Рішення

від 02.12.2019 по справі 911/1660/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2019 р. м. Київ Справа № 911/1660/19

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Новий-14" (08292, Київська обл. м. Буча, вул. Нове Шосе, 14)

до Приватного акціонерного товариства "Київобленерго" (08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Київська, 2-б)

про визнання вимог у вигляді рахунків-фактур про сплату заборгованості за електроенергію та штрафних санкцій, а також повідомлення про можливе припинення подачі електроенергії незаконними та про стягнення 23168,37 грн. збитків,

секретар судового засідання: Сех І.С.

від позивача: Українцева К.Л. (керівник);

від відповідача: Нечипоренко Я.І. (довіреність № 277 від 17.05.2019 р., свідоцтво адвоката КС № 7698/10 від 19.04.2019 р.).

Обставини справи:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Новий-14" (далі - ОСББ "Новий-14", позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київобленерго" (далі - ПрАТ "Київобленерго", відповідач) про визнання вимог у вигляді рахунків-фактур про сплату заборгованості за електроенергію та штрафних санкцій, а також повідомлення про можливе припинення подачі електроенергії незаконними та про стягнення 23168,37 грн. збитків.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 21.12.2018 р. між ПрАТ Київобленерго та ОСББ Новий-14 було укладено договір постачання електроенергії № 220081310. У подальшому, представнику ОСББ Новий-14 відповідачем було вручено рахунок-фактуру по сплаті заборгованості за електричну енергію та перевищення договірної величини № 6062317158 за червень 2019 року від 24.06.2019 р. на загальну суму 73513,80 грн., рахунок-фактуру по оплаті за перетікання реактивної електроенергії та штрафні санкції № 6062317158 за червень 2019 року від 24.06.2019 р. у розмірі 10223,45 грн., а також повідомлення № 6062317158 від 24.06.2019 р. про можливе припинення подачі електроенергії. Проте, рахунок-фактура № 6062317158 від 24.06.2019 р. не містить розшифрування заборгованості на суму 73513,80 грн., а повідомлення № 6062317158 від 24.06.2019 р. про можливе припинення подачі електроенергії містить посилання на неіснуючий договір № 220081310 від 01.01.2019 р. Окрім того, 22.12.2018 р. ОСББ Новий-14 комісійно було обстежено усі загальнобудинкові лічильники електроенергії та виявлено, що до лічильників № 0067148, № 0036625, № 001826 та № 0054488 приєднано електроустановки власників нежитлових приміщень (ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ), які мають договори з ПрАТ Київобленерго та сплачують за показниками своїх лічильників рахунки ПрАТ Київобленерго . Власники нежитлових приміщень ОСОБА_1 та ОСОБА_5 склали розписки, відповідно до яких вони визначили, що разом вони спожили та оплатили ПрАТ Київобленерго вартість 13790,70 кВт електричної енергії, яка склала 23168,37 грн. (13790 кВт*1,68 грн./кВт). Однак, відповідачем перерахунку сплаченої позивачем електричної енергії здійснено не було, і ОСББ Новий-14 понесло збитки в розмірі 23168,37 грн. вартості спожитої позивачем електричної енергії, яка була оплачена як власниками нежитлових приміщень, так і ОСББ Новий-14 згідно із рахунком-фактурою за електроенергію № 8791574364 за грудень 2018 року від 28.12.2018 р.

З огляду на викладене, позивач просить суд: 1) визнати вимогу у вигляді рахунку-фактури № 6062317158 за червень 2019 року від 24.06.2019 р. на загальну суму 73513,80 грн., рахунку-фактури по оплаті за перетікання реактивної електроенергії та штрафні санкції № 6062317158 за червень 2019 року від 24.06.2019 р. у розмірі 10223,45 грн., а також повідомлення № 6062317158 від 24.06.2019 р. про можливе припинення подачі електроенергії - незаконними та такими, що не ґрунтуються на договорі; 2) стягнути з Приватного акціонерного товариства Київобленерго на розрахунковий рахунок Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Новий-14 23168,37 грн. збитків, завданих у зв`язку із підключенням власників нежитлових приміщень до лічильників ОСББ Новий-14 , а також 3842,00 грн. судового збору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.07.2019 р. було відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.08.2019 р.

Підготовче засідання відкладалося.

23.08.2019 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив б/н від 20.08.2019 р. (вх. № 16120/19 від 23.08.2019 р.) на позовну заяву, за змістом якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що позивачем було надано звіт про показники лічильників №№ 026830, 026831, 036628, 054819, 067145, 067146, 067147, 067154, 067155, 067157, 067158, 067182, 001826, 036625, 054488, 067148 та 051306 за червень-грудень 2018 р., на підставі якого останньому було виставлено рахунок-фактуру № 8791574364 від 28.12.2018 р. Однак, з технічних причин до вказаного рахунку не було проведено нарахування по лічильнику № 051306. Згідно рахунку-фактури № 8595413785 від 31.12.2018 р. позивачеві за даними лічильника № 051306 було нараховано до сплати 73513,80 грн. за спожиту електричну енергію, однак, останній своєчасно рахунок не отримав та не сплатив вказану суму, у зв`язку з чим відповідач нарахував 10223,45 грн. штрафних санкцій, а відтак виставлені ПрАТ "Київобленерго" рахунки-фактури про сплату заборгованості за електроенергію та штрафних санкцій є законними. Окрім того, відповідач зазначає, що на даний час постачання електроенергії позивачеві не припинено, будь-яких збитків позивачу відповідачем не завдано, а тому, на переконання ПрАТ "Київобленерго", позовні вимоги не підлягають задоволенню.

