Рішення

від 10.12.2019 по справі 905/1788/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.12.2019 Справа № 905/1788/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Харакоза К.С.,

секретар судового засідання Стрюкова А.О.,

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Контакт", м.Дружківка, Донецька область,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплексне науково-виробниче упроваджувальне підприємство "Енергоінжінірінг", м.Дружківка, Донецька область,

про стягнення 39820,00 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача - не з`явився,

від відповідача - не з`явився,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Контакт", м.Дружківка, Донецька область, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплексне науково-виробниче упроваджувальне підприємство "Енергоінжінірінг", м.Дружківка, Донецька область, про стягнення 39820,00грн.

Ухвалою суду від 18.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 905/1788/19; справу №905/1788/19 вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судове засідання 10.12.2019 року не з`явився. В заяві №70 від 04.11.2019 року просив суд розглядати справу без участі представника позивача та наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання 10.12.2019 року не з`явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Відзив на позовну заяву відповідач суду не надав.

За змістом ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Дослідивши документи, наявні в матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне:

З Акту надання послуг №62 від 01.03.2019 року, що підписаний представником замовника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплексне науково-виробниче упроваджувальне підприємство "Енергоінжінірінг" та представником виконавця - Товариства з обмеженою відповідальністю "Контакт", вбачається, що виконавцем були виконані роботи з виготовлення:

- корпусу (креслення ЭИ 10.250.00.001ГК), в кількості 2 шт., ціною 33275,00 грн. без ПДВ (всього за 2 одиниці - 66550,00 грн.);

- корпусу (креслення ЭИ 53.100.00.001К), в кількості 2 шт., ціною 16650,00 грн. без ПДВ (всього за 2 одиниці - 33300,00 грн.).

Всього виконано робіт за актом на суму - 119820,00грн. з ПДВ (а.с. 11).

Позивачем виставлено рахунок №27 від 15.02.2017 року на оплату виконаних робіт з виготовлення: корпусу (креслення ЭИ 10.250.00.001ГК), в кількості 2 шт; корпусу (креслення ЭИ 53.100.00.001К), в кількості 2 шт, всього на суму 119820,00 грн. В рахунку зазначено, що постачальником є ТОВ "Контакт", покупцем - ТОВ "Комплексне науково-виробниче упроваджувальне підприємство "Енергоінжінірінг" (а.с. 12).

Згідно платіжного доручення №15 від 23.02.2017 позивач здійснив передплату за надані послуги за рахунком № 27 від 15.02.16 року на суму 60000,00грн. (а.с. 10).

15.07.2019 року позивач звернувся з листом без номера та дати до відповідача з проханням погасити несплачену суму заборгованості в сумі 59820,00грн. за виконані роботи з виготовлення корпусів (а.с. 13, 15).

Між ТОВ "Контакт" та ТОВ "Комплексне науково-виробниче упроваджувальне підприємство "Енергоінжінірінг" був підписаний Акт звіряння розрахунків за період з 01.01.2017 по 01.03.2019, згідно з яким, заборгованість ТОВ "Комплексне науково-виробниче упроваджувальне підприємство "Енергоінжінірінг" перед позивачем станом на 01.03.2019 року складає 59820,00грн. (а.с. 8).

19.07.2019 позивач здійснив оплату за надані послуги згідно акту звірки від 15.07.19 року на суму 20000,00грн., що підтверджується наданим суду платіжним дорученням №49 (а.с. 9).

Як вказує позивач, сума заборгованості в розмірі 39820,00 грн. залишилась непогашеною, у зв`язку з чим він звернувся до господарського суду з даним позовом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності (ст.86 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, суд враховує, що відповідно до ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у стягненні з відповідача суми боргу за виконані роботи у розмірі 39820,00грн.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між їх учасниками, такі правовідносини регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Статтею 205 Цивільного кодексу визначено, що правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частиною 2 статті 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 статті 640 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

За вимогами частини 1 статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем був виставлений відповідачу рахунок №27 від 15.02.2017 року на оплату виготовленого товару на суму 119820,00 грн.

За правовою природою виставлений позивачем рахунок - є пропозицією укласти договір, який в установлені строки не був відкликаний оферантом.

Виходячи з приписів статті 641 Цивільного кодексу України правові наслідки оферти пов`язуються не з самим фактом її здійснення оферантом, а з фактом її отримання іншою особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (у даному випадку прийняття товару), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Як було встановлено судом, відповідач здійснив оплату за виготовлений товар в загальній сумі 80000,00 грн., з яких 60000,00 грн. - 23.02.2017р. (передплата), та 20000,00 грн. - 19.07.2019р.

Тобто, відповідач своєю частковою оплатою рахунку підтвердив укладання договору у спрощений спосіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена.

При цьому, позивач не зробив дії, направлені на відкликання своєї пропозиції укласти договір, що кореспондується з приписами статті 641 Цивільного кодексу України.

Таким чином, між сторонами відбулось укладення договору у спрощений спосіб відповідно до вимог частини 1 статті 181 Господарського кодексу України.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Отже, як встановлено судом, позивачем були виконані роботи на загальну суму 119820,00 грн., які оплачені відповідачем частково - в сумі 80000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Частиною 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Як встановлено ч.1 ст.202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Натомість, невиконання або неналежне виконання зобов`язань є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

Станом на момент розгляду справи, сума 39820,00 грн. не сплачена. Належних, у розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів іншого до справи не надано, що дає підстави для кваліфікації відповідача, як такого, що прострочив виконання грошового зобов`язання у розумінні ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України.

Таким чином, з огляду на вищенаведене, позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі 39820,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судовий збір відповідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73- 80, 86, 129, 236- 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Контакт , м.Дружківка, Донецька область, до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Комплексне науково-виробниче упроваджувальне підприємство Енергоінжінірінг , м.Дружківка, Донецька область, про стягнення 39820,00 грн., - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Комплексне науково-виробниче упроваджувальне підприємство Енергоінжінірінг (84205, Донецька область, м.Дружківка, вул. Нахімова, б.1; код ЄДРПОУ 40177552) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Контакт (84205, Донецька область, м.Дружківка, вул. Нахімова, б.1; код ЄДРПОУ 13499136) заборгованість в розмірі 39820,00 грн., витрати зі сплати судового збору в сумі 1921,00 грн.

В судовому засіданні 10.12.2019 складено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 16.12.2019.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі http://dn.arbitr.gov.ua.

Суддя К.С. Харакоз