Рішення

від 16.12.2019 по справі 910/12026/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.12.2019Справа № 910/12026/19

Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи

справу №910/12026/19

за позовомПриватного акціонерного товариства Укрсталь Конструкція доТовариства з обмеженою відповідальністю Будмаш-А простягнення 165 230,20 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство Укрсталь Конструкція (надалі - позивач, ПрАТ Укрсталь Конструкція ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Будмаш-А (надалі - відповідач, ТОВ Будмаш-А ) про стягнення 165 230,20 грн., з яких: 72 344,92 грн. - основна заборгованість, 73 481,02 грн. - пеня, 12 616,96 грн. - інфляційні втрати та 6 787,30 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору на виготовлення та поставку металоконструкцій №ТР-БМ-УСК121017 від 12.10.2017р. в частині повної та своєчасної оплати вартості виготовленої та поставленої продукції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2019р. позовну заяву ПрАТ Укрсталь Конструкція залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

20.09.2019р. через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшли докази усунення недоліків позовної заяви, розглянувши які суд встановив, що недоліки позовної заяви, які зумовили залишення її без руху, позивачем усунено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2019р. позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі №910/12026/19. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 30.09.2019р. була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03680, м. Київ, вул. Качалова, 5-В.

Відповідач ухвалу суду від 30.09.2019р., надіслану за вказаною вище адресою, отримав 06.11.2019р., що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення №0103051575524.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

12.10.2017р. між ПрАТ Укрсталь Конструкція (за договором - постачальник) та ТОВ Будмаш-А (за договором - покупець) було укладено Договір на виготовлення та поставку металоконструкцій №ТР-БМ-УСК121017 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник відповідно до даного договору зобов`язується виготовити власними або залученими силами відповідно до проектної документації, що надається покупцем (надалі - проектна документація або проект ), відповідно до норм та правил діючого законодавства України, вимог ДСТУ Б В.2.6-199:2014, напівфабрикати (металоконструкції, що потребують подальшої доробки) металоконструкцій (в подальшому в тексті договору металоконструкції або продукція ), а покупець зобов`язується прийняти поставлену продукцію і оплатити її в терміни і на умовах, передбачених цим договором.

Найменування, асортимент, комплектність, одиниця вимірювання, кількість, ціна, загальна вартість продукції (партії продукції), умови оплати, строки поставки визначаються сторонами у специфікації (специфікаціях) до договору, що є його невід`ємною частиною (невід`ємними частинами) (п. 1.2 Договору).

Пунктом 2.1 Договору визначено, що кількість продукції визначається на підставі проекту і зазначається у специфікаціях на дату їх підписання сторонами. Остаточна кількість продукції. Що підлягає виготовленню і поставці за даним договором буде визначатись за теоретичною вагою на підставі креслень КМД, розроблених заводом-виготовлювачем відповідно до наданої покупцем проектної документації та вказуватись у видаткових накладних. При цьому зміна кількості (ваги) продукції в межах 5% (+-) від зазначеної у відповідній специфікації по факту розробки креслень КМД, не потребує оформлення сторонами додаткової угоди до договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору загальна ціна продукції (партії продукції) і ціна одиниці продукції вказується у відповідних специфікаціях. Загальна вартість договору складається з сумарної ціни продукції, поставленої згідно всіх специфікацій, які є невід`ємними частинами даного договору. Остаточна вартість договору буде визначена після уточнення обсягу поставки продукції на підставі креслень КМД, що визначається з теоретичною вагою відповідно до абз. 2 п. 2.1 договору (п. 3.2 Договору).

Згідно із п. 3.6 Договору, розрахунки за цим договором здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України - гривнях, на поточний рахунок постачальника, зазначений у реквізитах даного договору.

Покупець здійснює оплату ціни продукції (партії продукції), передбаченої у відповідній специфікації до договору, в порядку, передбаченому в такій специфікації. Під датою оплати варто розуміти дату зарахування коштів на поточний рахунок постачальника (п. 3.7 Договору).

Пунктом 4.1 Договору визначено, що постачальник зобов`язується виготовити і поставити в повному обсязі продукцію у строки, визначені у відповідній специфікації до договору. Відлік строку виконання зобов`язань постачальника з виготовлення та поставки продукції здійснюється з дати настання стартової дати.