10.10.2019 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь № 94/2019 від 09.10.2019 р. (вх. № 19403/19 від 10.10.2019 р.) на відзив, за змістом якої останній просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції позивач зазначає, що лічильник № 051306 було внесено у додаток № 7 до договору № 220081310 від 21.12.2018 р. станом на момент його підписання, однак, за твердженням ОСББ "Новий-14", споживання електроенергії за вказаним лічильником відбувалося до укладення договору та попереднім споживачем - Приватним підприємством "Столичні будинки".

Позивач вказує, що ПП "Столичні будинки" зверталось з позовом до ПАТ "АЕС Київобленерго" у зв`язку із необґрунтованим нарахуванням плати за електроенергією саме за лічильником № 0051306 за період з 01.12.2014 р. по квітень 2015 р. та з листопада 2015 р. по 01.04.2016 р. Під час розгляду справи № 911/3387/16 господарським судом Київської області було встановлено, що відповідно до акту № 057713 від 12.05.2014 р. зазначений лічильник № 0051306 та пломби, встановлені на ньому, були передані ПП "Столичні будинки" на відповідальне збереження. За твердженням ОСББ "Новий-14", вказаний лічильник та пломби не передавалися останньому.

Окрім того, позивач наголошує, що на вимогу Ірпінського районного підрозділу ПАТ "Київобленерго" при укладанні позивачем договору постачання електричної енергії лічильник № 0051306 було замінено на лічильник трифазний прямого включення NP-07 3FD.3SМ-U (FSК) № 12701463 ЕIС - код 62Z1787166987066, з чого також вбачається, що ОСББ "Новий-14" не споживало електроенергію через лічильник № 0051306.

З огляду на викладене позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

17.10.2019 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання б/н, б/д (вх. № 19805/19 від 17.10.2019 р.) про долучення документів до матеріалів справи, а саме - копій звітів про показники лічильників, по яких останньому виставляються рахунки, на підтвердження тієї обставини, що ОСББ "Новий-14" не споживає електроенергію через лічильник № 0051306.

28.10.2019 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло заперечення б/н від 24.10.2019 р. (вх. № 20483/19 від 28.10.2019 р.) на відповідь позивача на відзив, за змістом якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Окрім викладеного у відзиві, відповідач зазначає, що відповідно до акту № 398350 від 06.12.2018 р. технічної перевірки розрахункового засобу обліку електричної енергії, який був складений на підставі завдання № 9003988801 представниками ПрАТ "Київобленерго" в присутності представника ОСББ "Новий-14" Лебедовського В.В., в котельні будинку № 14 по вулиці Нове Шосе в м. Буча було демонтовано лічильник № 051306 та встановлено лічильник № 12701463. Актом № 442434 від 06.12.2018 р. було передано на відповідальне збереження прилад обліку № 12701463 та пломби, встановлені на ньому, представнику споживача Лебедовському В.В. Водночас, за твердженням відповідача, станом на сьогодні по лічильникам, які обліковуються за споживачем, а саме - №№ 026830, 026831, 036628, 054819, 067145, 067146, 067147, 067154, 067155, 067157, 067158, 067182, 001826, 036625, 054488, 067148 та 12701463, у відповідності до додатку № 6 до договору № 220081310 від 21.12.2018 р. споживачем щомісячно надаються звіти про показники лічильників та оплачуються рахунки у повному обсязі.

У судовому засіданні 04.11.2019 р. представники позивача та відповідача заявили про надання суду всіх наявних у ОСББ "Новий-14" та ПрАТ "Київобленерго" доказів, що мають значення для вирішення спору. Водночас, представник позивача заявила про можливе подання пояснень позивачем з приводу заперечень відповідача, які позивач не отримував станом на час судового засідання.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.11.2019 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.12.2019 р.

