Постанова

від 11.12.2019 по справі 826/27432/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 грудня 2019 року

Київ

справа №826/27432/15

адміністративне провадження №К/9901/26981/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

Судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

за участю:

секретаря судового засідання - Вітковської К.М.,

представників позивача - Єрьоменка В.В., Стадник О.В.,

представника відповідача - Борозни О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Мелагрейн на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року (головуюча суддя - Ісаєнко Ю.А., судді - Вівдиченко Т.Р., Лічевецький І.О.) у справі №826/27432/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Мелагрейн до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві (правонаступником якої є Головне управління ДФС у місті Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

установив:

У грудні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Мелагрейн (далі - ТОВ Компанія Мелагрейн , Товариство) звернулось до суду позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 3 серпня 2015 року №0005512203 та №0005522203.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року, адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Суди виходили з того, що позивачем надано усі належним чином оформлені первинні документи, якими підтверджується реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ ВКМ Груп .

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 3 липня 2017 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року у справі №826/27432/15.

Відповідач подав до Верховного Суду України заяву про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 3 липня 2017 року. Ухвалою Верховного Суду України від 9 липня 2017 року відкрито провадження за заявою податкового органу, яка у подальшому була передана для розгляду до Верховного Суду.

Постановою Верховного Суду від 26 червня 2018 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Касаційний суд виходив з того, що суди не надали оцінки доводам контролюючого органу щодо наявності експертного дослідження підписів, виконаних від імені директора ТОВ ВКМ Груп на реєстраційних документах товариства, а також не перевірили аргументи відповідача про те, що контрагент позивача має ознаки фіктивності.

За наслідками нового розгляду справи Окружний адміністративний суд міста Києва від 5 березня 2019 року позов Товариства задовольнив. Окружний суд дослідив документи, на які звертав увагу касаційний суд, й за результатами їх аналізу дійшов висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті безпідставно.

Шостий апеляційний адміністративний суд з рішенням суду першої інстанції не погодився й постановою від 20 серпня 2019 року відмовив Товариству в задоволенні позову. Таке рішення апеляційний суд мотивував тим, що контролюючим органом підтверджено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а позивачем, в свою чергу, висновків контролюючого органу не спростовано. Суд взяв до уваги наявність експертного висновку щодо директора ТОВ ВКМ Груп , інформацію щодо відсутності контрагента за місцезнаходженням, а також наявність розбіжностей у документах, наданих позивачем до перевірки.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, вважаючи, що воно прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду й залишити в силі рішення суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги її заявник посилається на те, що апеляційним залишено поза увагою та не враховано при вирішенні справи ті докази, які дійсно підтверджують реальність господарських операцій позивача з контрагентом, відображають рух придбаного товару та подальшу його реалізацію.

У поясненнях щодо касаційної скарги відповідач заперечує проти аргументів позивача, просить залишити судове рішення апеляційної інстанції без змін. Вважає висновки апеляційного суду правильними й такими, що відповідають обставинам справи, а доводи Товариства - безпідставними й непереконливими.

Окрім того, представником відповідача заявлено клопотання про заміну Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві на її правонаступника - Головне управління ДФС у місті Києві.

Статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього такою ж мірою, якою вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 березня 2018 року №296 Про реформування територіальних органів Державної фіскальної служби Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві було реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління ДФС у місті Києві, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав до заміни відповідача у цій справі.

Представники позивача у судовому засіданні вимоги касаційної скарги підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеним у скарзі.

Представник відповідача проти задоволення касаційної скарги заперечував, просив залишити рішення апеляційного суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Суди встановили, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Компанія Мелагрейн з питань дотримання вимог податкового законодавства за взаємовідносинами із ТОВ ВКМ Груп за період з 1 по 31 грудня 2013 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, а саме: встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій.

За результатами перевірки податковим органом складено акт від 13 липня 2015 року №416/1-26-50-22-03/37147952 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 3 серпня 2015 року 0005522203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток за основним платежем у розмірі 582530,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 291265,00 грн; №0005512203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (послуг) за основним платежем у розмірі 613190,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 306595,00 грн.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців позивач, серед іншого, здійснює діяльність з оптової торгівлі харчовими оліями та жирами.

Як встановили суди попередніх інстанцій, між позивачем та ТОВ ВКМ Груп укладено договір, відповідно до якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця окремими партіями олію рослинну та продукти олійних культур українського походження, а покупець - прийняти товар та оплати продавцю його вартість в порядку та в строки, передбачені цим договором, додатками та специфікаціями до договору.

Сторонами складено специфікацію №1 від 12 грудня 2013 року, відповідно до якої поставка товару здійснюється наливом автотранспортом за рахунок продавця на умовах СРТ (згідно з правилами Інконтермс 2010 ) за адресою: Одеська область, м. Южне, вул. Індустріальна, 6. Комплекс з переробки та перевантаженню тропічних олій (далі - термінал) ТОВ Дельта Вільмар СНГ .

