Рішення

від 10.12.2019 по справі 916/3189/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" грудня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/3189/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.

при секретарі судового засідання Ловга І.С.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Арт Кипрей до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю БК Бастіон про стягнення 53168,03грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Арт Кипрей звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю БК Бастіон про стягнення 53168,03грн. у тому числі 47166,96грн. заборгованості за договором, 3778,45грн. пені, 2222,62грн. плати за користування чужими коштами.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю Арт Кипрей посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю БК Бастіон умов укладеного між сторонами договору поставки №03/07/19 від 03.07.2019р. щодо оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.10.2019р. було відкрито провадження у справі №916/3189/19, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду по суті на 26.11.2019р. о 10:20.

У зв`язку із неявкою у судове засідання представників сторін, ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.11.2019р. відкладено розгляд справи на 10.12.2019р. о 11:20 та викликано учасників справи у судове засідання.

В судовому засіданні від 10.12.2019р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення по справі №916/3189/19.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

03.07.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Арт Кипрей (позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю БК Бастіон (відповідач, Покупець) було укладено договір на поставку товару №03/07/19 (далі договір) відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві блоки з автоклавного газобетону в асортименті, а також супутні товари (сухі будівельні суміші, клей, інструменти), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах договору (п.1.1. договору).

Відповідно до п.п. 2.1. - 2.8. договору асортимент, найменування та ціна товару, що поставляється визначається у специфікації, яка є невід`ємною частиною договору. Ціна на товар розуміється на умовах поставки згідно п.3.1. договору. Ціна на товар вказана з урахуванням того, що Покупець здійснює замовлення на його постачання в кількості в строки, передбачені договором. В разі зміни обсягів, умов і термінів поставки ціна на товар фіксується тільки на проплачений об`єм. Товар постачається у кількості згідно з накладними Постачальника. Загальна сума договору складається із загальної суми товару, поставленого Постачальником в період дії договору згідно з накладними. Розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковій формі із застосуванням платіжних доручень. Обов`язок Покупця з оплати поставленого товару вважається виконаним у день зарахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. У платіжному дорученні Покупець вказує найменування оплачуваного товару, номер та дату договору і дату рахунку. Кінцевий строк оплати товару - 30 липня 2019р.

Умовами п.п.3.1. - 3.2. договору сторони встановили, що поставка товару здійснюється на підставі письмової або усної заявки Покупця по взаємоузгодженим графіком відвантаження. Датою виконання Постачальником зобов`язань щодо поставки товару (датою поставки) є: при здачі - приймання на складі Постачальника або Покупця - дата позначки в накладній при видачі товару Покупцю, при здачі - приймання товару транспортній організації для поставки Покупцеві - дата позначки в товарно - транспортній накладній про видачу товару вказаному перевізникові.

Згідно п.п.4.1., 4.2. договору при несвоєчасній оплаті поставленого товару Покупець сплачує Постачальникові суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення до дня повного погашення заборгованості. В разі, якщо прострочення платежу складає більше 10 днів, Покупець, крім сплати передбачених п.4.1. договору суми боргу та пені, зобов`язаний сплатити Постачальнику в якості плати за користування чужими коштами 20% річних від простроченої суми за весь період прострочення.

Пунктом 4.6. договору сторони передбачили, що позовна давність щодо стягнення штрафних встановлюється строком три роки.

Відповідно до п.8.1. договору договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019р., але у будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Як вказує позивач, згідно видаткової накладної №390 від 05.07.2019р. поставив відповідачу товар на суму 18060,00грн., згідно видаткової накладної №391 від 08.07.2019р. поставив відповідачу товар на суму 15390,72грн., згідно видаткової накладної №402 від 12.07.2019р. поставив відповідачу товар на суму 13716,24грн., тобто відповідачу був поставлений товар на загальну суму 47166,96грн. Відповідач за отриманий товар не розрахувався.

Позивач зазначає, що 20.08.2019р. за вих.№2008 та 23.09.2019р. за вих.№23/09 звертався до відповідача з претензіями про оплату поставленого товару та сплату штрафних санкцій, вказані претензії були отриманні відповідачем, однак відповідей на претензії від відповідача не надходили та сплата заборгованості не була здійснена.

Позивач вказує, що станом на день подання позову заборгованість відповідача за поставлений товар складає 47166,96грн.

Приймаючи до уваги неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару, позивач нарахував останньому згідно умов договору 3778,45грн. пені, 2222,62грн. 20% річних плати за користування чужими коштами.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача 47166,96грн. заборгованості за договором, 3778,45грн. пені, 2222,62грн. 20% річних плати за користування чужими коштами.

Відповідач в засідання суду не з`явився, відзиву на позов не надав, своїм правом на захист не скористався у зв`язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 175 Господарського процесуального кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Судом встановлено, що 03.07.2019р. між позивачем та відповідачем було укладено договір на поставку товару №03/07/19 відповідно до умов якого позивач зобов`язався поставити відповідачеві блоки з автоклавного газобетону в асортименті, а також супутні товари (сухі будівельні суміші, клей, інструменти), а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити його на умовах договору.

Як вбачається з матеріалів справи позивач згідно видаткової накладної №390 від 05.07.2019р. поставив відповідачу товар на суму 18060,00грн., згідно видаткової накладної №391 від 08.07.2019р. поставив відповідачу товар на суму 15390,72грн., згідно видаткової накладної №402 від 12.07.2019р. поставив відповідачу товар на суму 13716,24грн., тобто відповідачу був поставлений товар на загальну суму 47166,96грн.

Згідно з умовами договору, а саме п.2.8 кінцевий строк оплати товару - 30 липня 2019р.

Згідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Відповідач за отриманий товар не розрахувався.

20.08.2019р. за вих.№2008 та 23.09.2019р. за вих.№23/09 звертався до відповідача з претензіями про оплату поставленого товару та сплату штрафних санкцій, вказані претензії були отриманні відповідачем, однак відповідей на претензії від відповідача не надходили та сплата заборгованості не була здійснена.

Станом на день розгляду справи заборгованість за отриманий товар у сумі 47166,96грн. відповідачем не погашена.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, вважає його правильним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягає заборгованість за поставлений за договором поставки №03/07/19 від 03.07.2019р. товар у сумі 47166,96грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у сумі 3778,45грн. та 2222,62грн. 20% річних плати за користування чужими коштами за період з 31.07.2019р. по 24.10.2019р. слід зазначити наступне.

Згідно з п. 3 ч. 1ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Приписами ст. 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частинами 2 і 4 статті 231 Господарського кодексу передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості. Розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За таких обставин, суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена зокрема у постанові Верховного Суду від 02.04.2019р. у справі №917/194/18).

Умовами договору, а саме п.п.4.1., 4.2. договору сторони передбачили, що при несвоєчасній оплаті поставленого товару Покупець сплачує Постачальникові суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення до дня повного погашення заборгованості. В разі, якщо прострочення платежу складає більше 10 днів, Покупець, крім сплати передбачених п.4.1. договору суми боргу та пені, зобов`язаний сплатити Постачальнику в якості плати за користування чужими коштами 20% річних від простроченої суми за весь період прострочення.

Зазначений пункт договору не оспорюються відповідачем, в зв`язку з чим в силу вимог статті 204 Цивільного кодексу України презюмується правомірність вказаного правочину.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені 3778,45грн. за період з 31.07.2019р. по 24.10.2019р. та здійснивши власний розрахунок зазначає, що стягненню з відповідача підлягає пеня у сумі 3715,13грн. за період з 31.07.2019р. по 24.10.2019р.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 20% річних у сумі 2222,62грн. за період з 31.07.2019р. по 24.10.2019р. вважає його вірним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягають 2222,62грн. 20% річних плати за користування чужими коштами за період з 31.07.2019р. по 24.10.2019р.

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Арт Кипрей підлягають частковому задоволенню у сумі 53104,74грн. у тому числі 47166,96грн. заборгованості за договором, 3715,13грн. пені, 2222,62грн. 20% річних плати за користування чужими коштами, в позовних вимогах в частині стягнення 63,32грн. пені судом відмовлено.

Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1921,00грн. покласти на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Арт Кипрей до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю БК Бастіон про стягнення 53168,03грн. - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БК Бастіон (65070, м. Одеса, вул. Варненська, 27Б, код ЄДРПОУ 37811845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Арт Кипрей (65005, м. Одеса, вул. Дальницька, 50/17, код ЄДРПОУ 39490434) 47166,96грн. заборгованості за договором, 3715,13грн. пені, 2222,62грн. 20% річних плати за користування чужими коштами, 1921,00грн. судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

3. У позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю Арт Кипрей в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю БК Бастіон 63,32грн. пені - відмовити.

Повне рішення складено 16 грудня 2019р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Степанова