02.12.2019 р. до господарського суду Київської області від ОСББ "Новий-14" надійшли пояснення № 98/2019 від 02.11.2019 р. (22998/19 від 02.12.2019 р.) по суті позову, відповідно до яких позивач зазначав, що споживачем електричної енергії в будинку № 14 по вул. Нове Шосе в м. Буча до створення ОСББ "Новий-14" було ПП Столичні будинки , яке несло свої зобов`язання з оплати електроенергії за договором № 220049008 від 14.10.2011 р., який було укладено з відповідачем для забезпечення потреб електроустановок ПП Столичні будинки , що підтверджується матеріалами справи № 911/3387/16 та актом технічної перевірки розрахункового засобу обліку електричної енергії № 398350 від 06.12.2018 р. Підставою для складання акту технічної перевірки розрахункового засобу обліку електричної енергії № 398350 від 06.12.2018 р. стало перезаключення договору з ПП Столичні будинки на ОСББ Новий-14 , про що зазначено у самому акті. Цей акт було складено до укладення договору та саме з метою укладення договору № 220081310, який було підписано між позивачем та відповідачем 21 грудня 2018 року. У зазначеному акті було зафіксовано, що лічильник № 0051306 було знято та замінено на лічильник № 12701463. Як було встановлено під час розгляду справи № 911/3387/16, відповідно до акту № 057713 від 12.05.2014 р. лічильник № 0051306 та пломби, встановлені на ньому, було передано Приватному підприємству Столичні будинки на відповідальне збереження. Від ПП Столичні будинки лічильник № 0051306 на збереження до ОСББ Новий-14 не передавався. Поряд з цим, 06.12.2018 р., в момент зняття лічильника № 0051306, на ньому було зафіксовано наступні показники - 88512,613 кВт. На лічильнику № 12701463, який було придбано та встановлено ОСББ Новий-14 , 06.12.2018 р. було зафіксовано показники 0000005,1 кВт. Лічильник № 0051306 з показником 59635 кВт було включено в договір на підставі даних ПП Столичні будинки , оскільки до підписання договору про постачання електроенергії № 220081310 від 21.12.2018 р. у ОСББ Новий-14 не виникало обов`язку передавати показники обліку електроенергії, оскільки такий обов`язок був у попереднього балансоутримувача - ПП Столичні будинки . Позивачем до ПрАТ Київобленерго було надано звіт по усім лічильникам, у тому числі - по лічильнику № 0051306 за червень - грудень 2018 року. Доказом фіксації показників прибору обліку, по якому виник спір, є надані відповідачем акти № 398350 та № 442434 від 06.12.2018 р. Саме ці документи є підтвердженням того, що лічильник № 0051306 не перебував на збереженні у ОСББ Новий-14 , а замість нього було встановлено лічильник № 12701463. Тому будь-які нарахування та вимоги про оплату по лічильнику № 0051306, який включено до додатку № 7 договору, є, на переконання позивача, незаконними та такими, що суперечать договору. ОСББ Новий-14 належним чином сплачує за лічильниками, якими воно фактично користується і по яких здійснюється облік споживання, з урахуванням заміни. Натомість, на думку позивача, відповідач намагається борги попереднього споживача - ПП Столичні будинки перекласти на ОСББ Новий-14 . Позивач наголошує, що цивільні права та обов`язки між позивачем та відповідачем виникли з моменту підписання договору, а саме - з 21.12.2018 р., і в цьому договорі відсутні домовленості про переведення боргу з ПП Столичні будинки на ОСББ Новий-14 чи про розповсюдження умов договору на відносини, які виникли до моменту підписання цього договору.

У судовому засіданні 02.12.2019 р. представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі та зазначала, зокрема, про те, що ОСББ "Новий-14" є неприбутковою організацією та діяло в рамках договору, укладеного з позивачем. Також представник позивача зазначала, що не погоджується саме із заборгованістю за червень - грудень 2018 р. за лічильником № 051306. Представник відповідача проти позову заперечував та зазначав про те, що ПрАТ Київобленерго було виставлено рахунок-фактуру № 6062317158 від 24.06.2019 р. на виконання умов договору № 220081310 від 21.12.2018 р., повідомлення № 6062317158 від 24.06.2019 р. про можливе припинення подачі електроенергії не було приведене в дію, електропостачання не припинялося, а стягнення 23168,37 грн. збитків заявлено позивачем необґрунтовано, у зв`язку з чим просив у позові відмовити.

У судовому засіданні 02.12.2019 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

21.12.2018 р. між Приватним акціонерним товариством Київобленерго (постачальник) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Новий-14" (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 220081310, відповідно до п. 1.1 якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 108 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) ним електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами цього договору.

Згідно з пп. 2.3.1 п. 2.3 договору споживач зобов`язаний виконувати умови цього договору.

У відповідності з пп. 2.3.3 п. 2.3 договору споживач зобов`язаний оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатку № 4 Порядок розрахунків за активну електроенергію та додатку № 6 Порядок зняття показів розрахункових приладів обліку електричної енергії .

Відповідно до пп. 4.2.1 п. 4.2 договору за внесення платежів, передбачених договором, з порушенням термінів, визначених в додатку № 4 Порядок розрахунків за активну електроенергію , споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

У відповідності з п. 2 додатку № 6 договору споживач зобов`язаний знімати та надавати постачальнику покази засобів обліку, перелік яких наведено в додатку № 7 до цього договору.

Додатком № 7 до договору передбачено, що розрахунковими засобами обліку споживача є наступні лічильники: №№ 026830, 026831, 036628, 054819, 067145, 067146, 067147, 067154, 067155, 067157, 067158, 067182, 001826, 036625, 054488, 067148, 051306 .

