Рішення

від 10.12.2019 по справі 911/2444/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2019 р. м. Київ Справа № 911/2444/19

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., при секретарі судового засідання Денисевич К.Ю., розглянув за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мартін трейд" (Чернівецька обл., Сторожинецький р-н, с.Великий Кучурів)

до Приватного підприємства "Оскар" (Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород)

про стягнення 301904,24 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Поліщук П.Я. - ордер №1007278 від 01.10.2019;

від відповідача: Бурикін В.М. - керівник.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мартін трейд" (далі - позивач) подало до суду позов про стягнення з Приватного підприємства "Оскар" (далі - відповідач) 301904,24 грн, з яких 113765,28 грн основної заборгованості, 84945,65 грн пені, 76812,29 грн 25% річних, 23902,47 грн збитків від інфляції та 2478,55 грн додаткової ціни товару.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №17/04-4 від 17.04.2018 в частині порушення строків оплати товару.

Ухвалою від 07.10.2019 Господарський суд Київської області відкрив провадження у справі та призначив справу до розгляду в підготовчому засіданні на 24.10.2019.

22.10.2019 до суду від відповідача надійшло клопотання вих. №20191022-1 від 22.10.2019 про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 24.10.2019 Господарський суд Київської області відклав підготовче засідання на 21.11.2019, встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив до 08.11.2019 (включно), а відповідачу - строк для подання заперечень на відповідь на відзив до 15.11.2019 (включно).

В судовому засіданні 21.11.2019 Господарський суд Київської області оголосив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення судового розгляду справи по суті у цьому є засіданні та оголосив перерву на 10.12.2019.

10.12.2019 до суду від позивача надійшла заява від 10.12.2019 вих. № 10/12-19 про закриття провадження у справі в частині стягнення 113905,02 грн, з яких 113765,28 грн основного боргу, сплаченого відповідачем на стадії розгляду справи по суті, та 139,74 грн пені, помилково нарахованої на суму боргу, внаслідок арифметичної помилки.

В засіданні суду 10.12.2019 представник позивача позовні вимоги підтримав частково на суму 187999,22 грн з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням поданої заяви від 10.12.2019 вих. № 10/12-19.

Представник відповідача в судовому засіданні підтвердив суму сплаченого позивачу боргу, проти нарахованих штрафних санкцій заперечив.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши наявні в матеріали справи докази, які є достатніми для ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

17.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мартін трейд" (позивач/постачальник) та Приватним підприємством "Оскар" (відповідач/покупець) був укладений договір поставки №17/04-4 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався передати у власність покупцю нафтопродукти (надалі - товар), а покупець зобов`язався прийняти і сплатити їх вартість на умовах даного договору. Кількість, асортимент та ціна товару зазначається у додатку до даного договору. Кожний додаток є невід`ємною частиною даного договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору сторони погодили, що постачальник передає товар покупцю на умовах Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "ІНКОТЕРМС" в редакції 2010 року: 2.1.1 EXW - нафтобаза постачальника. Адреса нафтобази вказується постачальником у додатку. 2.1.2 - СРТ - термінал покупця. Адреса терміналу вказується покупцем у додатку.

Згідно з п. 2.2 договору передача покупцю товару здійснюється в разі надання покупцем довіреності (тип. форма № М-2, затв. наказом Мінстату України № 192 від 21.06.96 р.) на отримання зазначеної кількості товару. Датою виникнення права власності на товар у покупця є дата підписання видаткової накладної та/або товарно-транспортної накладної з подальшою передачею видаткової накладної.

За п. 2.3 договору товар передається покупцю в порядку та строки обумовлені сторонами у додатку з подальшою передачею видаткової накладної. Допускається дострокова поставка товару.

У відповідності до п. 3.1 договору ціна на товар формується постачальником і обумовлюється сторонами на день підписання додатку, та зазначається у самому додатку.

Ціна даного договору складається з загальної вартості товару, що поставляється за даним договором протягом терміну його дії.

Орієнтовна загальна вартість товару, що може бути поставлений за даним договором протягом терміну його дії, складає 49000000,00 гривень +/- 10%, в т.ч. ПДВ 20%. Зобов`язання постачальника по поставці товару визначеної вартості виникає тільки після підписання сторонами відповідного додатку до даного договору, у якому сторони фіксують вартість партії товару, що поставляється.

Пунктом 7.1 договору сторони погодили, що цей договір по відношенню до конкретної партії товару набирає чинності з моменту підписання сторонами договору відповідного додатку на партію товару та діє протягом одного року з дати підписання додатку, а в частині здійснення грошових розрахунків - до повного виконання грошових зобов`язань.

Дія даного договору вважається продовженою на такий саме строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором в випадку, якщо не пізніше ніж за один місяць до закінчення дії цього договору жодна із сторін договору не заявить у письмовій формі іншого.

На виконання умов договору між сторонами було підписано 10 додатків до договору поставки нафтопродуктів №17/04-4 від 17.04.2018, в яких сторони передбачили наступні умови оплати та поставки: валютою оплати є українська гривня; базис поставки: СРТ; умови передачі: поставка відповідної партії товару здійснюється після: а) надання покупцем письмової заявки на поставку відповідної партії товару постачальнику з наступною інформацією: вантажоодержувач, номер машини, номер причепа, дані про водія, особливі відмітки, поштова адреса вантажоодержувача. Невиконання цієї умови виключає відповідальність постачальника за прострочення поставки або непостачання товару в терміни, встановлені в цих додатках; оплата здійснюється на підставі рахунку, виставленого постачальником. Порушення покупцем термінів та обсягів оплати партії товару виключає відповідальність постачальника за прострочення поставки або непостачання наступних партій товару за цим додатком до усунення покупцем таких порушень; оформлення поставки товару: поставка відповідної партії товару оформлюється видатковою накладною. Видаткова накладна складається, підписується та передається постачальником на підписання покупцеві протягом 3-х робочих днів з дати передачі відповідної партії товару. Покупець зобов`язаний підписати та передати один оригінальний примірник видаткової накладної постачальнику не пізніше 3-х робочих днів з дати його отримання від постачальника.

Як вбачається із позовної заяви, спір у справі виник у зв`язку з невиконанням відповідачем свого договірного зобов`язання по розрахунку за товар, що, як вказує позивач, стало підставою для стягнення з відповідача суми заборгованості у загальному розмірі 113765,28 грн в примусовому порядку.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, відповідно до матеріалів справи, спір між сторонами виник в процесі договірних відносин поставки, що грунтуються на договорі №17/04-4 від 17.04.2018 з додатками до нього.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Разом з тим, ч. 1 ст. 530 ЦК України унормовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд встановив, що за умовами додатку №000002322 від 23.04.2018 до договору сторони погодили поставку товару на суму 158463,36 грн у строк до 26.04.2018 з оплатою, яка має бути проведена 08.05.2018 на підставі рахунку-фактури.

Відповідно до додатку №000002411 від 07.05.2018 до договору сторони погодили поставку товару на суму 163029,12 грн у строк до 09.05.2018 з оплатою, яка має бути проведена 22.05.2018 на підставі рахунку-фактури.

Відповідно до додатку №000002578 від 29.05.2018 до договору сторони погодили поставку товару на суму 100580,22 грн у строк до 31.05.2018 з оплатою, яка має бути проведена 29.05.2018 на підставі рахунку-фактури.

Відповідно до додатку №000002651 від 11.06.2018 до договору сторони погодили поставку товару на суму 98779,80 грн у строк до 13.06.2018 з оплатою, яка має бути проведена 25.06.2018 на підставі рахунку-фактури.

Відповідно до додатку №000002730 від 25.06.2018 до договору сторони погодили поставку товару на суму 142407,36 грн у строк до 26.06.2018 з оплатою, яка має бути проведена 09.07.2018 на підставі рахунку-фактури.

Відповідно до додатку №000002887 від 17.07.2018 до договору сторони погодили поставку товару на суму 158463,36 грн у строк до 18.07.2018 з оплатою, яка має бути проведена 31.07.2018 на підставі рахунку-фактури.

Відповідно до додатку №000002992 від 31.07.2018 до договору сторони погодили поставку товару на суму 163580,16 грн у строк до 01.08.2018 з оплатою, яка має бути проведена 15.08.2018 на підставі рахунку-фактури.

Відповідно до додатку №000003127 від 22.08.2018 до договору сторони погодили поставку товару на суму 166335,36 грн у строк до 23.08.2018 з оплатою, яка має бути проведена 06.09.2018 на підставі рахунку-фактури.

Відповідно до додатку №000003321 від 14.09.2018 до договору сторони погодили поставку товару на суму 175781,76 грн у строк до 15.09.2018 з оплатою, яка має бути проведена 28.09.2018 на підставі рахунку-фактури.

Відповідно до додатку №000003443 від 01.10.2018 до договору сторони погодили поставку товару на суму 187983,36 грн у строк до 02.10.2018 з оплатою, яка має бути проведена 15.10.2018 на підставі рахунку-фактури.

Наданими до справи документами (видатковими та товарно-транспортними накладними) підтверджено, що поставка товару була проведена позивачем у строки та у відповідності до підписаних з відповідачем додатків до основного договору.

Що стосується оплат, проведених відповідачем за поставку товару, то останні у більшості були здійснені з порушенням строку, погодженого між сторонами, та в деяких випадках без посилання на рахунок-фактури чи додаток до договору, на підтвердження яких були проведені.

Натомість п. 3.8 договору сторони погодили, що платіжне доручення банківській установі покупця обов`язково повинно містити посилання на цей договір та номер відповідного рахунку.

Досліджуючи правильність порядку зарахування позивачем, сплачених відповідачем згідно з платіжних документів платежів, суд враховує, що договором №17/04-4 від 17.04.2018 сторони не погодили черговості погашення вимог за грошовими зобов`язаннями у випадку відсутності посилання у платіжному дорученні на призначення платежу.

З огляду на викладене, суд зазначає, що у випадку, коли оплати, проведені відповідачем в рахунок погашення боргу по договору, не містять призначення платежу з посиланням на конкретний додаток до договору чи рахунок-фактуру, слід керуватися Роз`ясненнями Комітету з питань фінансів і банківської діяльності Верховної Ради України, викладеними у листі № 06-10/10-1215 від 29.10.2004, з яких випливає, що коли платіжні документи містять чітке посилання на призначення платежу, сплачені кошти слід зараховувати як оплату за надані послуги (виконані роботи) у вказаному місяці. У випадку, якщо платіжні документи не містять призначення платежу - сплачені кошти зараховуються кредитором на погашення заборгованості в хронологічному порядку, тобто починаючи із заборгованості, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

З огляду на суми, перераховані до сплати відповідачем, та призначення платежу платіжних доручень з посиланням на конкретний рахунок чи додаток до договору, за який останнім сплачено грошові кошти за поставку товару, суд дійшов висновку, що проведені відповідачем оплати по договору, мали бути зараховані позивачем в рахунок погашення заборгованості наступним чином:

- заборгованість за видатковою накладною № 538 від 24.04.2018 та товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 615 від 24.04.2018 на суму 158463,36 грн була погашена оплатами від 07.05.2018 на суму 58463,36 грн, від 16.05.2018 на суму 50000,00 грн та від 29.05.2018 на суму 50000,00 грн;

- заборгованість за видатковою накладною № 622 від 08.05.2018 та товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 721 від 08.05.2018 на суму 163029,12 грн була погашена оплатами від 29.05.2018 на суму 63029,12 грн та від 11.06.2018 на суму 100000,00 грн;

- заборгованість за видатковою накладною № 762 від 30.05.2018 та товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 877 від 30.05.2018 на суму 100580,22 грн була погашена оплатами від 18.06.2018 на суму 20000,00 грн та від 19.06.2018 на суму 80580,22 грн;

- заборгованість за видатковою накладною № 826 від 12.06.2018 та товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 954 від 12.06.2018 на суму 98779,80 грн була погашена оплатами від 25.06.2018 на суму 40000,00 грн та від 11.07.2018 на суму 58779,80 грн;

- заборгованість за видатковою накладною № 898 від 25.06.2018 та товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 1022 від 25.06.2018 на суму 142407,36 грн була погашена оплатами від 25.07.2018 на суму 94207,36 грн та від 19.07.2018 на суму 48200,00 грн;

- заборгованість за видатковою накладною № 1046 від 18.07.2018 та товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 1185 від 18.07.2018 на суму 158463,36 грн була погашена оплатами від 17.08.2018 на суму 50000,00 грн, від 21.08.2018 на суму 50000,00 грн та від 23.08.2018 на суму 58463,36 грн;

- заборгованість за видатковою накладною № 1162 від 01.08.2018 та товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 1272 від 01.08.2018 на суму 163580,16 грн була погашена оплатами від 23.08.2018 на суму 10000,00 грн, від 14.09.2018 на суму 90000,00 грн, від 14.09.2018 на суму 63580,00 грн та від 27.06.2019 частково на суму 0,16 грн;

- заборгованість за видатковою накладною № 1297 від 23.08.2018 та товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 1439 від 23.08.2018 на суму 166335,36 грн була погашена оплатами від 28.09.2018 на суму 118000,00 грн та від 01.10.2018 на суму 48335,36 грн;

- заборгованість за видатковою накладною № 1431 від 14.09.2018 та товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 1614 від 14.09.2018 на суму 175781,76 грн була погашена оплатами від 01.10.2018 на суму 5000,00 грн, від 16.11.2018 на суму 45000,00 грн, від 01.04.2019 на суму 15000,00 грн, від 25.04.2019 на суму 40000,00 грн, від 30.05.2019 на суму 45000,00 грн та від 27.06.2019 частково на суму 25781,76 грн;

- заборгованість за видатковою накладною № 1568 від 01.10.2018 та товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 1744 від 01.10.2018 на суму 187983,36 грн була частково погашена оплатами від 27.06.2019 на суму 24218,08 грн та від 15.07.2019 на суму 50000,00 грн, у зв`язку з чим станом на момент подання позивачем позову до суду у відповідача існувала заборгованість по оплаті поставленого товару за вищевказаною видатковою накладною на суму 113765,28 грн.

При чому, суд зазначає, що оплата від 15.07.2019 на суму 50000,00 грн не підтверджена позивачем банківськими чи розрахунковими документами, однак визнана ним у поданому позові.

Приписами ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Однак, ч. 1 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 ГПК України позовна заява є заявою по суті справи.

З огляду на викладнене, суд визнає встановленою обставину оплати відповідачем на користь позивача 50000,00 грн заборгованості, проведену за оплату товару, отриманого за умовами договору.

Відповідач до суду відзиву не подав, доказів на спростування правомірності нарахованого позивачем станом на момент подання позову до суду залишку заборгованості та проведених позивачем зарахувань сум здійснених платежів згідно з платіжних документів до суду не оспорив.

Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність та обгрунтованість заявленого позивачем позову в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 113765,28 грн, однак враховуючи, що заборгованість по поставці товару на вищевказану суму була сплачена відповідачем під час розгляду справи в суді (оплата від 02.12.2019 на суму 45000,00 грн та від 02.12.2019 на суму 68765,28 грн), провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 113765,28 грн підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача щодо нарахування і стягнення на свою користь з відповідача інфляційних втрат та 25% річних, господарський суд враховує таке.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок включаються й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Згідно з рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Наведений позивачем у позові розрахунок нарахувань судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Ліга" та встановлено, що розрахунок річних та інфляційних втрат позивачем проведено невірно.

Так, при перевірці розрахунку 25% річних, стягнення яких у іншому розмірі, ніж передбачений ст. 625 ЦК України, встановлено сторонами у п. 4.9 договору, було виявлено, що позивачем невірно визначено початок періоду нарахування річних на суму боргу 100000,00 грн по видатковій накладній № 538 від 24.04.2018 та на суму боргу 58779,80 грн по видатковій накладній № 826 від 12.06.2018. Також позивачем невірно розраховано річні по видатковій накладній № 1568 від 01.10.2018.

Здійснивши перерахунок 25% річних, суд вважає правомірно заявленою до стягнення їх суму у розмірі 75495,72 грн. У стягненні з відповідача 1316,57 грн 25% річних суд відмовляє за безпідставністю їх нарахуваня.

Водночас, відповідно до проведеного судом розрахунку інфляційних втрат, в межах визначеного позивачем періоду до нарахування, їх обгрунтовано заявлена до стягнення сума склала 21944,60 грн.

При перевірці здійсненого позивачем розрахунку інфляційних нарахувань, суд встановив, що позивачем не було враховано дефляційні процеси, які мали місце в червні 2019 року, невірно визначено періоди їх нарахування та суми заборгованостей, на які слід здійснювати нарахування, а також при розрахунку інфляційних нарахувань позивачем не було враховано, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції має визначатися з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав би бути здійснений, а не на конкретну дату місяця.

З огляду на викладене, у стягненні з відповідача 1957,87 грн інфляційних втрат суд відмовляє.

Окрім того, позивач просить у позові стягнути з відповідача 84945,65 грн пені за порушення строків в оплаті поставленого товару та 2478,55 грн додаткової ціни.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідальність відповідача по сплаті пені за прострочку платежів по оплаті товару передбачена сторонами у п. 4.3 договору.

Судом встановлено порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору стосовно строків оплати товару, у зв`язку з чим до відповідача підлягає застосуванню відповідальність у вигляді сплати пені.

Водночас, суд зазначає, що ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

До того ж, як зазначено у п. 1.9 постанови Пленуму ВГС України від 17.12.2013 № 14, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені.

Відповідно до розрахунку пені, який наведений позивачем у позовній заяві, останній при її нарахуванні приписів ч. 6 ст. 232 ГК України та п. 1.9 постанови Пленуму ВГС України від 17.12.2013 № 14 не врахував.

У зв`язку з зазначеним позивачем було надано в процесі розгляду справи до суду уточнений розрахунок пені, згідно з якого позивач фактично зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача суму пені у розмірі 84805,91 грн.

Оскільки позивач має право зменшити розмір позовних вимог лише до закінчення підготовчого засідання, а на стадії розгляду справи по суті позивач не скористався своїм правом та не відмовився від вимог про стягнення пені у необгрунтовано заявленій сумі, суд розглядає вимогу позивача про стягнення з відповідача пені у сумі, що первісно заявлена в позові. При цьому, суд зазначає, що підстави для закриття провадження у справі за п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України в частині стягнення з відповідача пені у сумі, що перевищує її розмір, зазначений в заяві про уточнення позовних вимог, та яка розрахована невірно внаслідок арифметичної помилки, відсутні.

Здійснивши перерахунок пені по кожній накладній окремо за період з моменту виникнення заборгованості по визначену позивачем дату, з урахуванням здійснених відповідачем проплат, вимог ч. 6 ст. 232 ГК України та п. 1.9 постанови Пленуму ВГС України від 17.12.2013 № 14, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягає 77193,67 грн пені. У стягненні 7751,98 грн пені суд відмовляє за безпідставністю її нарахування.

Поряд з іншим, суд зазначає, що позивач з моменту направлення відповідачу претензії від 12.07.2019 вих. № 12/07-1 відповідно до пп. 4.4.1 п. 4.4 договору набув право на отримання від відповідача 2478,55 грн додаткової ціни за кожну тону несвоєчасно сплаченого товару.

Суд, перевіривши розрахунок суми додаткової ціни, вважає його вірним, а вимогу про її стягнення такою, що по суті є застосуванням оперативно-господарської санкції (ст.236 ГК України) до відповідача за порушення умов договору.

Відповідно до ст. 73, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що відповідач доказів сплати заборгованості у заявленій позивачем до стягнення сумі та/або інших доказів на спростування позовних вимог суду не надав. Водночас вимоги позивача, заявлені у позові, суд вважає доведеними належними та допустимими доказами у справі.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню частково на суму 177112,54 грн, з яких 75495,72 грн 25% річних, 21944,60 грн інфляційних втрат, 77193,67 грн пені та 2478,55 грн додаткової ціни. У стягненні з відповідача 1316,57 грн 25% річних, 1957,87 грн інфляційних втрат та 7751,98 грн пені суд відмовляє. Провадження в частині стягнення з відповідача 113765,28 грн основного боргу підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГПК України, у разі закриття провадження у справі суд має вирішити питання про розподіл судових витрат між сторонами, повернення судового збору з бюджету.

