Рішення

від 13.12.2019 по справі 910/13231/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.12.2019Справа № 910/13231/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., дослідивши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство Торгсистема

до комунального підприємства Київжитлоспецексплуатація

про призупинення відмови у продовженні договору, визнання тимчасового права користування нежитловим приміщенням

Представники:

не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю Підприємство Торгсистема до комунального підприємства Київжитлоспецексплуатація про:

- призупинення відмови від 22.05.2019 за № 062/15/1-05-2124, наданої відповідачем до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва по справі № 910/8360/18;

- визнання тимчасового права користування нежитловими приміщеннями загальною площею 442,30 кв.м. до дати спливу двох календарних місяців після набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва про справі № 910/8360/18.

Позовні вимоги мотивовані такими обставинами.

На підставі договору № 2241 від 22.08.2016 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, укладеного між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавцем), товариством з обмеженою відповідальністю Підприємство Торгсистема (орендарем), комунальним підприємством Київжитлоспецексплуатація (підприємством-балансоутримувачем) позивач користується нежитловими приміщеннями.

За твердженням позивача, на підставі незаконного акту обстеження вищевказаних приміщень, позивач надіслав відповідачеві незаконну відмову № 062/15/1-05-2124 від 22.05.2019 від продовження Договору.

Позивач вважає, що оскільки тривають судові провадження щодо дійсності акту обстеження вищевказаних приміщень (справа № 910/11655/18) та про розірвання договору оренди, виселення, стягнення 1361005,40 грн. (справа № 910/8360/18) слід призупинити відмову від продовження договору та визнати за позивачем право тимчасового користування спірними приміщеннями.

Суд своєю ухвалою від 01.10.2019, на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, залишив позовну заяву без руху.

Позивач у строк, встановлений судом, усунув недоліки позовної заяви.

Суд своєю ухвалою від 15.10.2019 відкрив провадження у справі № 910/13231/19 та постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач відхилив позовні вимоги повністю, зазначивши, що:

- до компетенції відповідача на належить питання про продовження строку дії договору або відмови в його продовженні;

- обраний позивачем спосіб захисту не відповідає чинному законодавству.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

22.08.2016 Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), товариство з обмеженою відповідальністю Підприємство Торгсистема (орендар), комунальне підприємство Київжитлоспецексплуатація (підприємство-балансоутримувач) укладено договір № 2241 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі - Договір), відповідно до умов якого, орендарю передано в орендне користування нежилі приміщення загальною площею 442,30 кв. м, в т.ч. 1 поверх - 9,50 кв. м, 2 поверх - 371,70 кв. м, підвал - 61,10 кв. м в будинку № 27/2 літ. А на бульв. Лесі Українки у м. Києві для розміщення торгівельного об`єкту з продажу поліграфічної продукції та канцтоварів, що призначаються для навчальних закладів.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що орендодавець має право проводити необхідний огляд та перевірку виконання орендарем умов цього договору. В процесі перевірки виконання умов цього договору оренди може бути здійснення фото-або відео фіксація стану та умов використання об`єкта.

Пунктом 5.2 Договору визначено, що підприємство-балансоутримувач має право проводити необхідний огляд та перевірку виконання орендарем умов цього договору. В процесі перевірки виконання умов цього договору оренди може бути здійснена фото- або відео фіксація стану та умов використання об`єкта.

Згідно з п. 5.3 Договору орендар має право використовувати об`єкт відповідно до його призначення та умов цього договору.

27.04.2018 представниками Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та підприємства-балансоутримувача проведене комісійне обстеження нежилих приміщень в будинку № 27/2 літ. А на бульв. Лесі Українки, які використовує позивач.

За наслідками обстеження, відповідно до складеного представниками орендодавця та підприємства-балансоутримувача акту, встановлено, що частина об`єкту оренди (підвал) використовується для розміщення складу, а інша частина - для розміщення офісу.

Вказаний акт був підписаний представником позивача (директором ТОВ Підприємство Торгсистема Мірза М.І . ) без зауважень.

Орендодавець своїм листом від 14.05.2018 вих. № 062/15/15-4428 повідомив орендаря та підприємство-балансоутримувача про результати проведеного обстеження та повідомив про необхідність нарахувати різницю між орендною платою за фактичне використання об`єкта оренди, встановленою перевіркою та орендною платою визначеною договором оренди за весь період оренди та надати зазначений розрахунок орендарю для оплати та розпочати процедуру розірвання договору оренди в судовому порядку.

Позивач своїм листом від 20.05.2019 вих. № 19/05-003 звернувся до відповідача та орендодавця з проханням продовжити термін дії договору оренди на 36 календарних місяців та надав новий звіт з незалежної оцінки об`єкта оренди .

Відповідно до п. 15.2 Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва (далі - Положення), яке затверджене рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280, з метою розгляду питання про внесення змін до договору оренди орендар подає орендодавцю заяву, три підписані ним та балансоутримувачем примірники додаткової угоди до договору про внесення змін до договору оренди та обґрунтування запропонованих змін.

Якщо пропозиція орендаря щодо зміни істотних умов договору оренди стосується продовження договору на новий строк, орендар також подає, не пізніше ніж за 3 місяці до дати закінчення договору, звіт про оцінку об`єкта оренди та клопотання про здійснення його рецензії (крім випадків, коли відповідно до закону дозволяється застосовувати стандартизовану оцінку).

Пунктом 15.3 Положення визначено, що якщо пропозиція орендаря стосується зміни істотних умов договору оренди нерухомого майна, яке відповідає ознакам, визначеним у підпунктах 7.10.2 і 7.10.3 цього Положення, то рішення за заявою орендаря приймається Постійною комісією з питань власності Київської міської ради за поданням орендодавця.

З огляду на викладене питання про продовження строку дії договору або відмови в його продовжені не належить до компетенції відповідача, тому твердження позивача, що відповідач своїм листом № 062/15/1/05-2124 відмовив у продовженні Договору є необґрунтованим.

Положення ст. 4 ГПК України щодо права на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів, є реалізацією ч. 1 ст. 55 Конституції України, відповідно до якої кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, та ч. 2 ст. 124 Конституції України, відповідно до якої юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

У матеріальному сенсі позов - це право на задоволення своїх позовних вимог. У процесуальному сенсі позов - це звернена до суду вимога про захист своїх прав та інтересів. Подання позовної заяви є формою реалізації права на позов.

Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу положень статті 2 Закону України Про судоустрій є, зокрема, захист гарантованих Конституцією та законами України прав і законних інтересів юридичних осіб.

Право особи на захист своїх цивільних прав та інтересів забезпечено законом (ст. 15 ЦК України), способи якого визначенні ст. 16 ЦК України та не є вичерпними.

Водночас, із положень вказаних норм матеріального права не випливає спосіб захисту права як призупинення дії акта на певний період.

За таких обставин суд відмовляє в задоволенні вимоги про призупинення дії відмови від 22.05.2019 за № 062/15/1-05-2124, наданої відповідачем до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва по справі № 910/8360/18.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (Право на ефективний засіб юридичного захисту), кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, мають бути вичерпані лише ті засоби правового захисту, які є ефективними.

Результатом застосування таких способів захисту права як визнання права чи визнання відсутності права є отримання того матеріально-правового ефекту, який сторона переслідувала при укладенні цивільно-правового договору та вчиненні дій щодо його виконання.

Предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі. Ці обставини не можуть бути самостійним предметом спору, оскільки є доводами, які підлягають дослідженню і оцінці при вирішенні переддоговірного спору.

Фактично, вимога про визнання тимчасового права користування нежитловими приміщеннями загальною площею 442,30 кв.м. до дати спливу двох календарних місяців після набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва про справі № 910/8360/18 є засобом доказування для вирішення спору, що стосується виконання Договору.

Вказані дії позивача не узгоджуються з принципом правової певності та суперечать завданням суду, оскільки в цьому випадку фактично предметом позову є встановлення доказів, а не спір про права цивільні.

Така позиція узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові № 910/14144/17 (провадження № 12-88гс18), відповідно до якого вимоги про визнання відсутнім права та про визнання права не є вимогами про встановлення юридичних фактів, однак такі доводи можуть розглядатися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у випадку звернення сторони до суду з вимогами, які не можуть бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, провадження у справі підлягає закриттю відповідно до пункту 1 частини першої статті 321 ГПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Пунктом 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Вирішуючи питання, передбачені ч. 2 ст. 231 ГПК України, суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки предмет позову не стосуються спору про право цивільне, а носить характер надання правової оцінки обставині доказування, такий спір також не віднесено до юрисдикції іншого суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, суд покладає на позивача судовий збір з вимог призупинення відмови. У зв`язку з закриттям провадження у справі в частині вимог про визнання права, суд повертає позивачу з Державного бюджету України 1921,00 грн. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство Торгсистема до комунального підприємства Київжитлоспецексплуатація про призупинення відмови від 22.05.2019 за № 062/15/1-05-2124, наданої відповідачем до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва по справі № 910/8360/18.

Судові витрати з цієї вимоги покласти на товариство з обмеженою відповідальністю Підприємство Торгсистема .

Закрити провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство Торгсистема до комунального підприємства Київжитлоспецексплуатація про визнання тимчасового права користування нежитловими приміщеннями загальною площею 442,30 кв.м. до дати спливу двох календарних місяців після набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва про справі № 910/8360/18.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю Підприємство Торгсистема (бульвар Лесі України, 27/2, м. Київ, 01133, код 01549283) з Державного бюджету України 1921,00 грн. судового збору.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана в порядку, передбаченому підпунктом 17.5 пункту 17 розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України .

Суддя С. А. Ковтун