На адресу ОСББ Новий-14 з метою оплати спожитої останнім електричної енергії відповідачем було виставлено рахунки-фактури № 8791574364 за грудень 2018 року від 28.12.2018 р. на суму 80886,96 грн., № 8549449836 за лютий 2019 року від 25.02.2019 р. на суму 70959,70 грн., № 8794391386 за березень 2019 року від 25.03.2019 р. на суму 21700,62 грн., № 8697976986 за квітень 2019 року від 23.04.2019 р. на суму 40320,05 грн., № 8845990855 за травень 2019 року від 23.05.2019 р. на суму 11487,26 грн., № 8798125285 за червень 2019 року від 24.06.2019 р. на суму 11001,19 грн., № 6062317158 за червень 2019 року від 24.06.2019 р. на суму 73513,80 грн., № 6062317158 за червень 2019 року від 24.06.2019 у розмірі 10223,45 грн.

Також на адресу ОСББ Новий-14 було направлено повідомлення № 6062317158 від 24.06.2019 р. про можливе припинення подачі електроенергії в разі несплати рахунку № 6062317158 за червень 2019 року від 24.06.2019 р. на суму 83737,25 грн.

Зазначені вище рахунки-фактури були оплачені споживачем, що підтверджується платіжними дорученнями № 83 від 28.12.2018 р. на суму 80886,96 грн., № 126 від 04.03.2019 р. на суму 70959,70 грн., № 166 від 24.04.2019 р. на суму 40320,05 грн., № 191 від 30.05.2019 р. на суму 11487,26 грн., № 212 від 01.07.2019 р. на суму 11001,19 грн., за винятком рахунку-фактури по заборгованості за електричну енергію та перевищення договірної величини № 6062317158 за червень 2019 року від 24.06.2019 р. на суму 73513,80 грн. та рахунку-фактури по оплаті за перетікання реактивної електроенергії та штрафні санкції № 6062317158 за червень 2019 року від 24.06.2019 р. у розмірі 10223,45 грн., які позивачем оплачені не були.

Як зазначає позивач, у доданому до рахунків-фактур розрахунку було вказано, що сальдо на початок місяця за активну енергію складає 73513,80 грн., пеня на початок місяця складає 10223,45 грн., а всього заборгованість ОСББ Новий-14 складає 83737,25 грн. При цьому, розшифровка нарахувань містить дані показників лічильників ОСББ Новий-14 загальним обсягом 6545 кВт (1920 кВт + 4620 кВт + 5 кВт) без зазначення тарифу та загальної суми до сплати. Тобто, в рахунку № 6062317158 від 24.06.2019 р. виставлено заборгованість за 6545 кВт, які ОСББ Новий-14 спожило у червні 2019 року та своєчасно оплатило, що підтверджується платіжним дорученням № 212 від 01.07.2019 р. Розшифрування заборгованості на суму 73513,80 грн. рахунок-фактура № 6062317158 від 24.06.2019 р. не містить. При цьому, в рахунках-фактурах зазначена кінцева дата для їх оплати - до 02.07.2019 р., а повідомлення № 6062317158 від 24.06.2019 р. про можливе припинення подачі електроенергії містить посилання на неіснуючий, на думку позивача, договір № 220081310 від 01.01.2019 р. Також у повідомленні зазначалося, що електропостачання може бути припинено 08.07.2019 р.

Окрім того, позивач зазначає, що 22.12.2018 р. правлінням ОСББ Новий-14 комісійно з представником ФОП Дяченко В.В., який обслуговує внутрішньобудинкові мережі, було обстежено усі загальнобудинкові лічильники електроенергії та виявлено, що до лічильників № 0067148, № 0036625, № 001826 та № 0054488 приєднано електроустановки власників нежитлових приміщень (ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ), які мають договори з ПрАТ Київобленерго та сплачують за показниками своїх лічильників рахунки останнього. Тобто, відбувається подвійне нарахування за спожиту електричну енергію, яка обліковується лічильниками № 0067148, № 0036625, № 001826 та № 0054488, та лічильниками, які встановлені в нежитлових приміщеннях співвласників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Власники нежитлових приміщень ОСОБА_1 та ОСОБА_5 написали розписки від 22.12.2018 р., відповідно до яких вони визначили, що разом вони спожили та оплатили ПрАТ Київобленерго 13790,70 кВт електричної енергії. Крім того, ОСОБА_1 зобов`язувався відшкодувати на рахунок ОСББ Новий-14 суму в розмірі 11166,00 грн. за умови, якщо Ірпінський РЕС не врахує обсяги його споживання та не зменшить показники належного позивачу лічильника. При цьому, ОСОБА_5 брав на себе зобов`язання заявити до Ірпінського РЕСу про обсяг спожитої електроенергії та вимагати виключити його з показників загальнобудинкового лічильника № 0054588, а у випадку, якщо Ірпінський РЕС не врахує цей обсяг та не зменшить на нього показники лічильника № 0054588, він зобов`язується компенсувати на рахунок ОСББ збитки, завдані споживанням. Як визначив позивач, враховуючи тариф для ОСББ, вартість спожитої у такий спосіб електроенергії склала 23168,37 грн. (13790 кВт*1,68 грн./кВт).

