Рішення

від 11.12.2019 по справі 924/1167/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" грудня 2019 р. Справа № 924/1167/19

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю. В., при секретарі Сарело Р.О., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ ДНІПРОПРОЕКТ", м. Кривий Ріг

до обслуговуючого кооперативу "Житлово - будівельний кооператив "Срібні озера 2", м. Хмельницький

про стягнення грошей

представники сторін:

від позивача - Пшеничний О.В. за довіреністю

від відповідача - не з`явився

встановив:

Позивач у позові просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар в розмірі 254 363, 22 грн. та 3% річних у сумі 2 780, 57 грн. Обгрунтовуючи позов, позивач зазначає що відповідач, всупереч вимогам закону, не оплатив поставлений йому позивачем товар у встановлені законом строки. Стягнення річних обумовлено наявністю ст. 625 ЦК.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, наполягав на його задоволенні. Додатково повідомив, що зазначена відповідачем часткова оплата на суму 55 000 грн. здійснена ним не на підставі рахунку № ХМ 518 від 13.06.19, а на підставі рахунку № ХМ 401 від 13.06.19, який виставлений на таку ж суму 254 363, 22 грн. При цьому, представник вказав, що заявка на поставку товару здійснювалась на загальну суму, яка дорівнює вартості товару за двома вищезазначеними рахунками. Однак, в силу того, що завантаження всього обсягу товару не може бути здійснено на один автомобіль (через перевищення дозволених вагових стандартів), оформлення поставки здійснювалось двома рахунками.

Відповідач свого представника до суду не направив, надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з наміром відповідача здійснити оплату поставленого товару до 27 грудня 2019 р. В письмовому відзиві відповідач підтверджує, що 13.06.19 позивач поставив йому металопродукцію, а саме арматуру класу А 500С в кількості та вагою відповідно до видаткової накладної № ХМ401 від 13.06.19. Факт поставки підтверджується також актом прийому-передачі. Згідно накладної та акту вартість товару дорівнює 254 363, 22 грн. На цю суму позивач виставив відповідачу відповідний рахунок. Однак, а ні акт прийому, передачі, а ні накладна та рахунок не містять умов щодо строку оплати. Немає між сторонами і підписаного договору поставки з вказівкою на строк оплати. Тобто, сторони не провели договірного погодження строків проведення оплати. Таким чином, при здійснені розрахунків необхідно керуватися правилами ст. 530 ЦК України, яка передбачає пред`явлення вимоги кредитора до боржника на оплату поставленого товару. Пред`явлення такої вимоги і є початком відліку виникнення обов`язку відповідача відносно оплати. Тому, відсутність виставленої відповідачу вимоги виключає факт прострочення останнім виконання зобов`язання відносно оплати, оскільки строк оплати ще не настав.

Більш того, прострочення виконання зобов`язання може мати місце лише тоді, коли боржник не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк встановлений договором чи законом. Відповідач, після поставки товару почав його оплачувати частинами, що свідчить про те, що він приступив до виконання свого обов`язку. Зважаючи на це, а також на відсутність встановленого сторонами строку оплати, відповідач не може вважатись таким, що прострочив виконання зобов`язання. При цьому, не можуть застосовуватись і правила ст. 625 ЦК .

Факти часткової оплати підтверджуються платіжними дорученнями, які відповідач подав до відзиву.

Вирішуючи подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, суд враховує таке. У відзиві на позов, відповідач просить відмовити в задоволенні позову у повному обсязі у зв`язку з його безпідставністю. В той же час, в клопотанні про відкладення розгляду справи відповідач зазначає про свій намір здійснити оплату заявленої до стягнення суми боргу. Тобто, виходячи зі змісту двох вищевказаних заяв відповідача, позиція останнього стосовно поданого позову є неоднозначною. Однак, слід зазначити, що наявні у справі матеріали є достатніми для ухвалення рішення. При цьому, підстави для відкладення, які передбачені ч. 4 ст. 252 ГПК України (під час розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження) відсутні (відзив подано, а наміру відносно надання відповіді на відзив позивач не висловив). Таким чином, подане клопотання про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Матеріалами справи встановлено.

Згідно видаткової накладної № ХМ 401 від 13.06.19 позивач поставив відповідачу товар (арматура, №, № 10, 12, 14) на суму 254 363, 22 грн. Зокрема, накладна містить інформацію відносно того, що постачальником є ТОВ „НВФ Дніпропроект", покупцем є ОК „Житлово-будівельний кооператив „Срібні озера 2". Вказана накладна у графі „постачальник" засвідчена підписом та печаткою позивача, у графі „отримав" - підписом та печаткою відповідача.

