Постанова

від 10.12.2019 по справі 813/2110/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 грудня 2019 року

Київ

справа №813/2110/16

адміністративне провадження №К/9901/28204/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.08.2016 (суддя Брильовський Р.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2016 (головуючий суддя Попко Я.С., судді: Сапіга В.П., Сеник Р.П.) у справі №813/2110/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицький будівельний гарант" до Державної податкової інспекції у Франківському районі міста Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Галицький будівельний гарант" звернулося до адміністративного суду з позовом до Залізничної ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25.08.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2016, позов задоволено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Залізнична ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області звернулась із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.08.2016, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2016 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.12.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Залізничної ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.08.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2016 у справі №813/2110/16.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №813/2110/16 згідно правил підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Верховного Суду від 06.12.2019 прийнято матеріали справи до провадження та призначено попередній розгляд справи на 10.12.2019.

Ухвалою суду від 10.12.2019 здійснено заміну відповідача його правонаступником, а саме: ДПІ у Франківському районі ГУ ДФС у Львівській області замінено на Залізничну ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області.

В обґрунтування своїх вимог податковий орган посилається на порушення позивачем Податкового кодексу України. Відповідач вказує, що в ході проведеної перевірки встановлено відсутність здійснення господарської діяльності позивача з його контрагентами, посилаючись на наявну податкову інформацію стосовно контрагентів. У касаційній скарзі відповідач дублює висновки акту перевірки, доводи касаційної скарги є тотожними з аргументами заперечення на позов та апеляційної скарги.

Позивач правом подання заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами податкового органу проведено документальну планову перевірку ТОВ "Галицький будівельний гарант" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 04.09.2013 по 31.12.2014.

За результатами перевірки складено акт від 11.12.2015 №1119/225-00/38895397, яким встановлено порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 543444грн.

Вказані порушення, згідно з актом перевірки, полягають у тому, що позивач за рахунок віднесення до податкового кредиту сум ПДВ по операціях, що фактично не здійснювались, завищував суму податкового кредиту.

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.12.2015 №0000842200, яким ТОВ Галицький будівельний гарант донараховано податок на додану вартість на загальну суму 815166,00грн., у тому числі: за основним платежем 543444грн, за штрафними санкціями 271722грн.

Не погодившись прийнятим рішенням, ТОВ "Галицький будівельний гарант" звернулося до суду про його скасування.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення. Суди посилались на те, що матеріалами справи підтверджено виконання сторонами правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, претензій щодо змісту та оформлення первинних документів, на підставі яких позивачем було придбано товар, в акті перевірки не зауважено, контролюючим органом не доведено, що господарські зобов`язання вчинені саме з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені сторонами.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок контролюючого органу про те, що у ТОВ "Галицький будівельний гарант" відсутні об`єкти оподаткування, які підпадають під визначення пункту 185.1 статті185 ПК України.

Судами встановлено наступне. ТОВ Галицький будівельний гарант укладено з ТОВ Мета-Днепр договір підряду від 21.11.2013 №211113, згідно з яким ТОВ Галицький будівельний гарант (Замовник) доручає, а ТОВ Мета-Днепр (Виконавець) зобов`язується в порядку та на умовах, визначених договором, виконати будівельні роботи на об`єкті адресою м.Львів, вул.А.Монастирського. ТОВ Галицький будівельний гарант виконані роботи прийнято та оплачено, а Виконавцем виписано позивачу податкові накладні на загальну суму 372418,68грн., у тому числі ПДВ 62069,74грн. Вказану суму податку на додану вартість ТОВ Галицький будівельний гарант включено до податкового кредиту. У подальшому виконані роботи ТзОВ Галицький будівельний гарант передано Замовнику будівництва - ТОВ Будівельна компанія Нове місто , що підтверджується актами прийому-передачі робіт та довідками форми КБ-3.