Листом № 72-2018 від 26.12.2018 р. ОСББ Новий-14 звернулося до Ірпінського РП ПрАТ Київобленерго з проханням зменшити показники загальнобудинкових лічильників на обсяги спожитої електроенергії власниками нежитлових приміщень, у зв`язку з тим, що зазначений обсяг електричної енергії був спожитий саме власниками нежитлових приміщень, а не ОСББ Новий-14 .

Окрім того, листом № 80-2019 від 11.03.2019 р. ОСББ Новий-14 звернулося до Ірпінського РП ПрАТ Київобленерго , в якому позивач зазначав, що ОСББ Новий-14 підписало договір про постачання електричної енергії № 220081310 від 21.12.2018 р. на умовах, запропонованих Ірпінським РП ПАТ Київобленерго . Додаток № 7 до цього договору містить перелік лічильників, які обстежили представники Ірпінського РП під час проведення їх атестації. Серед лічильників останнім (№ 17) зазначено лічильник № 51306, який було встановлено в котельній. На вимогу Ірпінського РП ПАТ Київобленерго лічильник № 0051306 було замінено на лічильник трифазний прямого включення NP-07 3FD.3SM-U (FSK) № 12701463 ЕІС - код 62Z1787166987066. ОСББ Новий-14 не споживало електроенергію через лічильник № 0051306, оскільки відразу із підписанням договору його було замінено на лічильник № 12701463 ЕІС - код 62Z1787166987066. Поряд з цим, при розгляді справи господарським судом Київської області № 911/3387/16 було встановлено, що відповідно до акту № 057713 від 12.05.2014 р. лічильник № 0051306 та пломби, встановлені на ньому, було передано ПП Столичні будинки на відповідальне збереження. Також судами було встановлено, що електрична енергія, яка була облікована лічильником № 0051306, була використана тепловими насосами, які знаходяться в індивідуальному тепловому пункті для виробництва теплової енергії для мешканців будинку, яку поставляє їм ПКПП "Теплокомунсервіс" на підставі відповідних договорів та отримує плату за послугу "опалення". У зв`язку з викладеним, відсутні законні підстави для оплати об`єднанням рахунку-фактури за електроенергію № 8595413785 за грудень 2018 року від 31.12.2018 р. на загальну суму 73513,80 грн. та підписання акту прийняття-передавання електричної енергії № 8595413785 за грудень 2018 року від 31.12.2018 р. за огляду на наступне: тариф 2,12139 грн/кВт (без ПДВ) не відповідає тарифам, встановленим постановою НКРЕКП Про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається населенню від 26.02.2015 р. № 220; в будинку № 14 по вул. Нове Шосе в м. Буча Київської області відсутня власна котельна, а лише існує індивідуальний тепловий пункт; лічильник № 51306 знаходиться на відповідальному зберіганні у ПП Столичні будинки і не передавався на відповідальне зберігання до ОСББ Новий-14 ; ОСББ Новий-14 не передавало показників по лічильнику № 51306; в ОСББ Новий-14 відсутні документи, які підтверджують показання лічильника № 51306 (поточні показники 88513 та попередні показники 59635); намагання перекласти на ОСББ Новий-14 борг, який можливо утворився у ПП Столичні будинки , є незаконним, оскільки не підкріплено ніякими договірними зобов`язаннями чи вимогами закону; ОСББ Новий-14 вже оплачено рахунок-фактуру за спожиту електроенергію № 8791574364 за грудень 2018 року від 28.12.2018 р. на загальну суму 80886,96 грн. Разом з тим, ОСББ Новий-14 було отримано рахунок-фактуру за спожиту електроенергію № 8549449836 за лютий 2019 від 25.02.2019 р. У додатку до цього рахунку на установку № 7001605722 (лічильник № 12701463 ЕІС - код 62Z1787166987066) застосовано тариф 2,32294 грн/кВт (без ПДВ) замість 1,40 грн/кВт (без ПДВ), встановлених постановою НКРЕКП Про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається населенню від 26.02.2015 р. № 220.

Також ОСББ Новий-14 листом № 72-2018 від 26.12.2018 р. зверталося до відповідача з проханням зменшити показники загальнобудинкових лічильників на обсяги спожитої електроенергії власниками нежитлових приміщень № 258, 262, 270 та 272 (20) за період з 01.06.2018 р. (дата переходу на обслуговування ОСББ), у зв`язку з тим, що ними була оплачена електроенергія за прямими договорами з ПрАТ Київоблаенерго , однак вони незаконно були приєднані до загальнобудинкової мережі електропостачання через загальнобудинкові прилади обліку, що було комісійно встановлено відразу після укладення договору з ПрАТ Київобленерго , а саме - 22 грудня 2018 року.

Відповіді на вказані листи позивачеві надано не було.

Доказів протилежного до матеріалів справи не надано.

