Рішення

від 09.12.2019 по справі 922/3270/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3270/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

при секретарі судового засідання Сіліній М.Г.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Смайл Групп", Донецька область, місто Маріуполь до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стронг-Сігал", місто Харків про стягнення 126 181,45 грн. за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Смайл Групп" (позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стронг-Сігал" (відповідач) про стягнення безпідставно одержаних грошових коштів в розмірі 126 181,45 грн. Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати на оплату професійної правничої допомоги та витрати на оплату судового збору.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.11.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Смайл Групп" прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/3270/19; розгляд справи постановлено здійснювати з повідомленням сторін та призначено судове засідання на 25 листопада 2019 року.

Приймаючи до уваги неявку представників сторін в судове засідання 25.11.2019, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, судом, на підставі статті 216 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву в судовому засіданні у справі № 922/3270/19 до 09 грудня 2019 року.

Представник позивача в судове засідання 09.12.2019 не з`явився. Разом з тим, 02 грудня 2019 року до господарського суду надійшла заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Смайл Групп" про розгляд справи без його участі, за наявними в матеріалах справи документами (вх. № 29237).

Виходячи з принципу диспозитивності, як права сторін на власний розсуд розпоряджатись своїми матеріальними і процесуальними правами (в тому числі брати участь в судовому засіданні), суд вважає за можливе продовжити розгляд справи за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Смайл Групп".

Представник відповідача в судове засідання 09.12.2019 також не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Стронг-Сігал" на позовну заяву до суду не надходив.

Про дату, час та місце проведення судового засідання відповідача повідомлено належним чином, що підтверджується долученими до матеріалів справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень - копії ухвали господарського суду від 04.11.2019 про відкриття провадження у справі № 922/3270/19 (вих. № 028362/2, том 1, арк.с. 99) та копії ухвали господарського суду від 25.11.2019 (вих .№ 030686/2, том 1, арк.с. 112).

Отже, як вбачається з матеріалів справи, суд належним чином виконав вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо направлення процесуальних документів учасникам справи з метою належного їх повідомлення про дату, час та місце проведення судового засідання, а відповідач мав достатньо часу підготувати заперечення на позовну заяву та визнається таким, що був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи (пункт 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи те, що неявка учасників справи в судове засідання, відповідно до приписів частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає розгляду справи по суті, а також приймаючи до уваги обмежені строки розгляду справи, визначені статтею 248 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу № 922/3270/19 за відсутності представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та об`єктивно оцінивши надані суду докази, суд встановив наступне.

04 вересня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стронг-сігал" (Постачальник) з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю "Смайл Групп" (Покупець), з іншої сторони, був укладений Договір поставки № 573, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити покупцю, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити постачальнику в обумовлені в договорі строки товар. Право власності на товар переходить з моменту передачі товару; датою передачі вважається дата, вказана у накладній. Постачальник поставляє товар партіями. Оплата проводиться за конкретно отриману партію, згідно накладної на товар. Графік поставки узгоджується сторонами додатково.

Разом з тим, за твердженням позивача, постачання товару відповідачем на виконання зобов`язань, передбачених вищезазначеним договором, на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Смайл Групп" востаннє відбулось 05 липня 2019 року на загальну суму 178 912, 25 грн., оплату якого здійснено позивачем 10.07.2019 у повному обсязі на загальну суму 168 767,30 грн. з урахуванням повернення товару Відповідачу 20.06.2019 року на суму 10 144,95 грн. Таким чином, у позивача не було заборгованості по оплаті поставленого товару перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Стронг-сігал".

Як вбачається з матеріалів справи, 16 вересня 2019 року Товариством з обмежено відповідальністю "Смайл Групп" на розрахунковий, рахунок НОМЕР_1 МФО 300614 в АТ "Креді Агріколь Банк", що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Стронг-сігал" перераховано 126 181,45 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 715 (#366718136106) від 16 вересня 2019 року із призначенням платежу: "Оплата за товар согласно договора поставки у т.ч. ПДВ 20.00% - 21030,24" (том 1, арк.с. 77).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує на те, що грошові кошти в розмірі 126 181,45 грн., сплачені згідно платіжного доручення № 715 від 16 вересня 2019 року, призначалися для Товариства з обмеженою відповідальністю "Джамп" у відповідності до заявок на поставку товару від 16 вересня 2019 року на виконання зобов`язання, передбаченого пунктом 4.2 Договору поставки, що був укладений 19 липня 2019 року між ТОВ "Джамп" (Постачальник) та ТОВ "Смайл Групп" (Покупець). Згідно умов зазначеного Договору постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю товар, а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно здійснити оплату його вартості в порядку і на умовах, визначених цим Договором.

Пунктом 4.1. Договору встановлено, що оплата товару проводиться покупцем в національній валюті України у розмірі повної вартості поставленої партії товару в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Згідно пункту 4.2. Договору покупець має право здійснювати оплату шляхом внесення попередньої оплати за узгоджений до поставки товар.