На підтвердження реальності вчинення господарських операцій за договором позивачем надавалися наступні документи: рахунки на оплату, рахунок-фактуру, товарно-транспортні, видаткові та податкові накладні, довіреність на отримання цінностей, виписки по рахунку, картки рахунку №631, витяги з Єдиного реєстру податкових накладних, податкові декларації з податку на прибуток та з податку на додану вартість за 2013 рік, копію таблиці з результатами перевірки якості олії, документи на підтвердження подальшої реалізації товару, що був предметом договору.

Судами встановлено, що фактично товар був отриманий ТОВ Дельта Вільмар СНГ на терміналі з переробки та перевантаженню тропічних олій, при цьому товарно-транспортні накладні містили всі необхідні реквізити, які дають можливість ідентифікувати, який саме товар було поставлено, його кількість, пункт навантаження та розвантаження.

Стосовно посилань відповідача на наявність розбіжностей у наданих позивачем документах, а саме: в товарно-транспортних накладних зазначено інший населений пункт, аніж той, що вказаний у специфікації, суд першої інстанції врахував, що транспортні засоби реєструвалися при в`їзді на територію комплексу з переробки та перевантаженню тропічних олій ТОВ Дельта Вільмар СНГ в журналі обліку сировини, що приймається, в якому міститься інформація, зокрема, щодо дати в`їзду певних транспортних засобів. Окрім того, позивач пояснив, чим була зумовлена наявність розбіжностей в накладних.

Більш того, як встановив окружний суд, позивачем надано докази на підтвердження факту реалізації придбаного у ТОВ ВКМ Груп товару у власній господарській діяльності (контракт MW/2013/39 від 11 грудня 2013 року, договір №1/924 від 1 серпня 2012 року, митну декларацію форми МД - 2 №500010003/2014/200367).

Щодо аргументів відповідача стосовно відсутності в Єдиному реєстрі податкових накладних, виписаних на адресу ТОВ ВКМ Груп , накладних на транспортно-експедиторські послуги, судом першої інстанції встановлено, що в матеріалах справи містяться докази на підтвердження здійснення факту транспортування товару автопідприємствами на замовлення ТОВ ВКМ Груп . При цьому, суд обґрунтовано вказав, що у позивача відсутній обов`язок перевіряти факт наявності у його контрагента належно оформлених первинних документів за фактом отримання товарно-експедиторських послуг від контрагентів.

Більш того, поставка товару здійснювалась на умовах СРТ, тобто обов`язок із доставки товару лежить на продавцеві. Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ Компанія Мелагрейн надала всі необхідні документи, обов`язковість яких вимагається правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, а аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціях з контрагентом.

Натомість, висновки акту перевірки, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, фактично ґрунтуються на аналізі господарської діяльності контрагента, та не містять жодного доказу щодо встановлення наявності умислу посадових осіб позивача на ухилення від оподаткування.

Аналізуючи доводи контролюючого органу щодо незнаходження контрагента за місцезнаходженням позивача, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що такі посилання не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит, за умови наявності достатніх доказів, що містять відомості про господарську операцію та розкривають її зміст. Податковий кодекс України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо.

Відповідачем, у свою чергу, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав можливості виконати господарські зобов`язання з поставки товару, як і доказів відсутності фактичних дій останнього, спрямованих на виконання взятих зобов`язань.

Відповідач також посилався на висновок експертного дослідження підписів від 30 квітня 2014 року №160, відповідно до якого підписи від імені ОСОБА_1 в статуті ТОВ ВКМ Груп від 30 жовтня 2013 року, протоколі №1-10-13 загальних зборів від 29 жовтня 2013 року виконані однією особою, в той час як підписи від імені ОСОБА_2 в реєстраційній картці форма №3 від 5 листопада 2013 року виконані іншою особою. Судом апеляційної інстанції було кваліфіковано вказаний документ як доказ фіктивності ТОВ ВКМ Груп .

Водночас, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що згідно з текстом вказаного висновку експертом не досліджувалася справжність підписів на первинних документах, виписаних ТОВ ВКМ Груп у періоді, що перевірявся, та долучених позивачем до матеріалів справи на підтвердження реальності здійснення господарських операцій із зазначеним контрагентом. Більш того, висновок експерта не є доказом нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ ВКМ Груп . Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження непричетності директора ТОВ ВКМ Груп до здійснення господарської діяльності чи наявності стосовно контрагента позивача кримінальних проваджень.

За таких обставин, за наслідками дослідження наявних в матеріалах справи доказів, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що операції позивача з контрагентом здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що свідчить про добросовісність позивача при здійсненні вказаних операцій та достатньою підставою до скасування спірних податкових повідомлень-рішень. Наявність у деяких із первинних документів позивача незначних дефектів була спростована позивачем.

Доводи, викладені у касаційні скарзі, дають підстави для висновку, що при ухваленні оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та скасування рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, а тому касаційна скарга позивача підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Мелагрейн задовольнити.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року скасувати й залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 березня 2019 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська

Повне судове рішення складене 13 грудня 2019 року.