Рішення

від 06.12.2019 по справі 915/2049/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2019 року Справа № 915/2049/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Ексім Трейдінг» , вул. Волгоградська, 26-а, кв. 115, м. Запоріжжя, 69035 (код ЄДРПОУ 40231237)

до відповідача Державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод» , вул. 1-а Слобідська, 120, м. Миколаїв, 54017 (код ЄДРПОУ 07856371)

про стягнення заборгованості в сумі 188 344, 79 грн.

без повідомлення (виклику) учасників

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Ексім Трейдінг» з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод» суму заборгованості за договором поставки № 179 від 16.05.2019 року в загальному розмірі 188 344, 79 грн., з якої: сума основного боргу у розмірі 172 888, 99 грн., пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ - 14 205, 32 грн., 3 % річних у розмірі 1 250, 48 грн.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 07.10.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.

Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами від сторін до суду не надходило.

ІІ. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ У СПРАВІ.

Заяви та клопотання відсутні.

ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

1. Правова позиція позивача.

Позивач зазначає, що предметом спору є вимога про стягнення грошової заборгованості. Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору поставки № 179 від 16.05.2019 року, укладеного між сторонами, а саме зобов`язань щодо оплати за отриманий товар, внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення суму заборгованості за отриманий товар та нараховано відповідачу пеню та 3 % річних відповідно до умов договору та вимог законодавства. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 193, 232 ГК України, ст. 258, 265, 525, 526, 549,611, 612, 625, 712 ЦК України та умовами договору.

2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

04.11.2019 року до господарського суду Миколаївської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 16908/19).

Докази направлення 01.11.2019 року копії відзиву з додатками на адресу ТзОВ «Торговий будинок «Ексім Трейдінг» долучено до відзиву. Відзив долучено судом до матеріалів справи та прийнято судом до розгляду.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що до матеріалів позовної заяви позивачем не долучено всі документи, передбачені п. 3.4 Договору, отже, позивачем надано недостатньо доказів, якими відповідно до умов договору підтверджується поставка відповідачу товару на суму 172 888, 99 грн.

Відповідач вважає, що заборгованість за договором поставки № 179 від 16.05.2019 року не виникла. З урахуванням п. 3.5 договору, на думку відповідача, товар вважається непоставленим.

Крім того, відповідач зазначає, що розрахунок штрафних санкцій не відповідає умовам п. 7.2 договору поставки в частині одинарної, а не подвійної облікової ставки, а також в частині обчислення кількості днів прострочення, а саме: період з 12.07.2019 року по 26.09.2019 року становить 77 днів, а не 88 днів, як порахував позивач.

Також у відзиві на позовну заяву відповідач, посилаючись на приписи ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 90 % від визначеної до стягнення судом суми.

Позивачем 18.11.2019 року до господарського суду Миколаївської області подано відповідь на відзив (вх. № 17656/19).

Докази направлення 14.11.2019 року копії відповіді на відзив на адресу відповідача долучено до відповіді на відзив. Відповідь на відзив долучено судом до матеріалів справи та прийнято судом до розгляду.

Позивач у відповіді на відзив зазначає, що факт належного виконання позивачем всіх передбачених договором зобов`язань підтверджується здійсненням відповідачем оплати за видатковою накладною № РН-0000006 від 20.05.2019 року. Поставка товару відбувалась в один день. Жодних претензій, позовних заяв про нарахування штрафних санкцій за недопоставку товару у відповідності до п. 7.3 договору не надходило.

У разі ненадання будь-якого з документів, передбачених п. 3.4 договору, посадова особа відповідача не здійснювала б підписання видаткових накладних.

Щодо зменшення розміру штрафних санкцій, позивач просить суд в задоволенні клопотання відмовити, оскільки позивач застосував досудовий порядок врегулювання спору, однак безрезультатно. Відповідач не надав відповіді на претензію та не вказав можливі строки погашення боргу, що зумовило звернення до суду.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд позов задовольнити у повному обсязі.

ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

16.05.2019 року між ДП «Миколаївський бронетанковий завод» (покупець) та ТзОВ «Торговий будинок «Ексім Трейдінг» (постачальник) було укладено договір поставки № 179 (арк. 10-13).

Відповідно до п. 9.3 Договору даний договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2019 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов`язань (у тому числі гарантійних) за даним договором.

Договір підписано сторонами та скріплено печатками сторін.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, передбачених даним договором, поставити покупцю товар, асортимент, комплектність, кількість та вартість якого зазначається в Специфікаціях, що є додатками до цього договору, а покупець зобов`язаний прийняти та оплатити поставлений товар в порядку та строки, передбачені даним договором.

Відповідно до п. 3.3 Договору при передачі товару покупцю, постачальник зобов`язаний надати оригінали наступних документів: рахунок-фактуру; видаткову накладну; товарно-транспортну накладну; сертифікат та/або паспорт якості на товар або інший документ, що підтверджує якість товару; податкову накладну в електронному вигляді зареєстровану в ЄДРПН, а також інші документи, визначені сторонами на партію товару.

Відповідно до п. 3.4 Договору у разі ненадання/надання не в повному обсязі покупцю вищезазначених супровідних документів або надання неналежно оформлених супровідних документів, товар вважається непоставленим.

Відповідно до п. 5.2 Договору оплата за цим договором, якщо інше не визначено в Специфікації, здійснюється в розмірі 100% від суми Специфікації протягом 21 календарного дня від дати прийняття покупцем товару на підставі отриманого рахунку.

Відповідно до п. 5.3 Договору датою оплати товару вважається дата списання коштів з поточного рахунку покупця.

На виконання умов договору між сторонами складено та підписано Специфікацію № 1 від 16.05.2019 року (Додаток № 1 до договору) на загальну суму вартості товару 1 495 430, 93 грн. (арк. 14).

Пунктом 2 Специфікації сторони погодили порядок та умови оплати товару: протягом 21 календарного дня від дати поставки товару.

Судом встановлено, що на виконання умов договору з урахуванням специфікації позивачем в один день 20.05.2019 року поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 1 495 430, 93 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000006 від 20.05.2019 року та № РН-0000007 від 20.05.2019 року (арк. 17, 18).

Видаткові накладні підписані та скріплені печатками сторін.

Підставою поставки товару у видаткових накладних зазначено договір № 179 від 16.05.2019 року.

Для проведення оплати позивачем 20.05.2019 року виставлено відповідачу два рахунки-фактури на загальну суму 1 495 430, 93 грн. (арк. 15, 16).

В свою чергу відповідачем частково проведено оплату в сумі 1 322 541, 94 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3602 від 10.06.2019 року із зазначенням призначення платежу коробка патрон.мала та вилика. дог. № 179 від 16.05.19., рах факт №СФ-0000011 від 20.05.19., ВН№РН-0000006 від 20.05.19., спец. №1 від 16.05.19. (арк. 20).

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем становить 172 888, 99 грн.

Жодних доказів, які б підтверджували некомплектність документів під час передачі товару позивачем відповідачу, суду не подано.

Крім того, позивач 08.08.2019 року на адресу відповідача ДП «Миколаївський бронетанковий завод» направив претензію № 17 від 07.08.2019 року, в якій позивач просив невідкладно здійснити оплату за поставлений товар, зазначивши, що всі документи для розгляду претензії є у відповідача в наявності (арк. 21-22). Факт направлення претензії підтверджується копією фіскального чеку та описом вкладення (арк. 23).

Відповідачем не подано доказів направлення відповіді на претензію, в тому числі будь-яких заперечень щодо відсутності у нього документів для оплати.

Невиконання відповідачем зобов`язання з оплати за поставлений товар і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

V. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

1. Щодо вимоги про стягнення суми основного боргу.

На підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказано вище, позивачем 20.05.2019 року поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 1 495 430, 93 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи, підписаними та скріпленими печатками сторін видатковими накладними. Відповідачем частково проведено оплату в сумі 1 322 541, 94 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3602 від 10.06.2019 року. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 172 888, 99 грн. (1 495 430, 93 грн. - 1 322 541, 94 грн.).

Станом на день розгляду справи суду не подано доказів оплати заборгованості в розмірі 172 888, 99 грн., строк оплати якої настав в силу п. 2 специфікації, яка є невід`ємною частиною договору (граничний строк для оплати 10.06.2019 року включно), як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, позовна вимога в частині стягнення заборгованості за отриманий товар в сумі 172 888, 99 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

2. Щодо вимоги про стягнення трьох процентів річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду України від 23.01.2012 року по справі № 37/64).

Позивачем нараховано відповідачу 1 250, 48 грн. - 3 % річних від суми заборгованості за період з 12.07.2019 року по 26.09.2019 року (з відтермінуванням у 30 днів).

Перевіривши розрахунок позивача (арк. 9), судом встановлено наступне.

Відповідно до п. 5.2 договору та п. 2 специфікації оплата по даному договору здійснюється в розмірі 100% від суми специфікації протягом 21 календарного дня від дати прийняття покупцем товару на підставі отриманого рахунку.

Товар прийнято покупцем 20.05.2019 року згідно видаткових накладних. Отже, враховуючи приписи ст. 253, ч. 5 ст. 254 ЦК України, строк оплати становив з 21.05.2019 року до 10.06.2019 року включно.

Отже, відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання, з 11.06.2019 року.

Судом враховано, що ані умовами договору, ані ст. 625 ЦК України не передбачено відтермінування у 30 днів при нарахуванні 3 % річних. Крім того, при нарахуванні 3 % річних позивачем допущено помилки при визначенні кількості прострочених днів за період нарахування 3 % річних.

Не виходячи за межі позовних вимог (в тому числі заявленого позивачем періоду нарахування), судом встановлено, що 3 % річних за період з 12.07.2019 року по 26.09.2019 року (77 днів прострочки) становлять 1 094, 17 грн. Детальний розрахунок 3 % річних, здійснений судом, наявний в матеріалах справи (арк. 46). Розрахунок розміру 3 % річних здійснено судом за допомогою Бази "Законодавство", виходячи з суми простроченого платежу.

Отже, вимога про стягнення 3 % річних в розмірі 1 094, 17 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню. В решті 3 % річних в розмірі 156, 31 грн. слід відмовити.

3. Щодо вимоги про стягнення пені.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Відповідно до п. 7.1 Договору за невиконання або неналежне виконання умов даного договору сторони несуть відповідальність відповідно до умов цього договору та згідно чинного законодавства України.

Відповідно до п. 7.2 Договору у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати товару, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості.

Позивачем нараховано відповідачу 14 205, 32 грн. - пені за період з 12.07.2019 року по 26.09.2019 року (88 днів прострочки) (арк. 9).

Як встановлено судом вище, відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання, з 11.06.2019 року. Отже, позивач має право на нарахування пені, починаючи з 11.07.2019 року (враховуючи передбачене п. 7.2 договору відтермінування в 30 днів).

Перевіривши розрахунок пені, виконаний позивачем, судом встановлено, що позивачем правильно застосовано облікову ставку НБУ, проте, при нарахуванні пені допущено арифметичні помилки. Крім того, позивачем при визначенні періоду нарахування неправильно зазначено кількість днів прострочення.

Не виходячи за межі позовних вимог (в тому числі заявленого позивачем періоду нарахування), судом встановлено, що пеня за період з 12.07.2019 року по 26.09.2019 року (77 днів) становить 6 167, 16 грн. Детальний розрахунок пені, здійснений судом, наявний в матеріалах справи (арк. 46 на звороті). Розрахунок розміру пені здійснено судом за допомогою Бази "Законодавство".

Отже, вимога про стягнення пені в розмірі 6 167, 16 грн. є обґрунтованою та підставною. В решті пені в розмірі 8 038, 16 грн. слід відмовити, у зв`язку з безпідставністю нарахування.

Судом також враховано, що у відзиві на позовну заяву (вх. № 16908/19 від 04.11.2019 року) відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 90 % від визначеної до стягнення судом суми.

Клопотання мотивоване тим, що:

- кошти в сумі 26 000 000, 00 грн., що знаходяться на рахунках ДП «МБТЗ» у ПАТ «Банк «Київська Русь» заблоковано та з 19.07.2015 року банк перебуває в стані ліквідації;

- станом на день розгляду справи підприємство заборгувало понад 13 000 000, 00 грн., а на рахунки підприємства накладено арешт;

- відповідач є підприємством військово-оборонного комплексу.

Клопотання обґрунтоване приписами ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України та п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.11 року.

Розглянувши подане клопотання, дослідивши та оцінивши подані у справу докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.05.2018 року у справі № 917/1068/17 та у постанові від 15.05.2018 року справі 905/2009/17.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.11 року з останніми змінами вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Дослідивши подані суду докази, проаналізувавши правові позиції сторін, врахувавши, що відповідач є підприємством військово-оборонного комплексу, має важке фінансове становище, на рахунки підприємства накладено арешт в межах суми 13 389 507, 11 грн., врахувавши збалансованість інтересів сторін, причини та строк прострочки платежу, який не є значним, захист майнових прав позивача та компенсацію за порушення грошового зобов`язання шляхом стягнення 3 % річних, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені та можливість зменшення розміру пені на 50 % до 3 083, 58 грн. (50 % х 6 167, 16 грн.). В цій частині позов підлягає задоволенню.

В частині стягнення пені в сумі 3 083, 58 грн. пені слід відмовити, у зв`язку зі зменшенням розміру пені.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до п. 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір в розмірі 2 702, 25 грн. слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Судовий збір в розмірі 122, 93 грн. слід покласти на позивача.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача Державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод» , вул. 1-ша Слобідська, 120, м. Миколаїв, 54055 (код ЄДРПОУ 07856371) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Ексім Трейдінг» , вул. Волгоградська, 26-а, кв. 115, м. Запоріжжя, 69035 (код ЄДРПОУ 40231237):

- 172 888, 99 грн. (сто сімдесят дві тисячі вісімсот вісімдесят вісім грн. 99 коп.) - основного боргу;

- 3 083, 58 грн. (три тисячі вісімдесят три грн. 58 коп.) - пені;

- 1 094, 17 грн. (одна тисяча дев`яносто чотири грн. 17 коп.) - 3 % річних;

- 2 702, 25 грн. (дві тисячі сімсот дві грн. 25 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

4. Відмовити в позові в частині стягнення пені в сумі 11 121, 74 грн. (одинадцять тисяч сто двадцять одна грн. 74 коп.) та 3 % річних в сумі 156, 31 грн. (сто п`ятдесят шість грн. 31 коп.).

5. Судовий збір в розмірі 122, 93 грн. (сто двадцять дві грн. 93 коп.) покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 11.12.2019 року.

Суддя Е.М. Олейняш