, актами №12, №13, №14 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2019 року від 31.05.2019. Крім цього, субпідрядником, в установленому законом порядку, було складено та зареєстровано податкові накладні на виконані роботи в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідачем було сплачено за виконані позивачем роботи наступні платежі: 29.01.2019 - 20000,00 грн, 08.02.2019 - 20000,00 грн, 15.02.2019 - 10000,00 грн, 19.02.2019 - 50000,00 грн, 28.02.2019 - 100000,00 грн, 15.03.2019 - 80000,00 грн, 22.03.2019 - 50000,00 грн, 150000,00 грн - 22.05.2019, 02.04.2019 - 80000,00 грн, 26.04.2019 - 100000,00 грн, 19.06.2019 - 50000,00 грн, 27.06.2019 - 200000,00 грн, а всього на загальну суму 910000,00 грн, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями відповідача та випискою банку з рахунку позивача.

16.07.2019 позивач звернувся до відповідача з листом вих.№35 від 11.07.2019 щодо сплати заборгованості за виконані згідно умов договору субпідряду №23-01/2019 від 23.01.2019 роботи.

Відповідно до підписаного між сторонами акту звірки взаєморозрахунків 31669 від 31.07.2019 заборгованість відповідача перед позивачем станом на 31.01.2019 становила 78983,40 грн.

Як зазначив позивач у позові, відповідач заборгованість у загальному розмірі 78983,40 грн не оплатив, у зв`язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю "Секвоя плюс" звернулося до суду з позовом про стягнення основного боргу, пені та 3% річних.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач зазначив про те, що позивачем всупереч умовам укладеного між сторонами договору не було передано відповідачу виконавчу документацію, що є підставою для відмови в проведенні остаточного розрахунку з субпідрядником.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором будівельного підряду.

Згідно ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст.838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов`язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов`язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред`являти один одному вимоги, пов`язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Згідно ст.875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п.4 ст.879 Цивільного кодексу України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Згідно ч.4 ст.882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Таким чином, одним із основних обов`язків замовника за договором підряду є обов`язок прийняти роботу та оплатити її.

Стаття 525 Цивільного кодексу України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір субпідряду, відповідно до умов якого субпідрядник приймає на себе зобов`язання на власний ризик та власними силами виконати за завданням підрядника у відповідності до умов цього договору будівельні роботи із влаштування стін з газоблоку на об`єкті: "Будівництво громадсько-торговельного центру, який знаходиться за адресою: м.Київ, проспект Степана Бандери (проспект Московський), 36", та відповідно здати підряднику у встановлений цим договором строк результати робіт, а підрядник зобов`язується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх у відповідності до умов цього договору.

Позивачем було виконано, а відповідачем прийнято без зауважень та заперечень виконані субпідрядником роботи на загальну суму 988983,40 грн, що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за лютий 2019 року від 28.02.2019 на суму 168174,20 грн, актами №1, №2, №3 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2019 року від 28.02.2019, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за березень 2019 року від 31.03.2019 на суму 199224,81 грн, актами №4, №5 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2019 року від 31.03.2019, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за квітень 2019 року від 26.04.2019 на суму 586982,66 грн, актами №6, №7, №8, №9, №10, №11 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2019 року від 26.04.2019, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2019 року від 31.05.2019 на суму 34601,73 грн, актами №12, №13, №14 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2019 року від 31.05.2019.

В той же час, як слідує з матеріалів справи, відповідачем було оплачено за виконані позивачем роботи лише 910000,00 грн, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-консалтингова фірма "Граніт" утворилась заборгованість перед субпідрядником у загальному розмірі 78983,40 грн.

Відповідач вказує, що підстави для проведення остаточних розрахунків з позивачем відсутні, оскільки позивач не виконав свого обов`язку щодо передачі виконавчої документації.

Суд зазначає, що одними із засад цивільного законодавства є: судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 Цивільного кодексу України).

При цьому закріплений принцип справедливості, добросовісності та розумності обумовлений необхідністю досягнення юридичної рівності та побудовою особистих немайнових і майнових відносин між учасниками цивільного обороту, захисту прав та інтересів контрагентів, а також обмеження їх договірної свободи тощо.

Принцип добросовісності фактично є одним із засобів певного обмеження принципу свободи договору сторін, що передбачає вимогу дотримування добросовісності у договірних відносинах. Саме принцип добросовісності надає можливість контролювати виконання сторонами договору, вирішує проблему недопущення зловживання правами за договором тощо.

