Рішення

від 04.12.2019 по справі 910/10848/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2019Справа № 910/10848/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Філон І.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Доброкрай»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коровай Одеса»

про стягнення 1 303 740, 57 грн.

Представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Доброкрай» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коровай Одеса» (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 1 303 740, 57 грн., з яких: 1 280 500, 00 грн. - основний борг та 23 240, 57 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № 03/07 від 03.07.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 12.09.2019.

У судовому засіданні 12.09.2019 суд на місці ухвалив продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 17.10.2019.

15.10.2019 до відділу автоматизованого документообігу суду надійшло клопотання позивача (надіслане електронною поштою), в якому позивач підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просить суд провести підготовче судове засідання без участі представника позивача.

Судове засідання призначене на 17.10.2019 не відбулося у зв`язку із тим, що 17.10.2019 в період з 09 год. 39 хв. до 11 год. 40 хв. із приміщень, які займає Господарський суд міста Києва, розташованих по вул. Б. Хмельницького, 44, 44-Б, 44-В у місті Києві, було проведено евакуацію працівників Господарського суду міста Києва та відвідувачів суду у зв`язку із надходженням повідомлення про замінування будівель суду, про що 17.10.2019 керівником апарату суду Кривенко О.М., начальником відділу господарського забезпечення Гончаренко ОВ. та начальником посту охорони порядку військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України Лисенко В.О. складено акт щодо знеструмлення електромереж суду, вихід з ладу сервера автоматизованої системи та інші умови, що впливають на безперебійність та функціонування автоматизованої системи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2019 підготовче засідання у справі № 910/10848/19 призначено на 07.11.2019.

04.11.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав заяву, в якій позивач підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просить суд провести розгляд справи без участі представника позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/10848/19 призначено на 05.12.2019.

18.11.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Доброкрай надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якій у зв`язку з неможливістю представника позивача прибути у судове засідання, призначене на 05.12.2019 через зайнятість у інших судових засіданнях в м. Запоріжжі, позивач просить суд провести судове засідання призначене на 05.12.2019 в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду м. Запоріжжя.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2019 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю Доброкрай у задоволенні заяви про забезпечення проведення судового засідання у справі № 910/10848/19, призначеного на 05.12.2019, у режимі відеоконференції.

У дане судове засідання представник позивача не з`явився, через відділ автоматизованого документообігу суду подав заяву про розгляд справи без участі позивача, в якій підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд провести розгляд справи без участі представника позивача.

Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалами суду про дату, час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву відповідачем не подано, у судове засідання представників не направлено.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду від 14.08.2019, від 12.09.2019, від 17.10.2019 та від 07.11.2019 були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03148, м. Київ, вул. Жмеринська, буд. 11, проте, до суду повернулися конверти з ухвалами суду з відмітками «за закінченням встановленого строку зберігання».

Згідно зі ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази. Процедурні питання, повязані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами суду від 14.08.2019, від 12.09.2019, від 17.10.2019 та від 07.11.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 05.12.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

03.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Доброкрай» (далі постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коровай Одеса» (далі - покупець) укладено договір поставки № 03/07, умовами якого передбачено, що постачальник поставляє та передає партіями у власність покупця, а покупець приймає та оплачує на умовах даного договору борошно житнє, далі товар.

Відповідно до п. 2.1. договору, загальна вартість товару згідно договору дорівнює загальній фактичній вартості товару, що поставлена постачальником покупцю за весь час дії цього договору, та складається із сум видаткових накладних.

Згідно п. 2.2. договору, розрахунки за цим договором за товар здійснюються у національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Пунктом 2.3. договору передбачено, що покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту поставки відповідної партії товару (отримання товару на склад покупця).

Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця (п. 2.4. договору).

Відповідно до п. 5.4. договору, за прострочення здійснення розрахунку за товар покупець зобов`язаний виплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченого товару за кожний день простроченого платежу.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2019 включно, а в частині взаєморозрахунків до повного виконання своїх зобов`язань. Якщо за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не висловить в письмовій формі свій намір про припинення дії цього договору, то він вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на таких самих умовах (п. 8.1. договору).

Як зазначає позивач, на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 1 280 500, 00 грн., на підтвердження чого надано видаткові накладні № 346 від 03.07.2019 на суму 384 300, 00 грн, № 365 від 10.07.2019 на суму 327 600, 00 грн, № 373 від 18.07.2019 на суму 317 800, 00 грн, № 381 від 24.07.2019 на суму 250 580, 00 грн. та товарно-транспортні накладні № 346 від 03.07.2019, № 365 від 10.07.2019, № 373 від 18.07.2019, № 381 від 24.07.2019, які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств, а також виставлені рахунки на оплату № 342 від 03.07.2019, № 360 від 10.07.2019, № 370 від 18.07.2019.