ТОВ Галицький будівельний гарант 01.04.14 укладено з ПП ХІМІНВЕСТ договір підряду №0104-1С згідно з яким ТОВ Галицький будівельний гарант (Замовник) доручає, а ПП ХІМІНВЕСТ (Виконавець) зобов`язується в порядку та на умовах, визначених договором, виконати будівельні роботи на об`єкті адресою м.Львів, вул. А.Монастирського. ТОВ Галицький будівельний гарант виконані роботи прийнято та оплачено, що підтверджується відповідними актами та банківськими виписками, а Виконавцем виписано позивачу податкову накладну на загальну суму 290775,19грн., в тому числі ПДВ 48462,53грн. Вказану суму податку на додану вартість ТОВ Галицький будівельний гарант включено до податкового кредиту. У подальшому виконані роботи ТОВ Галицький будівельний гарант передано Замовнику будівництва ТзОВ Будівельна компанія Нове місто , що підтверджується актами прийому-передачі робіт та довідками форми КБ-3.

15.01.2014 ТОВ Галицький будівельний гарант укладено з ТОВ Брокбудкепітал договір підряду №1501-01 згідно з яким ТОВ Галицький будівельний гарант (Замовник) доручає, а ТОВ Брокбудкепітал (Виконавець) зобов`язується в порядку та на умовах, визначених договором, виконати будівельні роботи на об`єкті адресою м.Львів, вул. А.Монастирського. ТОВ Галицький будівельний гарант виконані роботи прийнято та оплачено, що підтверджується відповідними актами та банківськими виписками, а Виконавцем виписано позивачу податкові накладні на загальну суму 979574,20грн, у тому числі ПДВ 163262,40грн. Вказану суму податку на додану вартість ТОВ Галицький будівельний гарант включено до податкового кредиту. У подальшому виконані роботи ТОВ Галицький будівельний гарант передано Замовнику будівництва ТОВ Будівельна компанія Нове місто , що підтверджується актами прийому-передачі робіт та довідками форми КБ-3.

ТОВ Галицький будівельний гарант укладено з ТзОВ ЛК-БУД договори підряду №2/0414 від 01.04.2014, № 2605/1 від 26.05.2014, № 4/0314 від 28.03.2014, відповідно до яких ТОВ Галицький будівельний гарант (Замовник) доручає, а ТОВ Брокбудкепітал (Виконавець) зобов`язується в порядку та на умовах, визначених договором, виконати будівельні роботи на об`єктах адресою м.Львів, вул. А. Монастирського, вул. Стрийська 189, та в селі Рясне-Руська. ТОВ Галицький будівельний гарант виконані роботи прийнято та оплачено, що підтверджується відповідними актами та банківськими виписками, а Виконавцем виписано позивачу податкові накладні на загальну суму 2889440,39грн., у тому числі ПДВ 481573,40грн. Вказану суму ПДВ ТОВ ГБГ включено до податкового кредиту. В подальшому виконані роботи ТОВ Галицький будівельний гарант передано відповідним Замовникам будівництва-ТОВ Будівельна компанія Нове місто , ТОВ Енергомонтажвентиляція та ТОВ Горизонт-Захід , що підтверджується актами прийому-передачі робіт, довідками форми КБ-3.

05.03.14 ТОВ Галицький будівельний гарант укладено з ПП Серпень договір субпідряду № 01/01-14 згідно з яким ТОВ Галицький будівельний гарант (Замовник) доручає, а ПП Серпень (Виконавець) зобов`язується в порядку та на умовах, визначених договором, виконати будівельні роботи з влаштування покрівлі на об`єкті адресою м. Львів, вул. А. Джерельна, 69. ТОВ Галицький будівельний гарант виконані роботи прийнято та оплачено, а Виконавцем виписано позивачу податкові накладні на загальну суму 532955грн., у тому числі ПДВ 88825,94грн. Вказану суму податку на додану вартість ТОВ Галицький будівельний гарант включено до податкового кредиту. У подальшому виконані роботи ТОВ Галицький будівельний гарант передано Замовнику будівництва - ТзОВ Хабконстракт , що підтверджується актами прийому-передачі робіт та довідками форми КБ-3.

