Рішення

від 20.11.2019 по справі 907/297/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

20.11.2019 р. м. Ужгород Справа № 907/297/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий будинок "Кераміст", м. Запоріжжя

до відповідача Приватного підприємства "Ділове Закарпаття ЗС", м. Ужгород

про стягнення 18 326 грн. 32 коп., в тому числі 14 000 грн. 20 коп. заборгованості за виконані роботи, 3 421 грн. 84 коп. інфляційних нарахувань та 904 грн. 28 коп. трьох процентів річних,

Суддя господарського суду - Пригара Л.І.

Секретар судового засідання - Тягнибок К.О.

представники :

Позивача -

Відповідача - не з`явився

СУТЬ СПОРУ: Товариством з обмеженою відповідальністю "Видавничий будинок "Кераміст", м. Запоріжжя заявлено позов до відповідача Приватного підприємства "Ділове Закарпаття ЗС", м. Ужгород про стягнення 18 326 грн. 32 коп., в тому числі 14 000 грн. 20 коп. заборгованості за виконані роботи, 3 421 грн. 84 коп. інфляційних нарахувань та 904 грн. 28 коп. трьох процентів річних.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 30.05.2019 року відкрито провадження у справі № 907/297/19 у порядку спрощеного позовного провадження з викликом уповноважених представників сторін спору.

Ухвалами суду від 26.07.2019 року та 15.10.2019 року судове засідання відкладалось з підстав, наведених в ухвалах суду.

Представник позивача подав суду клопотання, яким просить суд розглянути справу без його участі. При цьому, подав додаткові пояснення та позовні вимоги просить задоволити в повному обсязі.

Просить суд задоволити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема стверджує, що між сторонами спору було укладено договір підряду у спрощений спосіб. Посилається на факт неналежного виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно акту здачі-прийняття робіт № К-00001676 від 27.03.2017 року, який був підписаний сторонами спору, в частині повного та своєчасного розрахунку за виконані роботи з виготовлення (друку) поліграфічної продукції, внаслідок чого за відповідачем рахується заборгованість у сумі 14 000 грн. 20 коп. Крім того, за неналежне виконання зобов`язань щодо своєчасної оплати за товар, позивач нарахував відповідачу 3 421 грн. 84 коп. інфляційних нарахувань та 904 грн. 28 коп. трьох процентів річних (ст. 625 Цивільного кодексу України).

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, на виклик суду жодного разу не з`явився, хоча підготовче провадження судом неодноразово відкладалося. Враховуючи, що про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвали суду було надіслано на його офіційну юридичну адресу), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Згідно приписів ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем .

Вивчивши та дослідивши матеріали справи,

суд встановив:

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу неналежного виконання зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати за виконані роботи з виготовлення (друку) поліграфічної продукції згідно акту здачі-прийняття робіт № К-00001676 від 27.03.2017 року.

Так, згідно акту здачі-прийняття робіт № К-00001676 від 27.03.2017 року позивачем було виконано роботи з виготовлення (друку) поліграфічної продукції (друк журналу "Унікум. Унікальні місця Закарпаття" на загальну суму 49 670 грн. 40 коп., який був підписаний уповноваженими представниками сторін.

Невиконання відповідачем зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати виконаних позивачем робіт стало підставою звернення останнього до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми 14 000 грн. 20 коп. заборгованості за виконані роботи в примусовому порядку.

У відповідності до ст. 181 Господарського кодексу України, укладення господарських договорів допускається у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено

спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Нормою ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново - господарськими визнаються цивільно - правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, на день розгляду спору в суді, обставини спору оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За своєю правовою природою відносини між сторонами є договором підряду в розумінні статті 837 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Позивач звертався до відповідача з претензією сплатити суму заборгованості за виконані роботи у розмірі 14 000 грн. 20 коп., однак така залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Матеріалами справи, а саме, актом здачі-прийняття робіт № К-00001676 від 27.03.2017 року підтверджено факт виконання позивачем за замовленням відповідача робіт з виготовлення (друку) поліграфічної продукції (друк журналу "Унікум. Унікальні місця Закарпаття" на загальну суму 49 670 грн. 40 коп. та невиконання останнім зобов`язань щодо повної оплати за виконані роботи. Як вбачається із матеріалів справи, відповідач частково оплатив вартість виконаних робіт у розмірі 35 670 грн. 20 коп., що підтверджується банківськими виписками, які долучені до матеріалів справи, у зв`язку з чим за ним рахується заборгованість за виконані роботи у розмірі 14 000 грн. 20 коп.

Позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості за виконані роботи в розмірі 14 000 грн. 20 коп. доведені доданими до матеріалів справи документальними доказами, відповідачем не спростовані.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення на його користь суми 14 000 грн. 20 коп. заборгованості за виконані роботи.

Разом з тим, за прострочку відповідачем оплати за виконані роботи позивач, посилаючись на приписи ст. 625 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача суму 3 421 грн. 84 коп. інфляційних нарахувань та 904 грн. 28 коп. трьох процентів річних.

За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Нарахування інфляційних втрат у відповідності до п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Проаналізувавши здійснені позивачем розрахунки заявлених до стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 3 421 грн. 84 коп. за період з 28.03.2017 року по 15.05.2019 року, здійснивши їх перерахунок у порядку вищевказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року, суд доходить висновку, що інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача у сумі 3 106 грн. Решта суми заявлених до стягнення інфляційних втрат позивачем нарахована безпідставно та стягненню не підлягає.

Здійснивши перевірку правильності нарахування відповідачем суми 904 грн. 28 коп. трьох відсотків річних, нарахованих за період з 28.03.2017 року по 15.05.2019 року, суд вважає, що такі підлягають стягненню з відповідача у розмірі, що вказаний позивачем, тобто у сумі 904 грн. 28 коп.

За таких обставин, заявлені у справі позовні вимоги підлягають задоволенню частково у сумі 18 010 грн. 48 коп., в тому числі 14 000 грн. 20 коп. заборгованості за виконані роботи, 3 106 грн. інфляційних нарахувань та 904 грн. 28 коп. трьох відсотків річних. В задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 1 921 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Ділове Закарпаття ЗС", 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Ужанська, буд. 15 (код ЄДРПОУ 37493517) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий будинок "Кераміст", 69057, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, буд. 16 (код ЄДРПОУ 31122120) суму 18 010 (Вісімнадцять тисяч десять гривень) грн. 48 коп., в тому числі 14 000 (Чотирнадцять тисяч гривень) грн. 20 коп. заборгованості за виконані роботи, 3 106 (Три тисячі сто шість гривень) грн. інфляційних нарахувань та 904 (Дев`ятсот чотири гривні) грн. 28 коп. трьох відсотків річних, а також 1 921 (Одну тисячу дев`ятсот двадцять одну гривню) грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

5. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення підписано 16.12.2019 року.

Суддя Пригара Л.І.