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у звязку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Слід зазначити, що в прохальній частині наданої позивачем до суду заяви від 10.12.2019 вих. №10/12-19, міститься письмове клопотання про повернення йому надлишково сплаченої суми судового збору.

З огляду на вказане та враховуючи, що при зверненні позивача до суду ним було зайво сплачено судового збору на суму 1099,38 грн, а в процесі розгляду справи судом також закрито провадження на суму 113765,28 грн, суд керуючись приписами ст. 7 Закону України "Про судовий збір" вважає за можливе повернути позивачу з Державного бюджету України 3705,86 грн судового збору, сплаченого за платіжним дорученням № 1391 від 30.09.2019, про що необхідно зазначити в резолютивній частині рішення суду.

Судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Що стосується заявлених відповідачем до стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, які останній просить стягнути на свою користь на підставі укладеного з адвокатом Поліщуком Павлом Ярославовичем договору № 99/19 про надання правової допомоги від 01.07.2019, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, але не виключно, витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ст. 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На обґрунтування відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката при підготовці даного позову до суду, позивачем було надано договір № 99/19 про надання правової допомоги від 01.07.2019, рахунок на оплату № 99/19 від 30.09.2019 на суму 15000,00 грн, платіжне доручення № 2543 від 30.09.2019 на суму 15000,00 грн, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 4704 від 25.10.2011 та копію витягу з Єдиного реєстру адвокатів України.

Слід зазначити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення Європейський суд з прав людини у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява N 19336/04). У іншому рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Оглянувши матеріали справи та оцінивши обсяг послуг, що були надані адвокатом позивачу при підготовці ним позову до суду та представленні інтересів позивача під час розгляду даної справи, зважаючи, що відповідачем не було подано до суду обгрунтованого клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката у розмірі суми, що є меншою від заявленої позивачем до відшкодування, господарський суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн по даній справі є обґрунтованими та співрозмірними об`єму наданих і отриманих позивачем юридичних послуг, однак зважаючи на часткове задоволення судом заявлених у позові вимог, господарський суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню позивачу, як і витрати по сплаті судового збору, за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на суму 14400,00 грн (15000,00х96%, де 96% - 290877,82/301904,24х100).

Керуючись ст.ст. 73-79, 123, 126, 129, 231, 232, 233, 236- 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, ст. 7 Закону України "Про судовий збір" господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мартін трейд" до Приватного підприємства "Оскар" про стягнення 301904,24 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Оскар" (07300, Київська обл., Вишгородський район, місто Вишгород, вулиця Шкільна, будинок 6, код ЄДРПОУ 30684321) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мартін трейд" (59052, Чернівецька обл., Сторожинецький район, село Великий Кучурів, вулиця Головна, будинок 76, корпус М, код ЄДРПОУ 40042088): 75495 (сімдесят п`ять тисяч чотириста дев`яносто п`ять) гривень 72 копійки 25% річних, 21944 (двадцять одну тисячу дев`ятсот сорок чотири) гривні 60 копійок інфляційних втрат, 77193 (сімдесят сім тисяч сто дев`яносто три) гривні 67 копійок пені, 2478 (дві тисячі чотириста сімдесят вісім) гривень 55 копійок додаткової ціни, 1756 (одну тисячу сімсот п`ятдесят шість) гривень 69 копійок судового збору та 14400 (чотирнадцять тисяч чотириста) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

3. У частині стягнення з Приватного підприємства "Оскар" (07300, Київська обл., Вишгородський район, місто Вишгород, вулиця Шкільна, будинок 6, код ЄДРПОУ 30684321) 113765,28 грн основного боргу провадження у справі закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

4. У іншій частині позову відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Мартін трейд" (59052, Чернівецька обл., Сторожинецький район, село Великий Кучурів, вулиця Головна, будинок 76, корпус М, код ЄДРПОУ 40042088) з Державного бюджету України 3705,86 грн судового збору, сплаченого за платіжним дорученням № 1391 від 30.09.2019.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: (http://court.gov.ua/fair/).

Повний текст рішення складено: 16.12.2019.

Суддя В.М. Антонова