Рішення

від 09.12.2019 по справі 910/13783/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 24/203/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2019 Справа № 910/13783/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, при секретареві судового засідання Вака В.С.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтік Рефріджерейтінг Груп" (бульвар Дружби Народів, буд. 18/7, м. Київ, 01103, ідентифікаційний код 33998091)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптпромторг-Південь" (вул. Задніпровська, буд. 25, кв. 134, м. Запоріжжя, 69114, ідентифікаційний код 37891412)

про стягнення 35697,07 грн.

За участю представників:

від позивача: Ясир Д.І., адвокат, ордер на надання правничої (правової) допомоги від 18.11.2019

від відповідача: не прибув

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Балтік Рефріджерейтінг Груп" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою від 03.10.2019 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптпромторг-Південь" про стягнення заборгованості в сумі 35697,07 грн. за отриманий товар згідно видаткової накладної № РН-005576 від 15.08.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2019, на підставі ст. ст. 27, 29, 31 Господарського процесуального кодексу України, справу № 910/13783/19 передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Запорізької області.

28.10.2019 на адресу Господарського суду Запорізької області надійшов лист Господарського суду міста Києва від 25.10.2019 № 01-05/151/19, до якого додано ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.10.2019, витяг з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2019, позовна заява з додатками від 03.10.2019 та виписки про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2019 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Азізбекян Т.А.

Ухвалою суду від 04.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/13783/19 за правилами спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 24/203/19. Судове засідання призначено на 18.11.2019.

Ухвало суду від 18.11.2019 відкладено судове засідання на 09.12.2019.

Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання 09.12.2019.

Учасник процесу повідомив про обізнаність щодо прав та обов`язків, визначених ст. ст. 42, 46 ГПК України.

Відводів складу суду не заявлено.

В обґрунтування вимог позивач вказує, що 15.08.2018 позивачем здійснено відповідачу поставку товару, що підтверджується видатковою накладною № РН-005576 та довіреністю від 15.08.2018 № 12. Позивач направив відповідачу претензію від 06.02.2019 № 06022019 щодо сплати заборгованості. Претензія залишена без задоволення, борг не оплачено. Просить суд на підставі ст. ст. 11, 509, 510, 610, 611 ЦК України, ст. ст. 42, 193, 216, 218, 222 ГК України, позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не прибув, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника суд не попереджав. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останнього, за наявними в матеріалах справи документами та матеріалами.

В засіданні 09.12.2019 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

15.08.2018 ТОВ "Балтік Рефріджерейтінг Груп" поставлено ТОВ "Оптпромторг-Південь" товар на суму 35697,07 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-005576 від 15.08.2018, яка скріплена печатками підприємств та підписана уповноваженими особами.

Отримання товару здійснювалося згідно Довіреності № 12 від 15.08.2018, виписаної ТОВ "Оптпромторг-Південь" уповноваженій особі.

ТОВ "Оптпромторг-Південь" оплата поставленого товару здійснена не була, у зв`язку з чим позивач звернувся до відповідача з претензією від 06.02.2019 № 06022019 з вимогою негайного виконання своїх зобов`язань щодо сплати боргу у розмірі 35697,07 грн.

Претензія була повернута на адресу позивача з відміткою Укрпошта за закінченням терміну зберігання.

Позовні вимоги про стягнення з ТОВ "Оптпромторг-Південь" заборгованості за поставлений товар в сумі 35697,07 грн. за видатковою накладною № РН-005576 від 15.08.2018 є предметом судового розгляду у даній справі.

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до приписів ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом пунктів 2, 4 зазначеної статті, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Статтею 205 Цивільного кодексу України визначено:

1. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

2. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

3. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Стаття 207 Цивільного кодексу України закріплює, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та відповідачем склалися господарські відносини, у розумінні ст. 202 ЦК України, що породили взаємні обов`язки, а саме: обов`язок позивача полягає у поставці товару відповідачу, та, відповідно, обов`язок відповідача - у прийнятті товару та його оплаті.

Таким чином, суд відзначає, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов`язки, аналогічні зобов`язанням за договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу п. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Отже, у відповідача виникло зобов`язання по оплаті позивачу товару.

Згідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки товар ТОВ "Оптпромторг-Південь" не було сплачено, позивач звернувся до відповідача з претензією від 06.02.2019 № 06022019 з вимогою негайного виконання своїх зобов`язань щодо сплати боргу у розмірі 35697,07 грн.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов`язання.

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов`язання щодо оплати товару, у визначений строк не виконав, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість 35 697,07 грн.

Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

За приписами статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 73, 77 ГПК України).

Позивачем надано суду відповідні докази, які підтверджують розмір боргу в сумі 35697,07 грн.

Відповідач не надав суду доказів перерахування позивачу заявленої до стягнення суми.

За таких обставин, суд вважає вимогу позивача про стягнення 35 697,07 грн. обґрунтованою та доведеною, а тому задовольняє її у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору в розмірі 1921,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптпромторг-Південь" (вул. Задніпровська, буд. 25, кв. 134, м. Запоріжжя, 69114, ідентифікаційний код 37891412) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтік Рефріджерейтінг Груп" (бульвар Дружби Народів, буд. 18/7, м. Київ, 01103, ідентифікаційний код 33998091) - 35 697 (тридцять пять тисяч шістсот дев`яносто сім) грн. 07 коп. основного боргу та 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 16.12.2019.

Суддя Т.А. Азізбекян