Рішення

від 05.12.2019 по справі 914/1583/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2019 справа № 914/1583/19

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного підприємства «Біл-Пак»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Клуб «Місто»

про стягнення 26949,71 грн.

за участю представників :

від позивача Поронюк І.Б.

від відповідача не з`явився.

Суть спору : Позовні вимоги заявлено Приватним підприємством «Біл-Пак» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Клуб «Місто» про стягнення 26949,71 грн., з яких 16461,31 грн. - основний борг, 4660,20 грн. - інфляційні втрати, 1191,98 грн. - 3% річних, 2173,79 грн. - пеня та 2462,43 грн. - штраф.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено в протоколах судового засідання.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити з підстав, що викладені у позовній заяві.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву не подав, причин неявки представника в судове засідання не повідомив.

Слід зазначити, що на адресу суду повернулися поштові конверти з рекомендованими відправленнями відповідачу за адресою: 47501, Тернопільська область, місто Бережани, вулиця Золочівська, 4 ухвали про відкриття провадження у справі, а також викликів в судові засідання. Відповідно до довідок поштового відділення, причиною повернення поштових конвертів є за закінченням терміну зберігання та інші причини .

Поштові конверти надсилалися відповідачу на адресу зазначену позивачем у позовній заяві та вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 47501, Тернопільська область, місто Бережани, вулиця Золочівська, 4.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд встановив таке.

15.03.2011р. між Приватним підприємством «Біл-Пак» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Клуб «Місто» (покупець) укладено договір купівлі-продажу №15031, відповідно до умов якого продавець по договірних цінах на підставі проведених розрахунків продає, а покупець купує наступний товар, що надалі іменується „товар» : згідно прайс-листа продавця.

Згідно з пунктом 2.3. договору, покупець зобов`язується провести 100% оплату замовленого та отриманого товару протягом 21 (двадцять одного) дня після отримання товару.

Пунктом 4.3. договору передбачено, що за затримку оплати отриманого товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від суми заборгованості, суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також штраф в розмірі 30% річних від простроченої суми.

Відповідно до пункту 5.3. договору, сторони зобов`язуються повідомляти одна одну про зміни своїх банківських реквізитів, місцезнаходження протягом десяти днів з моменту настання таких змін. У випадку неповідомлення про заступлення таких змін, що призвело до неможливості для іншої сторони вчасно і правильно звернутися із претензіями за позовами до іншої, то винна сторона має сплатити додатково штраф у розмірі 10% від суми претензії чи позову.

Згідно з пунктом 5.4. договору, всі спірні питання розглядаються в Господарському суді Львівської області.

Як зазначає позивач у позовній заяві, у період з 16.09.2016р. по 13.01.2017р. ним було передано відповідачу товар, однак відповідач не здійснив оплату за переданий йому товар, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в розмірі 16461,31 грн.

Позивачем на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нараховано відповідачу 4660,20 грн. - інфляційних втрат та 1191,98 грн. - 3% річних.

Крім того, на підставі умов договору, позивачем також нараховано відповідачу 2173,79 грн. - пені та 2462,43 грн. - штрафу.

Таким чином позивач звернувся із позовною заявою до Господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача 26949,71 грн., з яких 16461,31 грн. - основний борг, 4660,20 грн. - інфляційні втрати, 1191,98 грн. - 3% річних, 2173,79 грн. - пеня та 2462,43 грн. - штраф.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково з таких підстав.

Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи, 15.03.2011р. між Приватним підприємством «Біл-Пак» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Клуб «Місто» (покупець) укладено договір купівлі-продажу №15031, продавець по договірних цінах на підставі проведених розрахунків продає, а покупець купує наступний товар, що надалі іменується „Товар» : згідно прайс-листа продавця.

Факт передачі позивачем відповідачу товару підтверджується такими видатковими накладними: №3593 від 16.09.2016р. на суму 2195,02 грн., №3682 від 23.09.2016р. на суму 1669,01 грн., №3774 від 30.09.2016р. на суму 2379,17 грн., №3927 від 07.10.2016р. на суму 2614,74 грн., №3997 від 13.10.2016р. на суму 1740,83 грн., №4526 від 17.11.2016р. на суму 2821,37 грн., №4634 від 25.11.2016р. на суму 2521,62 грн., №5205 від 30.12.2016р. на суму 1741,10 грн. та №216 від 13.01.2017р. на суму 1315,31 грн.

З п.5.1. договору купівлі-продажу №15031 від 15.03.2011р. вбачається, що договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін. Строк дії договору до 31 грудня 2011 року, а в частині проведення розрахунків до повного виконання.

Як вбачається з видаткових накладних, сторони посилаються на вищезазначений договір купівлі-продажу №15031 від 15.03.2011р. Доказів укладення між сторонами інших договорів купівлі-продажу з таким самим номером та датою, матеріали справи не містять.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що сторони при здійсненні господарських операцій з купівлі-продажу товару, який зазначений у видаткових накладних, дійшли згоди на поставку такого товару на підставі договору купівлі-продажу №15031 від 15.03.2011р. та його умов, у такий спосіб продовжуючи строк його дії на час здійснення цих операцій.

Як зазначає позивач та як вбачається із матеріалів справи, заборгованість відповідача становить 16461,31 грн. Докази сплати вказаної заборгованості в матеріалах справи відсутні, відповідач проти позову не заперечив, відзив на позовну заяву не подав.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За умовами статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення 4660,20 грн. інфляційних втрат та 1191,98 грн. 3% річних, судом встановлено, що позивачем невірно визначено сукупний індекс інфляції за період з лютого 2017р. по лютий 2019р., а також допущено помилку під час підрахунку 3% річних.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4161,77 грн. - інфляційних втрат та 1191,23 грн. - 3% річних.

Щодо заявлених до стягнення 2173,79 грн. - пені та 2462,43 грн. - штрафу суд зазначає таке.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України , частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України та статтями 1 , 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" , а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України .

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України . При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України , тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За таких обставин, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України , оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17).

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 917/194/18.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені в розмірі 2173,79 грн., судом встановлено, що позивачем допущено помилку під час визначення її розміру, а тому суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2167,73 грн. пені.

Здійснивши перерахунок розміру штрафу, суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення сума, а саме 2462,43 грн. штрафу підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

При поданні позовної заяви до Господарського суду Львівської області позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1921,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №685 від 06.08.2019р.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1696,22 грн., оскільки позов підлягає задоволенню частково.

Щодо підсудності даної справи Господарському суду Львівської області, суд зазначає таке.

Так, відповідно до частини 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України, позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Частиною 2 статті 27 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 07.08.2019р. місцезнаходженням відповідача є: 47501, Тернопільська область, місто Бережани, вулиця Золочівська, 4.

Однак, частиною 5 статті 29 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Як зазначає позивач у позовній заяві, дану справу слід розглядати у Господарському суді Львівської області, оскільки укладений між сторонами договір через його особливість можливо було виконувати лише у місті Львові.

Як вбачається із матеріалів справи, договір №15031 був укладений між сторонами 15.03.2011р. Відповідно до вказаного договору від 15.03.2011р. юридичною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «Клуб «Місто» є: 79060, місто Львів, вулиця Наукова, 7.

Передача товару відповідно до видаткових накладних, які містяться в матеріалах справи, відбулася у період з 16.09.2016р. по 13.01.2017р. У вказаних накладних зазначено, що місцем їх складання є місто Львів на підставі договору №15031 від 15.03.2011р. (склад: основний склад).

При цьому, як вбачається із відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (дані про реєстраційні дії), державну реєстрацію юридичної особи відповідача шляхом її заснування, проведено Виконавчим комітетом Львівської міської ради 03.03.2011р.

Також у даних про реєстраційні дії міститься інформація, що внесення державної реєстрації змін до установчих документів стосовно місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Клуб «Місто» , здійснено 23.04.2018р.

Як встановлено судом, відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 07.08.2019р. місцезнаходженням відповідача є: 47501, Тернопільська область, місто Бережани, вулиця Золочівська, 4.

Отже, враховуючи те, що видаткові накладні були складені на виконання договору №15031 від 15.03.2011р. у місті Львові, а місцезнаходженням як відповідача, так і позивача було місто Львів (Львівська область), суд дійшов висновку, що укладений між сторонами договір за наведених вище обставин можливо було виконувати лише у місті Львові (Львівській області).

Разом з тим, зі штампу відповідача на накладних вбачається, що товар приймався у місті Львові. Окрім цього, у матеріалах справи відсутні докази іншого можливого місця виконання договору, відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

У судовому засіданні позивач звернув увагу на те, що товар поставлявся для розважального закладу Клуб Місто який знаходився на вул. Науковій у м.Львові.

Таким чином дана справа, на підставі частини 5 статті 29 Господарського процесуального кодексу України, підсудна Господарському суду Львівської області.

Керуючись статтями 2, 13, 29, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1 . Позов задовольнити частково.

2 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Клуб «Місто» (47501, Тернопільська область, місто Бережани, вулиця Золочівська, будинок 4, ідентифікаційний код 37584221) на користь Приватного підприємства «Біл-Пак» (81131, Львівська область, Пустомитівський район, село Солонка, вулиця Людкевича, будинок 34, ідентифікаційний код 33556777) 16461,31 грн. - основного боргу, 4161,77 грн. - інфляційних втрат, 1191,23 грн. - 3% річних, 2167,73 грн. - пені, 2462,43 грн. - штрафу та 1696,22 грн. - судового збору.

3 . В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4 . Наказ видати після набрання рішенням законної сили, відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку та у строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 13.12.2019р.

Суддя Петрашко М.М.