01.05.14 ТОВ Галицький будівельний гарант укладено з ПП НП ХІМІЧ договір підряду № 0105-2С згідно з яким ТзОВ Галицький будівельний гарант (Замовник) доручає, а ПП НП ХІМІЧ (Виконавець) зобов`язується в порядку та на умовах, визначених договором, виконати будівельні роботи на об`єкті адресою м.Львів, вул. А. Монастирського. ТОВ Галицький будівельний гарант виконані роботи прийнято та оплачено, що підтверджується відповідними актами та банківськими виписками, а Виконавцем виписано позивачу податкову накладну на загальну суму 290003,45грн., у тому числі ПДВ 48333,91грн. Вказану суму податку на додану вартість ТОВ ГБГ включено до податкового кредиту. У подальшому виконані роботи ТОВ Галицький будівельний гарант передано ТОВ Будівельна компанія Нове місто , що підтверджується актами прийому-передачі робіт та довідками форми КБ-3.

При цьому, судами встановлено, що окрім посилань на податкову інформацію, викладену актах Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Мета-Днепр , ПП ХІМІНВЕСТ , ТОВ Брокбудкепітал , ТОВ ЛК-БУД , ПП НП ХІМІЧ , акті від 27.10.2014 №443/22-40/20795906 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП Серпень , контролюючий орган в акті перевірки господарської діяльності позивача, під час судового розгляду не представив жодного іншого доказу, зокрема, щодо порушення податкового законодавства позивачем - суб`єктом господарювання, діяльність якого було перевірено.

Суди попередніх інстанцій звертали увагу, що податковий орган не оспорює сам факт проведення будівельних робіт, відтак, заперечуючи факт здійснення господарських операцій позивача з контрагентами ніяким чином не доводить виконання відповідних робіт іншими суб`єктами господарювання. Як з`ясовано судами, факт укладення договорів та здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджено належними первинними документами, що відповідають вимогам бухгалтерського обліку.

Відтак, судами встановлено, що зауваження щодо формальних реквізитів первинних документів по господарським операціям - у відповідача відсутні. На момент укладення та виконання договорів, контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та зареєстровані як платники ПДВ, що не заперечувалось відповідачем та не спростовується матеріалами перевірки. При цьому, відповідачем не надано до суду доказів притягнення до юридичної відповідальності службових осіб контрагентів щодо наведених господарських операцій. Також, відповідачем не надано доказів визнання судом недійсними правочинів, укладених позивачем з контрагентами.

Судами зауважено, що висновки податкового органу, щодо непідтвердження здійснення господарських взаємовідносин позивача з контрагентами неправомірними, оскільки інформація, якою відповідач обґрунтовує свою позицію, фактично вибрана з різних актів та зафіксована в акті перевірки позивача без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Касаційний суд зауважує, що посилання контролюючого органу на результати контрольних заходів щодо контрагентів позивача, як на підставу для відмови в задоволенні позову, правомірно не взято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування за юридичною адресою. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених операцій, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені контрагентами, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні податковим законодавством. Відтак, посадовими особами контролюючого органу під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено. Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичне здійснення господарської операції, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального виконання робіт, передбачених договором підряду, у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Водночас, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб`єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об`єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичне виконання договорів підтверджується належними та допустимими доказами, договори не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами). Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій матеріалами справи підтверджено наявність підстав для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а оскільки дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту є необґрунтованим, що виключає наявність висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Дослідивши надані позивачем на підтвердження реального здійснення господарських операцій документи, копії яких містяться у матеріалах справи, суди дійшли правомірного висновку, що вони повністю відображають зміст та обсяги господарських операцій, складені і підписані сторонами у відповідності із Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Суд касаційної інстанції з урахуванням вказаного, дійшов висновку, що контролюючим органом не наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені належними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Також, не подано відповідачем доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, як-от: судових рішень, вироків, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи. Касаційний суд вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а також надали належну правову та обґрунтовану оцінку заявленим вимогам на підставі норм закону. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.08.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду