Рішення

від 04.12.2019 по справі 910/11560/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.12.2019 р.Справа № 910/11560/19

За позовом Публічного акціонерного товариства "Фортуна-банк"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "РОМЗА"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРОЙЛПРОДУКТ"

про визнання недійсними нікчемними правочини

Суддя Зеленіна Н.І.

Секретар судового засідання Коваленко О.В.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Фортуна-банк" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РОМЗА" (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРОЙЛПРОДУКТ" (далі - відповідач-2) про визнання недійсними нікчемними правочини.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що правочини відповідачів з погашення кредитної заборгованості та відсотків за Договором № 04КЛ/112/1836/ЮР, а також зі сплати коштів за договором поруки від 06.10.2016 р. є нікчемними з підстав їх невідповідності Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Ухвалою суду від 30.08.2019 р. позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Фортуна-банк" залишено без руху, зобов`язано позивача усунути недоліки позовної заяви.

11.09.2019 р. від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 12.09.2019 р. відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 23.10.2019 р.

17.10.2019 р. від відповідача-1 надійшов відзив.

22.10.2019 р. від позивача надійшла відповідь на відзив.

Протокольною ухвалою від 23.10.2019 р. продовжено строк підготовчого провадження у справі, підготовче засідання призначено на 13.11.2019р.

Протокольною ухвалою від 13.11.2019 р. підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до розгляду по суті на 04.12.2019 р.

У судове засідання 04.12.2019 р. представник відповідача -2 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив; про розгляд справи повідомлявся належним чином.

У судовому засіданні 04.12.2019 р. представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача-1 проти позову повністю заперечив з підстав, викладених у відзиві.

У судовому засіданні 04.12.2019 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у справі матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

19.09.2013 року між Публічним акціонерним товариством "ФОРТУНА-БАНК" (Банк, Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РОМЗА" (Позичальник) укладено Договір про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії №04КЛ/112/1836/ЮР (далі - Договір), з подальшими змінами, відповідно до якого Банк надав Позичальнику кредит в межах максимального ліміту заборгованості 60 000 000 (шістдесят мільйонів) гривень 00 копійок, зі сплатою 18 18% річних, з кінцевим терміном повернення кредиту - 18 вересня 2014р.

В забезпечення виконання зобов`язань за вищезазначеним кредитним договором було укладено:

- 23.09.2013 р. Договір іпотеки (за реєстровим номером 4232) між Публічним акціонерним товариством "ФОРТУНА-БАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФАКТОР ЕНЕРГОГРУП", яке виступає майновим поручителем ТОВ "РОМЗА" (предмет іпотеки: предмет іпотеки: комплекс нежитлових будівель та споруд (літ A-Б, Г), загальною площею 210,8 кв.м, розташованих за адресою: Тернопільська обл. Бережанський р- н , вул. Золочівська, буд. 53а, знаходиться на земельній ділянці площею 0,7 та, заставною вартістю 3 293,4 тис. грн. та нежитловий об`єкт АГНКС-540, розташований за адресою: м. Миколаїв, вул. Новозаводська, буд. 13/2 (із змінами та доповненнями).

- 20.08.2015 р. між Публічним акціонерним товариством "ФОРТУНА-БАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "РОМЗА" був укладений Договір застави №043Т/112/1836/ЮР (майнове право) (із змінами до нього), за умовами якого якого останній передав Банку в заставу майнові права за Договором банківського вкладу №11ДПС/277/1083/ЮР від 19.08.2015р. на суму 1 600 000,00грн.

- 06.10.2016р. між Публічним акціонерним товариством "ФОРТУНА-БАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРОЙЛПРОДУКТ" був укладений Договір поруки, згідно якого останній зобов`язався виступити солідарним поручителем з боржником за виконання зобов`язань за вищезазначеним кредитним договором.

На підставі рішення Правління Національного банку України від 26 січня 2017 року №55- рш/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Фортуна-банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 27 січня 2017 року № 320 "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "Фортуна-банк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 21 лютого 2017 року № 89-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ФОРТУНА-БАНК" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 21 лютого 2017 року № 665, "Про початок процедури ліквідації АТ "ФОРТУНА-БАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 521 від 11 березня 2019 року про зміну уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ "ФОРТУНА- БАНК". Відповідно до зазначеного рішення повноваження ліквідатора АТ "ФОРТУНА-БАНК", визначені Законом "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон), зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52 1 , 53, у тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень щодо звернення до пов`язаної з банком особи з вимогою про відшкодування шкоди та звернення з такою вимогою до суду, а також з вимогою до небанківської фінансової установи, якою від фізичних осіб залучені як позики або вклади кошти, що згідно з цим Законом прирівнюються до вкладів, та повноважень в частині організації реалізації активів банку, делеговано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Кухареву Володимиру Валентиновичу з 14 березня 2019 року.

На підставі пункту 2 частини п`ятої статті 12, частини першої статті 35, частини п`ятої статті 44, частини третьої статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 31 січня 2019 року № 219 про продовження строків здійснення процедури ліквідації АТ "ФОРТУНА- БАНК" строком на один рік з 22 лютого 2019 року до 21 лютого 2020 року включно.

19 червня 2019 року Наказом ПАТ "ФОРТУНА-БАНК" №16-3 "Щодо заходів, пов`язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів), визнано нікчемним наступні правочини (за результатом акту засідання комісії з перевірки договорів (інших правочинів) на предмет нікчемності від 18.06.2019р.):

- правочини з погашення заборгованості протягом січня - грудня 2016, у сумі 59 675 226,79 грн. по договору про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії укладеному між AT "ФОРТУНА-БАНК" та ТОВ "РОМЗА" від 19.09.2013 № 04КЛ/112/1836/ЮР в т. ч. за рахунок коштів поручителя ТОВ "УКРОЙЛПРОДУКТ", в сумі 7 890 000,00 грн., згідно договору поруки від 06.10.2016;

- Договір поруки (зі змінами та доповненнями) від 06.10.2016, укладений між АТ "ФОРТУНА- БАНК" та ТОВ "УКРОЙЛПРОДУКТ" в сумі 7 890 000,00 грн. до договору про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії укладеному між АТ "ФОРТУНА-БАНК" та ТОВ "РОМЗА" від 19.09.2013 № 04КЛ/112/1836/ЮР.

Так, Банк вказує, що протягом січня - грудня 2016р., відбулося погашення відповідачем-1 - ТОВ "РОМЗА" кредитної заборгованості у сумі 59 675 226,79 грн. по договору про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії укладеному між АТ "ФОРТУНА-БАНК" та ТОВ "РОМЗА" від 19.09.2013 № 04КЛ/112/1836/ЮР, в т. ч. за рахунок коштів поручителя ТОВ "УКРОЙЛПРОДУКТ", в сумі 7 890 000,00 грн., згідно договору поруки від 06.10.2016р. та примусове списання позивачем відсотків з рахунку відповідача за вищезазначеним кредитним договором.

Позивач стверджує, що операції, проведені в рамках Договору про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії від 19.09.2013 № 04КЛ/112/1836/ЮР та мають ознаки нікчемності визначені ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та не відповідають порядку погашення такої заборгованості згідно кредитного договору, оскільки Банк:

- здійснив списання коштів на погашення кредитної заборгованості меморіальними ордерами (зазначеними нижче), всупереч ЗУ "Про банки і банківську діяльність" та п.п.1.7, 1.8 Інструкції про безготівкові розрахунки України в національній валюті від 21.01.2014р., оскільки таке списання Банком було здійснено самостійно без отримання платіжного доручення поручителя;

- уклав правочин (у тому числі договір), умови якого передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (п.7 ч.3 ст.38 Закону);

- Банк прийняв на себе зобов`язання, внаслідок чого виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим (п. 2 ч. 3 ст. 38 Закону).

