Постанова

від 03.12.2019 по справі 916/1886/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 916/1886/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. головуючого, Дроботової Т. Б., Зуєва В. А.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Одеської міської ради

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.09.2019 (судді: Колоков С. І., Разюк Г. П., Поліщук Л. В. ) та ухвалу Господарського суду Одеської області від 01.08.2019 (суддя Цісельський О. В.) за позовом Міністерства оборони України

до Одеської міської ради,

за участю третіх осіб, які не заявлять самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси, 2) Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, 3) Військової частини НОМЕР_1 ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Комунального підприємства "Міське капітальне будівництво",

за участю Військової прокуратури Південного регіону України,

про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову

1.1. Міністерство оборони України звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Одеської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Одеської міської ради від 26.07.2017 №2355-VII "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 17,0 га (кадастровий номер 5110136900:51:002:0030), за адресою: м. Одеса, вул. Інглезі біля будинку №11/7 (вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, біля будинку №11/7), та надання її в постійне користування Комунальному підприємству "Міське капітальне будівництво"; скасування реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості про реєстрацію права комунальної власності на вказану земельну ділянку за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради, та право постійного користування за комунальним підприємством "Міське капітальне будівництво" на земельну ділянку, площею 17,0 га (кадастровий номер 5110136900:51:002:0030), за адресою: м. Одеса, вул. Інглезі 11-Ж.

1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішення Одеської міської ради від 26.07.2017 № 2355-VII „Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 17,0 га (кадастровий номер 5110136900:51:002:0030), за адресою: м. Одеса, вул. Інглезі біля будинку №11/7 (вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, біля будинку №11/7), та надання її в постійне користування Комунальному підприємству "Міське капітальне будівництво" прийняте з перевищенням наданих законом повноважень, порушує права держави як власника в особі Міністерства оборони України, а тому є незаконним та підлягає скасуванню.

1.3. Міністерство оборони України 31.07.2019 звернулося до суду із заявою про забезпечення позову (вх. № 2-3620/19 від 31.07.2019), в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову у справі № 916/1886/19 шляхом:

- заборони Одеській міській раді та Комунальному підприємству Міське капітальне будівництво здійснювати дії щодо будівництва об`єктів та приймати рішення щодо укладання правочинів та передачі прав третім особам відносно земельної ділянки військового аеродрому ІНФОРМАЦІЯ_1 площею 17,0 га (кадастровий номер 5110136900:51:002:0030), за адресою: м. Одеса, вул. Інглезі, 11-Ж до закінчення розгляду справи по суті та набрання рішенням законної сили.

1.4. Заява мотивована тим, що внаслідок неправомірних дій відповідача існує реальна загроза порушення прав позивача і ускладнення або неможливість в подальшому виконати рішення суду у разі задоволення позовних вимог Міністерства оборони України. Крім того, представник Міністерства оборони у своїй заяві про забезпечення позову зазначає, що з інформації, отриманої з мережі Інтернет, йому стало відомо, що відповідач планує забудову спірної земельної ділянки площею 17,0 га, на території військового містечка № 10, що призведе до неможливості використання військового аеродрому Шкільний за цільовим призначенням військовою авіацією Збройних Сил України.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.08.2019 заяву Міністерства оборони України про забезпечення позову (вх. 2-3620/19 від 31.07.2019 року) у справі № 916/1886/19 задоволено. Заборонено Одеській міській раді та Комунальному підприємству Міське капітальне будівництво здійснювати дії щодо будівництва об`єктів та приймати рішення щодо укладання правочинів та передачі прав третім особам відносно земельної ділянки військового аеродрому ІНФОРМАЦІЯ_1 площею 17,0 га (кадастровий номер 5110136900:51:002:0030), за адресою: м. Одеса, вул. Інглезі, 11-Ж.

2.2. Ухвала місцевого суду, з посиланням на статті 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, статті 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову Міністерства оборони України може унеможливити ефективне поновлення порушених прав, за захистом яких воно звернулося до суду, у випадку задоволення позову. Суд вважає, що види забезпечення позову у вигляді заборони приймати рішення щодо спірної земельної ділянки є адекватними, тобто, співмірними вимогам, на забезпечення яких вони вживаються. Водночас, вимога про заборону відповідачам здійснювати дії щодо земельної ділянки без обмеження конкретним переліком цих дій не буде відповідати критеріям адекватності та співмірності такого заходу позовним вимогам. Оскільки у заяві про забезпечення позову позивач зазначає про достатньо обґрунтоване припущення існування реальної загрози забудови спірної земельної ділянки, суд зазначив про можливість задовольнити вимогу позивача в частині заборони відповідачу здійснювати дії саме із забудови земельної ділянки.

