Рішення

від 12.12.2019 по справі 505/1079/19

КОТОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 505/1079/19

Провадження № 2/505/1287/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.12.2019 року Котовський міськрайонний суд Одеської області у складі

головуючого судді - Івінського О.О.

при секретарі - Бондаренко Н. І.

за участю: позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Колосовича В.В.

відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Подільську Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: с. Коси, Подільський район, Одеська область) до ОСОБА_2 (місце проживання: с. Коси, Подільський район, Одеська область) про тлумачення заповіту та визнання права власності в порядку спадкування ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась 04 вересня 2019 року в суд з цим позовом, вказуючи, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , яка за життя 13 червня 2002 року склала заповіт, відповідно до якого заповідала їй право на земельну частку (пай) серія НОМЕР_1 від 06.08.1996 року.

Зі спливом часу ОСОБА_3 отримала на цю земельну ділянку державний акт на право власності серії РІ №0164971, виданий 09 грудня 2003 року Котовською райдержадміністрацією, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №264.

02 липня 2018 року вона звернулась із заявою про прийняття спадщини до Шостої Одеської державної нотаріальної контори, де заведена відповідна спадкова справа №305к/2018.

Відповідно до тексту заповіту спадкодавець заповідала їй, - право на земельну частку (пай) серія ОД №0164971 від 06.08.1996 року .

Однак, відповідно до розпорядження Котовської райдержадміністрації № 341 від 21 серпня 2003 року, тобто після складання заповіту, ОСОБА_3 був виданий державний акт серії РІ №0164971 на право приватної власності на землю, площею 3,90 га, тобто на земельну ділянку, яка по суті була зазначена в заповіті.

Отже, в заповіті зазначена земельна ділянка названа як право на земельну частку (пай), а на день смерті на цю земельну ділянку вже був виданий Державний акт.

В зв`язку з нечітким та помилковим викладенням тексту заповіту між нею та відповідачем немає згоди щодо єдиного тлумачення змісту заповіту в частині земельної ділянки, що стало причиною звернення до суду з даним позовом.

Крім того після смерті заповідачки вона не може знайти оригінал державного акту на право приватної власності на землю, є лише копія у орендаря.

У зв`язку з цим просила постановити рішення суду яким здійснити тлумачення заповіту складеного 13.06.2002 року ОСОБА_3 , посвідченого секретарем Косівської сільської ради Котовського району Дегтяренко О.Д., в якому вона заповіла належне їй право на земельну часту (пай) серія ОД № 164971 від 06.08.1996 року , як такого, що дає ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_2 право на спадкування земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,8984 га, кадастровий номер земельної ділянки 5122983400:01:001:0001 на території Косівської сільської ради Котовського району Одеської області та визнати за нею в порядку спадкування за заповітом майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на земельну ділянку для товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,8984 га. Кадастровий номер 5122983400:01:001:0001, право власності заповідачки на яку посвідчувалось державним актом на праве приватної власності на землю серії Р1 №469353 виданим 09.12.2003 року.

Позивач та її представник у підготовчому засіданні підтримали заявлені вимоги та просили їх задовольнити.

Відповідач у підготовчому засіданні позов визнав у повному обсязі та не заперечував проти його задоволення.

Вислухавши сторони та дослідивши обставини справи, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з такого.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається із матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 75 року в с. Коси Подільського району Одеської області померла ОСОБА_3 (актовий запис №53), що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 повторно виданого 22 червня 2018 року.

Відповідно до ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщина і не припинилися в наслідок його смерті.

Після її смерті відкрилась спадщина на все належне їй майно.

ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений 13 червня 2002 року секретарем Косівської сільської ради Котовського району Дегтяренко О.Д., зареєстрований в реєстрі за №61, у якому заповіла ОСОБА_1 : право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 від 06.08.1996 року .

