Рішення

від 11.12.2019 по справі 915/1747/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2019 року Справа № 915/1747/19

м.Миколаїв

За позовом : Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль

(54020, м.Миколаїв, Каботажний спуск, 18, код ЄДРПОУ 30083966 ),

до відповідача : Будинкового комітету самоорганізації населення по вул. Водопровідній,

19, м.Миколаєва

(54020, м.Миколаїв, вул. Водопровідна, 19, код ЄДРПОУ 38458211),

Суддя Ткаченко О.В.

Секретар судового засідання Сулейманова С.М.

Представники:

від позивача:

від відповідача: представник не з`явився.

СУТЬ СПОРУ : стягнення боргу в сумі 252933,22 грн. -

17.07.2019р. ПАТ Миколаївська теплоелектроцентраль звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Будинкового комітету самоорганізації населення по вул. Водопровідній, 19 м.Миколаєва про стягнення 252933,22 грн. заборгованості за теплову енергію, з яких: 208509,43 грн. основного боргу, 34575,29 грн. пені, 6953,43 грн. втрат від інфляції, 2895,07 грн. 3% річних.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що в порушення приписів чинного законодавства та умов договору про постачання теплової енергії в гарячій воді №3399 від 01.12.2015р. відповідач не розрахувався за послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді, надані протягом опалювального періоду 2018-2019 років. У зв`язку з неналежним виконанням умов договору позивачем нараховані інфляційні втрати, 3% річних та пеня.

Ухвалою суду від 22.07.2019р. було відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.09.2019р.

В судовому засіданні суд продовжив строк підготовчого провадження та відклав підготовче засідання на 15.10.2019р.

Відповідач відзиву на позов не надав, участь повноважного представника в судовому засіданні не забезпечив.

03.10.2019р. від позивача до суду надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач повідомляє про сплату відповідачем суми основного боргу в розмірі 6053,22 грн. та просить суд стягнути з відповідача 202456,21 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 6953,43 грн. втрат від інфляції, 2895,07 грн. - 3% річних, 34575,29 грн. пені та 3794,0 грн. судового збору.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що керуючись правом щодо зменшення позовних вимог, позивач зменшує позовні вимоги, з тих підстав, що станом на 03.10.2019р. відповідачем частково погашено заявлену в позові заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 6053,22 грн.

Відповідно до п.2) ч.2 ст.46 ГПК України крім прав та обов`язків, визначених у ст.42 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що відповідно до п.2) ч.2 ст.46 ГПК України, позивач скористався своїм правом зменшити розмір позовних вимог, судом розглядаються позовні вимоги викладені у заяві позивача №09.01/1315ю від 11.09.2019 (вх.№15406/19 від 03.10.2019).

Судове засідання, призначене на 15.10.2019р. не відбулось та ухвалою суду від 05.11.2019р. суд призначив підготовче засідання на 18.11.2019р.

Ухвалою суду від 18.11.2019р. суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 11.12.2019р.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився.

Про час та місце розгляду справи відповідач був належним чином повідомлений ухвалою суду від 18.11.2019р., яка була направлена на адресу відповідача, однак повернулась до суду без вручення з відміткою органу поштового зв`язку За закінченням терміну зберігання .

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно п.1) ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення про причини неявки.

Від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача та про підтримання позовних вимог з урахуванням їх зменшення.

Судом також враховано те, що ухвалою суду від 18.11.2019р. не визнавалась обов`язковою явка представників сторін.

У судовому засіданні 11.12.2019р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів у їх сукупності, а також приймаючи до уваги, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступні обставини.

01.12.2015р. за №3399 між Відкритим акціонерним товариством Миколаївська теплоелектроцентраль , правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство Миколаївська теплоелектроцентраль , як енергопостачальною організацією, та будинковим комітетом самоорганізації населення по вул. Водопровідній, 19 м.Миколаєва, як споживачем, був укладений договір про постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобов`язалась постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов`язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в передбачені цим договором терміни (п. 1 договору).

У відповідності до п.5.3. договору споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає до енергопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії, в терміни, передбачені в додатку 1 до договору.

