Рішення

від 11.12.2019 по справі 922/3196/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3196/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Пунтус Д.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРО-АГРО ЮС", м. Дніпро третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРМЕС-ТРЕЙД ЛІМІТЕД", м. Харків до Фізичної особи - підприємця Жерновнікова Ірина Сергіївна, с. Руська Лозова третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, с. Руська Лозова про про стягнення коштів за участю представників:

позивача - Самуха А.О.

відповідача - Назаренко І.С.

третьої особи (ТОВ "ГЕРМЕС-ТРЕЙД ЛІМІТЕД") - не з`явився

третьої особи (ФОП ОСОБА_2) - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2019 року до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ДНІПРО-АГРО ЮС" з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Жерновнікової Ірини Сергіївни спричинених збитків (шкоду) у розмірі 176.000,00 грн. Також, позивач просив стягнути з Фізичної особи-підприємця Жерновнікової Ірини Сергіївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРО-АГРО ЮС" судовий збір у розмірі 2.640,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20.000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на наступні обставини, так 10.08.2018 року позивачем було завантажено товар на транспортні засоби вантажоперевізника ФОП Жерновнікової Ірини Сергіївни, а саме борошно вищого ґатунку у кількості 22 тони на загальну вартість 176.000,00 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною №5 від 10.08.2018 року та довіреністю №5 на отримання товаро-матеріальних цінностей від 09.08.2018 року. Завантаження відбулося на транспортні засоби ДАФ НОМЕР_3, напівпричіп НОМЕР_4, водій ОСОБА_1 Вантаж повинен був бути доставлений перевізником та розвантажений на складі одержувача ТОВ "Гермес Трейд Лімітед" за адресою м. Харків, вул. Котлова, 68. Між позивачем та третьою особою з цих підстав було укладено договір купівлі-продажу борошна № 0608/18-Б від 06.08.2018 року.

Ухвалою суду від 03.10.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання по справі призначено на 21.10.2019 р. о 11:00, встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи.

11.10.2019 р. від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. 24446), в якому відповідач заперечує проти посилань позивача на існування між сторонами правовідносин з перевезення ватажу та заперечує проти позовних вимог.

Ухвалою від 04.11.2019 р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ФОП ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код особи НОМЕР_1 ).

18.11.2019 р. від ФОП ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення по справі (вх. 27769), в яких викладено заперечення проти доводів позивача та позовних вимог в цілому.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 02.12.2019 р. було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 11.12.2019 р. о 09:45.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Треті особи своїх представників у судове засідання не направили.

В матеріалах справи наявне клопотання ФОП ОСОБА_2 про розгляд справи за його відсутності (вх. 29116).

Розглянувши надані учасниками судового процесу докази і заяви по суті справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

06.08.2018 р. між ТОВ ГЕРМЕС ТРЕЙД ЛІМІТЕД та ТОВ ДНІПРО-АГРО ЮС був укладений договір купівлі-продажу № 0608/18-Б, предметом якого була закупівля борошна. Згідно умов п. 3.2 укладеного договору передача товару проводиться на складі продавця, який знаходиться за адресою: вул. Старий Шлях 227А, смт. Таромське, м. Дніпро, Дніпропетровська область, Україна, або транспортом та за рахунок продавця, пункт поставки зазначається в заявці. Право власності на товар та ризики пошкодження або випадкового знищення товару переходять від продавця до покупця в момент підписання сторонами видаткової накладної (в. 3.6 договору).

Позивач вказував, що 10 серпня 2018 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ДНІПРО-АГРО ЮС здійснило завантаження товару на транспортні засоби вантажоперевізника Фізичної особи-підприємця Жерновнікової Ірини Сергіївни, а саме борошно вищого ґатунку у кількості 22 тони, загальною вартістю 176000,00 грн. із ПДВ, на підтвердження чого позивач посилався на копію товарно-транспортної накладною №5 від 10.08.2018 року. Завантаження відбувалося на складі вантажовідправника - ТОВ ДШПРО-АГРО ЮС за адресою: вул. Старий Шлях 221А, смт. Таромське, м. Дніпро, Дніпропетровська область, Україна на транспортні засоби ДАФ НОМЕР_3, напівпричіп НОМЕР_4, водій ОСОБА_2 .

За твердженням позивача, вантаж (товар) повинен був бути доставлений вантажоперевізником - ФОП Жерновніковою Іриною Сергіївною, та розвантажений на складі вантажоодержувача - ТОВ ГЕРМЕС ТРЕЙД ЛІМІТЕД , за адресою: м.Харків, вул. Котлова, 68. Відповідно до наданої Відповідачем копії товарно-транспортної накладної № 5, від 10.08.2018 року, в якій відсутній підпис вантажоодержувача - ТОВ ГЕРМЕС ТРЕЙД ЛІМІТЕД , вантаж (товар) не був доставлений вантажоодержувачу.

21.12.2018 року позивачем було надіслано відповідачу лист-вимогу за вих. №21/2 від 21.12.2018 року з вимогою протягом 2 календарних днів, з моменту отримання цього листа-вимоги повернути підприємству ТОВ ДШПРО-АГРО ЮС , як власнику майна та вантажовідправнику вантажу (товару), а саме борошно вищого ґатунку у кількості 22 тони, загальною вартістю 176000,00 грн. із ПДВ у тому ж стані, кількості та якості, що був переданий під час завантаження на транспортні засоби відповідача. У випадку неможливості повернути вантаж (товар) у тому ж стані, якості та кількості 22 тони, протягом 2 календарних днів, з моменту отримання цього листа-вимоги відшкодувати його вартість у розмірі 176000,00 грн. (яка зазначається у ТТН) шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача. Цей лист-вимогу відповідач отримав 05.01.2019 року, на підтвердження чого позивач посилався на поштове повідомлення про вручення.

Однак, вимоги позивача не було виконано, що і стало підставою для звернення з позовом до господарського суду.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказував, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України. Згідно з ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Частиною 2 ст. 909 ЦК України, яка кореспондується із ч. 2 ст. 307 ГК України, визначено, що договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Як випливає з приписів ч. 2 ст. 909 ЦК України, ч. 2 ст. 307 ГК України, ч. 1 ст. 930 ЦК України належною формою і договору перевезення вантажу і договору транспортного експедирування є письмова форма. Тому і договір перевезення і договір експедирування може вважатися укладеним лише в разі досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов у письмовій формі.

У позовній заяві позивач зазначає, що між позивачем ТОВ "ДНІПРО-АГРО ЮС" та відповідачем ФОП Жерновнікова І.С. не укладався договір перевезення вантажу у письмовій формі, до позовної заяви не надано жодного письмового доказу, який би підтверджував, що між позивачем ТОВ "ДНІПРО-АГРО ЮС" та відповідачем ФОП Жерновнікова І.С. був укладений договір перевезення вантажу, договір транспортного експедирування вантажу тощо. Тобто в матеріалах справи відсутні взагалі докази, що між сторонами виникли будь-які правовідносини, а відтак жодних порушень договірних обов`язків немає.

Також, відповідач зазначав, що у товарно-транспортній накладній №5 від 10.08.2018 р. ФОП Жерновнікову І.С. не зазначено ні як перевізника, ні як експедитора. Позивачем не надано доказів і факту існування між відповідачем ФОП Жерновнікова І.С. та особою, яка фактично здійснювала перевезення вантажу, будь-яких договірних правовідносин, а отже і факту приймання відповідачем будь-якого вантажу до перевезення.

За відсутності між сторонами господарських відносин з перевезення вантажу відсутні і правові підстави для застосування норм Цивільного кодексу України (ст. 924) та Господарського кодексу України (ст. 314) щодо правової відповідальності перевізника за втрату вантажу під час перевезення, оскільки не доведено, що Фізична особа-підприємець Жерновнікова І.С. виконував перевезення відповідно до договору перевезення з огляду на недоведення існування такого договору. З огляду на недоведення позивачем існування між сторонами договірних відносин з перевезення вантажу за товарно-транспортною накладною № 5 від 10.08.2018, позов про відшкодування збитків у зв`язку з втратою вантажу під час такого перевезення заявлений безпідставно, а тому не підлягає задоволенню.

У письмових поясненнях по справі третя особа - ФОП ОСОБА_2 вказував, що жодних договорів чи заявок на перевезення вантажу позивача ні з ТОВ Дніпро-Агро ЮС ні з ФОП Жерновніковою І.С. не укладалося, борошно вищого ґатунку у кількості 22 тони за товарно-транспортною накладною №5 від 10.08.2018 р. для перевезення не приймалося. ФОП ОСОБА_2 наголошував, що товарно-транспортна накладна №5 від 10.08.2018 р. ним не підписувалася і наявний на ній підпис йому не належить, на підтвердження чого третьою особою надано копію паспорта громадянина України та копії інших ТТН.

Третя особа вважає безпідставними та необґрунтованими позовні вимоги, оскільки позивачем не було надано жодного доказу на підтвердження того, що між позивачем, відповідачем та третьою особою укладалися будь-які договори та виникли правовідносини.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов`язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (стаття 13 ГПК України).

Згідно ст. 14 ГПК України суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (стаття 74 ГПК України).

За приписами ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Керуючись ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З наявних в матеріалах справи документів суд вбачає, що єдиним документом, який, за твердженням позивача, підтверджує виникнення між позивачем та відповідачем правовідносин є копія товарно-транспортної накладної №5 від 10.08.2018 р. В позовній заяві зазначається, що між позивачем та відповідачем не укладався у письмовому вигляді договір перевезення, а усі істотні умови перевезення були оговорені та підписана ТТН.