Проте, відповідач за поставлений товар не розрахувався, внаслідок чого, як зазначає позивач, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Коровай Одеса» утворилась заборгованість у розмірі 1 280 500, 00 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання щодо оплати поставленого товару, зокрема, щодо погашення заборгованості, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача борг у сумі 1 280 500, 00 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 23 240, 57 грн пені за періоди з 09.07.2019 по 06.08.2019, з 16.07.2019 по 06.08.2019, з 24.07.2019 по 06.08.2019 та з 30.07.2019 по 06.08.2019.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 03/07 від 03.07.2019, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору було поставлено відповідачеві товар, що підтверджується видатковими накладними № 346 від 03.07.2019 на суму 384 300, 00 грн, № 365 від 10.07.2019 на суму 327 600, 00 грн, № 373 від 18.07.2019 на суму 317 800, 00 грн, № 381 від 24.07.2019 на суму 250 580, 00 грн., які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками (копії в матеріалах справи).

Однак, відповідач оплати поставленого товару у повному обсязі не провів, доказів зворотного суду не надав, внаслідок чого, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Коровай Одеса» утворилась заборгованість за поставлений товар, яку позивач просить стягнути у розмірі 1 280 500, 00 грн.

Проте, суд зазначає, що позивачем допущено помилку у розрахунку суми заборгованості за видатковими накладними № 346 від 03.07.2019 на суму 384 300, 00 грн, № 365 від 10.07.2019 на суму 327 600, 00 грн, № 373 від 18.07.2019 на суму 317 800, 00 грн, № 381 від 24.07.2019 на суму 250 580, 00 грн., оскільки загальна вартість поставленого товару за вказаними видатковим накладними складає 1 280 280, 00 грн (384 300, 00 грн + 327 600, 00 грн + 317 800, 00 грн + 250 580, 00 грн.), відповідно сума заборгованості відповідача становить 1 280 280, 00 грн.

Відповідно до п. 2.3. договору, покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту поставки відповідної партії товару (отримання товару на склад покупця).

Так, відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, приймаючи до уваги положення п. 2.3. договору та приписи ст. 530 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким що настав та відповідач повинен оплатити товар протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту поставки відповідної партії товару, тобто за видатковою накладною № 346 від 03.07.2019 строк оплати настав 08.07.2019 та починаючи з 09.07.2019 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання; за видатковою накладною № 365 від 10.07.2019 строк оплати настав 15.07.2019 та починаючи з 16.07.2019 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання; за видатковою накладною № 373 від 18.07.2019 строк оплати настав 23.07.2019 та починаючи з 24.07.2019 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання; за видатковою накладною № 381 від 24.07.2019 строк оплати настав 29.07.2019 та починаючи з 30.07.2019 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати поставленого товару у повному обсязі, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки поставки № 03/07 від 03.07.2019 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню частково у розмірі 1 280 280, 00 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 23 240, 57 грн пені за періоди з 09.07.2019 по 06.08.2019, з 16.07.2019 по 06.08.2019, з 24.07.2019 по 06.08.2019 та з 30.07.2019 по 06.08.2019.

Відповідно до п. 5.4. договору, за прострочення здійснення розрахунку за товар покупець зобов`язаний виплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченого товару за кожний день простроченого платежу.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013 року)

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені і встановив, що у розрахунку допущені помилки у визначенні розміру нарахування пені, оскільки як встановлено судом вище загальна вартість поставленого товару за видатковим накладними складає 1 280 280, 00 грн (384 300, 00 грн + 327 600, 00 грн + 317 800, 00 грн + 250 580, 00 грн.), відповідно сума заборгованості відповідача становить 1 280 280, 00 грн.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума пені у розмірі 23 238, 93 грн. (розрахунок здійснений у правовому порталі України Ліга Закон), яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 09.07.2019 по 06.08.2019 нарахована на суму боргу 384 300, 00 грн., з 16.07.2019 по 06.08.2019 нарахована на суму боргу 327 600, 00 грн, з 24.07.2019 по 06.08.2019 нарахована на суму боргу 317 800, 00 грн. та з 30.07.2019 по 06.08.2019 нарахована на суму боргу 250 580, 00 грн., а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Тож, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Доброкрай підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Доброкрай задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Коровай Одеса (03148, м. Київ, вул. Жмеринська, буд. 11, ідентифікаційний код - 42969181) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Доброкрай (69002, м. Запоріжжя, вул. Запорізька, буд. 6, кв. 126, ідентифікаційний код - 39388580) 1 280 280 (один мільйон двісті вісімдесят тисяч двісті вісімдесят) грн 00 коп. заборгованості, 23 238 (двадцять три тисячі двісті тридцять вісім) грн 93 коп. пені та 19 552 (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят дві) грн. 80 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено: 12.12.2019.

Суддя Щербаков С.О.