Також вищевказана поставка товару на ту ж суму підтверджується актом прийому-передачі № ХМ401 від 13.06.19, підписаним та скріпленим печатками сторін (позивача і відповідача), де вказано, що ТОВ „НВФ „Дніпропроект" передає, а ОК „Житлово-будівельний кооператив „Срібні озера 2" приймає товар на суму 254 363, 22 грн.

Така ж сума поставки підтверджується актом звірки розрахунків, який підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками, де в 16 графі зазначено - реалізація товарів та послуг № ХМ 401 від 13.06.19 на суму 254 363, 22 грн.

13.06.19 позивач виставив відповідачу рахунок № ХМ 518 на суму 254 363, 22 грн. за поставку арматури (№, № 10, 12, 14 кл. А 500С). Рахунок підписаний позивачем та скріплений його печаткою.

Цього ж 13.06.19 за номером ХМ 401 позивачем виставлено ще один рахунок відповідачу за поставку арматури №, № 10, 12, 14 кл. А 500С також на суму 254 363, 22 грн. Даний рахунок також підписаний позивачем та скріплений його печаткою.

Згідно платіжних доручень (платник - відповідач, отримувач - позивач, призначення платежу - за арматуру згідно рахунка № ХМ 518 від 13.06.19): від 10.07.19 № 369 на суму 10 000 грн., від 14.11.19 № 569 на суму 5 000 грн., від 03.09.19 № 459 на суму 20 000 грн., від 24.07.19 № 393 на суму 20 000 грн. відповідач оплатив позивачу 55 000 грн. за поставлений товар згідно виставленого ним рахунку. Оплата підтверджується штампом банку в платіжних дорученнях у графі „проведено банком". Така ж інформація (оплата) підтверджується випискою банку з 01.01.19 по 22.11.19, що містить штамп банку про здійснення операції.

Дослідивши подані докази, здійснивши аналіз діючого законодавства, що регулює спірні відносини, суд враховує таке.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші , надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

В силу ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб , що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (ч. 1 ст. 11 ЦК України); підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є юридичні факти (п. 4 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Юридично значимими фактами (подіями), в силу яких між сторонами виникли господарські зобов`язання, в даному випадку є факт поставки товару позивачем на користь відповідача, що підтверджується видатковою накладною, актом прийому-передачі та актом звірки. При цьому, прийняття товару відповідачем підтверджується підписом та печаткою останнього на зазначених документах. Більш того, поставка товару на користь відповідача підтверджується самим відповідачем у відзиві.

Згідно Закону „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" накладна є первинним документом, який засвідчує факт здійснення господарської операції, в даному випадку - поставку товару і його прийняття. У свою чергу, факт здійснення господарської операції свідчить про виникнення між сторонами певної усної домовленості (договору) відносно купівлі-продажу товару (в іншому разі поставка б не відбулася). Так, згідно ст. 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір може бути укладений у будь-якій формі , якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ст. 639 ЦК). В відповідності з ст. 655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Враховуючи положення ст. 173 ГК України та фактичні обставини справи, кредитором у відносинах між даними сторонами є позивач (поставив товар), боржником - відповідач (прийняв товар шляхом підписання накладної та акту).

Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що оскільки сторони не визначили строк оплати, до спірних відносин слід застосовувати положення ст. 530 ЦК України, яка передбачає виникнення обов`язку боржника щодо оплати на протязі семи днів від дня пред`явлення вимоги. Тому, відсутність вимоги свідчить про те, що обов`язок оплати поставленого товару у відповідача не виник, а строк оплати не настав.

Судом враховується, що відсутність між сторонами письмового договору свідчать про відсутність між сторонами договору щодо строків оплати. Проте, слід зазначити, що згідно ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. За ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Отже, зміст правовідносин сторін дає підстави стверджувати, що між сторонами виникли відносини купівлі-продажу, які врегульовано ст. 692 ЦК України, яка є спеціальною нормою (вказана норма знаходиться в главі 54 ЦКУ Купівля-продаж). При цьому, ця норма підлягає застосуванню саме тому, що сторони, в даному випадку, не встановили строку оплати товару шляхом укладення письмового договору. Положення ж ст. 530 ЦК України носять загальний характер та застосовуються при виконанні будь-яких передбачених цивільним законодавством видів зобов`язань, строк виконання яких не встановлено договором та не визначено спеціальним законодавством.

За таких обставин, суд встановив наявність спеціальної норми ЦКУ, яка чітко встановлює, що відповідач (покупець) зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Отже, наявність в покупця зобов`язання щодо здійснення платежів за поставлений товар випливає безпосередньо зі змісту ст. 692 ЦКУ, а не ставиться в залежність від звернення до нього з окремою вимогою в порядку ст. 530 ЦКУ.

Таким чином, враховуючи дату поставки за накладною - 13.06.19, обов`язок оплати, враховуючи загальні норми ЦКУ відносно обчислення строків, виник у відповідача на наступний день (ст. 253 ЦКУ) - 14.06.19. Однак, як вбачається з матеріалів справи, станом на час її розгляду, відповідач не здійснив оплати поставленого йому товару за накладною від 13.06.19 № ХМ 401, якій відповідає рахунок № ХМ 401 від 13.06.19.

При цьому, платіжні доручення: від 10.07.19 № 369 на суму 10 000 грн., від 14.11.19 № 569 на суму 5 000 грн., від 03.09.19 № 459 на суму 20 000 грн., від 24.07.19 № 393 на суму 20 000 грн. та виписка банку (на ці ж суми) не можуть бути доказами часткової оплати товару за накладною № ХМ 401 від 13 червня 2019 р., оскільки, як зазначено в самих платіжних дорученнях, ними оплачено арматуру згідно рахунку № ХМ 518 від 13.06.19, господарська операція за яким не охоплюється колом спірних відносин. В предмет дослідження входить поставка за рахунком № ХМ 401 від 13.06.19 (номер, дата та об`єкт поставки за яким відповідає накладній), доказів оплати якої в справі немає (платіжних доручень з вказівкою оплати зазначеного рахунку).

Крім того, у рахунку № ХМ 401 від 13.06.19 вказано, що він дійсний до сплати 1 банківський день. Тому оплати за платіжними дорученнями від 10.07.19, від 14.11.19, від 03.09.19, від 24.07.19 також неможна вважати такими, що здійснені за вказаним рахунком.

В даному контексті, суд приймає до уваги пояснення представника позивача (які підтверджуються наявністю двох рахунків на аналогічну продукцію, з однаковими датами та сумою) з приводу того, що виставлення двох рахунків на аналогічні суми зумовлено необхідністю завантаження всього об`єму заявленого товару на два різних автомобіля в однакових об`ємах, вартість яких аналогічна. При цьому, потреба розподілу вантажу викликана необхідністю дотримання вантажних нормативів перевезення. Проведена ж оплата згідно наявних у справі платіжних доручень може бути зарахована позивачем в рахунок майбутньої поставки за рахунком № ХМ 518 за відповідної заяви відповідача, або ж зарахована позивачем в оплату накладної № ХМ 401 від 13 червня 2019 р., але за заявою відповідача, оскільки змінювати призначення платежу самостійно позивач не вправі.

Отже, відсутність доказів оплати поставленого товару на суму 254 363, 22 грн. саме за накладною та відповідним їй рахунком з датами - 13.06.19 і номерами ХМ 401 свідчить про пропуск встановленого законом строку оплати та виникнення боргу.

Зокрема, за ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону , інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Статтею 525 Цивільного кодексу України обумовлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, встановлений судом факт порушення відповідачем зобов`язання свідчить про обґрунтованість позову в частині стягнення основного боргу.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи встановлений судом факт порушення зобов`язання відповідачем, вимоги в частині стягнення річних відповідають чинному законодавству, та підлягають задоволенню у заявленому розмірі, який підтверджений розрахунком.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно ст. 129 ГПК.

Керуючись ст. ст. 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив:

Позов задовольнити.

Стягнути з обслуговуючого кооперативу „Житлово-будівельний кооператив „Срібні озера 2" (29000, Хмельницька область, м. Хмельницький, Старокостянтинівське шосе, 26, код 40387056, платіжні реквізити - UА 45 НОМЕР_1 АТ „Укрсиббанк") на користь товариства з обмеженою відповідальністю „НВФ „Дніпропроект" (50072, м. Кривий Ріг, вул. Кременчуцька, 69, код 33718185, UА НОМЕР_2 а ПАТ КФ „Приватбанк" та UА НОМЕР_3 в ПАТ „Укрексімбанк") 254 363, 22 грн. (двісті п`ятдесят чотири тисячі триста шістдесят три грн. 22 коп.) основного боргу, 2 780, 57 грн. (дві тисячі сімсот вісімдесят грн. 57 коп.) 3% річних та 3 857, 20 грн. (три тисячі вісімсот п`ятдесят сім грн. 20 коп.) судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України).

Повний текст рішення складено 16.12.19.

Суддя Ю.В. Гладюк

Віддрук. 3 прим.:

1- до справи

2- позивачу (50072, м. Кривий Ріг, вул. Кременчуцька, буд. 69)

3 - відповідачу (29000, м. Хмельницький, Старокостянтинівське шосе, буд. 26)

Всім рекомендованим з повідомленням