2.3. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.09.2019 ухвалу Господарського суду Одеської області у справі залишено без змін.

2.4. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідач не спростував висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову у цій справі та не довів порушення судом норм процесуального права.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погодившись із постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.09.2019 та ухвалою Господарського суду Одеської області, Одеська міська рада звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.09.2019, прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви Міністерства оборони України про забезпечення позову відмовити.

3.2. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій частини 2 статті 136, 137 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вважає, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Втім, на думку скаржника, позовні вимоги і вимоги заяви про забезпечення є подібними. Крім того, скаржник вказує, що висновки судів є припущеннями та не підтверджені належними доказами, а тому немає достатніх підстав вважати імовірним утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу Міністерство оборони України просить відмовити відповідачу у задоволенні касаційної скарги та залишити постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.09.2019 та ухвалу Господарського суду Одеської області без змін. При цьому вказує, що доводи касаційної скарги не спростовують законних та обґрунтованих рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Переглянувши оскаржені у справі постанову та ухвалу, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

4.2. Звертаючись із заявою про забезпечення позову, позивач зазначив, що територія військового аеродрому "Шкільний" це військове містечко № 10, що є огородженою територією, яка має особливий статус з урахуванням того, що на цій території перебувають військові літаки, обладнання та інше військове майно, яке охороняється військовою частиною НОМЕР_1 . З інформації, отриманої позивачем з мережі Інтернет, позивачу стало відомо, що відповідач планує забудову спірної земельної ділянки площею 17,0 га, на території військового містечка № 10, що призведе до неможливості використання військового аеродрому "Шкільний" за цільовим призначенням військовою авіацією Збройних Сил України.

Таким чином, позивач вказував на те, що відповідач може розпорядитися спірною земельною ділянкою або забудувати її до закінчення розгляду зазначеного позову, а тому невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав.

4.3. Як встановлено судами, спір між сторонами виник у зв`язку з віднесенням відповідачем частини земель військового аеродрому "Шкільний" площею 17,0 га, кадастровий номер 5110136900:51:002:0030, які є землями оборони, до земель комунальної власності з державною реєстрацією відповідного права на вказану земельну ділянку.

4.4. Предметом позову у цій справі є вимога позивача про визнання незаконним та скасування рішення міської ради про відведення земельної ділянки і надання її у постійне користування КП "Міське капітальне будівництво" та скасування державної реєстрації права комунальної власності. Отже, позовні вимоги є немайновими та спрямовані на відновлення становища, яке існувало до порушення.

4.5. В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічний висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.

4.6. За приписами частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України щодо дотримання справедливості, викладеною у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

4.7. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили із доведеності позивачем наявності реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача у разі невжиття судом обраного позивачем способу забезпечення позову. При цьому судами враховано і наявність зв`язку між обраним заходом забезпечення позову та предметом позову, його відповідність, адекватність та співмірність.

4.8. Доводи скаржника про порушення судами з частини 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті, відхиляються колегією суддів.

Згідно з частиною 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд, насамперед, повинен з`ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову.

Позивачем заявлено у цій справі позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення міської ради про відведення земельної ділянки і надання її у постійне користування КП "Міське капітальне будівництво". Захід забезпечення у вигляді заборони відповідачам здійснювати дії щодо будівництва об`єктів та приймати рішення щодо укладання правочинів та передачі прав третім особам відносно земельної ділянки військового аеродрому Шкільний площею 17,0 га (кадастровий номер 5110136900:51:002:0030) за своїм змістом не є тотожним із задоволенням позовних вимог, оскільки позовні вимоги спрямовані на відновлення порушених прав на спірну земельну ділянку, а заходи забезпечення на недопущення порушення та забезпечення ефективного захисту порушених прав у разі задоволення позову. Адже у разі, якщо до закінчення розгляду даної справи буде здійснено забудову спірної земельної ділянки, то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

4.9. Решта доводів касаційної скарги зводяться до посилання на недоведеність обставин справи та необхідності вирішення касаційною інстанцією питань про надання переваги доказів відповідача над іншими, тобто здійснення відмінної від місцевого і апеляційного судів оцінки доказів, що суперечить вимогам статті 300 Господарського процесуального кодексу України, тому до уваги не беруться.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судове рішення суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.4. Відповідно до частини 1 статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що оскаржені судові рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

5.6. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень, не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися суди першої та апеляційної інстанцій, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв`язку з чим підстави для зміни чи скасування оскаржених судових рішень у справі немає.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Одеської міської ради залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.09.2019 і ухвалу Господарського суду Одеської області від 01.08.2019 у справі № 916/1886/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

В. А. Зуєв