Проте, ОСОБА_3 ще за життя реалізувала своє право на земельну частку пай та на підставі наявного у неї сертифікату серії ОД №0164971 отримала державний акт на право приватної власності на землю серії Р1 №469353 від 09.12.2003 року. Земельній ділянці розташованій на території Косівської сільської ради площею 3,8984 га було визначено кадастровий номер 5122983400:01:001:0001.

При цьому змін до заповіту ОСОБА_3 не вносила.

При зверненні позивачки до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 було з`ясовано, що заповіт має суперечливий характер, оскільки у заповіті зазначено, що заповідається сертифікат, як документ.

Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

За змістом статті 317 ЦК України право розпоряджання майном є однією зі складових права власності, поряд із правом володіння і користування майном.

Згідно зі статтею 1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

При цьому, частина 2 статті 213 ЦК України не допускає, щоб при тлумаченні правочину здійснювався пошук волі учасника правочину, який не знайшов відображення у тексті самого правочину. При тлумаченні заповіту не допускається і внесення змін у зміст заповіту, ураховуючи також, що заповіт - це особисте розпорядження фізичної особи щодо належного їй майна, яким вона відповідно до законодавства має право розпоряджатися на момент укладення заповіту.

За таких обставин суд вважає за необхідне розтлумачити заповіт без внесення змін у його зміст, виходячи волі ОСОБА_4 , яка фактично заповіла ОСОБА_1 у власність земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,8984 га, яка розташована на території Косівської сільської ради Подільського району Одеської області, що належала їй на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії Р1 №469353 від 09.12.2003 року, виданого на підставі розпорядження Котовської райдержадміністрації Одеської області №341 від 09.12.2003 року, кадастровий номер 5122983400:01:001:0001.

Відповідно до ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщина і не припинилися в наслідок його смерті.

Відповідно до 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, хто його пережив, та батьки.

Згідно ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ст. 1297 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Проте, позивач позбавлена можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спадкове майно ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді земельної ділянки площею 3,8984 га, яка розташована на території Куяльницької (до перейменування Косівської) сільської ради Подільського (до перейменування Котовського) району Одеської області, у зв`язку з необхідністю тлумачення заповіту.

У відповідності до п.4.14 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання право встановлювальних документів щодо належності цього майна спадкодавцеві.

Постановою пленуму ВСУ від 30.05.2008 №7 Про судову практику у справах про спадкування п.10. наголошено, що відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність права власності не встановлена судом.

Згідно ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності таке ж право відповідно до ст.396 ЦК України має особа яка має речове право на майно.

Відповідно ст.16 ЦК України передбачено право суду захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

З урахуванням обставин справи та наявних письмових доказів цьому, беручи до уваги визнання позову відповідачем, суд вважає за можливе цей позов задовольнити у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 213, 1216, 1225, 1233, 1256, 1268 ЦК України, ст. ст. 10-13, 141, 200, 259, 263 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце проживання: с. Коси, Подільський район, Одеська область) до ОСОБА_2 (місце проживання: с. Коси, Подільський район, Одеська область) про тлумачення заповіту та визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити в повному обсязі.

Тлумачити зміст заповіту складеного 13.06.2002 року ОСОБА_3 , посвідченого секретарем Косівської сільської ради Котовського району Дегтяренко О.Д., в якому

вона заповіла належне їй право на земельну часту (пай) серія ОД №0164971 від 06.08.1996 року , як такого, що дає ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_2 ) право на спадкування земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,8984 га, кадастровий номер земельної ділянки 5122983400:01:001:0001 на території Косівської сільської ради Котовського району Одеської області.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН: НОМЕР_2 в порядку спадкування за заповітом майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на земельну ділянку для товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,8984 га, кадастровий номер: 5122983400:01:001:0001, право власності заповідачки на яку посвідчувалось державним актом на право приватної власності на землю серії Р1 №469353 виданого 09.12.2003 року

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Су д д я О.О.Івінський

Повне судове рішення складено 12.12.2019 року.