Рішення

від 16.12.2019 по справі 910/14089/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.12.2019Справа № 910/14089/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г. розглянув у порядку письмового провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Малого приватного підприємства "Тексвер" (04073, м. Київ, вул. Скляренка, 5)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕНСІЛ МЕН" (02094, м. Київ, вул. Ю.Гагаріна, б. 23, 1-й поверх, Блоку А-3)

про стягнення 48 309,28 грн

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Мале приватне підприємство "Тексвер" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕНСІЛ МЕН" про стягнення 48 309,28 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором №115 від 04.03.2019, а саме, в частині здійснення своєчасної та повної оплати за поставлений, згідно з видатковими накладними товар, у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 48 309,28 грн, з яких: 47 786,90 грн - основний борг, 522,38 грн - 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/14089/19, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст.ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

З метою повідомлення відповідача про його право подати відзив на позовну заяву, на адресу останнього, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (02094, м. Київ, вул. Ю. Гагаріна, б. 23, 1-й поверх, Блоку А-3), направлялась ухвала Господарського суду міста Києва від 15.10.2019.

21.11.2019 конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку за закінченням терміну зберігання.

За приписами пунктів 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітка про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Відповідно до ч. 9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

04 березня 2019 року між Малим приватним підприємством "Тексвер" (надалі - позивач, постачальник) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕНСІЛ МЕН" (надалі - відповідач, покупець) укладено договір №115 (надалі- договір), відповідно до умов якого постачальник приймає на себе зобов`язання поставити, а покупець сплатити та отримати товар на умовах дійсного договору в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у рахунках-фактурах та накладних, які є невід`ємною частиною дійсного договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 3.1. договору ціна на товар, що постачається, встановлюється в національній валюті України та вказується в накладних, які підписуються сторонами.

Загальна вартість договору складається з суми всіх накладних до дійсного договору (п.3.2. договору).

Згідно з п. 5.5. договору при передачі товару постачальник зобов`язаний надати покупцю видаткову накладну, податкову накладну, рахунок-фактуру. Покупець зобов`язаний надати постачальнику довіреність на отримання товару, оформлену згідно Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей , яка була затверджена 16.05.1996 Наказом Міністерства фінансів України №99 у редакції від 05.05.2008.

Покупець сплачує за товар по ціні, що зазначена в рахунку-фактурі та видатковій накладній, що надаються постачальником на кожну партію товару (п. 6.2. договору).

Пунктом 6.4 договору встановлено, що оплата товару покупцем здійснюється з відстрочкою платежу. При даній формі розрахунків оплату за поставлений товар покупець повинен здійснити на протязі 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання товару.

Відповідно до п. 10.1. договору цей договір набирає чинності з 04.03.2019 по 31.12.2019.

На виконання умов вищевказаного договору позивачем було поставлено, а відповідачем в свою чергу прийнято товар на загальну суму 63 481,30 грн, про що свідчать підписані та завірені печатками сторін видаткові накладні:

- №Т71146 від 14.03.2019 на суму 16 007,40 грн.;

- №Т71292 від 15.03.2019 на суму 7 851,84 грн.;

- №Т71397 від 18.03.2019 на суму 5 404,80 грн.;

- №Т71571 від 19.03.2019 на суму 3 882,54 грн.;

- №Т71699 від 20.03.2019 на суму 5 581,74 грн.;

- №Т71924 від 22.03.2019 на суму 4 816,20 грн.;

- №Т72024 від 25.03.2019 на суму 15 107,40 грн.;

- №Т75187 від 25.04.2019 на суму 412,38 грн.;

- №Т75188 від 25.04.2019 на суму 342,40 грн.;

- №Т75659 від 03.05.2019 на суму 548,28 грн.;

- №Т75853 від 07.05.2019 на суму 194,16 грн.;

- №Т75933 від 10.05.2019 на суму 413,40 грн.;

- № Т76075 від 08.05.2019 на суму 280,08 грн.;

- №Т77221 від 22.05.2019 на суму 1 225,86 грн.;

- №Т77394 від 22.05.2019 на суму 1 412,82 грн.

З наявних у матеріалах справи виписок із банківського рахунку позивача вбачається, що за період з 21.03.2019 по 22.05.2019 відповідачем було часткового оплачено прийнятий товар, а саме на суму 15 694,40 грн, інша частина товару на суму 47 786,90 грн залишена без оплати. При цьому, з доданої до позовної заяви копії Гарантійного листа Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕНСІЛ МЕН" вбачається, що відповідач гарантував здійснити оплату заборгованості у розмірі 47 786,90 грн частинами в строк до 30 вересня 2019 року.

За доводами позивача, спір у справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язання за договором, а саме в частині здійснення своєчасної та повної оплати за поставлений згідно вищевказаних видаткових накладних товар, що стало наслідком виникнення у останнього заборгованості у розмірі 47 786,90 грн та підставою для нарахування 3% річних у розмірі 522,38 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладених між сторонами договорів, суд дійшов до висновку, що останні за своєю правовою природою він є договорами поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На підтвердження виконання позивачем своїх зобов`язань за договором, останнім було надано підписані та скріплені печатками сторін видаткові накладні на загальну суму 63 481,30 грн.

Товар за вищевказаними накладними був прийняти відповідачем без жодних зауважень та заперечень щодо кількості та якості.

Частинами 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як встановлено судом, у п. 6.4. договору сторони передбачили, що відповідач здійснює оплату вартості товару з відстрочкою платежу. При даній формі розрахунків оплату за поставлений товар відповідач повинен здійснити на протягом 5 календарних днів з моменту отримання товару.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач всупереч умов договору здійснив лише часткову оплату поставленого товару на суму 15 694,40 грн, іншу частину заборгованості у розмірі 47 786,90 грн обіцяв сплатити до 30.09.2019, про що свідчить гарантійний лист останнього. Проте, станом на момент розгляду спору по суті, наявний у відповідача борг не сплачений.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 6.4 договору виконання грошового зобов`язання відповідача по сплаті 47 786,90 грн станом на момент розгляду справи настав.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки, матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем основного боргу, а факт заборгованості відповідача перед позивачем за договором належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не заперечується, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 47 786,90 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, за прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 522,38 грн, нарахованих за період з 28.05.2019 по 07.10.2019.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 522,38 грн, суд встановив, що останній є арифметично вірним та обґрунтованим, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

Відповідачем відзиву на позовну заяву, контррозрахунку суми позовних вимог та будь-яких заперечень по суті позовних вимог не надано, доводів позивача у встановленому законом порядку не спростовано.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Малого приватного підприємства "Тексвер" в повному обсязі, з покладенням на відповідача судових витрат у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 236 - 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕНСІЛ МЕН" (02094, м. Київ, вул. Ю.Гагаріна, б. 23, 1-й поверх, Блоку А-3, ідентифікаційний код 40446116) на користь Малого приватного підприємства "Тексвер" (04073, м. Київ, вул. Скляренка, 5, ідентифікаційний код 21596623) основний борг у розмірі 47 786 (сорок сім тисяч сімсот вісімдесят шість) грн 90 коп., 3% річних у розмірі 522 (п`ятсот двадцять дві) грн 38 коп. та судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 16.12.2019

Суддя Л. Г. Пукшин