Як зазначає позивач, мають ознаки нікчемності наступні правочини:

- операція від 29.01.2016 р. з погашення відсотків по договору 04КЛ/1 12/1836/ЮР від 19.09.2013 за період з 01.01.2016 по 31.01.2016 на суму 794 311,48 грн. (за меморіальним ордером №146/2 від 29.01.2016р.);

- операція від 29.02.2016 р. з погашення відсотків по договору 04КЛ/112/1836/ЮР від 19.09.2013 за період з 01.02.2016 по 29.02.2016 на суму 743 065,57 грн. (за меморіальним ордером №164/2 від 29.02.2016р.);

- операція від 31.03.2016 р. з погашення відсотків по договору 04КЛ/112/1836/ЮР від 19.09.2013 за період з 01.03.2016 по 31.03.2016 на суму 794 311,48 грн. (за меморіальним ордером №155/2 від 31.03.2016р.);

- операція від 29.04.2016 р. з погашення відсотків по договору 04КЛ/112/1836/ЮР від 19.09.2013 частково на суму 500 000,00 грн. (за меморіальним ордером №114/2 від 29.04.2016р.);

- операція від 17.05.2016 р. з погашення відсотків по договору 04КЛ/112/1836/ЮР від 19.09.2013 за період з 01.04.2016 по 30.04.2016 остаточно на суму 268 688,52 грн. (за меморіальним ордером №3 від 17.05.2016р.);

- операція від 31.05.2016 р. з погашення відсотків по договору 04КЛ/112/1836/ЮР від 19.09.2013 на суму 794 311,48 грн. (за меморіальним ордером №63 від 31.05.2016р.);

- операція від 30.06.2016 р. з погашення відсотків по договору 04КЛ/112/1836/ЮР від 19.09.2013 за період з 01.06.2016 по 30.06.2016 на суму 568 688,52 грн. (за меморіальним ордером №1962/2 від 30.06.2016р.);

- операція від 14.09.2016 р. з повернення кредиту по договору №04КЛ/112/1836/ЮР від 19.09.2013р без ПДВ на суму 1 260 000,00 грн. (за платіжним дорученням №147 від 14.09.2016р.);

- операція від 14.09.2016 р. з повернення кредиту по договору №04КЛ/112/1836/ЮР від 19.09.2013 р без ПДВ на суму 2 000 000,00 грн. (за платіжним дорученням №142 від 14.09.2016р.);

- операція від 16.09.2016 р. з повернення кредиту по договору №04КЛ/112/1836/ЮР від 19.09.2013 р без ПДВ на суму 8 310 000,00 грн. (за платіжним дорученням №158 від 16.09.2016р.);

- операція від 26.09.2016 р. з повернення кредиту по договору №04КЛ/112/1836/ЮР від 19.09.2013 р без ПДВ на суму 580 000,00 грн. (за платіжним дорученням №162 від 26.09.2016р.);

- операція від 04.10.2016 р. з повернення кредиту згідно з договору №04КЛ/112/1836/ЮР від 19.09.2013 р. без ПДВ на суму 1 200 000,00 грн. (за платіжним дорученням №169 від 04.10.2016р.);

- операція від 04.10.2016 р. з повернення кредиту по договору №04КЛ/112/1836/ЮР від 19.09.2013 р. без ПДВ на суму 5 400 000,00 грн. (за платіжним дорученням №168 від 04.10.2016р.);

- операція від 25.11.2016 р. з погашення відсотків по договору 04КЛ/112/1836/ЮР від 19.09.2013 р. за період з 11.11.2016 по 24.11.2016 на суму 155 820,77 грн. (за меморіальним ордером №1303/2 від 25.11.2016р.);

- операція від 25.11.2016 р. з повернення кредиту по договору №04КЛ/112/1836/ЮР від 19.09.2013 р без ПДВ на суму 446 500,00 грн. (за платіжним дорученням №210 від 25.11.2016р.);

- операція від 25.11.2016 р. з погашення відсотків по договору 04КЛ/112/1836/ЮР від 19.09.2013 на суму 2 956 028,97 грн. (за меморіальним ордером №1204/2 від 25.11.2016р.);

- операція від 25.11.2016 р. з повернення кредиту по договору №04КЛ/112/1836/ЮР від 19.09.2013 р. без ПДВ на суму 25 013 500,00 грн. (за платіжним дорученням №209 від 25.11.2016р.).