Поставка товару на загальну суму 127 868,74 грн. Товариством з обмеженою відповідальністю "Джамп" відбулась 17 вересня 2019 року у відповідності до видаткових накладних № 2193 та № 2194 (том 1, арк.с. 20, 21). Однак поставлений товар залишився не оплаченим з боку ТОВ "Смайл Групп" в результаті помилки , що сталася 16 вересня 2019 року.

Позивач зазначає, що 23 вересня 2019 року директор ТОВ "Смайл Групп" був повідомлений представником контрагента - ТОВ "Джамп", що кошти в сумі 126 181,45 грн. не надходили на розрахунковий рахунок товариства. Дізнавшись, що вищезазначена сума була перерахована помилково на розрахунковий рахунок ТОВ "Стронг-Сігал", директор ТОВ "Смайл Групп" звернувся в телефонному режимі до керівництва ТОВ "Стронг-Сігал" з проханням повернути кошти, оскільки гроші на той час вже були списані з рахункового рахунку позивача.

Отримавши відмову в поверненні помилково сплачених коштів від ТОВ "Стронг-Сігал", позивачем на адресу відповідача було спрямовано лист (вимогу) №242 - АБ від 25.09.2019 про повернення помилково сплачених коштів. Вказануц вимогу отримано Товариством з обмеженою відповідальністю "Стронг-Сігал" 30.09.2019, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за юридичною адресою відповідача: 61072, місто Харків, проспект Науки, будинок 27-Б (том 1, арк.с. 81, 82).

Проте, вказану вимогу залишено Товариством з обмеженою відповідальністю "Стронг-Сігал" без відповіді та без задоволення; грошові кошти позивачу не повернуто. Враховуючи, що спірний переказ був проведений Товариством з обмежено відповідальністю "Смайл Групп" помилково, поза межами договору про поставку товару № 573 від 04.09.2015, відповідач відповідно до статті 1212 ЦК України зобов`язаний повернути 126 181,45 грн., як такі, що набуті ним без достатньої правової підстави. Стягнення коштів в примусовому порядку стало підставою для звернення позивача до господарського суду із даними позовними вимогами.

Відповідач, в свою чергу, в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку обставини, які повідомлені позивачем, жодним чином не спростував.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, на яку позивач посилається у позовній заяві як на підставу повернення йому грошових коштів, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З аналізу статті 1212 Цивільного кодексу України вбачається, що цей вид позадоговірних зобов`язань (набуття, збереження майна без достатньої правової підстави) породжують такі юридичні факти, як набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Необхідною умовою для встановлення того факту, що мало місце зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави, є обов`язкова відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, позивач повинен довести, що мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження спірного майна відповідачем, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України.

При цьому, під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 Цивільного кодексу України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Разом з тим, суд вважає за необхідне застосувати до правовідносин у даній справі правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20 грудня 2018 року у справі № 920/169/18, згідно якої Суд звертає увагу, що сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами. Для визнання відповідних зобов`язань між сторонами договірними необхідним є встановлення факту їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору. Водночас сплата однією стороною грошових коштів другій стороні поза межами платежів, передбачених договором чи договорами, зокрема переплата понад визначену в договорі (договорах) суму, не може бути визнана такою, що здійснена на підставі відповідного договору.

Судом встановлено, що уклавши Договір поставки № 573 від 04 вересня 2015 року сторони не узгодили конкретну ціну договору, але за його умовами постачальник поставляє товар партіями, а оплата проводиться за конкретно отриману партію, згідно накладної на товар. Графік поставки узгоджується сторонами додатково (пункт 1.2. Договору № 573). Сторони також встановили, що ціна товару вказується у накладних на товар та обумовили виникнення у позивача зобов`язання з оплати поставленого відповідачем товару не пізніше семи днів з моменту отримання товару за накладною (пункт 6.2., 6.3. Договору № 573).

В матеріалах справи, разом з тим, відсутні докази, які б свідчили про виникнення у Товариств з обмеженою відповідальністю "Смайл Групп зобов`язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Стронг-сігал" за Договором поставки № 573 від 04 вересня 2015 року в розмірі 126 181,45 грн., що існувало на момент перерахування грошових коштів за платіжним дорученням № 715 від 16 вересня 2019 року. При цьому, в призначені платежу у вказаному платіжному дорученні також не конкретизовано за яким саме договором поставки позивачем проведено таку оплату.

Таким чином, оскільки перерахування грошових коштів у розмірі 126 181,45 грн. фактично здійсненою позивачем поза межами платежів, передбачених Договором поставки № 573 від 04 вересня 2015 року, суд приходить до висновку, що такі кошти дійсно є помилково сплаченими, а відповідач є особою, яка набула майно (у даному випадку грошові кошти), без достатньої правової підстави у розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України.

При цьому, відповідно до статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до приписів статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши в сукупності надані позивачем докази, з урахуванням того, що відповідач не довів та не підтвердив належними засобами доказування, що грошові кошти у сумі 126 181,45 грн. сплачені Товариству з обмеженою відповідальністю "Стронг-сігал", отримані останнім за наявності належної правової підстави, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Смайл Групп" є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Вирішуючи питання розподілу судового збору у даній справі, суд керується частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Позовні вимоги задоволено судом у повному обсязі, а відтак витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 921,00 грн. покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Стронг-Сігал" та підлягають стягненню на користь позивача.

Відповідно також до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

В контексті норми статті 126 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, підлягають відшкодуванню лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Таким чином, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є, зокрема, наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи на користь адвоката.

Крім того, суд враховує правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц, в якій зазначено , що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як вбачається із матеріалів справи, в якості доказів понесення витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 14 000,00 грн. позивачем надано до суду копію Договору про надання правової (правничої) допомоги від 10 травня 2018 року, копію Акту приймання-передачі наданих послуг від 02 жовтня 2019 року за Договором про надання правової (правничої) допомоги від 10.05.2018, оригінал платіжного доручення № 97 від 02.10.2019 на суму 14 000,00 грн.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договором про надання правової допомоги є домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

За приписами частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суд, залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18).

Так, згідно умов укладеного 10 травня 2018 року між Адвокатським бюро "Мироненко та партнери" та Товариством з обмеженою відповідальністю " Смайл Групп" Договору про надання правової (правничої) допомоги Клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.

Правова допомога надається шляхом, зокрема: усного та письмового консультування з правових питань; складання необхідних для виконання Договору процесуальних документів, в тому числі договорів, клопотань, запитів, заяв, зокрема заяв про забезпечення позову, про видачу судових наказів, позовних заяв, відзивів на позовну заяву, відповідей на відзив, скарг, претензій та інших документів, передбачених законодавством України; їх підписання та надіслання від імені Клієнта та у його інтересах до державних та місцевих органів влади, місцевих, адміністративних, господарських, апеляційних судів, державних органів юстиції, фізичним та юридичним особам; здійснення повноважень, передбачених цивільним, господарським, адміністративним, кримінальним процесуальним законодавством України, Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (п.п.3.1.1. - 3.1.3. Договору).

Згідно пунктів 5.1. 5.2. Договору інформація щодо розміру гонорару Адвокатського бюро носить конфіденційний характер та оформлюється окремим додатком до даного Договору у двох екземплярах, що зберігаються у сторін та мають однакову юридичну силу. На визначення розміру гонорару Адвокатського бюро впливають час та строки врегулювання спору, ступінь важкості справи (провадження), обсяг наданих юридичних послуг.

Відповідно до Акту приймання-передачі наданих послуг від 02 жовтня 2019 року за Договором про надання правової (правничої) допомоги від 10.05.2018, підписаного сторонами та скріпленого печатками сторін, загальна вартість послуг, наданих Адвокатським бюро склала 14 000,00 грн., з яких: усні юридичні консультації з питання помилково сплачених коштів ТОВ "Смайл Групп" на рахунковий рахунок ТОВ "Стронг-Сігал" - 2 000 грн.; підготовка, складання та відправлення листа па адресу ТОВ "Стронг-Сігал" в інтересах Клієнта про повернення помилково сплачених коштів - 2 000 грн.; аналіз та вивчення документів для написання позовної заяви до ТОВ "Стронг-Сігал" про стягнення безпідставно одержаних грошових коштів - 2 000 грн.; підготовка, складання позовної заяви про стягнення безпідставно одержаних грошових коштів, відправлення позовної заяви і доданих до неї документів суду та відповідачу 8 000 грн. Цей акт є підставою для розрахунків, порядок яких визначений у Договорі.

Дослідивши зазначені докази, суд зазначає, що детальний опис робіт та ціна наданих Адвокатським бюро "Мироненко та партнери" послуг узгоджена сторонами в Акті приймання-передачі наданих послуг від 02 жовтня 2019 року за Договором про надання правової (правничої) допомоги від 10.05.2018.

Також судом враховано п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23-рп/2009, яким передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

З викладеного вбачається, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Крім того, матеріали справи містять докази на підтвердження фактичного здійснення таких витрат Товариством з обмежено відповідальністю "Смайл Групп": платіжне доручення № 97 від 02.10.2019, яким підтверджується перерахування ТОВ "Смайл Групп" на рахунок Адвокатського бюро "Мироненко та партнери" грошових коштів в розмірі 14 000,00 грн. із призначенням платежу визначеним як: "Оплата за юридичні послуги згідно Договору".

Виходячи з конкретних обставин даної справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до відшкодування витрати у сумі 14 000,00 грн. підтверджені належними доказами, є співмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг та відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а тому можуть бути задоволені у повному обсязі та підлягають

Таким чином, суд вважає за необхідне покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Стронг-Сігал" також вартість витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката (Адвокатського бюро "Мироненко та партнери") в Господарському суді Харківської області в розмірі 14 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 13, 18, 73-80, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Смайл Групп" - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стронг-Сігал" (місцезнаходження: 61072, місто Харків, проспект Науки, будинок 27-Б, кімната 607; код ЄДРПОУ 34632392) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Смайл Групп" (місцезнаходження: 87522, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Таганрозька , будинок 199; код ЄДРПОУ 37746593) безпідставно одержані грошові кошти в розмірі 126 181,45 грн., витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 921,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14 000,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України та п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "16" грудня 2019 р.

Суддя В.В. Рильова

справа № 922/3270/19