За твердженням позивача, заступник начальника Ірпінського РП ПрАТ Київобленерго Карпенко І.О. під час перемовин з головою правління ОСББ Новий-14 та власниками зазначених нежитлових приміщень зазначив, що найближчим часом перерахунок буде здійснено. Однак, на час подання даного позову до суду такий перерахунок не було здійснено, і ОСББ Новий-14 , на його переконання, понесло збитки на суму 23168,37 грн., оскільки вона була оплачена як власниками нежитлових приміщень, так і ОСББ Новий-14 згідно із рахунком-фактурою за електроенергію № 8791574364 за грудень 2018 року від 28.12.2018 р.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСББ Новий-14 наголошує, що ним не споживалася електрична енергія, яку відповідач вимагає оплатити як заборгованість у розмірі 83737,25 грн., зазначену у рахунках-фактурах № 6062317158 від 24.06.2019 р., з огляду на що позивач просить суд визнати вимогу у вигляді рахунку-фактури № 6062317158 за червень 2019 року від 24.06.2019 р. на загальну суму 73513,80 грн., рахунку-фактури по оплаті за перетікання реактивної електроенергії та штрафні санкції № 6062317158 за червень 2019 року від 24.06.2019 р. у розмірі 10223,45 грн., а також повідомлення № 6062317158 від 24.06.2019 р. про можливе припинення подачі електроенергії - незаконними та такими, що не ґрунтуються на договорі, та стягнути 23168,37 грн. збитків, завданих у зв`язку із підключенням власників нежитлових приміщень до лічильників ОСББ Новий-14 , з Приватного акціонерного товариства Київобленерго .

У відповідності зі ст. 11 Цивільного коедксу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст. 202, 205 Цивільного кодексу України).

У відповідності з приписами ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається (ч. 2 ст. 275 ГК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про ринок електричної енергії основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема, правилами ринку, які, в тому числі, визначають правила функціонування балансуючого ринку та ринку допоміжних послуг; правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку; кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу; кодексом комерційного обліку; правилами роздрібного ринку; іншими нормативно-правовими актами.

Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії), регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 14 березня 2018 року № 312 (далі - Правила РРЕЕ).

Пунктом 3.1.1 Правил РРЕЕ встановлено, що постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником останньої надії . Ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника останньої надії визначаються у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 3.1.9 Правил роздрібного ринку електричної енергії споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається.

Згідно з п. 4.13 Правил РРЕЕ для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Якщо укладено новий договір, перший розрахунковий період починається з дня початку постачання електроенергії і закінчується в останній день відповідного календарного місяця. У випадку припинення дії договору розрахунковий період для останнього платежу починається з першого дня останнього календарного місяця постачання електричної енергії та закінчується в останній день постачання електричної енергії (п. 4.20 Правил РРЕЕ).

Відповідно до п. 5.5.5 Правил РРЕЕ споживач електричної енергії зобов`язаний, у тому числі: користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів); дотримуватися правил технічної експлуатації, правил безпеки під час експлуатації власних електроустановок, нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов укладених договорів; забезпечувати належний технічний стан та безпечну експлуатацію своїх електроустановок та електроприладів згідно з вимогами нормативно-технічних документів та нормативно-правових актів України; забезпечувати збереження і цілісність установлених на його території та/або об`єкті (у його приміщенні) розрахункових засобів комерційного обліку електричної енергії та пломб (відбитків їх тавр) відповідно до акта про пломбування; забезпечувати доступ представникам оператора системи (після пред`явлення ними службових посвідчень) до об`єкта споживача для проведення технічної перевірки засобу комерційного обліку (засобів вимірювальної техніки), електроустановок та електропроводки, вимірювання показників якості електричної енергії, контролю за рівнем споживання електричної енергії, а також для виконання відключення та обмеження споживання електричної енергії споживачу (субспоживачу) відповідно до встановленого цими Правилами порядку та виконувати їх обґрунтовані письмові вимоги щодо усунення виявлених порушень, якщо це обумовлено умовами договору.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, вивчивши позиції учасників процесу, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог у даній справі з огляду на таке.

Предметом позову ОСББ Новий-14 є, зокрема, визнання вимоги відповідача у вигляді рахунку-фактури № 6062317158 за червень 2019 року від 24.06.2019 р. на загальну суму 73513,80 грн., рахунку-фактури по оплаті за перетікання реактивної електроенергії та штрафні санкції № 6062317158 за червень 2019 року від 24.06.2019 р. у розмірі 10223,45 грн., а також повідомлення № 6062317158 від 24.06.2019 р. про можливе припинення подачі електроенергії - незаконними та такими, що не ґрунтуються на договорі.

Частиною 2 статті 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності з приписами ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Нормами частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У відповідності до частин 2 та 3 статті 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем (ч. 10 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом наведених вище норм, суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів покладено саме на позивача. У рішенні Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 р. (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Таким чином, суд при вирішенні спору повинен надати об`єктивну оцінку наявності у позивача порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

У відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

Суд зазначає, що надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, необхідно також зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У п. 145 рішення від 15.11.1996 р. у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 року (заява № 38722/02)).

