Рішення

від 11.12.2019 по справі 904/4480/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2019м. ДніпроСправа № 904/4480/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Владимиренко І.В. за участю секретаря судового засідання Сечиної Ю.Ю.

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", в особі Виробничого підрозділу "Знам`янська дирекція залізничних перевезень регіональної філії "Одеська залізниця" АТ "Українська залізниця"

до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ", 51925, м.Кам`янське, вул.Соборна, буд.18-б, ідентифікаційний номер юридичної особи 05393043

про стягнення штрафу у розмірі 41 135,00грн. та судовий збір у розмірі 1 921, 00грн.

Представники:

від позивача представник Моцкус Ю.І. дов. № 2387 від 28.11.19р.

від відповідача представник Захарченко О.В. дов. №19 від 29.01.2019

СУТЬ СПОРУ:

03.10.19р. Акціонерне товариство "Українська залізниця", в особі Виробничого підрозділу "Знам`янська дирекція залізничних перевезень регіональної філії "Одеська залізниця" АТ "Українська залізниця" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ", 51925, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Соборна, 18-Б; ЄДРПОУ 05393043 про стягнення штрафу у розмірі 41 135,00грн. та судовий збір у розмірі 1 921, 00грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2019р. позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 05.11.2019р.

Для повного та всебічного розгляду даної справи, 04.11.2019р. здійснено запит судді Владимиренку І.В. з метою отримання інформації про результат розгляду справи № 904/2104/19 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ", 51925, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Соборна, 18-Б; ЄДРПОУ 05393043, з наданням ухвали суду про відкриття провадження у справі № 904/2104/19.

На запит отримано відповідь, в якій зазначено, що 31.05.19р. відкрито провадження у справі № 904/2104/19 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ", на даний час провадження перебуває на стадії розпорядження майном, триває розгляд кредиторських вимог.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.

21.10.2019 року набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства.

Відповідно до частин 2, 3 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна та ін. Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Як вбачається з матеріалів даної справи, відносно відповідача господарським судом Дніпропетровської області 31.05.19р. відкрито провадження у справі № 904/2104/19 про банкрутство, на даний час провадження перебуває на стадії розпорядження майном.

Ухвалою господарського суду від 05.11.19р. (суддя Суховаров А.В.) передано матеріали справи № 904/4480/19 за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", в особі Виробничого підрозділу "Знам`янська дирекція залізничних перевезень регіональної філії "Одеська залізниця" АТ "Українська залізниця" до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ", 51925, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Соборна, 18-Б; ЄДРПОУ 05393043 про стягнення штрафу у розмірі 41 135,00грн. та судовий збір у розмірі 1 921, 00грн. господарському суду, в провадженні якого перебуває справа №904/2104/19 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ", для розгляду спору по суті в межах цієї справи.

Ухвалою господарського суду від 12.11.19р. прийнято матеріали справи № 904/4480/19 за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", в особі Виробничого підрозділу "Знам`янська дирекція залізничних перевезень регіональної філії "Одеська залізниця" АТ "Українська залізниця" до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ", 51925, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Соборна, 18-Б; ЄДРПОУ 05393043 про стягнення штрафу у розмірі 41 135,00грн. та судовий збір у розмірі 1 921, 00грн. до розгляду в межах справи № 904/2104/19 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" (51925, Дніпропетровська область, м. Кам"янське, вул. Соборна, 18-Б; ЄДРПОУ 05393043). Призначено розгляд справи по суті на 11.12.2019р. о 10:45 год.

11.12.19р. до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якій останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Судом відзив прийнятий до відома.

Також, відповідачем заявлено клопотання в якому останній просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 75% на підставі ст. 233 господарського кодексу України. Судом клопотання прийнято до розгляду.

В порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 11.12.2019р. оголошені вступна та резолютивна частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

06.07.2019 р. зі станції Правда Придніпровської залізниці, за накладною №47837257, відповідач здійснив відправлення на адресу ТОВ Білокриницький вапняний завод , сімнадцяти вагонів вантажу (вапняк) загальною масою 1 184 000 кг., зокрема, у вагоні №62966106 (далі - вагон) - 70 000 кг., на станцію Біла криниця Одеської залізниці.

11.07.2019 р. під час перевезення вантажу на станції Тимкове Одеської залізниці, на підставі акту загальної форми №4140 від 11.07.2019 р. позивачем проведено комісійне переважування зазначеного вагону та складено комерційний акт №414115/51 від 11.07.2019 р.

Згідно з вказаним комерційним актом під час переважування вагону виявлено, що маса вантажу у вагоні, за накладною складала: нетто - 70 000 кг., фактично виявилось: брутто - 107 100 кг., нетто - 83 700кг., тара - 23 400 кг., різниця в сторону збільшення та понад вантажопідйомність вагону складає 13 700 кг.

У зв`язку з тим, що маса вантажу у вищезазначеному вагоні не відповідає масі вказаній відправником у накладній, позивач вказує на те, що відповідач на підставі статей 118, 122 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 має сплатити штраф в сумі 41 135,00 грн., що складає п`ятикратний розмір провізної плати, виходячи з її розміру у даному випадку - 8 227,00 грн.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі статтею 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Статтею 306 Господарського кодексу України встановлено, що загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Приписами статті 3 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Спірні відносини сторін виникли при перевезенні вантажів залізницею, тому регулюються Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. №457, який визначає обов`язки, права і відповідальність залізниці, а також підприємств, організацій, установ, які користуються залізничним транспортом.

Відповідно до п. 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. В разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених Правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.

Пунктом 24 Статуту залізниць України передбачено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Відповідно до ст. 122 Статуту, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

У даній справі на станції Тимкове Одеської залізниці, проведено перевірку маси вантажу, відправленого відповідачем, під час якої виявлено, що маса вантажу не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, а саме: у вагоні № 62966106 - маса нетто 70 000 кг, натомість фактично складає виявилось нетто - 83 700 кг. (при тарі - 23 400 кг.), що на 13 700 кг., більше за вказану вантажовідправником.

За результатами контрольного переважування станцією Тимкове Одеської залізниці складений комерційний акт №414115/51, відповідно до якого за результатами переважування вагону №62966106 на справних вагонних 150т. тензометричних статичних вагах станції Тимкове (держ. повірка 05.06.2019р.) виявилось: у вагоні №62966106 при переваженні вага брутто складає - 107 100 кг, тара за документом - 23 400 кг, вага нетто - 83 700кг., що більше ваги зазначеної в документі на 13 700кг. Представником відповідача не надано доказів, які б викликали сумніви у достовірності показів зазначеного засобу ваговимірювальної техніки.

У комерційному акті також містяться відомості про те, що навантаження у вагоні навалом, розрівняне, нижче обв`язувального бруса від 150 мм до 300 мм. На поверхні вантажу продольні борозни. Вагон глуходверний, люка зачинені щільно, просипання вантажу немає. Зважування вагону проводилося двічі, вага більше документу, переваження понад вантажопідйомність вагону на 13 700 кг підтвердилось, що є порушенням вимог п.4.1 Глави 1 Додатку 3 до СМГС .

Пунктом 10 Правил складання актів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002р. № 334, передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Суд встановив, що комерційний акт №414115/51 підписаний належними особами (чотири особи працівники станції) у відповідності до п. 10 Правил складання актів.

При цьому, суд відхиляє посилання відповідача у відзиві на позовну заяву, що наданий позивачем Комерційний акт №414115/51 складено з порушеннями Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, зокрема, що чітко зазначено лише посаду начальника станції Лаврукович Л.В., посади інших осіб, які підписали комерційний акт не відповідають приписам Правил складання актів.

Судом встановлено, що комерційний акт №414115/51 складено у присутності ДС ОСОБА_1 , бригадира пункту комерційного огляду ОСОБА_2 , старшого приймальника поїздів ОСОБА_3 , приймальника поїздів ОСОБА_4 .

При цьому, суд враховує, що комерційний акт може не містити підпис начальника вантажного району, якщо така посада не передбачена штатним розкладом. У даному випадку, суд встановив, що в матеріалах справи міститься наказ АТ "Укразалізниця" від 01.02.2018 за №ДН-3-01/45 "Про покладення обов`язків щодо підписання комерційних актів по станції Тимкове", згідно п. 2 якого, у зв`язку з відсутністю по станції Тимкове посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика), покладено обов`язки щодо участі у комісійній перевірці кількості та стану вантажу (багажу), підписання оформлених комерційних актів, на старших приймальників поїздів, зокрема, на ОСОБА_3 .

З урахуванням чого, оскільки комерційний акт №414115/51 підписаний чотирма працівниками залізниці, він складений відповідно до пункту 10 Правил складання актів та вважається таким, що складений з дотриманням вимог чинного законодавства України.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що комерційний акт №414115/51, яким засвідчено невідповідність маси вантажу даним, зазначеним у накладній, є складеним у відповідності до вимог пред`явлених до його складання Правилами складання актів, а тому в даному випадку є належним та допустимим доказом відповідно до норм статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно пунктом 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до пункту 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Як вже було зазначено, відповідно до статті 122 Статуту, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно із пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 р., якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України.

Водночас, слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв`язку з цим збитки.

Факт невірного зазначення відповідачем маси вантажу в накладній останнім не спростований, так як і не надані докази оскарження комерційного акту №414115/51 до позивача в адміністративному порядку.

У пункті 31 накладної №47837257 зазначено, що провізна плата за вагон зі станції Правда Придніпровської залізниці до станції Біла криниця Одеської залізниці становить 139 859,00 грн., тобто розмір провізної плати за один із сімнадцяти вагонів становить 8 227,00 грн. Отже, штраф (п`ятикратний розмір провізної плати) становить 41135,00 грн. (8 227,00 грн. х 5).

Таким чином, вимоги про стягнення штрафу, на підставі зазначеного вище, є законними та обґрунтованими, та арифметично вірно розрахованими.

Разом з тим, у відзиві на позову заяву відповідач просить суд зменшити розмір штрафу, та наводить обґрунтування обставин, які зумовлюють підстави для його зменшення. Також, під час розгляду справи представником Відповідача окремо подано клопотання про зменшення штрафу на 75%, з підстав що викладені у відповіді на відзив.

Надаючи оцінку обставинам справи, в контексті питання про наявність підстав для зменшення штрафу, суд виходить із наступного.

В силу положень ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до стягнення штрафу.

Частина третя статті 551 Цивільного кодексу України передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з частиною 1 статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язання боржником, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Таким чином, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто, сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Відповідно до ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Частиною 5 ст. 307 ГК України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно- правовими актами.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що штраф, встановлений ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України, є мірою цивільно-правової відповідальності, передбаченої за порушення зобов`язань за договором перевезення вантажів (цивільно-правові відносини).

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що 01.03.2019 року між Відповідачем та ПАТ Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь (Постачальник) укладений договір № 20/2019/5393043к/19-0226-02, за умовами якого, Постачальник зобов`язався поставити, а відповідач оплатити та прийняти Ресурси, найменування (асортимент), орієнтовна кількість, а також строк поставки яких зазначені в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною Договору.

Специфікацією № 19 до вказаного Договору сторони передбачили поставку вапна для флюсування для агломераційного виробництва ДСТУ Б В. 2.7 - 90:2011 сортів 1 та 2 фракція 20-80мм певних фракцій та хімічного складу. 14.06.2019 року за залізничною накладною № 42795468 у вагоні № 62966106 зі станції Біла Криниця Одеської залізниці відправником ТОВ Білокриницький вапняний завод (зазначений як вантажовідправник в Специфікації № 19 до Договору) на станцію Правда Придніпровської залізниці відправлене вапно негашене. В залізничній накладній №42795468 відправником ПАТ Білокриницький вапняний завод зазначено: тара вагону 23 400 кг., вантажопідйомність 70 000 кг., маса вантажу 70 000 кг, 23.06.19р. вантаж за зазначеною вище залізничною накладною виданий Відповідачу.

Відповідач вказує, що під час перевірки за якістю вапна, яке надійшло у вагоні № 62966106, виявлена його невідповідність умовам договору № 20/2019/5393043к/19-0226-02 від 01.03.2019 року за якістю, що підтверджується актом № 7/ИУ-и., про що відповідач повідомив Постачальника, а Листом від 02.07.2019 року № 82 вантажовідправник - ТОВ Білокриницький вапняний завод повідомило Постачальника про необхідність відправки (а фактично - повернення) вагонів (в тому числі і вагону № 62966106). Відповідні докази долучені відповідачем до відзиву.

Відповідач стверджує, що він вимушено став вантажовідправником, і внесення відомостей до накладної зумовлено відомостями, які були внесені до перевізних документів, за якими даний вантаж було отримано. Крім цього, у судовому засіданні представник відповідача пояснив, що діючи правила та регламенти, що регулюють діяльність позивача, не забезпечують можливості здійснити переадресацію (повернення) вантажу після його видачі вантажоодержувачу, а без видачі, останній не може здійснити перевірку вантажу за якістю та кількістю.

Суд критично ставиться до вищевикладених аргументів відповідача, оскільки саме відповідач, як вантажовідправник, визначає масу вантажу, заповнює і підписує накладну, яка є основним перевізним документом, який надається залізниці відправником разом з вантажем, і є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, а згідно статті 24 Статуту саме вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, вимоги позивача до відповідача є обґрунтованими.

Водночас, суд враховує, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2019 року по справі №904/2104/19 відкрито провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат", у межах якої, в тому числі, розглядається даний спір.

31.05.2019 року на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі інтернет господарським судом Дніпропетровської області здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" (51925. Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Соборна, 18-Б; ЄДРПОУ 05393043).

Суд приймає до уваги, що відкриття провадження у справі про банкрутство відповідача є показником стійкого погіршення фінансового стану останнього і, відповідно обставиною, яка має значення при вирішенні питання про наявність підстав для зменшення розміру штрафної санкції у даній справі.

Крім того, у судовому засіданні встановлено, що у зв`язку із погіршенням фінансового стану, відповідач продовжує роботу в умовах зниження завантаження агрегатів, обладнання та персоналу, у зв`язку з чим відповідачем прийнято рішення, зокрема, про виведення незадіяного у виробництві складу працівників на простій, з відсутністю на робочих місцях. Копію відповідного наказу ПАТ "ДМК" №1238 від 04.10.2019 р. "Про порядок організації роботи в умовах зупинки доменних печей", відповідачем додано до відзиву.

Вказану обставину суд також приймає до уваги при вирішенні справи, оскільки це також є підтвердженням стійкого негативного фінансового стану відповідача.

Суд зазначає, що позивачем не вказано як підставу позову, і не надано будь-яких доказів того, що допущене відповідачем порушення спричинило збитки для залізниці чи іншим учасникам господарських відносин та, що таке порушення створювало небезпеку на залізничному транспорті.

В даному випадку, суд приходить до висновку про неспіврозмірність пред`явленої до стягнення суми штрафної санкції порівняно із наслідками від допущеного відповідачем порушення, у вигляді неправильного зазначення маси вантажу в накладній, а саме відсутністю будь-яких доведених негативних наслідків (збитків чи шкоди) позивача, при цьому судом враховано скрутний майновий стан відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, інтереси обох сторін у справі, а також те, що порушення зобов`язання у даній справі не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.

Зважаючи на викладене, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, суд вважає за можливе зменшити суму штрафу на 75% і визначити до стягнення остаточно суму штрафу 10 283,75 грн., а в стягненні решти штрафу у розмірі 30 851,25грн. відмовити.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку виняткових обставин, які є підставою для застосування цього права, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.06.2018 у справі № 906/754/17.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку.

Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76, 77 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини, рішення якого згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визнаються джерелом права в України, неодноразово вказував, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (справа "Трофимчук проти України" від 28 жовтня 2010 року).

За результатами вирішення спору, у зв`язку з тим, що спір виник з вини відповідача, судові витрати щодо судового збору у справі покладаються повністю на відповідача відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 216, 230, 231, 233 Господарського кодексу України, Статутом залізниць України, ст. 129, ст.ст. 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" (51925, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Соборна, 18-Б; ЄДРПОУ 05393043) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ЄДРПОУ 40075815) суму штрафу в розмірі 10 283 (десять тисяч двісті вісімдесят три) грн. 75 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" (51925, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Соборна, 18-Б; ЄДРПОУ 05393043) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ЄДРПОУ 40075815) суму судових витрат, пов`язаних з оплатою судового збору, у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

В іншій частині позову у розмірі 30 851,25 грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 16.12.2019р.

Суддя І.В. Владимиренко