Згідно п.5.5. Договору, при відсутності приладів обліку або виході їх з ладу - кількість теплової енергії, що відпущена споживачу, визначається енергопостачальною організацією, як виняток, розрахунковим способом.

Пунктами 6.2. та 6.3. Договору визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 20 днів до початку розрахункового періоду оплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

У відповідності до п.10.1. Договору, договір набуває чинності з моменту укладання та діє до 01.12.2016р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.10.4. Договору).

13.11.2018р. будинок відповідача був підключений до системи опалення, що підтверджується відповідним нарядом на підключення від 13.11.2018р. (а.с.26).

В опалювальному періоді 2018-2019 років позивач постачав відповідачу теплову енергію в гарячій воді з метою теплозабезпечення приміщень за адресою: м.Миколаїв, вул. Водопровідна, буд. 19 (відповідно до Додатку №1/1 до Договору), про що свідчать копії відомостей споживання теплової енергії (а.с.59-64) та не заперечується відповідачем.

Виконуючи умови договору, енергопостачальна організація за період з листопада 2018 року по квітень 2019 року поставила споживачу теплову енергію на загальну суму 289830,23 грн., що підтверджується виставленими рахунками за теплову енергію (а.с.27-32), актами прийому-передачі теплової енергії (а.с.33-35), які направлялись на адресу відповідача та були отримані, що підтверджується копіями реєстрів вручення споживачам остаточних рахунків, актів прийому-передачі теплової енергії за листопад 2018 року-квітень 2019 року (а.с.45-49).

Відповідач вимоги договору виконав не в повному обсязі, сплативши за спожиту теплову енергію 81320,8 грн.

Залишок заборгованості склав 208509,43 грн.

З матеріалів справи вбачається, що після подання позову до суду відповідачем було сплачено частину боргу в сумі 6053,22 грн., що підтверджується наданими позивачем копіями платіжних доручень (а.с.95-96).

У зв`язку з вказаними обставинами позивач звернувся до суду із заявою про зменшення позовних вимог на зазначену суму.

Залишок боргу станом на дату розгляду справи складає 202456,21 грн., який і підлягає стягненню.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаних приписів, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача втрати від інфляції за період з грудня 2018 року по травень 2019 року у загальній сумі 6956,43 грн. та 3% річних за період з 13.11.2018р. по 26.06.2019р. у загальній сумі 2895,07 грн.

Окрім збитків від інфляції та 3% річних, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у загальній сумі 34575,29 грн.

Частиною 1 ст.229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені правові наслідки порушення зобов`язання. Так, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.25 Закону України «Про теплопостачання» , у разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами.

У відповідності до п.7.2.3. договору споживач несе відповідальність, зокрема, за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію, сплачуючи пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період за який нараховується пеня відповідно до Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.1996р. №543/96-ВР.

На підставі наведеного та керуючись ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» №543/96-ВР від 22.11.1996р., позивачем нарахована пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Суд перевірив надані розрахунки втрат від інфляції, пені та 3% річних, та встановив, що вони виконані арифметично вірно.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до приписів ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з нормами ч. 1 ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідач не скористався своїм правом спростувати наведені обставини справи та не надав суду належні та допустимі докази виконання взятих на себе зобов`язань за договором №3399 від 01.12.2015р.

За таких обставин, підсумовуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з урахуванням зменшення позовних вимог.

2. Стягнути з Будинкового комітету самоорганізації населення по вул. Водопровідній 19, м.Миколаєва (54020, м.Миколаїв, вул. Водопровідна, 19, р/ НОМЕР_1 в ПАТ КБ ПриватБанк , МФО 326610, код ЄДРПОУ 38458211) на користь Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль (54020, м.Миколаїв, Каботажний спуск, 18, р/ НОМЕР_2 в АТ Державний ощадний банк України , МФО 326461, р/р НОМЕР_3 в ПАТ АБ Укргазбанк , МФО 320478, код ЄДРПОУ 30083966) 202456,21 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 34575,29 грн. пені, 6953,43 грн. інфляційних втрат, 2895,07 грн. - 3% річних, та 3794,0 грн. судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення складено та підписано 13 грудня 2019 року.

Суддя О.В. Ткаченко