Рішення

від 16.12.2019 по справі 910/15005/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.12.2019Справа № 910/15005/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" до товариства з обмеженою відповідальністю "Нова мережа" про стягнення 86 931,60 грн.,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У жовтні 2019 року комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що 1 листопада 2011 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Нова мережа" (далі - Товариство) було укладено договір встановлення сервітуту 11-С/058, за умовами якого, з урахуванням положень підписаних між сторонами додаткових угод, відповідачу було надано право обмеженого користування житловими та нежитловими будівлями комунальної власності для розміщення телекомунікаційних мереж. Оскільки відповідач взяті на себе за вказаним договором зобов`язання щодо внесення щомісячних платежів за користування вказаними об`єктами у період з березня 2018 року по квітень 2019 року належним чином не виконав, заборгувавши таким чином позивачу 86 931,60 грн., останній, посилаючись на статті 401, 403, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 173, 175, 193, Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з Товариства вищезазначену суму боргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28 жовтня 2019 року вищенаведену позовну заяву Підприємства прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/15005/19 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Проте Товариство у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не подало, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направило.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За змістом статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В силу положень статті 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 28 жовтня 2019 року про відкриття провадження у справі № 910/15005/19 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04050, місто Київ, вулиця Глибочицька, будинок 17-Д. Проте поштовий конверт із копією зазначеної ухвали було повернуто підприємством поштового зв`язку до суду без вручення відповідачу.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 статті 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина 1 статті 4 цього Закону).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду від 28 жовтня 2019 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

1 листопада 2011 року між Підприємством та Товариством укладено договір встановлення сервітуту № 11-С/058, предметом якого є обмежене право користування відповідачем житловими та нежитловими будівлями комунальної власності для розміщення останнім своїх телекомунікаційних мереж, що знаходяться за адресами, зазначеними в додатку № 1 до цього правочину.

У додатковій угоді від 31 грудня 2014 року № 2 вказаний договір викладено у новій редакції.

Зазначений правочин підписаний уповноваженим представниками сторін, а також скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

Об`єкти розміщення надаються для розміщення Товариством телекомунікаційних мереж, комплексу технічних засобів телекомунікацій, призначених для маршрутизації, комутації, передавання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по проводних, оптичних чи інших електромагнітних системах, між кінцевим обладнанням, крім радіотехнічних (пункт 2 договору).

За змістом пункту 3.1 даного договору відповідач зобов`язується вносити Підприємству щомісячну плату за користування об`єктом розміщення, відповідно до умов даної угоди.

За умовами пункту 3.2 наведеної угоди розрахунок щомісячної плати за кожен об`єкт розміщення та в цілому за договором наводиться в додатку № 1 до нього.

Щомісячний розмір плати за даним договором сплачується як передоплата та визначається на підставі рахунку, який виставляється Підприємством Товариству не пізніше 28 числа кожного місяця. Рахунок надається Підприємством відповідачу шляхом надсилання поштою та електронними засобами зв`язку відповідно до реквізитів сервітуарія, вказаних у даному договорі (пункт 3.3 даного правочину).

Відповідно до додаткової угоди від 1 липня 2016 року № 3 до договору загальний розмір плати за даною угодою становить 6 209,40 грн. з ПДВ.

Даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2015 року (пункт 9.1 угоди).

Пунктом 9.2 договору встановлено, що у разі, якщо одна із сторін не повідомить іншу за один календарний місяць до закінчення терміну дії договору, він вважається пролонгованим на 1 календарний рік на тих же умовах.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов цього договору було направлено відповідачу відповідні рахунки на оплату послуг від 1 березня 2018 року № 981 на суму 6 209,40 грн., від 1 квітня 2018 року № 1870 на суму 6 209,40 грн., від 1 травня 2018 року № 1870 на суму 6 209,40 грн., від 1 червня 2018 року № 2538 на суму 6 209,40 грн., від 1 липня 2018 року № 2969 на суму 6 209,40 грн., від 1 серпня 2018 року № 3371 на суму 6 209,40 грн., від 1 вересня 2018 року № 3815 на суму 6 209,40 грн., від 1 жовтня 2018 року № 4216 на суму 6 209,40 грн., від 1 листопада 2018 року № 4677 на суму 6 209,40 грн., від 1 грудня 2018 року № 5226 на суму 6 209,40 грн., від 1 січня 2019 року № 165 на суму 6 209,40 грн., від 1 лютого 2019 року № 517 на суму 6 209,40 грн., від 1 березня 2019 року № 1174 на суму 6 209,40 грн. та від 1 квітня 2019 року № 1327 на суму 6 209,40 грн. Дані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями рахунків, чеків, описів вкладення та списків згрупованих поштових відправлень, доданих до позовної заяви.

Факт належного виконання Підприємством своїх зобов`язань за спірним договором підтверджується відсутністю з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов вказаної угоди.

Водночас з матеріалів справи вбачається, що Товариство своїх зобов`язань за вищевказаним правочином протягом березня 2018 року - квітня 2019 року належним чином не виконало, внаслідок чого в останнього перед позивачем виникла заборгованість по оплаті за використання об`єктів розміщення в загальному розмірі 86 931,60 грн.

У матеріалах справи також наявні копії вимог позивача від 10 серпня 2018 року № 062/15/19-193, від 17 грудня 2018 року № 062/5/19-2854 та від 15 березня 2019 року № 062/15/19-671 про здійснення Товариством оплати заборгованості.

Однак зазначені вимоги у добровільному порядку задоволені відповідачем не були.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

3гідно з частиною 3 статті 403 ЦК України особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за договором встановлення сервітуту від 1 листопада 2011 року № 11-С/058 (з урахуванням положень укладених додаткових угод), яка складає 86 931,60 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і Товариство на момент прийняття рішення не надало документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості по оплаті за використання об`єктів розміщення перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Підприємства до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим даний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Нова мережа" (04050, місто Київ, вулиця Глибочицька, будинок 17-Д; ідентифікаційний номер 37174389) на користь комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01001, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 51-А; ідентифікаційний номер 03366500) 86 931 (вісімдесят шість тисяч дев`ятсот тридцять одну) грн. 60 коп. заборгованості, а також 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 16 грудня 2019 року

Суддя Є.В. Павленко