06.10.2016р. між Публічним акціонерним товариством "ФОРТУНА- БАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРОЙЛПРОДУКТ" був укладений Договір поруки, згідно якого останній зобов`язався виступити солідарним поручителем з боржником за виконання зобов`язань за вищезазначеним кредитним договором.

Внаслідок укладення даного договору відбулося погашення поручителем - Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРОЙЛПРОДУКТ" заборгованості за кредитним договором відповідача-1, а саме:

- операція від 06.10.2016 р. з оплати коштів за договором поруки від 06.10.2016р. без ПДВ на суму 7 000 000,00 грн. (платіжне доручення №1157 від 06.10.2016р.);

- операція від 11.10.2016 р. з оплати коштів за договором поруки від 06.10.2016р. без ПДВ на суму 850 000,00 грн. (платіжне доручення №1165 від 11.10.2016р.);

- операція від 20.10.2016 р. з оплати коштів за договором поруки від 06.10.2016р. без ПДВ на суму 40 000,00 грн. (платіжне доручення №1208 від 20.10.2016р.).

Вищезазначені кошти були зараховані Банком ТОВ "РОМЗА" на поточний рахунок № НОМЕР_1 , з якого в подальшому також відбулося погашення заборгованості за Кредитним договором.

Як вказує позивач, через проблемність Банку, поганий його фінансовий стан та неможливість повернення своїх коштів, відповідачем-2 було прийнято рішення про укладення з Банком договору поруки з метою можливості погашення заборгованості відповідача-1 та отримання після цього права вимоги до нього. Надходження коштів на рахунок Боржника поручителем (відповідачем-2) та погашення Боржником (відповідачем-1) заборгованості за кредитним договором за вищезазначеними операціями) відбулось за рахунок коштів перерахованих йому третіми особами, проте в результаті здійснення відповідних операцій не відбулось реального надходження коштів на рахунок банку, а мало місце коригування структури банківського балансу, як і саме погашення кредиту в подальшому позичальником такими коштами зі свого рахунку.

Банк зазначає, що зазначені операції не передбачали фактичного переміщення "реальних" грошових коштів та здійснення їх за рахунок внутрішніх банківських проводок, свідчить про штучність та фіктивність створення правових підстав для закриття кредитного договору, та позбавило банк можливості отримання доходів від кредитної операції та вилучення ліквідної застави. Отже, в результаті здійснення відповідної операції не відбулось реального надходження коштів на рахунок банку, а відбулось коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов`язань.

Як вказує позивач, на підставі порушень, виявлених комісією, наказами Публічного акціонерного товариства "ФОРТУНА-БАНК" застосовано наслідки нікчемності стосовно правочину щодо погашення заборгованості в рамках кредитного договору, що дало підстави для поновлення прав на предмети застави та іпотеки та звернення до суду.

Відповідач-1 проти позову заперечує та зазначає про відсутність підстав для визнання вищевказаних правочинів недійсними, та про невірне обрання позивачем способу захисту права.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 626-629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, встановлені договором.

Статтею 553 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно зі ст. 554 Кодексу, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Майже аналогічний за змістом перелік способів захисту передбачений у частині другій статті 20 Господарського кодексу України.

Правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Цивільні правочини, які порушують публічний порядок, є нікчемними (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 577/5321/17).

Якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачається, оскільки нікчемним правочин є в силу закону. Отже, такий спосіб захисту, як визнання недійсним нікчемного правочину, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом (постанови Верховного Суду України від 2 березня 2016 року у справі № 6-308цс16, Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 3 жовтня 2018 року у справі № 369/2770/16-ц та від 7 листопада 2018 року у справі № 357/3394/16-ц).