Відповідно до статті 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення.

Згідно із статтею 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Згідно з пунктом 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (далі - Правила), договір про перевезення вантажів - це двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов`язки та відповідальність сторін щодо їх додержання. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11.1 Правил передбачено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Відповідно до пунктів 11.4-11.6 Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.

Згідно з пунктами 14.1, 14.4 Правил форма і порядок розрахунків, а також випадки зміни розміру оплати за перевезення вантажів і надання інших послуг, пов`язаних з цим, визначаються Перевізником з вантажо-відправником або вантажоодержувачем - Замовником при укладенні ними Договору на перевезення вантажів. Остаточний розрахунок за перевезення вантажів провадиться Замовником на підставі рахунку Перевізника, який має бути виписаний не пізніше трьох днів після виконання перевезень з доданням товарно-транспортних накладних. Рахунок за виконані перевезення виписується на підставі належним чином оформлених товарно-транспортних накладних.

Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини (частина 1 статті 314 ГК України).

Згідно із частиною 3 статті 314 ГК України у разі втрати вантажу перевізник відповідає перед замовником в розмірі вартості втраченого вантажу.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Частиною 2 статті 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності.

Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправна поведінка, 2) збитки, 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, 4) вина боржника.

Відсутність хоча б одного із зазначених елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань і причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками.

Як вже зазначалося, згідно з частинами першою - третьою статті 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Частиною другою статті 308 Господарського кодексу України передбачено, що відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" Україна приєдналася до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956 року в м. Женева (далі - Конвенція).

Статтею 3 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів передбачено, що перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов`язки, як за власні дії і недогляди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Надана позивачем копія товарно-транспортної накладної №5 від 10.08.2018 р. не містить підпису відповідача. Матеріали справи не містять жодних документів, які б давали можливість встановити волевиявлення відповідача на надання послуг з перевезення позивачу, фіксували погодження сторонами істотних умов договору перевезення вантажу та підтверджували прийняття вантажу відповідачем. Також, матеріали справи не містять документів, з яких можливо встановити наявність повноважень ОСОБА_2 на прийняття вантажу до перевезення за дорученням відповідача, а отже і не підтверджено факт отримання вантажу відповідачем або уповноваженою ним особою. Твердження позивача про існування між сторонами договірних відносин не підтверджені жодними документами та заперечуються відповідачем і третьою особою.

Таким чином, позивачем не доведено існування між ТОВ "ДНІПРО-АГРО ЮС" та саме ФОП Жерновніковою Іриною Сергіївною ні юридично оформлених ні фактичних відносин, які характерні для договірних відносин з надання послуг перевезення. Відсутність доказів виникнення таких відносин та отримання вантажу відповідачем (або особою, повноваження якої на отримання вантажу від відповідача належним чином підтверджені) виключає можливість встановлення протиправності поведінки саме відповідача та причинний зв`язок між діями відповідача і втратою вантажу позивачем.

Враховуючи викладене, позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на їх необґрунтованість.

З урахуванням відмови в задоволенні позову та приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору по даній справі не підлягають покладенню на відповідача.

Здійснюючи розподіл витрат, пов`язаних з розглядом справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона повинна подати до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Положеннями ст.126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В позовній заяві позивач просив суд покласти на відповідача 20000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу. На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано рахунок-фактуру №ЮФ-0000004 від 10.04.2019 р. та платіжне доручення №596 від 17.04.2019 р.

Відповідно до вимог п. 8 ч. 3 ст. 165 ГПК України у відзиві на позовну заяву позивач зазначав, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи становить 12500 грн.

04.11.2019 р. представником відповідача було подано клопотання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13400,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу відповідачем було надано копію договору про надання правової допомоги б/н від 07.10.2019 р., копію розрахунку послуг з надання правової допомоги від 31.10.2019 р. на суму 13400,00 грн., копію акту наданих послуг від 31.10.2019 р. за договором про надання правової допомоги від 07.10.2019 р., копію прибуткового касового ордеру на суму 13400,00 грн.

За приписами ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України у разі відмови в позові інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню, доказів неспівмірності заявлених до відшкодування витрат відповідача на правничу допомогу до суду не було надано, тому суд приймає докази відповідача та покладає на позивача понесені судові витрати у повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 73, 74, 80, 86, 129, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРО-АГРО ЮС" (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, Центральний район, ВУЛИЦЯ КНЯГИНІ ОЛЬГИ, будинок 3, квартира 4, ідентифікаційний код особи 41592207) на користь Фізичної особи - підприємця Жерновнікової Ірина Сергіївни ( АДРЕСА_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код особи НОМЕР_2 ) 13400,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення його повного тексту. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст.ст. 256, 257 ГПК України з врахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "16" грудня 2019 р.

Суддя Л.С. Лаврова