На переконання суду, позиція відповідача суперечить законодавчо встановленому принципу добросовісності у договірних відносинах, адже порядку та строків передачі відповідної виконавчої документації, її конкретного переліку, сторони в договорі не визначили. Відтак, оскільки факт виконання позивачем робіт за договором субпідряду №23-01/2019 від 23.01.2019 на загальну суму 988983,40 грн під час розгляду справи відповідачем не заперечувався, претензій щодо якості виконаних робіт відповідач позивачу не висував, відповідач зобов`язаний був провести остаточні розрахунки з позивачем за роботи, виконані та прийняті без зауважень, за наявності підписаних актів виконаних робіт та довідок про їх вартість.

В свою чергу, не передання субпідрядником виконавчої документації сторони в додатку №1 до договору кваліфікували як окреме порушення, і за невиконання такого зобов`язання відповідач не позбавлений права вимагати стягнення штрафу.

Оскільки, відповідно до ч.3 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а згідно ст.526 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 198 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, враховуючи те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-консалтингова фірма "Граніт" не надало суду доказів на підтвердження сплати суму боргу за договором субпідряду №23-01/2019 від 23.01.2019 на суму 78983,40 грн, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Секвоя плюс" про стягнення з відповідача заборгованості за виконані позивачем та прийняті відповідачем роботи.

За прострочення виконання зобов`язання по оплаті виконаних робіт, позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних на суму 1371,89 грн та пеню у розмірі 16510,17 грн за загальний період прострочки з 17.05.2019 по 30.09.2019.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст.625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання по оплаті виконаних позивачем робіт, то вимоги останнього про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-консалтингова фірма "Граніт" 3% річних є законними та обґрунтованими.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, який наведений позивачем у позовній заяві, дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, а отже стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних в сумі 1371,89 грн за загальний період прострочки з 17.05.2019 по 30.09.2019.

Щодо вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 16510,17 грн за загальний період прострочки з 17.05.2019 по 30.09.2019, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ст.230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст.548 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За змістом п.8.3 договору передбачено, що за прострочення підрядником строків оплати робіт згідно з умовами договору, він сплачує субпідряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожний прострочений день, що були спричинені несвоєчасним виконанням своїх обов`язків за договором.

Як встановлено судом, відповідачем у встановлений строк свого обов`язку за договором зі сплати за виконані роботи не виконано, чим допущено прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання, і він вважається таким, що прострочив, а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожний прострочений день.

Відповідно до ч.1 ст.251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

За приписами ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За розрахунком суду, з урахуванням положень ст.253 Цивільного кодексу України та умов договору щодо оплати виконаних позивачем робіт, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня на загальну суму 16445,31 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Секвоя плюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-консалтингова фірма "Граніт" підлягають задоволенню частково.

З огляду на наведене всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду стосовно наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вказувалось вище, позивачем було заявлено про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-консалтингова фірма "Граніт" витрат на професійну правничу допомогу, які відповідно до розрахунку позивача складають 9600,00 грн.

За змістом ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

До позовної заяви позивачем долучено договір про надання правничої допомоги №19/0816-1 від 16.08.2019, який укладений між позивачем, як клієнтом та Адвокатським об`єднанням "Менторс", додаток до договору від 16.08.2019, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю КС №6307/10 від 08.12.2017, виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Адвокатського об`єднання "Менторс", рахунок Адвокатського об`єднання "Менторс" №1 від 16.08.2019, акт наданих послуг, підписаний між Адвокатським об`єднанням "Менторс" та клієнтом №01/10-19/1 від 01.10.2019, звіт про надані послуги Адвокатського об`єднання "Менторс" від 01.10.2019.

Згідно виписки банку з рахунку позивача від 22.08.2019 позивач сплатив 9600,00 грн з призначенням: "аванс згідно договору про надання правничої допомоги від 16.08.2019 рахунок №01/10-19/1 від 16.08.2019".

Отже суд вважає доведеними понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9600,00 грн, які відповідно до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України з огляду на часткове задоволення позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-консалтингова фірма "Граніт" (01032, м.Київ, вул.Назарівська, будинок 11, ідентифікаційний код 35624424) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Секвоя плюс" (54058, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вул.Лазурна, будинок 16 А, квартира 89, ідентифікаційний код 41042707) заборгованість у розмірі 78983 (сімдесят вісім тисяч дев`ятсот вісімдесят три) грн 40 коп., пеню на суму 16445 (шістнадцять тисяч чотириста сорок п`ять) грн 31 коп, 3% річних у розмірі 1371 (одна тисяча триста сімдесят одна) грн 89 коп, судовий збір у розмірі 1919 (одна тисяча дев`ятсот дев`ятнадцять) грн 71 коп та 9593 (дев`ять тисяч п`ятсот дев`яносто три) грн 57 коп витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п.17.5 п. 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Ю.М. Смирнова