Водночас, суд зазначає, що такий спосіб захисту, як встановлення нікчемності правочину, також не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

За частиною другою статті 5 Господарського процесуального кодексу України, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у своєму рішенні спосіб захисту, який не встановлений законом, лише за умови, що законом не встановлено ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу. Отже, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

При цьому, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину. Така позиція відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19).

Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" установлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до статті 3 цього Закону Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку. Аналіз функцій Фонду, викладених у статтях 4, 26, 27, 37, 38 вказаного Закону, свідчить про те, що Фонд бере участь у правовідносинах у різних статусах: з одного боку, він ухвалює обов`язкові для банків та інших осіб рішення, а з іншого - здійснює повноваження органів управління банку, який виводиться з ринку, тобто представляє банк у приватноправових відносинах з третіми особами.

За статтею 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд (уповноважена особа) зобов`язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Відповідно до частин третьої статті 38 цього Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без установлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; банк до дня визнання банку неплатоспроможним узяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 цього Закону, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.

Відповідний правочин є нікчемним не за рішенням уповноваженої особи Фонду, а відповідно до закону. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі частини другої статті 215 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.

Така позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, в її постановах від 16 травня 2018 року у справі № 910/24198/16 (провадження № 12-15гс18), від 04 липня 2018 року у справі № 819/353/16 (провадження № 11-163апп18) та від 05 грудня 2018 року у справі № 826/23064/15 (провадження № 11-1080апп18), від 27 лютого 2019 року у справі № 826/8273/16(провадження № 11-775ас18).

З огляду на викладене, визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.

Така правова позиція Великої Платати Верховного Суду викладена у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18), яка ухвалена у подібних правовідносинах та підлягає застосуванню судом відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України. При цьому, Господарський суд міста Києва не вбачає жодних підстав для відступу від зазначеної правової позиції Верховного Суду.

Так, у даній справі Банк стверджує про нікчемність правочинів з погашення заборгованості протягом січня - грудня 2016, у сумі 59 675 226,79 грн. по договору про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії укладеному між AT "ФОРТУНА-БАНК" та ТОВ "РОМЗА" від 19.09.2013 № 04КЛ/112/1836/ЮР в т. ч. за рахунок коштів поручителя ТОВ "УКРОЙЛПРОДУКТ", в сумі 7 890 000,00 грн., за Договором поруки від 06.10.2016; та Договору поруки від 06.10.2016, укладений між АТ "ФОРТУНА- БАНК" та ТОВ "УКРОЙЛПРОДУКТ" в сумі 7 890 000,00 грн. до договору про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії укладеному між АТ "ФОРТУНА-БАНК" та ТОВ "РОМЗА" від 19.09.2013 № 04КЛ/112/1836/ЮР.

Таким чином, спір між сторонами фактично стосується наявності чи відсутності заборгованості ТОВ "РОМЗА" перед AT "ФОРТУНА-БАНК" за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 19.09.2013 №04КЛ/112/1836/ЮР.

За таких умов, належним способом захисту інтересів позивача є вимога про стягнення з ТОВ "РОМЗА" заборгованості за договором від 19.09.2013 №04КЛ/112/1836/ЮР; проте, позивачем відповідна позовна вимога не пред`явлена.

Отже, позовні вимоги AT "ФОРТУНА-БАНК" про визнання недійсними нікчемних правочинів не можуть бути задоволені, оскільки позивач просить застосувати неналежний спосіб захисту.

За таких обставин, суд не перевіряє доводи сторін у частині висновку щодо нікчемності спірних правочинів, не підтверджує і не спростовує їх, оскільки відповідний аналіз має бути зроблений у мотивувальній частині судового рішення в разі звернення позивача до суду щодо застосування належного способу захисту.

Як встановлено ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням встановлених обставин обрання позивачем неналежного способу захисту прав, суд відмовляє в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити повністю в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Фортуна-банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "РОМЗА" та Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРОЙЛПРОДУКТ" про визнання недійсними нікчемними правочини.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 13.12.2019 р.

Суддя Н.І. Зеленіна