Постанова

від 11.12.2019 по справі 910/8729/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2019 р. Справа№ 910/8729/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

секретар судового засідання: Вайнер Є.І.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 11.12.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРМАРІУМ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 (повний текст рішення складено - 09.09.2019)

у справі № 910/8729/19 (суддя - Гумега О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САНТЕ-АЛКО"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРМАРІУМ"

про стягнення 14 850,00 грн.,-

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "САНТЕ-АЛКО" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРМАРІУМ" (далі - відповідач) про стягнення 14 850,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору на виконання проектних робіт №АБВ-19/03/19-П від 19.03.2019 щодо виконання робіт, у результаті чого позивач просив суд стягнути з відповідача попередню оплату в розмірі 14 850,00 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРМАРІУМ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "САНТЕ-АЛКО" 14 850,00 грн. попередньої оплати та 1 921,00 грн. судового збору.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідач у порушення покладеного на нього законом та договором обов`язку, своє зобов`язання щодо виконання проектних робіт не виконав, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРМАРІУМ" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 у справі № 910/8729/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Апелянт зазначає, що в порушення положень пунктів 3.3.1 та 4.1 договору позивачем не передано скаржнику завдання на проектування та інші вихідні дані, необхідні для складання документації.

Скражник стверджує, що неодноразово в усній та письмовій формі звертався до позивача з вимогою надати документи та інформацію, також повідомляв про призупинення виконання робіт за договором.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРМАРІУМ" вказує, що відповідно до статті 851 Цивільного кодексу України мало право не виконувати роботу. На думку скаржника, позивач не мав правових підстав для застосування частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України, оскільки самостійно спричинив обставини, які позбавили відповідача виконати взяті на себе зобов`язання за договором.

Скаржник в апеляційній скарзі просив долучити до матеріалів справи копію договору №8-АК від 01.03.2019, який підтверджує проведення ремонтних робіт у приміщенні позивача, що, на думку апелянта, стало однією з обставин, які перешкоджали виконати роботи за договором.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач у своєму відзиві, наданому до суду 15.11.2019, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін. Крім того, позивач вказує, що відповідач звертався із запитами до позивача про надання додаткової інформації вже після спливу терміну виконання робіт, що встановлені договором.

Позивач зазначає, що скористався наданим йому правом на відмову від договору відповідно до частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України, оскільки на момент подання позову до суду строк виконання відповідачем робіт за договорм сплив, а договір припинив свою дію.

Товариство з обмеженою відповідальністю "САНТЕ-АЛКО" стверджує, що з огляду на невиконання відповідачем умов договору у встановлений строк та розірвання позивачем договору в одностороньому порядку, позивач вважає, що грошові кошти в сумі 14 850 грн., перераховані в якості авансу, підлягають стягненню на користь позивача, як безпідставно набуте майно відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2019 справу № 910/8729/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 у справі №910/8729/19 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРМАРІУМ" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 залишено без руху.

30.10.2019 представником Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРМАРІУМ" подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано платіжне доручення № 406 від 22.10.2019 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2 881, 50 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРМАРІУМ" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 у справі № 910/8729/19 та призначено розгляд справи на 11.12.2019.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2019, у зв`язку з перебуванням судді Коротун О.М. на лікарняному, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 прийнято справу №910/8729/19 до провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРМАРІУМ" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Гаврилюк О.М., Сулім В.В.

Позиції учасників справи

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційної інстанції 11.12.2019 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову. Також, представник відповідача у судовому засіданні подав клопотання про відшкодування витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Представник позивача у судовому засіданні апеляційної інстанції 11.12.2019 заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

19.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "САНТЕ-АЛКО" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРМАРІУМ" (виконавець) укладено договір №АБВ-19/03/19-П на виконання проектних робіт (далі - договір).

Відповідно до пункту 2.1 договору виконавець зобов`язується виконати у повному обсязі та у визначені договором строки роботи (розробка проектної документації "Реконструкція нежитлових приміщень по вул. Січових стрільців, 57 у Шевченківському районі м. Києва" розділу Архітектурно-будівельні рішення стадії "Робочий проект"), а замовник зобов`язується оплатити роботи та прийняти їх.

Згідно з пунктом 2.2 договору загальний строк виконання робіт за даним договором становить 10 (десять) робочих днів, з урахуванням умов розділу 4 цього договору.

Пунктом 3.2.3 договору передбачено, що у випадку необхідності виконавець може отримати від замовника додаткові матеріали, необхідні для виконання робіт.

Замовник зобов`язаний передати виконавцю завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання документації (пункт 3.3.1 договору).

Виконавець приступає до виконання робіт після оплати робіт, згідно умов договору, та отримання вихідних даних (пункт 4.1 договору).

У пункті 4.2 договору визначено, що виконавець може запросити додаткові матеріали, необхідні для виконання робіт на будь-якій стадії виконання договору. Строк виконання робіт продовжується на строк надання таких додаткових матеріалів.

Сторони у пунктах 5.1, 5.2 договору встановили, що вартість робіт згідно цього договору погоджується сторонами в протоколі про узгодження договірної ціни. Замовник здійснює оплату авансу, що становить 100% від загальної суми.

У додатку №1 від 19.03.2019 до договору №АБВ-19/03/19-П від 19.03.2019 (протокол про узгодження договірної ціни) сторонами досягнута згода про розмір договірної ціни на розробку проектної документації "Реконструкція нежитлових приміщень по вул. Січових Стрільців, 57 у Шевченківському районі м. Києва" розділу Архітектурно-будівельні рішення стадії "Робочий проект" у загальній сумі 14 850,00 грн., в т.ч. ПДВ.

У додатку № 2 від 19.03.2019 до договору № АБВ-19/03/19-П від 19.03.2019 (графік виконання та фінансування робіт) сторонами визначено, що термін виконання робіт складає 14 календарних днів та умовами фінансування та оплати робіт є аванс 100% від вартості робіт за договором. Також, сторони встановили, що розрахунки за виконані роботи, проводяться у безготівковій формі шляхом перерахування коштів замовником на поточний рахунок виконавця згідно з пунктом 5.2 договору.

22.03.2019 позивач перерахував грошові кошти на користь відповідача у розмірі 14 850,00 грн.

04.06.2019 позивач направив на адресу відповідача вимогу № 128, відповідно до якої просив виконати роботи за договором, результати яких передати за відповідним актом приймання-передачі. Також, позивач попереджав відповідача про те, що у випадку невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, позивач відмовиться від договору. Проте, вказаний лист відповідач залишив поза увагою.

12.06.2019 позивач направив відповідачу повідомлення №134 про відмову від договору та просив повернути сплачені грошові кошти, що були сплачені в якості попередньої оплати (авансу) за договором у сумі 14 850,00 грн. Однак, вказане повідомлення відповідач також залишив відповіді та задоволення.

Звертаючись з позовом, позивач просив стягнути з відповідача суму попередньої оплати за договором на виконання проектних робіт № АБВ-19/03/19-П від 19.03.2019 у розмірі 14 850,00 грн., у зв`язку з невиконанням відповідачем проектних робіт.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Так, договір, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "САНТЕ-АЛКО" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРМАРІУМ", за своєю правовою природою відноситься до договорів підряду.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Суд першої інстанції встановив, що на виконання умов договору №АБВ-19/03/19-П від 19.03.2019 позивач здійснив перерахування грошових коштів, в якості попередньої оплати вартості робіт (аванс 100%), на користь відповідача у розмірі 14 850,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 732 від 22.03.2019 та випискою по рахунку № 26002113926.

Отже, відповідно до умов додатку № 2 до договору № АБВ-19/03/19-П від 19.03.2019 граничний строк виконання робіт відповідачем є 05.04.2019.