Тобто, у кінцевому результаті ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Як зазначалося вище, вирішуючи спір, суд має з`ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Також, як зазначалося вище, згідно з п. 4.13 Правил роздрібного ринку електричної енергії для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Тобто рахунки-фактури, які виставляються відповідачем позивачеві, є платіжними документами, які складаються на підставі даних комерційного обліку, і хоча їх виставлення і передбачається за умовами договору, вони не є актами в розумінні наведених вище приписів ст. 20 ГК України, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання рахунку-фактури № 6062317158 за червень 2019 року від 24.06.2019 р. на загальну суму 73513,80 грн. та рахунку-фактури по оплаті за перетікання реактивної електроенергії та штрафні санкції № 6062317158 за червень 2019 року від 24.06.2019 р. у розмірі 10223,45 грн. незаконними та такими, що не відповідають договору, не відповідає встановленим законом способам захисту прав.

Поряд з цим, повідомлення відповідача № 6062317158 від 24.06.2019 р. про можливе припинення подачі електроенергії також не є актом в розумінні ст. 20 ГК України, який може бути визнано господарським судом недійсним чи незаконним, оскільки за приписами п. 7.5 Правил РРЕЕ попередження про припинення постачання електричної енергії оформлюється після встановлення факту наявності підстав для вчинення вказаних дій та надається споживачу окремим письмовим повідомленням.

Водночас, слід зазначити, що ані рахунок-фактура, ані повідомлення про можливе припинення подачі електроенергії не є вимогами відповідача, оскільки їх складання передбачене законодавчо та договором.

При цьому, наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє позивача від обов`язку сплатити за спожиту електроенергію в обсязі та в порядку, що передбачені договором.

З урахування викладеного вище, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом закладення позову про визнання вимоги у вигляді рахунку-фактури № 6062317158 за червень 2019 року від 24.06.2019 р. на загальну суму 73513,80 грн., рахунку-фактури по оплаті за перетікання реактивної електроенергії та штрафні санкції № 6062317158 за червень 2019 року від 24.06.2019 р. у розмірі 10223,45 грн., а також повідомлення № 6062317158 від 24.06.2019 р. про можливе припинення подачі електроенергії - незаконними та такими, що не ґрунтуються на договорі, не відповідає встановленим способам захисту прав та інтересів та критерію ефективності, адже судове рішення про задоволення таких вимог не може бути реально виконаним, оскільки не змінює обсягу прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.

Окрім того, заявлені позивачем вимоги не свідчать про наявність у позивача на момент звернення до суду з даним позовом фактично порушеного права, оскільки кошти за спірними рахунками-фактурами останнім на рахунок відповідача оплачені не були, а відключення від електроенергії, згідно повідомлення ПрАТ Київобленерго № 6062317158 від 24.06.2019 р. про можливе припинення подачі електроенергії, не відбулося.

Поряд з цим, відмовляючи у задоволенні цієї частини позовних вимог з мотивів невірного обрання позивачем способу захисту своїх прав та інтересів, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду справи судом було встановлено, що 21.12.2018 р. між ПрАТ Київобленерго та ОСББ "Новий-14" було укладено договір про постачання електричної енергії № 220081310. Додатком № 7 до договору передбачено, що розрахунковими засобами обліку споживача є наступні лічильники: №№ 026830, 026831, 036628, 054819, 067145, 067146, 067147, 067154, 067155, 067157, 067158, 067182, 001826, 036625, 054488, 067148, 051306 .

Водночас, з матеріалів справи, зокрема, з акту № 398350 від 06.12.2018 р. технічної перевірки розрахункового засобу обліку електричної енергії (причина перевірки - перезаключення договору) вбачається, що 06.12.2018 р. (тобто до укладення договору між сторонами даної справи) лічильник № 0051306 було демонтовано та замінено на лічильник № 12701463, з чого слідує, що ОСББ "Новий-14" на договірних засадах не могло споживати електроенергію через лічильник № 0051306.

Крім того, матеріали справи не містять доказів передавання ПрАТ Київобленерго ОСББ "Новий-14" лічильника № 0051306 з встановленими на ньому пломбами на відповідальне зберігання.

Доказів протилежного на момент прийняття рішення у даній справі до матеріалів останньої надано не було.

Поряд з цим, споживання позивачем спірного обсягу електроенергії через лічильник № 0051306 не підтверджене також актом приймання-передавання електричної енергії, підписаним уповноваженими представниками сторін.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про недоведеність матеріалами справи наявності передбачених законом підстав для виставлення відповідачем позивачу до оплати рахунків-фактур за показами лічильника № 0051306.

При цьому, судом критично оцінені посилання відповідача на підписання позивачем звіту про показники лічильників за червень - грудень 2018 року, оскільки зазначений звіт не містить дат зняття показників лічильників, перелічених в ньому.

З огляду на викладене вище, попри зазначення в договорі від 21.12.2018 р. про постачання електричної енергії № 220081310 (додаток № 7) лічильника № 0051306, який станом на час укладення даного договору був демонтований, твердження відповідача щодо наявності в ОСББ "Новий-14" обов`язку здійснити оплату за вказаним вище лічильником є безпідставними, а підстави для здійснення позивачем сплати заборгованості за цим лічильником є відсутніми.

Крім того, позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 23168,37 грн. збитків, завданих у зв`язку із підключенням власників нежитлових приміщень до лічильників ОСББ Новий-14 , у зв`язку з чим позивачем було сплачено на рахунок відповідача зазначену суму у вигляді оплати за електричну енергію, яка, в свою чергу, не була спожита позивачем.

Як зазначалося вище, 22.12.2018 р. ОСББ Новий-14 комісійно було обстежено усі загальнобудинкові лічильники електроенергії та виявлено, що до лічильників № 0067148, № 0036625, № 001826 та № 0054488 приєднано електроустановки власників нежитлових приміщень (ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ), які, за твердженням позивача, мають договори з ПрАТ Київобленерго та сплачують за показниками своїх лічильників рахунки ПрАТ Київобленерго . Власники нежитлових приміщень ОСОБА_1 та ОСОБА_5 склали розписки, відповідно до яких вони визначили, що разом вони спожили та оплатили ПрАТ Київобленерго 13790,70 кВт електричної енергії, вартість якої склала 23168,37 грн. (13790 кВт*1,68 грн./кВт).

Однак, на вимогу позивача відповідний перерахунок обсягів спожитої останнім електричної енергії відповідачем здійснено не було, у зв`язку з чим, на переконання ОСББ Новий-14 , останнє понесло збитки на суму 23168,37 грн.

Як зазначалось вище, згідно положень ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

За приписами частини 2 ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Поряд з цим, відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Слід зазначити, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст. 225 ГК України).

Проте, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Таким чином, необхідною умовою для притягнення до цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді відшкодування заподіяних ним збитків є доведена позивачем наявність складу правопорушення: протиправна поведінка особи, шкода, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, і відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Як встановлено судом, ОСББ "Новий-14" надавались ПрАТ Київобленерго звіти щодо обсягів використаної електричної енергії, а відповідачем, у свою чергу, на підставі поданих позивачем звітів та підписаних актів приймання-передавання електричної енергії, виставлялись передбачені Правилами РРЕЕ та договором рахунки-фактури на оплату електричної енергії, які, в подальшому, були оплачені ОСББ "Новий-14".

При цьому, позивачем не надано до матеріалів справи будь-яких доказів того, що ПрАТ Київобленерго було зайво виставлено, а ОСББ "Новий-14" було зайво сплачено суму 23168,37 грн., так само як і не надано жодних доказів здійснення відповідачем подвійного нарахування цієї суми до оплати іншим особам, окрім позивача, а також доказів оплати цих сум іншими особами.

Поряд з цим, суд зазначає, що в матеріалах справи містяться заяви власників нежитлових приміщень ОСОБА_1 та ОСОБА_5 від 22.12.2018 р., відповідно до яких вони зазначали, що разом вони спожили та оплатили ПрАТ Київобленерго 13790,70 кВт електричної енергії.

Водночас, як вбачається із заяви ОСОБА_1 , останній зобов`язувався відшкодувати на рахунок ОСББ Новий-14 суму в розмірі 11166,00 грн. за умови, якщо Ірпінський РЕС не врахує обсягу спожитої ним електроенергії та не зменшить показники лічильника позивача. У свою чергу, ОСОБА_5 брав на себе зобов`язання заявити до Ірпінського РЕСу про обсяг спожитої ним електроенергії та вимагати виключити її з показників загальнобудинкового лічильника, а у випадку, якщо Ірпінський РЕС не врахує цей обсяг та не зменшить на нього показники лічильника № 0054588, зобов`язувався компенсувати на рахунок ОСББ збитки, завдані у зв`язку із підключенням власників нежитлових приміщень до лічильників ОСББ Новий-14 .

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з ПрАТ Київобленерго 23168,37 грн. збитків з огляду на недоведення позивачем як самого факту понесення збитків у вказаній сумі, так і факту їх заподіяння (якщо такий мав би місце) саме відповідачем, а не іншими особами, якими здійснювалося споживання електричної енергії через лічильники позивача.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України , Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Решта долучених до матеріалів справи доказів та наданих сторонами пояснень була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.

Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1, п. 2 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

У задоволенні позовних вимог Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Новий-14" (08292, Київська обл. м. Буча, вул. Нове Шосе, 14, код 41472220) до Приватного акціонерного товариства "Київобленерго" (08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Київська, 2-б, код 23243188) про визнання вимог у вигляді рахунку-фактури № 6062317158 за червень 2019 року від 24.06.2019 р. на загальну суму 73513,80 грн., рахунку-фактури по оплаті за перетікання реактивної електроенергії та штрафні санкції № 6062317158 за червень 2019 року від 24.06.2019 р. у розмірі 10223,45 грн., а також повідомлення № 6062317158 від 24.06.2019 р. про можливе припинення подачі електроенергії - незаконними та такими, що не ґрунтуються на договорі, та про стягнення 23168,37 грн. збитків, відмовити.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 13.12.2019 р.

Суддя В.М. Бабкіна