Під стартовою датою сторони розуміють настання останньої з нижчеперелічених подій (якщо інше прямо не передбачено умовами відповідної специфікації):

- перерахування покупцем в повному обсязі авансового платежу;

- передачі покупцем постачальнику проектної документації (п. 4.1.1 Договору).

Відповідно до п. 5.1 Договору, поставка продукції здійснюється за умовами DAP: об`єкт покупця, визначений у відповідній специфікації, згідно правил Інкотермс 2010. Сторони мають право визначити умови та строки поставок у специфікаціях до договору, причому умови та строки поставок у специфікаціях до договору матимуть пріоритет над положеннями договору.

Металоконструкції за даним договором поставляються партіями. Під партією сторони розуміють кількість металоконструкцій, зазначених в одній товарно-транспортній накладній (ТТН) (п. 5.4 Договору).

Пунктом 5.5 Договору передбачено, що покупець, за 2 (два) робочі дні до моменту відвантаження металоконструкцій відповідно до строків поставки продукції, зобов`язується:

- надати постачальнику оригінал довіреності (покупець зобов`язується уповноважити своїх представників на приймання продукції належним чином оформленими довіреностями з терміном їх дії більше 10 (десяти) днів);

- в письмовій формі повідомити постачальника про свого представника, відповідального за приймання продукції (ПІБ, повноваження) у місці призначення (доставки металоконструкцій);

- прийняти поставку продукції (підписати і повернути постачальнику видаткові накладні).

Одночасно з продукцією постачальник зобов`язується передати покупцю наступний комплект приймально-здавальної документації:

- товаросупровідна накладна (ТТН);

- відвантажувальні специфікації, видані заводом-виробником продукції;

- сертифікат якості на виготовлену продукцію, виданий заводом-виробником останньої;

- креслення КМД - три комплекти (передаються частинами в міру розробки креслень КМД);

- протоколи (акти/висновки) контролю якості зварних з`єднань (за окремою письмовою вимогою покупця);

- рахунок-фактуру;

- видаткову накладну.

Відповідно до п. 12.1 Договору, останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до закінчення гарантійного терміну на продукцію відповідно до п. 6.2 Договору. У разі якщо на момент закінчення дії договору сторони не завершили розрахунки між собою, термін договору в частині виконання грошових зобов`язань підлягає автоматичній пролонгації до повного завершення розрахунків між сторонами.

03.11.2017р. сторонами підписано Специфікацію №3 до Договору (далі - Специфікація), якою погодили найменування та обсяг продукції, вартість продукції та порядок її оплати, зокрема, в п. 1 Специфікації сторони погодили виготовлення та поставку напівфабрикату (металоконструкції, що потребують подальшої доробки) металоконструкцій диска покриття у кількості 140,5 тонн.

Пунктом 3 Специфікації визначено, що загальна вартість продукції за специфікацією складає: 5 854 635,00 грн., ПДВ 20% - 1 170 927,00 грн., всього з ПДВ 7 025 562,00 грн.

Остаточна вартість продукції за цією специфікацією буде визначена, виходячи з кількості поставленої продукції та кінцевої вартості металопрокату на підставі специфікації металопрокату, сформованої за кінцевою проектною документацією, яка має бути передана постачальнику до 1-го відвантаження продукції.

Остаточна кількість продукції, що підлягає виготовленню і поставці за цією специфікацією, буде визначатись за теоретичною вагою на підставі креслень КМД, розроблених постачальником (заводом-виробником металоконструкцій), та відображена у видаткових накладних.

Відповідно до п. 4 Специфікації постачальник зобов`язався виготовити в повному обсязі продукцію за цією специфікацією у строк 60 (шістдесят) календарних днів від стартової дати. Під стартовою датою сторони розуміють настання останньої з нижчеперелічених подій:

а) отримання від покупця авансу у розмірі 70% від вартості продукції (відповідно до вимог п. 5.1 цієї специфікації);

б) отримання за актом прийому-передачі комплекту затвердженої проектної документації, зазначеної у п. 1 цієї специфікації, з грифом у виробництво протягом 2 (двох) календарних днів з дати підписання сторонами цієї специфікації;

в) комплектація металопрокатом.

Поставка продукції здійснюється протягом п`яти робочих днів з моменту отримання постачальником остаточного розрахунку за специфікацією, відповідно до вимог п. 5.2 специфікації.

Оплата за продукцію здійснюється на умовах 100% попередньої оплати за продукцію у наступному порядку:

- попередня оплата у розмірі 70% від загальної вартості продукції по даній специфікації (див. п. 3 Специфікації), здійснюється покупцем у наступні строки:

1) перша частина попередньої оплати у розмірі 1 847 689,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 307 948,17 грн., перераховується покупцем протягом трьох банківських днів з моменту укладення специфікації;

2) друга частина попередньої оплати у розмірі 3 070 204,40 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 511 700,73 грн., перераховується покупцем у строк по 04.12.2017р.

Остаточний розрахунок за продукцію у розмірі 30% від вартості продукції, готової до поставки, здійснюється протягом трьох банківських днів з моменту отримання покупцем повідомлення від постачальника про готовність продукції до поставки (п. 5 Специфікації).

22.12.2017р. між ПрАТ Укрсталь Конструкція та ТОВ Будмаш-А було укладено Додаткову угоду №2 до Специфікації №3 від 03.11.2017р. до договору на виготовлення та поставку металоконструкцій №ТР-БМ-УСК121017 від 12.10.2017р. (далі - Додаткова угода), в п. 1.1 якої сторони погодили змінити базис поставки, визначений умовами п. 5.1 договору, для продукції, що визначена умовами специфікації №3 від 03.11.2017р. до договору, з EXW на DAP (назва місця) - 08307, Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт Бориспіль .

Згідно із п.п. 1.2, 1.3 Додаткової угоди сторони вирішили змінити кількість продукції, зазначеної в п. 1 (таблиця) специфікації №3 від 03.11.2017р. до договору, з 119,52 тн на 119,518 тн, а також ціну продукції, визначену умовами специфікації №3 від 03.11.2017р. до договору. В зв`язку з чим ціна за одну тону (за теоретичною вагою) виготовлених і поставлених на умовах DAP металоконструкцій, зазначених в специфікації №3 від 03.11.2017р. до договору, формується за формулою:

Ц=Вм+Ввд, де

Ц - ціна за одну тонну (за теоретичною вагою) виготовленої та поставленої до місця призначення (DAP (назва місця) - 08307, Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт Бориспіль ) продукції, що складає: 34 957,00 грн., ПДВ 20% - 6 991,40 грн., всього з ПДВ 41 948,40 грн.;

Вм - середньозважена вартість металопрокату, що формується на підставі специфікації металопрокату, сформованої за проектною документацією на дату підписання цієї додаткової угоди, що становить 20 838,00 грн., ПДВ 20% - 4 167,60 грн., всього з ПДВ 25 005,60 грн.;

Ввд - вартість робіт з виготовлення та послуг з доставки на умовах DAP продукції, що складає 14 119,00 грн., ПДВ 20% - 2 823,80 грн., всього з ПДВ 16 942,80 грн.

Згідно із п. 1.4 Додаткової угоди сторони погодили включити у ціну продукції за специфікацією №3 від 03.11.2017р. до договору негабаритну доставку продукції на об`єкт покупця.

На підставі внесених змін, зазначених в п.п. 1.1 - 1.4 цієї Додаткової угоди, загальна вартість металоконструкцій, зазначених в специфікації №3 від 03.11.2017р. до договору, змінюється і, із розрахунку продукції в 119,518 тн., складає 5 013 588,87 грн., у тому числі ПДВ 20% - 835 598,15 грн. (п. 1.5 Додаткової угоди).

Відповідно до п. 1.6 Додаткової угоди, сторони визначили дату поставки металоконструкцій: до 31.01.2018р.

Також, згідно з умовами п.п. 1.8, 1.9, 1.10 Додаткової угоди сторони вирішили підпункт а) п. 4, п.п. 5.1 та 5.2 Специфікації №3 від 03.11.2017р. до договору викласти у наступних редакціях:

а) отримання від покупця авансу у сумі 2 783 689,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 463 948,17 грн., що орієнтовно становить 55,52% від загальної вартості продукції за цією специфікацією (з урахуванням умов п. 1.5 додаткової угоди №2 від 22.12.2017р. до специфікації №3 від 03.11.2017р. до договору); ;

5.1. Попередня оплата у сумі 2 783 689,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 463 948,17 грн., що орієнтовно становить 55,52% від загальної вартості продукції за цією специфікацією (з урахуванням умов п. 1.5 додаткової угоди №2 від 22.12.2017р. до специфікації №3 від 03.11.2017р. до договору), здійснюється покупцем протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту укладення специфікації. ;

5.2. Остаточний розрахунок за продукцію, готової до поставки, за вирахуванням проведеного авансового платежу, здійснюється покупцем протягом трьох банківських днів з моменту отримання покупцем повідомлення від постачальника про готовність продукції до поставки. .

Як свідчать матеріали справи, а саме банківські виписки з особового рахунку позивача від 07.11.2017р. та 19.12.2017р., відповідач на виконання умов Договору №ТР-БМ-УСК121017 від 12.10.2017р. та Специфікації №3 від 03.11.2017р. до договору (з урахуванням змін внесених Додатковою угодою №2 від 22.12.2017р.) здійснив попередню оплату вартості продукції у розмірі 2 783 689,00 грн., що становить 55,52% від загальної вартості останньої.

Судом встановлено, що позивач, виконуючи взяті на себе згідно Договору та Специфікації зобов`язання, у період з 22.01.2018р. по 01.02.2018р. поставив, а відповідач в особі директора Антонюка Вадима Петровича, що діяв на підставі довіреності №4 від 01.01.2018р. та довіреності №6 від 01.02.2018р. прийняв напівфабрикати металоконструкцій диска покриття на загальну суму 2 204 438,76 грн., що підтверджується видатковими накладними №12 від 22.01.2018р. на суму 700 823,53 грн., №23 від 31.01.2018р. на суму 814 554,03 грн. та №25 від 01.02.2018р. на суму 689 061,20 грн.

У період з 28.02.2018р. по 27.03.2018р. відповідачем на виконання умов Договору №ТР-БМ-УСК121017 від 12.10.2017р. та Специфікації №3 від 03.11.2017р. до договору (з урахуванням змін внесених Додатковою угодою №2 від 22.12.2017р.) здійснено оплату вартості продукції у загальному розмірі 2 109 589,32 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з особового рахунку позивача.

В свою чергу позивач, у період з 02.03.2018р. по 26.03.2018р. поставив, а відповідач в особі директора Антонюка Вадима Петровича, що діяв на підставі довіреності №7 від 01.03.2018р., прийняв напівфабрикати металоконструкцій диска покриття на загальну суму 3 061 184,48 грн., що підтверджується видатковими накладними №52 від 02.03.2018р. на суму 833 388,86 грн., №53 від 02.03.2018р. на суму 842 827,25 грн., №72 від 21.03.2018р. на суму 862 136,10 грн. та №74 від 26.03.2018р. на суму 522 832,27 грн.

Отже, за доводами позивача, відповідач взяті на себе грошові зобов`язання виконав частково внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 372 344,92 грн.

У зв`язку із наявністю заборгованості за поставлений товар, позивач 14.05.2018р. звернувся до відповідача з претензією №01-211 від 11.05.2018р., в якій вимагав в десятиденний строк з моменту отримання даної претензії погасити існуючу заборгованість у розмірі 372 344,92 грн.

Однак, відповідач вимогу за зазначеною претензією виконав частково, сплативши 29.05.2018р. грошові кошти у розмірі 100 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою з особового рахунку позивача.

З огляду на неповне погашення заборгованості, позивач 04.07.2018р. звернувся до відповідача з претензією №01-252, в якій вимагав негайного погашення заборгованості у розмірі 272 344,92 грн., яка з урахуванням пені, 3% річних та інфляційних втрат становила 308 010,51 грн.

Проте, відповідачем вимога за зазначеною претензією була виконана також частково на суму 200 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку позивача від 23.08.2018р. та 29.11.2018р.

04.07.2019р. позивач звернувся до відповідача з претензією №01-206 від 02.07.2019р. в якій вимагав в десятиденний строк з моменту отримання даної претензії погасити існуючу заборгованість у розмірі 72 344,92 грн., а також пеню у розмірі 73 481,02 грн., 3% річних у розмірі 6 525,67 грн. та інфляційні втрати у розмірі 13 450,26 грн. нарахованих у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе згідно Договору №ТР-БМ-УСК121017 від 12.10.2017р. грошових зобов`язань.

Зазначена вимога отримана відповідачам 02.08.2019р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0100110009539, однак залишена останнім без відповіді та без задоволення, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору №ТР-БМ-УСК121017 від 12.10.2017р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Положеннями ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 Цивільного кодексу України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, поставка товару на виконання умов Договору №ТР-БМ-УСК121017 від 12.10.2017р. була здійснена позивачем в період з 22.01.2018р. по 26.03.2018р. на загальну суму 5 265 623,24 грн., про що свідчать підписані з обох сторін видаткові накладні, копії яких містяться у матеріалах справи.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 5 Специфікації визначено, що оплата за продукцію здійснюється на умовах 100% попередньої оплати за продукцію у наступному порядку:

- попередня оплата у сумі 2 783 689,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 463 948,17 грн., що орієнтовно становить 55,52% від загальної вартості продукції за цією специфікацією (з урахуванням умов п. 1.5 додаткової угоди №2 від 22.12.2017р. до специфікації №3 від 03.11.2017р. до договору), здійснюється покупцем протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту укладення специфікації;

- остаточний розрахунок за продукцію, готової до поставки, за вирахуванням проведеного авансового платежу, здійснюється покупцем протягом трьох банківських днів з моменту отримання покупцем повідомлення від постачальника про готовність продукції до поставки.

Отже, за умовами Договору визначено обов`язок покупця остаточно розрахуватись за товар лише після виконання постачальником свого обов`язку щодо повідомлення його про готовність продукції до поставки.

При цьому, встановлюючи кінцеву дату виконання відповідачем зобов`язання з остаточної оплати продукції, суд виходив з наступного.

Так, п. 4 Специфікації (з урахуванням п. 1.8 Додаткової угоди №2 від 22.12.2017р.) визначено, що постачальник зобов`язується виготовити в повному обсязі продукцію за цією специфікацією у строк 60 календарних днів від стартової дати.

Під стартовою датою сторони розуміють настання останньої з нижчеперелічених подій:

а) отримання від покупця авансу у сумі 2 783 689,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 463 948,17 грн., що орієнтовно становить 55,52% від загальної вартості продукції за цією специфікацією (з урахуванням умов п. 1.5 Додаткової угоди №2 від 22.12.2017р. до Специфікації №3 від 03.11.2017р. до Договору;

б) отримання за актом прийому-передачі комплекту затвердженої проектної документації, зазначеної у п. 1 цієї специфікації, з грифом у виробництво протягом 2 (двох) календарних днів з дати підписання сторонами цієї специфікації;

в) комплектація металопрокатом.

Поставка продукції здійснюється протягом п`яти робочих днів з моменту отримання постачальником остаточного розрахунку за специфікацією, відповідно до вимог п. 5.2 специфікації.

В той же час, умовами п. 5.5 Договору визначено, що покупець за 2 (два) робочі дні до моменту відвантаження металоконструкцій відповідно до строків поставки продукції, зобов`язується:

- надати постачальнику оригінал довіреності (покупець зобов`язується уповноважити своїх представників на прийняття продукції належним чином оформленими довіреностями з терміном їх дії більше 10 (десяти) днів);

- в письмовій формі повідомити постачальника про свого представника, відповідального за приймання продукції (ПІБ, повноваження) у місці призначення (доставки металоконструкцій);

- прийняти поставку продукції (підписати і повернути постачальнику видаткові накладні).

У разі ненадання оригіналів довіреностей до моменту поставки постачальник не здійснює поставку продукції, при цьому штрафні санкції, передбачені договором до постачальника не застосовуються.

Аналогічні умови викладено сторонами в п. 6.2 Специфікації.

Отже, умовами Договору та Специфікації визначено, що передумовою для поставки продукції є виконання покупцем (відповідачем) зобов`язання з надання постачальнику (позивачу) оригіналу довіреності.

Судом встановлено, що 26.03.2018р позивачем, на підставі видаткової накладної №74 було поставлено, а відповідачем в особі директора Антонюка Вадима Петровича, що діяв на підставі довіреності №7 від 01.03.2018р. прийнято останню партію обумовленої сторонами в Договорі продукції, а тому враховуючи, що умовами п. 5.5 Договору та п. 6.2 Специфікації передбачено обов`язок відповідача за два робочі дні до моменту відвантаження металоконструкцій надати позивачу, зокрема оригінал довіреності на представника, відповідального за прийняття продукції, то за висновком суду відповідач був обізнаний про готовність позивача здійснити таку поставку щонайменше 23.03.2018р.

Отже, враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що ненадання позивачем повідомлення про готовність продукції до поставки не перешкоджала відповідачу здійснити остаточну оплату вартості обумовленої сторонами в Договорі продукції, а також не звільняє відповідача від виконання взятих на себе зобов`язань.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отримання відповідачем поставленої з боку позивача продукції є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити поставлену продукцію відповідно до умов Договору №ТР-БМ-УСК121017 на виготовлення та поставку металоконструкцій від 12.10.2017р., а також чинного законодавства на підставі оформлених відповідно до умов Договору видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і відповідають вимогам, зокрема ст. 9 вказаного Закону та нормам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, а також фіксують факт господарської операції.

Зі змісту ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України вбачається, що за загальним правилом, обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.

Оскільки відповідачем зобов`язання з остаточної оплати вартості поставленої позивачем продукції у строк, погоджений в п. 5.2 Специфікації, виконано не було, то з урахуванням положень ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України таке зобов`язання мало бути виконано відповідачем після прийняття останньої партії продукції, а саме - 26.03.2018р.

Відтак, станом на час розгляду справи строк виконання відповідачем грошових зобов`язань, щодо яких заявлено позов, настав.

В той же час, судом встановлено, що відповідач взятих на себе грошових зобов`язань належним чином не виконав та станом на момент ухвалення рішення у справі заборгованість відповідача з оплати вартості поставленої позивачем згідно Договору продукції становить 72 344,92 грн., доказів сплати якої відповідачем суду надано не було.

Судом встановлено, що 04.07.2019р. позивач звернувся до відповідача з претензією №01-206 від 02.07.2019р., в якій вимагав в десятиденний строк з моменту отримання даної претензії погасити існуючу заборгованість у розмірі 72 344,92 грн., а також пеню у розмірі 73 481,02 грн., 3% річних у розмірі 6 525,67 грн. та інфляційні втрати у розмірі 13 450,26 грн. нарахованих у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе згідно Договору №ТР-БМ-УСК121017 від 12.10.2017р. грошових зобов`язань.

Зазначена вимога отримана відповідачам 02.08.2019р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0100110009539, однак залишена останнім без відповіді та без задоволення.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність заборгованості відповідача за Договором підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростована з огляду на що позовні вимоги в цій частині визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 73 481,02 грн., 3% річних у розмірі 6 787,30 грн. та інфляційних витрат у розмірі 12 616,96 грн. за прострочення виконання грошового зобов`язання за загальний період з 27.03.2018р. по 15.08.2019р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Статтями 546, 549 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Згідно із ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за поставлену продукцію передбачена у п. 7.3 Договору, відповідно до якого у разі порушення строків розрахунків (платежів) за поставлену продукцію проти термінів, які визначені у відповідній специфікації, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення, за кожен день прострочення від суми простроченого платежу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені з урахуванням встановленої дати остаточного розрахунку за поставлену продукцію (26.03.2018р.), суд встановив його правильність, відповідність фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, а тому вимога позивача про стягнення пені у розмірі 73 481,02 грн. за прострочення виконання відповідачем зобов`язання за спірним Договором є правомірною та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд перевірив та погоджується з наданим позивачем розрахунком 3% річних, а тому вимога позивача про стягнення 3% річних у розмірі 6 787,30 грн. підлягає задоволенню.

Водночас, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 12 438,69 грн. В іншій частині - 178,27 грн., інфляційні втрати нараховано безпідставно (арифметично невірний розрахунок), а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства Укрсталь Конструкція , з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Будмаш-А (03680, м. Київ, вул. Качалова, 5-В; ідентифікаційний код 35417261) на користь Приватного акціонерного товариства Укрсталь Конструкція (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 11-в; ідентифікаційний код 01412868) основну заборгованість у розмірі 72 344 грн. 92 коп., пеню у розмірі 73 481 грн. 02 коп., інфляційні втрати у розмірі 12 438 грн. 69 коп., 3% річних у розмірі 6 787 грн. 30 коп. та судовий збір у розмірі 2 475 грн. 77 коп.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано - 16.12.2019.

Суддя А.І. Привалов