Згідно зі статтею 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За правилами статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Статтею 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Місцевим господарським судом встановлено, що у порушення умов договору та норм чинного законодавства відповідач взяті на себе зобов`язання по виконанню робіт у строк до 05.04.2019 включно не виконав. Таким чином, починаючи з 06.04.2019 відповідач є таким, що прострочив виконання робіт передбачених договором № АБВ-19/03/19-П від 19.03.2019.

У разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків (стаття 615 ЦК України).

Частиною 2 статті 849 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до частини 4 статті 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Отже, договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов`язань його сторін.

Відповідно до частини 2 статті 570 Цивільного кодексу України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом. Однак, з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави. Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відтак, зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав.

Отже, між сторонами укладено договір, на підставі якого позивачем сплачено кошти в якості авансу, однак позивач розірвав вказаний договір внаслідок односторонньої відмови в порядку ст. 849 Цивільного кодексу України, що свідчить про припинення зобов`язань сторін за цим договором. Таким чином, зобов`язання відповідача з виконання робіт за розірваним договором відпала, а майно (грошові кошти) є таким, що збережене відповідачем без достатньої правової підстави.

Тобто, позивач вправі вимагати повернення йому безпідставно збережені відповідачем грошові кошти у розмірі 14 850 грн.

Посилання скаржника на те, що неодноразово в усній та письмовій формі звертався до позивача з вимогою надати документи та інформацію, також повідомляв про призупинення виконання робіт за договором, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач направив позивачу письмове повідомлення №01-18/04-19 від 18.04.2019 лише 05.06.2019, що підтверджується наявними в матеріалах справи фіскальним чеком, поштовою накладною та відтиском на поштовому описі. Вказане повідомлення було отримане позивачем 07.06.2019, що підтверджується роздруківкою з інтернет-сайту Укрпошта про відстеження відправлення № 0311008909330.

Письмове повідомлення №01-03/06-19 від 03.06.2019 направлено позивачу 04.06.2019, а отримане позивачем 10.06.2019, що підтверджується наявною в матеріалах справи роздруківкою з інтернет-сайту Укрпошта про відстеження відправлення № 0207201537650.

Отже, два повідомлення № 01-18/04-19 від 18.04.2019 та № 01-03/06-19 від 03.06.2019 були направлені позивачу вже після ініціювання ним питання про відмову від договору, у зв`язку із порушенням його умов відповідачем та направлення вимоги про повернення сплачених коштів (вимога № 128 від 04.06.2019).

Крім того, повідомлення відповідача були направлені позивачу після спливу терміну виконання робіт, які встановлені договором.

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт відсутності у нього можливості виконати роботи, передбачені договором № АБВ-19/03/19-П від 19.03.2019, через ненадання позивачем додаткової інформації, необхідної для виконання умов договору.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 14 850,00 грн. попередньої оплати за договором на виконання проектних робіт №АБВ-19/03/19-П від 19.03.2019 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів відмовляє у прийнятті доданої до апеляційної скарги копії договору №8-АК від 01.03.2019, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов`язаний самостійно з`ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Однак, суд апеляційної інстанції вказує, що апелянт не надав поважні причини та докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Крім того, у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанціях апелянт у суді апеляційної інстанції подав клопотання про відшкодування витрат, пов`язаних з розглядом справи, в якому просить суд стягнути з позивача 9 500 грн. витрат на професійну правничу допомогу, з приводу чого колегія суддів зазначає наступне.

Частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами із іншими судовими витратами.

За приписами частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, оскільки суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, то вимога відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

На переконання колегії суддів, місцевий господарський суд правильно зазначив, що, оскільки права та охоронювані законом інтереси позивача, за захистом яких той звернувся до суду, порушено відповідачем, то позовні вимоги про стягнення 14 850 грн. підлягають задоволенню.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРМАРІУМ" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 у справі № 910/8729/19 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 у справі № 910/8729/19 слід залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРМАРІУМ" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 у справі № 910/8729/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 у справі № 910/8729/19 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРМАРІУМ".

4. Матеріали справи №910/8729/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених ст. 287 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 16.12.2019.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім